Висновки до першого розділу

Життєвий простір особистості складається з комплексу природного і штучного середовища, внутрішнього світу, рефлексії, саморегуляції, самопізнання, взаємодії людини з навколишнім середовищем та іншими людьми. Ця взаємодія приводить до комплексних змін у психічному житті людини, починаючи від емоцій, настроїв особистості до мотивів діяльності, спрямованості, ціннісних орієнтацій, духовної складової.

Арт-терапія допомогає особистості пережити катарсис, пов’язаний з процесом творчості у будь-якій діяльності.

Визначено культуру користування кіберпростором як духовно-моральну регулятивну діяльність особистості, яка б відповідала вимогам психологічної екології життєдіяльності людини і не була б самоціллю.

Кіберпростір можна розглядати як тип проміжкового простору, що розширює внутрішній світ людини. Стан, що виникає під час перебування у віртуальному світі, може настільки захоплювати, що відбувається розчинення власного «Я» і ототожнення з тим, що відбувається на моніторі.

Коли кіберпростір сприймається як продовження розуму – проміжковий простір між «Я» й іншими – це широко відкриті двері для різного роду реакцій перенесення, які можуть бути спроектовані у цей простір. Комп'ютерна залежність включає широке коло різних типів поведінки особистості і проблем з контролем імпульсів.

РОЗДІЛ П

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІХ ВИХОВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

КУЛЬТУРИ КОРИСТУВАННЯ КІБЕРПРОСТОРОМ

2.1 Педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності

Ісходячи із того, що причина формування комп’ютерної залежності криється не в комп׳ютерній діяльності користувача, а в його особистісних властивостях, ми вважаємо, що з корекцією проблемних якостей особистості змінюється і її відношення до віртуального світу.

Система роботи розташованих у різних країнах світу центрів по наданню психологічної допомоги щодо зниження і подолання комп'ютерної залежності базується на зміні соціального середовище комп'ютерно залежної особистості, вміщенню її в спеціально створені умови, які повністю виключають доступ до комп'ютера й істотно змінюють соціальне оточення. У такій ситуації людина відчуває подвійну дезадаптацію, поступово долає комп’ютерну залежність і пристосовується до нового соціального середовища.

Приймаючи це до уваги, ми використовуємо педагогічні технології зниження і подолання комп'ютерної залежності, спрямовану на роботу зі студентами, у яких спостерігаються ознаки комп'ютерної залежності. Ця технологія побудована на основі оригінальних авторських методик і відомих методик, адаптованих для цілей дослідження.

Педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності передбачає:

• використання естетотерапії в роботі з кіберзалежною особистістю;

Найбільш ефективною методикою в роботі, спрямованій на подолання комп'ютерної залежності, з нашою точки зору, є бібліотерапія, оскільки художня література естетично відображає природні й суспільні явища, духовне життя особистості та її чуттєву сферу, світоглядні позиції й повсякденність свідомості в художньому слові. У різних своїх жанрах література охоплює різні сфери життя людини через драматичне відтворення дійсності, епічну оповідь про події, ліричне саморозкриття її внутрішнього світу, тим самим створюючи нову реальність у свідомості студентів, змушуючи їх не сприймати готову кіберреальність, а на основі свого інтелектуального та емоційного досвіду творити власну реальність, породжену емоційними реакціями на літературно-художні образи.

Ряд традиційних психотерапевтичних методів були адаптовані нами до роботи по подоланню комп'ютерної залежності. Бібліотерапія – один з таких методів.

На думку В.Н. М׳ясникова [130], бібліотерапія є синтезом психолого-педагогічного і літературного підходу до проблеми особистості. Цей метод є частиною естетотерапії, розвитку якої присвячені роботи О.Н. Кузнецова [98].

Естетизації особистості як духовної складової цілісності розвитку людини, що становить присвячені роботи відомих українських учених Т. Антоненко [9], І. Беха [27], Г. Шевченко [196]. Естетика допомагає зберегти духовну цілісність особи, сформувати особливий світогляд і систему цінностей людини.

