Лекція №7 Рядковий тип даних.

Досі ми розглядали програми, в яких проводилася обробка тільки числових даних. Але сучасний комп’ютер, як відомо, є пристроєм, здатним працювати не тільки з числовою інформацією, але і з іншими її видами: текстовою, графічною, аудіо- і відеоінформацією. У мові Паскаль також передбачена можливість обробки текстових даних. Для роботи з ними використовуються типи char (символьний тип) і string (рядковий тип).

Рядок є особливою формою одновимірного масиву символів, яка має істотну відмінність. Масив символів має фіксовану довжину (кількість елементів), яка визначається при описі. Рядок має два різновиди довжини:

• загальна довжина рядка, який характеризує розмір пам’яті, що виділяється рядку при описі;

• поточна довжина рядка (завжди менше або рівна загальній довжині), який показує кількість смислових символів рядка в кожен конкретний момент часу.

Символьні константи і змінні

У програмах, написаних на Паскалі, широко використовуються символьні константи і змінні. Значеннями як тих, так і інших є символи. Символами називаються всі букви і цифри, пропуск, розділові знаки які можна вводити з клавіатури комп’ютера.

Як відомо, центральний процесор комп’ютера може працювати тільки з інформацією, представленою в числовому вигляді. Будь-яка інформація іншого вигляду, що вводиться в комп’ютер, повинна бути обов’язково перетворена в числову форму або, як кажуть, закодована за допомогою відповідних чисел. Так відбувається і при введенні в комп’ютер текстової інформації. Фактично комп’ютер працює не з буквами, пропусками, крапками і комами, а з відповідними їм числовими кодами.

Коли користувач при роботі на комп’ютері використовує готові програми, наприклад текстові редактори, електронні словники і т.п., то йому не обов’язково знати механізм обробки текстових даних усередині комп’ютера. Програмісту ж необхідно уявляти собі взаємозв’язок між символом, що відображається на екрані комп’ютера, і що зберігається в пам’яті комп’ютера його числовим кодом.

Зрозуміло, що якщо кожен програміст винаходитиме свої власні числові коди для використовуваних в комп’ютері символів, то використовувати створені ним програми для обробки текстів зможе тільки він сам. Тому виникла необхідність в створенні єдиної, загальноприйнятої системи представлення символів числовими кодами. Така система була реалізована у вигляді кодової таблиці ASCII.

ASCII – це абревіатура від American Standart Code For Information Interchange, що в перекладі означає «американський стандартний код для обміну інформацією». Це використовувана у всьому світі таблиця для кодування текстової інформації, що вводиться в комп’ютер. Дана таблиця містить букви латинського алфавіту (прописні і рядкові), цифри від 0 до 9, символи арифметичних операцій і розділові знаки, а також різні спеціальні символи. Кожному з наявних в таблиці символів відповідає свій числовий код. Наприклад, прописній букві N латинського алфавіту відповідає числовий код 78, рядковій букві n – код 110 (рядкові і прописні букви мають різні коди).

Цифрі 6 відповідає код 54, пропуску – код 32, комі – код 44 і т.д. Крім того, кодова таблиця містить так звані керуючі символи, які при введенні не відображаються безпосередньо на екрані комп’ютера, але при цьому виконують певні дії, наприклад, виконують переведення курсору на наступний рядок при роботі з текстом або видають звуковий сигнал. Кожному з керуючих символів також відповідає числовий код в таблиці вони закодовані до 32). Всього ця таблиця містить 128 символів. Вона є єдиною для всіх IBM-PC сумісних комп’ютерів.

До основної таблиці ASCII існує доповнення, що також містить 128 символів. Ця друга половина таблиці зарезервована для символів національних алфавітів і, відповідно, для різних країн виглядає по-різному. У Росії в другій половині містяться, зазвичай прописні і рядкові букви кирилиці (російського алфавіту). Крім символів кирилиці, в цій частині таблиці містяться так звані псевдографічні символи, які не мають відповідних їм клавіш на клавіатурі комп’ютера, але можуть бути виведені на екран шляхом набору їх числового коду при натиснутій клавіші Alt.

Містить ця частина таблиці і деякі спеціальні символи, відсутні в першій, міжнародній частині таблиці. До їх числа відноситься, наприклад, радикал (знак квадратного кореня).

Отже, вся розширена таблиця, що складається з міжнародної і національної частини, містить 256 символів.

Символьні константи, які використовуються в програмі, записуються так: ‘А’, ‘у’, ‘?’, ‘щ’, тобто запис символьної константи складається з символу, поміщеного в апострофи.