1. Базисні інститути національної економіки

Ґрунтовний підхід до аналізу базисних інститутів дає концепція інституціональних матриць, яка розрізняє ідеологічні, політичні та економічні інститути. Своє формальне закріплення базисні інститути отримують в правових інститутах.Розрізняють два ідеальних типи інституціональних матриць: X та Y-матриці, що відрізняються комплексами базисних інститутів, що їх формують. Для Х-матриці характерними є такі інститути:

- в економічній сфері - інститути редистрибутивної економіки, їх сутність формує обов'язкове опосередкування Центром руху цінностей та послуг, а також прав з їх використання;

- в політичній сфері - інститути унітарного політичного устрою;

- в ідеологічній сфері - інститути комунітарної ідеології,

суть яких полягає в домінуванні колективних, загальних цінностей над індивідуальними.

Y-матриця має такі базисні інститути:

- в економічній сфері - інститути ринкової економіки;

- в політичній сфері - інститути федеративного політичного устрою;

- в ідеологічній сфері - інститути субсидіарної ідеології, в яких закріплено домінуюче значення індивідуальних цінностей відносно колективних.

Виокремлення базисних інститутів та інституціональних форм дозволяє відокремити сформовані в процесі історичного розвитку та закріплені в національній культурі усталені комплекси соціальних відносин від обумовлених конкретними умовами господарювання способів, правил, норм поведінки та організаційних форм економічної діяльності. Особливе значення таке розмежування має за умов суспільної трансформації, переходу до ринкових умов, оскільки дозволяє встановити ступінь відповідності нових інституціональних форм щодо базисних інститутів.

Серед різноманіття правил, норм, рамок, що регламентують економічну поведінку, виділяють базисні економічні інститути – власності, влади, управління, праці - взаємообумовленість яких формує інституційну підсистему економіки.

У теорії суспільно-економічної формації традиційним є віднесення праці в її структурованості на "прості моменти" до сфери продуктивних сил, власності - до виробничих відносин, які визначають зміст економічного базису, влада розглядається як суттєвий елемент надбудови; за управлінням закріплюється роль опосередкованого моменту між виробничими відносинами і надбудовою Власність, влада, управління, праця є базисними економічними інститутами, бо виступають для їх носіїв підставою отримання "вмінених" доходів, і саме функція "вмінення", суспільного визнання та правового закріплення "справедливості" отримання чотирьох специфікованих типів доходів (прибутку, ренти, підприємницького доходу, заробітної плати) - головне в правилах гри, які диктуються власністю, владою, управлінням, працею

У винятковості суб’єкта власності слід розуміти суспільне (закріплене в звичаях чи ментальності) визнання її соціальності Економічна реалізація власності інституціонально обмежена одержанням відповідних доходів, а належність об’єктів у формі ставлення до них як до своїх.

Інституціональна характеристика праці припускає можливість бачення в ній особливого типу й особливої сфери діяльності, розмежовувати які принципово необхідно. "Сфери" - це визначені "ділянки" життєдіяльності суспільства, соціальної дійсності. Сфери діяльності виявляються в принципі байдужими до того чи іншого типу діяльності, тобто можуть "заповнюватися" будь-якими різними типами діяльності. Праця може бути простою або складною, розумовою або фізичною, такою, що перетворює природний чи духовний предмет і т. ін., але якщо саме вона, а не власність, влада чи управління виступає підставою отримання засобів існування для її носіїв, відособлюючись в окрему сферу їхньої життєдіяльності, - вона набуває змісту базисного економічного інституту.