Виходячи з теорії деіяльнісного підходу О.О. Леонтьєва [108], бібліотерапія може бути використана не тільки в терапевтичних цілях, але і в діагностичних для оцінки процесу із зміни особистісних якостей.

У роботі з кіберзалежними клієнтами ми апробуємо метод бібліотерапії для формування і розвитку особистісних якостей, що перешкоджають формуванню комп'ютерної залежності.

Література естетично відображає світ в художньому слові. Вона відображає природні і суспільні явища, духовне життя особистості та її чуттєву сферу, світоглядні позиції й повсякденність свідомості. В різних своїх жанрах література охоплює цей матеріал через драматичне відтворення дійсності, через епічну оповідь про події, через ліричне саморозкриття внутрішнього світу людини.

Початок використання читання книг з психотерапевтичною метою приходиться на середину ХІХ століття (І.Е. Дядьківський, 1836). Проте термін «бібліотерапія» увійшов до ужитку в 20-і роки ХХ сторіччя. Він був введений Асоціацією лікарняних бібліотекарів США. Бібліотерапія визначалася як «використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині і психіатрії з метою вирішення особистісних проблем за допомогою керованого читання»[150, 85].

На даний момент виділяють три напрями розробки даного методу.

1. Бібліознавчий напрям. Прихильники цього напряму сприймають книги як чинник, що відволікає клієнта від проблем, допомагає пережити внутрішній дискомфорт. Керування читанням клієнта вони не здійснюють. Близько 80 % робіт зарубіжних учених належать до цього напряму. Істотним недоліком такої позиції є те, що наші бібліотеки і книжкові магазини, як правило, універсальні і значну їх частину складають, так звані, «книги для легкого читання» (белетристика). При самостійному виборі клієнт не завжди зможе співвіднести художній текст з власними особистісними проблемами. До того ж в такому випадку від нього вимагається гарне знання світової класичної літератури.

2. Психологічний напрям. Прихильники цього напряму розглядають даний метод як компонент психотерапії і не беруть до уваги естетичні функції літературного твору. Вони виокремлюють психологічні моменти тексту і абсолютно не працюють над його художнім змістом. Цей напрям отримало широке розповсюдження в Німетчинє.

3. Психолінгвістичний напрям. На наш погляд, це найбільш перспективний напрям. Його прихильники вважають бібліотерапію як рівноправну частину психотерапевтичного і виховного впливу на клієнта.

Дослідивши особистісні риси особистості з ознаками комп'ютерної залежності, ми виділяємо риси, які сприяли розвитку кіберзалежності. На цих особливостях особистісного розвитку ми акцентуємо увагу і, підбираючи книги, керуємося принципом психотерапевтичної дії твору (переважно седативним, стимулюючим). У підборі літератури для подібного читання враховується і психотерапевтична ситуація, в якій перебуває клієнт.

За рідкісним виключенням, ефективність цього методу вища за умов групової психотерапії, коли клієнти з однаковими проблемами обговорюють прочитаний твір.

У підборі літератури для роботи з конкретною людиною ми керуємося наступними принципами:

1. Доступність викладення інформації. Книга повинна відповідати рівню розвитку клієнта, тобто бути, з одного боку, достатньо складною, з іншого – рівень цієї складності обов'язково має бути посильний для читача. Якщо твір буде дуже простим, він не викличе інтересу і необхідного емоційного переживання. Якщо твір буде дуже складним для клієнта, він просто не зрозуміє прочитаного.

2. Герой твору має бути цікавий клієнтові. В даному випадку бажана, навіть, подібність клієнта до героя твору (вік, соціальний статус, спільність інтересів і т. д.).

