21. Педагогічні умови виховання емоційно-позитивного ставлення дітей до навчання.

Диссертация Бартеневой, гіпотеза: професійна діяльність учителя у вихованні емоційно-позитивного ставлення підлітків до навчання буде ефективною, якщо системотворчим чинником цього процесу буде виступати екологічно зорієнтована педагогіка, під впливом якої реалізовуватиметься проективна модель виховання емоційно-позитивного ставлення до навчання, що обіймає такі умови: створення сприятливого психологічного клімату в колективі; особистісно зорієнтована педагогічна взаємодія; формування і розвиток інформаційної та пізнавальної потреб.

У психології існує інформаційна теорія емоцій – концепція, відповідно якої емоції визначаються будь-якою актуальною потребою, можливістю її задоволення. Означена концепція характеризується імовірністю досягнення мети. Зростання імовірності в результаті надходження нової інформації породжує позитивні емоції, падіння ж імовірності веде до негативних емоцій. Дослідження проблеми емоцій засвідчило, що емоції пов’язані з процесами пізнання, взаємопов’язані з потребами, мотивами. Емоції відображають безпосереднє переживання значення явищ та ситуацій для людини і є підсумковою стороною існування мотивації. Емоції виникають у людини під час актуалізації мотиву та здебільшого до раціональної оцінки нею своєї діяльності. Отже, емоції суттєво впливають на протікання будь-якої діяльності, і зокрема навчальної. На нашу думку, регулятивна роль емоцій зростає, якщо вони не тільки супроводжують діяльність, але й передують їй. Отже, емоції самі залежать від діяльності та впливають на неї. Аналіз досліджень з проблеми формування емоційно-позитивного ставлення дітей до навчання засвідчив, що підлітковому віку призначено значно менше досліджень, порівняно з молодшим шкільним віком. Це пояснюється насамперед тим, що це вік суперечностей та різноманітних порушень у навчанні, спілкуванні тощо. Найбільш суттєві зміни у ставленні до навчання відбуваються на рубежі 9-10-х класів. Підліткове ставлення до навчання, що характеризується сприйняттям його як невід’ємного моменту повсякденного життя, змінюється власне юнацьким, що обумовлено розвитком потреби в особистісному та професійному самовизначенні. Стійке позитивне емоційне ставлення школярів до навчання обумовлено насамперед наявністю в них інтересу до процесу та змісту навчальної роботи.

Емоційно-позитивне ставлення до навчання ми визначаємо як сукупність залежностей та взаємозв’язків, що виникають у процесі взаємодії дитини з учителями в міжособистісному спілкуванні і в умовах співробітництва в навчальному процесі в межах екологічної педагогіки. Чинником виховання емоційно-позитивного ставлення до навчання, на нашу думку, виступає екологічно зорієнтована педагогіка, яка ґрунтується на принципах природовідповідності, екології соціального середовища, екології внутрішнього світу дитини, екологізації навчання та виховання. Реалізація принципів екологічної педагогіки в діяльності сучасних шкіл сприяє вихованню в дітей емоційно-позитивного ставлення до навчання. Умовами, що впливають на процес виховання емоційно-позитивного ставлення підлітків до навчання, є: сприятливий психологічний клімат у підлітковому колективі, особистісно зорієнтована педагогічна взаємодія, формування і розвиток інформаційної та пізнавальної потреб.

На основі визначення емоційно-позитивного ставлення дитини до навчання нами було виявлено критерії та ознаки цього ставлення.

Критерій 1 – інформаційна потреба. Ознаки: ступінь активності дитини як суб’єкта у взаємодії з довкіллям, реакція дитини на інформаційний вплив.

Критерій 2 – пізнавальна потреба. Ознаки: інтенсивність і рівень розвитку пізнавального інтересу, ступінь креативності мислення, пізнавальна активність.

Критерій 3 - наявність сприятливого клімату в колективі. Ознаки: згуртованість колективу, навчальні та міжособистісні взаємостосунки і взаємодії між учнями в колективі, потреба у спілкуванні, комунікативні вміння.

Критерій 4 – наявність особистісно зорієнтованої взаємодії вчителя та учнів. Ознаки: комунікативна поведінка педагога, інтелектуальний та емоційно-позитивний стан дитини в навчально-виховному процесі, вербальна взаємодія вчителя та учнів.