6.3 Зовнішньополітичні причини

1. Сусіди Польщі - Туреччина, Росія, Швеція були зацікавлені в то­му, щоб економічно і політично послабити Річ Посполиту. Особливо це проявлялось в політиці Москви, яка всіляко підгримувала всі значні повс­тання кінця XVI -1 половини XVII ст. Таким же чином діяли Туреччина і підвладні їм Кримські хани, надаючи допомогу, за своїм розсудом, то Б. Хмельницькому, то Польщі.

2. Сприятливу ситуацію для визвольної війни створило політичне послаблення самої Речі Посполитої. Цілісність держави підривали всев­ладдя і сваволя шляхти, що стало однією з головних причин загибелі польської держави в кінці XVIII ст.

3. Більшість європейських держав були послаблені участю у Тридця­тилітній війні (1618 - 1648 рр). Ці країни не мали можливості впливати на процеси, що відбувалися в Східній Європі.

6.4 Характер війни

Війна носила національно-визвольний характер і була спрямована на розв'язання таких завдань, як знищення польського панування, створення в етнічних землях України власної держави, захист національної незалеж­ності, ліквідацію великої феодальної власності на землю, скасування крі­пацтва і утвердження господарства козацького типу, відновлення держав­ного статусу православної церкви та скасування церковної унії.

6.5 Рушійні сили війни

1. Козацтво - стало керівною і провідною силою визвольної боро­тьби, ядром української армії;

2. Селянство - взяло досить активну участь у військових подіях і виступило проти національного, релігійною та соціального гноблення, проти великої земельної власності польських і українських феодалів, про­ти кріпацтва, вимагало особистої свободи і права володіти землею;

3. Міщанство - відігравало важливу роль в національно-визвольній і соціальній боротьбі;

4. Православне українське духовенство - взяло безпосередню участь у визвольній війні тау розбудові держав,

5. Частина дрібної та середньої православної шляхти. Керівна роль належала націоналізованій козацькій старшині.

Серед істориків існують різні погляди щодо хронологічних рамок та періодизації Визвольної війни. Наведу один із варіантів.

Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кіль­ка етапів:

I етап (лютий 1648 - серпень 1657рр.) припадає на час найбільшо­го піднесення національно-визвольних змагань.

II етап (вересень 1657 - червень 1663 рр.) включає добу громадсь­кої війни, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства.

III етап (червень 1663 - вересень 1676 рр.) охоплює період бороть­би за возз'єднання Української держави.

Визвольну війну можна поділити на чотири періоди.

I - (1648-1649рр.) - знаменується перемогами під Жовтими Водами і Корсунем, битвами під Пилявцями, облогою Львова і Зборівським дого­вором.

II — (1650 —1653 рр.) - незважаючи на кровопролитну боротьбу пов­сталих і поляків, жодній із сторін успіху не приніс.

^{III — (1654 — 1655рр.) - визначався допомогою Росії у боротьбі з Польщею.}

IV - (1656 -1657 рр.) - укладенням союзу між Україною і Семиг-радським Князівством, а також спільні дії козацтва і шведської армії про­ти Польщі.