3. Подібність ситуації в художньому творі з ситуацією, в якій перебуває герой. Через книгу ми намагаємося звернутися до тих проблем і ситуацій, які спотворили особистісний розвиток клієнта і показати йому шляхи розв׳язання цієї проблеми. Крім того, естетотерапевтичний підхід допомагає читачеві знайти найбільш прийнятні для нього способи вирішення внутрішніх проблем.

Урахування останнього принципу особливо важливе, оскільки має провідне значення у вирішенні внутрішньоособистісного конфлікту.

В ході бібліотерапії клієнт обов'язково веде читацький щоденник. Цілі щоденникових записів:

- відстежування процесу суб'єктивної інтерпретації художніх творів;

- проведення паралельного аналізу літературного твору з самоаналізом клієнта (у такий спосіб ми пропонуємо клієнтові звернутися до вивчення свого внутрішнього світу);

- використання літературного щоденника в діагностичних цілях для об'єктивної оцінки процесу протікання і ефективності бібліотерапії.

Бібліотерапія може проводитися в індивідуальній і груповій формі.

Під час індивідуальної роботи з клієнтом ми пропонуємо йому план читання з подальшим спільним аналізуванням прочитаного і саморефлексією літературного щоденника.

Групова бібліотерапія дає можливість обговорити проблему, проговорити і осмислити її. Найбільш прийнятний кількісний склад групи 5 – 7 осіб. У формуванні груп слід враховувати міру начитаності, інтереси і рівень розвитку членів групи. Невеликі твори, як правило, читаються під час групового заняття. В ході обговорення прочитаного клієнти включаються у дискусії, в яких проговорюються проблеми, формується уміння слухати іншого, враховувати іншу точку зору. У постійних групах проявляється структура міжособистісних стосунків, визначається підхід клієнтів до читання художньої літератури.

Як показує досвід, під час використання бібліотерапії у клієнтів, які мало читають, з'являється інтерес до читання. Хотілося б відзначити і той факт, що людина з високим рівнем естетичного розвитку рідко потрапляє в групу ризику з приводу кіберзалежності.

• використання методики перенесення віртуального світу в реальний і емоційного насичення;

Авторська методика перенесення віртуального світу в реальний базується на теорії про его-розпад на «Я-реальне» і «Я-ідеальне». Т. Ахрямкіна звертає увагу на те, що збільшення дистанції між ними призводить до посилення дезадаптації і порушень у психічній сфері. Сутність розробленої методики полягає в спробі максимально наблизити «Я-реальне» і «Я-ідеальне» шляхом перенесення віртуального світу в реальність, залучення студентів до таких ситуацій та видів творчої діяльності, які розкривають яскраві позитивні сторони реального світу і протиставляють його віртуальному.

Була розроблена програма заходів, у яких комп’ютерно залежні особистості отримували нові сильні позитивні емоції і враження від реального життя (екзотичний туризм, екскурсії, концерти, спектаклі, виставки, спортивні і творчі змагання тощо). Подібні заходи сприяють гармонійному розвитку особистості в юнацькому віці, підвищують рівень її соціалізації, контакти з людьми різних професій, національностей, різного віку, соціальних прошарків, тим самим формуючи соціальний досвід особистості, розширюючи коло спілкування студентів.

Даний експеримент проводився з випробуваними підліткового юнацького віку. Із запитом звертались батьки студентів, які були готові взяти участь у запропонованому експерименті разом з дітьми.

Аддиктів до моменту звернення за психологічною допомогою були присутні практично всі ознаки кіберзалежної особистості. Випробувані були абсолютно байдужі до сімейних контактів, успішності в навчанні, до свого здоров'я. Студенти, у яких була виявлена комп’ютерна залежність, надмірно довго сиділи за комп'ютером: спостерігалася втрата відчуття часу. У кіберзалежних студентів швидко з'являлася втома, дратівливість, перепади настрою. Вони скоротили реальне спілкування до мінімуму і віддавали перевагу виключно комп'ютерній діяльності. Як і личить аддиктам, повністю заперечували у себе наявність комп'ютерної залежності.

