Тема: Предмет і завдання екології.

Мета уроку:

Обладнання та матеріали:

Базові поніття та терміни:

План.

1. Екологія як наука.

2. Екологічні фактори та їх класифікація.

1. Екологія як наука.

Екологія - галузь знань, що вивчає взаємозв’язки організмів та їх угрупувань з навколишнім середовищем.

Термін «екологія» запропонував німецький вчений-філософ Ернст Геккель у 1866 р. для визначення «загальної науки про зв’язок організмів з оточуючим середовищем». Як самосійна наука екологія відокремилась від інших природничих наук на початку ХХ століття завдяки працям українського вченого В.І.Вернадського.

Основні завдання екології:

• з’ясування взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупуваннями та умовами довкілля;

• вивчення структури і закономірностей функціонування угрупувань організмів;

• спостереження за змінами в окремих екосистемах і в біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків;

• створення бази даних і розробка рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської діяльності людини;

• застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Методи дослідження в екології:

1. Спостереження – короткочасне і тривале.

2. Екологічна індикація – визначення стану та витривалостей екосистем за видовим складом і співідношенням між собою певних (еталонних) груп видів.

3. Екологічний моніторинг – аналіз стану екосистеми (локальний, регіональний, глобальний).

4. Математичне моделювання – прогнозування можливих варіантів перебігу подій, їх комбінування, попередження небажаних наслідків (створеними комп’ютерними програмами).

2. Екологічні фактори та їх класифікація.

Екологічні факори – це умови навколишнього середовища, що мають вплив на функціонування живих організмів.

Абіотичні фактори	Біотичні фактори	Антропогенні фактори
Фактори неживої природи: Світло Ґрунт Температура Вологість Радіація Тиск	Взаємозв’язки між живими організмами: Паразитизм Конкуренція Хижацтво Аменсалізм Мутуалізм Коменсалізм Нейтралізм	Різноспрямований вплив люди-ни на отчуюче середовище на живі організми: Меліорація Сільске господарство Добування корисних копалин Хімічна промисловість Освоєння космосу

Закономірності впливу екологічних факторів на живі організми:

1. Правило екологічної піраміди – не існує двох близьких видів, подібних за своїми пристосуваннями (адаптаціями): коза та корова здатні поїдати рослини різних видів, випасаючись на одному полі;

2. Правило відносної незалежності адаптацій – добра пристосованость організму до дії певного чинника не означає такої самої доброї пристосованості до інших;

3. Закон оптимуму – кожний фактор позитивно впливає на організм лише в певних межах. Межі інтесивності дії екологічного фактора, сприятливої для організмів певного виду, називають зоною оптимуму. Значення інтенсивності дії фактора, за яким існування організмів стає взагалі неможливим, називають верхньою та нижньою межами витривалості (точками максимуму та мінімуми). Фактор, інтенсивність дії якого наближується меж витривалості або виходить за них – це обмежувальний фактор.

4. Закон толерантності – можливість існування виду в певних умовах визначається будь-яким фактором, інтенсивність дії якого наближується до критичних точок мінімуму та максимуму або виходитиме за них.

Зона нормальної життєдіяльності

(оптимуму)

Інтенсивність дії фактора

Межі втривалості виду

Вплив факторів:

Температура – межі існування організмів - -50 до +95⁰С, оптимальна t від +15 до +30⁰С.

Тварини:

• Пойкілотермні (холоднокровні) – температура тіла непостійна, залежить від температури оточуючого середовища; з настанням холодів впадають в сплячку або набувають стану анабіозу (змії, черепахи, ведмеді, барсуки, їжаки …)

• Гомойотермні (теплокровні) – температура тіла постійна, не залежить від температури оточуючого середовища; можуть переносити несприятливі умови в активному стані (заєць, миша, вовк, граки, голуби, сови …)

Рослини:

• Холодостійкі – оптимальною є низька температура (хвойні, мохи, лишайники)

• Теплолюбні – живуть при високих температурах (кактуси, різноманітні колючки, пальми, трави …)

Анабіоз – стан організму, при якому життєві поцеси тмчасово припиняються або так уповільнюються, що зникають усі видимі прояви життя.

Світло – у формі сонячної радіації воно забезпечує усі процеси життєдіяльності організмів.

Тварини:

• Денні – активні у світлу частину дня (птахи, миші, риби),

• Нічні - активні вночі ( сови, кішки, цвіркуни …)

Рослини:

• Світлолюбні - ростуть на добре освітлених місцях (сосна, дуб, весняні квіти…)

• Тіньовитривалі - ростуть як на відкритих, добре освітлених місцях так і витримують певну ступінь затінку (кущі, суниця, чорниці …);

• Тіньолюбні - ростуть у затінку (ялина, гриби, мохи, кислиця).

Волога – один з найважливіших екологічних факторів:

Тварини:

• Водні – живуть тільки у водному середовищі (риби, тритони, морські змії, морські ссавці)

• Вологолюбні – вода потрібна для певних процесів життєдіяльності - розмноження, дихання (жаби, крокодили, комарі, черепахи…),

• Сухолюбні – живуть на суходолі, здатні переносити нетривалу недостачу води (миші,птахи, собаки, комахи)

• Посухостійкі – живуть у місцях з недостатньою вологістю, використовують метаболічну воду (черепахи, змії, ящірки, верблюди, сайгаки)

Рослини:

• Гідрофіти – живуть у водному середовищі (водорості, ряска, рдест…)

• Гігрофіти – рослини надлишково вологих місцин (очерет, осока, верба, калюжниця, біле латаття …)

• Мезофіти – рослини достатньо вологих місць (крорпива, береза, огірок, квіти …)

• Ксерофіти – рослини сухих місць (катуси, татрник, саксаул, колючки, акації …).