7.22 Повернення УираїнІ частини її прав та вольностей. Данило Апостол (1727-1734)

Після смерті Полуботка і Петра І гетьмана не було, а Лівобережною Україною управляла Малоросійська колегія, що підлягала Сенатові й ца­риці.

У цілому царський уряд і далі продовжував політику поступового обмеження автономії України, а потім і її повної ліквідації, Але це роби­лося не одразу, з деякими відступами, бо Російській державі у XVIII ст. доводилося вести тривалі війни з Туреччиною, Кримським ханством, з Польщею. Україна в цих війнах була найближчим плавдадмрм і тилом ро­сійських військ, забезпечувала їх квартирами, провіантом, фуражем, тран­спортом, у бойових діях брали участь козаки. Через це царський БУВ змушений був враховувати настрої козацьких старшин і взагалі населення, часом ішов на поступки, послаблював наступ на автономні права України. Бурхлива діяльність малоросійської колегії, яка весь час накладала нові податки на українських землевласників зачепила інтереси всесильного О. Меншикова, який володів величезними маєтками і навіть містами в Украї­ні. Він виступив з критикою Малоросійської колегії, яка обклала податка­ми його маєтності й у 1727 р. імперська рада розпустила її, декретом до­зволивши місцевому населенню обирати гетьмана. Ним став 73-річний миргородський полковник Данило Апостол (1727 - 1734). Він походив з козацько-старшинського роду Полтавщини. На чолі з козаками брав участь в Азово-дніпровських походах (1695 - 1696 рр.), у Північній війні проти турків, у війні російських військ проти Персії в 1722 р.. У всіх по­ходах Апостол виявив військову умілість, мужність, хоробрість, за що за­служив високий авторитет видатного військового керівника. Ставши у

1727 р. гетьманом України Д. Апостол розпочав свою діяльність з прохан­ня до царя Петра II про відновлення умов договору 1654 р. На початку

1728 р. він поїхав до Москви на коронацію Петра II і 12 березня 1728 р. через канцлера Головкіна передав цареві «Пунктьі Статейне», в яких ( сформульовані просьби «про нужда Малороссии», що передбачали ві рність гетьмана, генеральної старшини, полковників, сотників,

- виведення з України або обмеження чисельності російських військ;

- збереження компанійських полків;

- збір податків до української скарбниці тощо.

На ці прохання було отримано відповідь з 28 пунктів, що увійшли в історію під назвою «Рішительні пункти».

7.23 «Рішительні пункти» 1728 р.

Вони передбачали:

- гетьмана дозволялося обирати, але лише за дозволом царя;

- Гетьманщину було переведено з відання імперського Сенату знову під юрисдикцію Міністерства закордонних справ;

- скорочувалися російські війська на українській території;

- на посади генеральних старшин і полковників могли» висувати тільки по 2-3 кандидати з яких імператор Рооії здійснював від­повідні призначення;

- гетьман не мав права без дозволу царя карати старшин смертю, а також позбавлявся повноважень проводити зовнішню політи­ку;

- у роботі Генерального суду мали брати участь 3 українці, 3 ро­сіяни;

- хоча Військовий скарб відновлювався, але російський уряд

отримав можливість контролювати українські фінанси;

- скасовувалися податки накладені раніше Малоросійською ко­легією;

- гетьман не мав права вести дипломатичних зносин з іншими

державами;

- гетьманська резиденція мала й надалі залишатись у Глухові;

- чисельність найманого війська обмежувалась до 3 полків і ге­тьман під час війни підлягав наказам російського генерал - фе­льдмаршала.

Цілий ряд пунктів стасувалася питань економічного життя.

- Було дозволено вільний приїзд чужоземних купців для торгів­лі.

- Дозволено також приїздити купцям - євреям, але з тим обме­женням, що вони мали продавати товар лише оптом і за виру­чені гроші купувати якийсь місцевий товар на вивіз, а не виво­зити золото і срібло.

- Індукта (мито на товари), що ввозилися в Україну, мала надхо­дити до російської скарбниці.

- Було скасовано заборону росіянам купувати землю в Україні, ..м,але вони при цьому мусили підлягати юрисдикції, української

влади. Поселяти на цих землях російських селян - кріпаків бу-.•»-ло заборонено.

- У козаків та в посполитих заборонялося віднімати як садкові так і куплені ґрунти.

Особливістю цього періоду було лише формальне поновлення украї­нської автономії, фактично ж усе суспільне життя перебувало під контро­лем російської сторони. У цей час сваволя російського уряду обмежувала­ся певними юридичними нормами. Це дало можливість Д. Апостолу доби­тися певних позитивних зрушень.

- У 1729 - 1730 рр., спираючись на підтримку багатьох старшин, Д. Апостол намагався викоріняти хабарництво і провів Генера­льне слідство стосовно законності володіння маєтками.

- Він відокремив державний і гетьманський скарби, але перший контролювали чиновники Росії, а в другому з двох генеральних підскарбіїв один-був росіянином, щоб забезпечити, й тут відпо­відний нагляд.

- Гетьман визначив точний розмір бюджету Гетьманщини - 144 тис. карб., щорічно,

- Причому більшість витрат покривалися за рахунок експортного мита (евекти).

- Під владу гетьмана було повернуто Київ, що довго перебував під владою російського губернатора.

- Д. Апостол створив у Глухові першу в Україні співочу школу, друкарню, на початку 1728 р. організував з'їзд українських ку­пців. Судочинство велося українською мовою.

У 1734 р. сталася важлива подія: з царського дозволу запорожці, які знаходились в урочищі Олежки, що належало Кримському ханству і м. Цюрупинськ Херсонської обл.) повернулися на старі місця і заснували над річкою Підпільною (біля сучасного м. Нікополя) Нову Січ (1734-1775).

Нова Січ являла собою фортецю, обнесену земляним валом заввиш­ки до 4м і з дубовими палями та баштами. Загальна висота укріплень сяга­ла 4 м, а площа фортифікаційних споруд - близько 40га.

Захищаючи державні права українського народу та обмежуючи ро­сійські впливи на Україну, гетьман Д. Апостол тим самим затримав про­цес повної інтеграції Гетьманщини у структуру Російської імперії.

У 1733 р. Апостола розбив параліч і 15 січня 1734 р. на 80 році життя він помер. Похований у с. Сорочинцях у кам'яній церкві, побудованій на його кошти.

У Д. Апостола було 9 дітей. Із цього роду вийшли троє декабристів: Сергій, Іполит та Матвій Муравйов - Апостоли.