Проведена психологічна експертиза показала, що у студентів з комп’ютерною залежністю існують проблеми у спілкуванні (вони хотіли, але не вміли спілкуватися) і, як наслідок цього, висока тривожність (обумовлена ще і віковими особливостями). Соціальні контакти мали для випробуваних велике значення, але в спілкуванні вони часто проявляв черствість і жорсткість по відношенню до оточуючих. При цьому випробувані достатньо конформні особи. Вони безініціативні в реальному спілкуванні і самостійністю не відрізняється. Спостерігалася внутрішня конфліктність, пов'язана з формуванням Я-концепції.

Як наслідок, у студентів, що мають комп’ютерну залежність, виникло відчуття дискомфорту в реальному світі, і вони змінили його на комфортніший віртуальний світ. На світ, в якому можна нехтувати складнощами процесу спілкування, де немає оцінки соціально значущих людей, де можна знехтувати моральними і етичними категоріями. І якщо щось не вийде, у віртуальному світі завжди є друге і третє життя.

Проблема комп'ютерної залежності – це ще і проблема довіри. Якщо людину одурювали або зраджували (у його розумінні), він вибиратиме ті стосунки, які точно застрахують його від подібних емоційних втрат.

У представників юнацького віку, що звернувся до нас, переважала ігрова комп'ютерна залежність.

В ході психокоректувальної роботи нами були апробовані ряд інноваційних методів для зняттю комп'ютерної залежності.

Метод перенесення віртуального світу в реальний

У розробці методу перенесення віртуального світу в реальний ми виходили з теорії про его-розпад на «Я-реальне» і «Я-ідеальне». Т.А. Ахрямкіна звертає увагу на те, що збільшення дистанції між ними призводить до посилення дезадаптації і порушень у сфері психічних станів [16, 82].

Ми, навпаки, спробували максимально наблизити «Я-реальне» і «Я-ідеальне» шляхом перенесення віртуального світу в реальність. Аддиктам була надана можливість (завдяки фінансовій підтримці батьків) перенести віртуальні ігри в реальне життя. Так, ігри-бойовики були продубльовані відвідинами пейнтбола, аркадні ігри замінені спортивним орієнтуванням на місцевості і т.д.

При цьому впродовж всього курсу студенти, що мали комп’ютерну залежність вели «Щоденник вражень». У щоденнику детально фіксувалися враження від гри на комп'ютері і від дублюючих ігор в реальності. Такий аналіз внутрішнього стану допоміг нашим студентам відкрити для себе низку позитивних вражень, пов'язаних з реальним світом і по-іншому аналізувати ситуації екстриму як у реальному, так і у віртуальному світі.

Окрім цього метод самоаналізу дав можливість аддиктам розібратися у своїх внутрішніх суперечностях і позбутися частини комплексів, що призвело до зниження рівня особистісної тривожності.

Метод емоційного насичення.

Нами разом з батьками була розроблена програма заходів, у ході яких студенти отримували нові позитивні емоції і враження (екзотичний туризм, екскурсії, концерти, спектаклі, виставки, змагання і т.д.). Сутність цього прийому в розкритті позитивних яскравих сторін реального світу і протиставленні його віртуальному. Крім того, подібні заходи сприяють гармонійному розвитку особистості у юнацькому віці, підвищують рівень її соціалізації, контакти з людьми різних професій, національностей, різного віку, соціальних прошарків, розвивають навички спілкування.

Окрім вищевказаних інноваційних технік нами паралельно використовувалися і традиційні методи (тренінг спілкування, бібліотерапія, арт-терапія).

