1. Методи аналізу розміщення продуктивних сил.

У наукових дослідженнях розміщення продуктивних сил використовуються прикладні методи вивчення економічних характеристик і просторових категорій. Деякі з методів узяті з політекономії, соціології географії, математики.

Одним з найважливіших методів вивчення територіальної організації господарства є системний аналіз, який відноситься до економіко-математичних методів. Використання системного аналізу дозволяє порівнювати результати декількох варіантів розміщення виробництва і вибирати для практичного застосування кращі, з точки зору, інтересів регіону і держави в цілому. Системний аналіз розглядає кожну широку економічну проблему як систему, що взаємодіє з іншими системами, тому робить можливим раціональне використання інформації, дозволяє чітко визначити проблему, виявити мету і вибрати найефективніші методи її рішення.

Балансовий метод. У предпланових досліджен­нях викор сис-ма матер, фінанс ат інших балансів. Розробл баланси труд. ресурсів, грошових доходів і видатків насел, територ баланси потужностей буд оргнізацій, баланси місцевих буд. матеріалів, виро­бів металообробної пром-ті та ін. Баланси є звітні та планові.

При розробці проектів капітального будівництва для обгрунтування розміщення продуктивних сил застосовуються техніко-економічні методи. До найпоширеніших техніко-економічних методів відноситься балансовий метод. До початку планування розробляються баланси трудових ресурсів, грошових доходів і витрат населення, які узгоджуються з товарними фондами; територіальні баланси потужностей будівельних підприємств, баланси місцевих будівельних матеріалів і т.д. Науково - дослідницькими інститутами постійно проводяться дослідження по вдосконаленню регіональної системи балансів. Особливе значення такі системи мають для окремих економічних районів.

Методи техніко-економічних розрахунків використовуються для визначення порівняльної ефективності різних варіантів розміщення підприємств. Ефективність порівнюється на базі розрахунку собівартості виробництва. При виборі місця розміщення підприємства враховують показники матеріало-, енерго-, фондо- і трудомісткості продукції. Особливе значення мають показники водоспоживання виробництва і транспортабельної продукції. Для визначення ефективності роботи підприємства використовують методи розрахунку вартісних показників: валової і товарної продукції, чисельності працюючих, продуктивності праці, вартості основних виробничих фондів, матеріальних витрат і капітальних вкладень.

До традиційних методів аналізу розміщення продуктивних сил відноситься порівняльне вивчення економічних і економіко-географічних явищ. Одним з таких методів є картографічний метод. Це найнаочніший і конкретніший інструмент при вивченні територій і аналізі особливостей розміщення продуктивних сил. Особливе практичне значення має визначення економічних відстаней по ізолініям тарифів на перевезення пасажирів і вантажів, а також визначення густини населення окремої території.

Сучасні економічні явища і процеси, що зумовили розміщення продуктивних сил мають складний характер і визначаються цілим комплексом причин. Тому їх результативний аналіз можливий лише з використанням точних кількісних методів, таких як економіко-математичні. Суть економіко-математичних методів полягає у формалізованому опису економічних явищ і процесів у вигляді математичних моделей. Найчастіше використовують балансові і оптимізаційні моделі. Балансові моделі містять баланси витрат населення і випуску продукції, капітальних вкладень і природних ресурсів. Широко застосовуються на практиці міжгалузеві і районні баланси виробництва і розподілу продукції. Оптимізаційні моделі є найперспективнішою формою техніко-економічних розрахунків, призначених для вибору оптимального розташування не тільки підприємств і галузей, але і територіально виробничих комплексів. У оптимізаційній моделі використовуються матрична (таблична) і графічна (мережева) форми. Оскільки розробка єдиної моделі розвитку і розміщення продуктивних сил в масштабах країни практично неможлива, на практиці використовується система моделей.

В даний час економіко-математичне моделювання застосовується для визначення територіальних пропорцій розвитку держави, формування господарства регіонів країни. Метою оптимізаційної моделі розміщення виробництва є мінімізація витрат. На завершальному етапі вивчення і прогнозування територіальної організації господарства визначається можливий економічний ефект від нового розміщення продуктивних сил. Найчастіше підсумовується економічний ефект, розрахований для окремих галузей. Одночасно враховується міжгалузевий ефект від комплексного розвитку галузей в кожному регіоні, а також ефект від групового розміщення підприємств в безпосередній близькості від іншого на компактній території.