3. Чигиринські походи 1677 і 1678 рр.

У 1677 р. турецький султан Магомет IV присвоїв Ю.Хмельницькому звання гетьмана і відправив його до України. На початку серпня 1677р. 100 тис. армія турків і татар підійшли до Чигирина і обложили його. Разом з турками був і Ю.Хмельницький. Російсько-українське військо під мандуванням Г.Ромадановського і гетьмана І.Самойловича відстояли місто і завдали туркам великих втрат.

У липні 1678 р. турецько-татарська армія у 200 тис. осіб під коман­дуванням візира Кара-Мустафи знову вторглась в межі України й взяла в облогу Чигирин. Але як і в перший раз, зазнавши великих втрат і захо­пивши Чигирин, турки відступили за р. Дністер. Влітку 1679 р. турки зно­ву зібрали велике військо і готувалися до походу на Київ і Лівобережну Україну, але російський уряд зібрав 100 тис. армію і разом з козаками збирався дати відсіч ворогові.

Враховуючи невдалий досвід цих походів, Турція пішла на перего­вори з Росією.

3. Бахчисарайський договір 1681 р.

13 січня 1681 р. між Росією і Туреччиною та Кримським ханством було укладено договір про 20 річне перемир'я;

- Умовним кордоном між державами вважалась р. Дніпро.

— Туреччина і Кримське ханство визнавали приєднання Лівобережної України до Росії, а також владу Російської держави

над Запорожжям.

— Київ та навколишні міста визнавалися за Росією.

— Обидві держави зобов'язувалися не споруджувати ф не відбудовувати укріплення між Бугом і Дніпром, а також не засе­ляти ці землі.

— Південна Київщина, Брацлавщина і Поділля визнавалися під вла­дою Туреччини.

— Татарські орди могли вільно кочувати в південних степах

України.

— Турецький султан і Кримський хан зобов'язалися не допомагати

ворогам Росії

3. Вічний мир 1686 р.

Під впливом невдач у війні з Туреччиною уряд Речі Посполитої погодив ся на укладення миру з Росією.

6 травня 1686 р. в Москві між Росією і Польщею підписано договір

1 домий під назвою "Трактат про вічний мир":

Річ Посполита остаточно визнавала прцєдаання" Лівобережної України до Росії. ; .

Річ Посполита остаточно відмовилась на користь Російської дер­жави від Києва з навколишніми землями Росія заплатила грошо­ву компенсацію.

— До складу Росії довічно входило Запоріжжя і поверталась Смоленщина.

— Українські землі по Дніпру від Стайок до Тясмину мали залиша­тися незаселеними.

— Більша частина Правобережної України (Київщина, Волинь, Брацлавщина) входили до складу Речі Посполитої.

— У разі визволення Поділля і Кам'янець-Подільського від турків, передбачено входження їх до складу Речі Посполитої.

— Передбачалося вільне віросповідання. Росія і Польща вступали і воєнний союз цроти Туреччини і Кримського ханства. Росія зацікавлена у вирішенні чорноморської проблеми, приєдналася до Священної ліги (Австрія, Польща, Венеція) і цим значно її посилила, що забезпечило успішну протидію турецький агресії в Європі.

3. Кримські походи 1687,1689 рр.

У травні 1687 р. 150 тис. російська армія під командування В.В.Голіцина вирушила в похід. Наприкінці травня до неї приєдналося 50 тис. козацьке військо на чолі з гетьманом І.Самойловичем. Як уже зазна­чалося раніше, татари підпалили степ і російська армія повернулась додо­му. Вину за невдалий похід звернули на І.Самойловича за що він був за­арештований і засланий до Сибіру.

Весною 1689 р. 150 тис. російське військо і козаки під командуван­ням ВВ.Голіцина вирушили в другий похід на Крим. Наприкінці травня вони підійшли до Перекопа, але переконавшись що взяти штурмом його неможлива, армія повернулась назад.

Таким чином обидва Кримські походи не принесли реальних Росії і Україні.