Слід зазначити, що аддикти в період нашої роботи не заборонялася комп'ютерна діяльність. Поступово скорочувався час перебування студентів у віртуальному просторі до однієї години на добу (такий термін вважається оптимальним для перебування людини у віртуальному просторі без ризику потрапити у кіберзалежність). Окрім цього, студентам було запропоновано використовувати комп'ютер в інших цілях: пошук інформації та її відбір для виконання домашнього завдання, оформлення матеріалу до проектів, набір тексту. Таким чином, комп'ютер з джерела насолоди перетворився на знаряддя інтелектуальної діяльності іноді і з елементами рутини. Цей метод дав великий відсоток ефективної дії в знятті комп'ютерної залежності.

Наступний вельми важливий чинник в нашій терапевтичній діяльності – це зміна стосунків й емоційного фону в сім'ї.

Батьки студентів цілеспрямовані, практичні люди з гарною освітою, соціально успішні. Але, як досить часто буває в подібних сім'ях, дуже мало приділяли уваги дитині, часто компенсували недолік цієї уваги матеріальними благами.

Зіткнувшись з проблемами аддикції дітей, в даному випадку батьки переглянули своє ставлення до сімейної ситуації, що сприяло створенню в сім'ї більш комфортної емоційної атмосфери для дитей. Цей чинник в нашій роботі можна поставити на перше місце за значущістю, оскільки виховання дітей починається з виховання їх батьків.

В ході проведеного нами психотерапевтичного експерименту по подоланню комп'ютерної залежності в природному соціальному середовищі можна зробити наступні виводи.

1. Для подолання комп'ютерної залежності у студентів немає необхідності позбавляти їх звичного соціального оточення.

2. Проблема віртуальної аддикції тісним чином пов'язана з проблемою особистісної дезадаптації в соціумі.

3. Корекція особистісних якостей аддиктив змінює їх ставлення до віртуального і реального простору на користь останніх .

4. Проблема комп'ютерної залежності особистості має соціальне коріння і відповідно піддається розв׳язанню тільки в контексті зміни стосунків аддикта з навколишнім середовищем.

• використання арт-терапії;

Відома методика арт-терапії є дуже ефективною і тому широко використовується в сучасній практичній психології. До педагогічної технології ми включили наступні адаптовані елементи арт-терапії:

• використання вже існуючих творів мистецтва шляхом їх аналізу й інтерпретації клієнтом (пасивна арт-терапія);

• спонукання клієнтів до самостійної творчості, при цьому творчий акт розглядається як основний виховний чинник (активна арт-терапія);

• одночасне використання першого і другого елементів;

• акцентування ролі вихователя, його взаємин з комп’ютерно залежною особистістю в процесі спільної творчості.

У свідомості користувачів віртуальний простір успішно витісняє реальний світ з його цінностями, етичними і моральними нормами, культурними традиціями і сенсом життя. Звертаючись до проблеми людини в кіберпросторі, Т.Л. Шишова говорить: «Комп'ютер, безперечно, полегшує життя сучасної людини, але сенс життя до нього не повинен зводитися»[152, 13.]. Занурюючись у віртуальний комп'ютерний світ, людина відчужується від реальної, перестає цікавитися оточуючими, аутизується. Особливо уразливі в цьому сенсі діти і молодь, оскільки становлення особистості у них ще не завершилося і вони легко піддаються впливу і потрапляють в залежність.

Все більша кількість батьків усвідомлює цю проблему і звертається за допомогою в наш психолого-педагогічний Центр сімейного консультування. Наші методи роботи з кіберзалежними клієнтами виключають відрив особистості від звичного соціального середовища. Це не є обов'язковою умовою. Наші методи спрямовані на корекцію особистісних особливостей, які сприяють формуванню комп'ютерної залежності.

Одним з таких методів є арт-терапія. Вивчення цього методу почалося в 20-і роки ХХ ст. з фундаментальних робіт Н. Прінцхорна, П.І. Карпова, в яких проблема творчих проявів у психологічному дисбалансі розглядалася в історичному і біологічному аспектах. Американський вчений Льовіс вперше описав використання образотворчих засобів в психотерапевтичному процесі при аналізі сновидінь своїх пацієнтів.

Теоретичні основи терапії за допомогою образотворчого мистецтва виходять з психоаналітичних переконань З. Фрейда [182], а також аналітичної психології К.Г. Юнга [205]. Власне малювання К. Юнг використовував для підтвердження ідеї про персональні і універсальні символи. М. Наумбург створив динамічну теорію терапевтичної допомоги шляхом графічного самовираження.

У свою практичну діяльність ми включили елементи методу арт-терапії в роботі з аддиктами по подоланню комп'ютерної залежності. Так само цей метод використовується у профілактичній роботі із студентською молоддю з метою виховання у неї культури користування кіберпростором. Класичний метод арт-терапії був адаптований нами саме для вирішення вищеназваної проблеми і має свої особливості і свою специфіку.

Метод арт-терапії набув широкого поширення в країнах Західне Європи і США. Термін «арт-терапія»(терапія мистецтвом) означає лікування класичною образотворчою творчістю з метою впливу на психоемоційний стан людини.

У вітчизняній психотерапевтичній літературі часто використовуються терміни «ізотерапія» або «художня терапія», проте вони не тотожні англомовному аналогу і декілька звужують сенс.

У арт-терапії людям пропонують різноманітні заняття образотворчого і художнього прикладного характеру (малюнок, графіка, живопис, скульптура, дизайн, дрібна пластика, різьблення, випалювання, гобелен, мозаїка, фреска, всілякі вироби з хутра, шкіри і тканин і т. ін.), які спрямовані на активізацію спілкування з психотерпевтом в групі. Мета цього підходу – більш яскраве, виразне висловлення своїх переживань, проблем, внутрішніх суперечностей, а також творчого самовираження.

На сьогодні в арт-терапію включаються і такі форми творчості як відео-арт, інстоляція, перформанс, комп'ютерна творчість, де візуальний канал комунікації грає провідну роль. Ці форми особливо ефективні, оскільки людина 70% інформації отримує через зорові органи.

С. Дельфіно-Бейлі виокремлює чотири основні напрями в застосуванні арт-терапії:

1. Використання вже існуючих творів мистецтва шляхом їх аналізу й інтерпретації клієнтом (пасивна арт-терапія).

2. Спонукання клієнтів до самостійної творчості, при цьому творчий акт розглядається як основний виховуючий чинник (активна арт-терапія).

3. Одночасне використання першого і другого принципів.

4. Акцентування ролі самого психотерапевта, його взаємин з клієнтом у процесі навчання творчості [144, 53].

У роботі за першим напрямом ми використовували такий прийом як читання художньої літератури з подальшим обговоренням. Література підбиралася з урахуванням загального рівня розвитку і інтересів клієнта, а також з урахуванням ідентичності проблем, що піднімаються в творі, і діагностованих нами в особистісному розвитку аддикта. Аналогія проблеми виводить нас на аналогію її рішення і допомагає в розвитку самосвідомості кіберзалежної особистості.

Подібний принцип простежується і в прийомі з перегляду і обговорення художніх фільмів (краще всього підходять фільми жанру «проблемного кіно»).

Другий напрям припускає розкриття творчого потенціалу особи клієнта. При цьому вид творчої діяльності клієнт вибирає самостійно. Процес творення промовляється і обговорюється на всіх етапах. Психотерапевт має можливість за допомогою методу аналізу продуктів діяльності діагностувати стан особистості на даний момент, а також, використовуючи основні положення проективних методик, відстежувати динаміку впливу арт-терапії на особистість клієнта.

Третій напрям є більш складним, ніж перші два. В ході арт-терапії доводиться задіювати як репродуктивний, так і продуктивний види уяви. Аддикту пропонується по-новому підійти і частково привнести своє у вже існуючий витвір мистецтва. Прикладом може слугувати завдання написати продовження відомого літературного твору (продовження повісті О.С. Пушкіна «Дубровський»). Пропонується і завдання наступного типу – написати літературний твір або художнє полотно із загальновідомою (відомою клієнтові) назвою (І.С. Тургенєв «Батьки і діти», Рембрандт «Нічна варта»), але зі своїм сюжетом.

Четвертий напрям передбачає використання творчої діяльності для встановлення більш тісного емоційного контакту між психотерапевтом і клієнтом. Вона сприяє персоналізації особистості психолога.

На думку Р.Б. Хайкіна, арт-терапія включає декілька рівнів впливу на особистість.

1. Соціально-особистісний рівень адаптації. В основі адаптуючої дії лежить неусвідомлювана творча, інтегруюча сила естетичного і творчого початку, реалізованого в мистецтві.

2. Особистісно-асоціативний рівень адаптації. Полегшення, компенсація досягається за рахунок не стільки естетичної дії, скільки унаслідок зниження напруженості, сублімації переживань.

3. Асоціативно-комунікативний рівень адаптації. Вплив арт-терапії досягається підключенням інтелектуальних операцій (проекції, обговорення й усвідомлення конфлікту).

4. Переважно соціально-комунікативний рівень адаптації. У якості адаптивних використовуються прикладні можливості творчості. В даному випадку арт-терапія розглядається як один з видів зайнятості для проведення часу.

5. Фізіологічний рівень адаптації. Враховує фізіологічний, координаційно-кінетичний вплив пластичної образотворчої творчості на організм і психіку [183, 115].

Кожен з елементів класифікації допускає використання мистецтва і в експресивному творчому варіанті, коли творить сам клієнт, і в імпресивному, коли використовується сприйняття вже існуючих творів образотворчої творчості.

Таким чином, ми можемо говорити про можливість використання арт-терапії для роботи з клієнтами, що мають кіберзалежність. Цей класичний метод психотерапії був адаптований нами до роботи з кіиберзалежними особистостями використовується досить успішно в роботі психолого-педагогічного Центру сімейного консультування при Інституті духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

У процесі впровадження на формувальному етапі розроблених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором ми дійшли висновків про те, що: для подолання комп'ютерної залежності немає необхідності позбавляти комп’ютерно залежної особистості звичного соціального оточення; проблема комп’ютерної залежності особистості тісним чином пов'язана з проблемою особистісної дезадаптації в соціумі; корекція особистісних якостей комп’ютерно залежної особистості змінює її відношення до віртуального і реального простору на користь останнього; проблема комп'ютерної залежності особистості має соціальне коріння і відповідно піддається розв’язанню тільки в контексті зміни стосунків комп’ютерної залежної особистості з навколишнім середовищем.

Специфіка змісту розроблених педагогічних технологій зумовлює й особливі вимоги до викладачів, які беруть участь у роботі, спрямовані на виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. Викладачі мають постійно враховувати особливості і спрямованість розвитку духовно-моральної сфери суб'єкта комп'ютерної діяльності (студентська молодь), знати внутрішні психолого-педагогічні механізми, які зможуть забезпечити виховання культури користування кіберпростором, володіти методиками й засобами, які активізують розвиток у студентської молоді культури користування кіберпростором.

На контрольному етапі дослідження було визначено рівень сформованості особистісних якостей студентів, що впливають на рівень сформованості комп’ютерної залежності.

Після проведення діагностичного обстеження зафіксоване підвищення: рівня самооцінки – у 37%, рівня емоційної стійкості – у 18%, якості спілкування – у 19% студентів-учасників експерименту; а також зниження: рівня конформізму – у 23%, тривожності – у 35% студентів.

Порівняльний аналіз результатів констатувального і контрольного етапів експерименту дозволив установити наявність позитивної динаміки у рівні сформованості особистісних якостей, які впливають на рівень сформованості комп’ютерної залежності, що зумовило значне підвищення стійкості студентської молоді до негативного впливу кіберпростору. Виявлена позитивна динаміка підтверджує ефективність розроблених і впроваджених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.