2.Загальна характеристика машинно-будівельного комплексу.

Машинобудівний комплекс- сукупність галузей обробної промисловості,що виробляють машини, устаткування,обладнання,прилади. Основою комплексу є машинобудування, тобто виробництво машин машинами.

З уведенням в дію Класифікатора видів економічної діяльнос­ті (КВЕД) цей комплекс має іншу структуру і складається з під­секцій DK+DL+DM, тобто виробництво машин та устаткуван­ня, виробництво електричного та електронного устаткування, транспортне машинобудування.

У структурі промисловості на машинобудівний комплекс при­падає 18% вартості виробничих фондів, понад 25% чисельності штатних працівників та 12 % обсягів промислової продукції.

Продукція машинобудування налічує понад 2 млн найменувань продукції, безліч модифікацій, типорозмірів. Вироби машинобу­дування за своєю масою відрізняються в сотні мільйонів разів -від грамів (електронні компоненти, комплектуючі вироби) до со­тень тонн (турбіни, електричні силові трансформатори, прокатні стани, морські судна). Така різноманітність вимагає організації під­приємств на основі спеціалізації, тобто обмеження номенклатури продукції (товарів, послуг), і кооперації з іншими підприємствами як своєї галузі, так і суміжних, особливо тих, які виробляють ма­теріали і напівфабрикати, специфічні деталі та інші частини.

Типи виробництв. Залежно від масштабів випуску продукції розрізняють підприємства трьох типів виробництв: індивідуаль­ного, серійного і масового.

В індивідуальному виробництві повторність випуску виробів або відсутня, або нерегулярна. У серійному виробництві випуск здійс­нюється серіями по кілька однакових виробів; залежно від розмірів серії воно може бути малосерійним, середньосерійним або велико-серійним. Цей тип найбільш поширений. Масове виробництво харак­теризується безперервним повторенням випуску одного і того са­мого виробу (найбільш характерне для автомобільних, велосипедних, тракторних заводів, заводів електронної промисловості і подібних).

Заводи індивідуального виробництва працюють на замовлення, не мають строго визначеної номенклатури, але їх універсальні тех­нологія і устаткування забезпечують достатню рухливість в освоєн­ні нових видів продукції, використанні нових досягнень науки і техніки, отже, і досить велику економічну стійкість. Заводи масового виробництва, як правило, працюють на знеособлений ринок, при тому можуть мати окремих замовників на принципах кооперування; мають відносно низьку со­бівартість виробництва, але втрачають у гнучкості технології і орга­нізації, здатності до оновлення номенклатури продукції і тому пере­бувають під впливом коливань ринкового попиту.

Відповідно до масштабів виробництва типи заводів відрізня­ються технікою, технологією і організацією виробництва. Сучасна техніка виробництва і побудовані на ній технологія і організа­ція надають можливості для створення гнучких виробництв, які поєднують переваги індивідуального і масового виробництв.

Спеціалізація передбачає кооперу­вання двох, кількох або багатьох виробництв.

Розрізняють такі види спеціалізації:

• предметна — випуск кінцевої продукції, до якої можуть на­лежати агрегати, комплекси, машини, прилади, а також комплек­туючі вироби;

• вузлова — випуск вузлів, які переважно не є самостійними виробами і призначені для використання в окремих машинах та іншій кінцевій продукції, як правило, у кооперованих зв'язках з підприємствами, які виконують переважно складання машин, комп­лектування,;

• подетальна — випуск окремих, переважно однорідних або споріднених деталей;

• технологічна — випуск литих або кованих заготовок і дета­лей, деталей із пластмас і металокерамічних порошків, надання послуг у виконанні окремих технологічних операцій, технічне обслуговування і ремонт техніки, складання окремих видів продукції тощо.

Машинобудування є провідною галуззю в промисловості роз­винутих країн. Рівень розвитку машинобудування є одним з ос­новних показників економічного, промислового і наукового роз­витку країни. Використовуючи знання і досягнення науки у своїй виробничій діяльності, машинобудування одночасно є і тією га­луззю, завдяки якій досягнення науки впроваджуються у всі види діяльності. Заміна живої праці машинами і системами машин є основним чинником зростання продуктивності праці, головною передумовою підвищення добробуту і рівня життя населення.

Значення машинобудування не обмежується створенням і по­стачанням новітніх високопродуктивних засобів виробництва — його продукція призначена і для кінцевих споживчих витрат: по­бутова техніка, культурно-побутові прилади і пристрої, засоби індивідуального і громадського пасажирського транспорту тощо. Це товари тривалого користування, забезпечення ними населення є одним з мірил добробуту і рівня життя населення.

Велике значення має машинобудування для забезпечення обо­роноздатності країни військовою технікою, озброєнням, засобами транспорту, зв'язку і захисту. Ця продукція користується підви­щеним попитом на ринках світу і є однією зі статей експорту.

Як виробництво, так і споживання продукції машинобудуван­ня й металообробки пов'язані з діяльністю інших галузей проми­словості і економіки. Кількісно міжгалузеві зв'язки комплексу характеризуються коефіцієнтами прямих витрат за даними між­галузевих балансів Машинобудівний комплекс споживає в основному продукцію галузей, які виробляють матеріали — чорної і кольорової металур­гії, хімічної і деревообробної промисловості, промисловості буді­вельних матеріалів. Значну частину витрат становить продукція своїх галузей як комплектуючі вироби і напівфабрикати. В остан­ні роки зросла частка продукції електроенергетики і паливної промисловості, що пов'язано з випереджаючим зростанням цін на продукцію цих галузей, з іншого боку — з меншим (порівняно з іншими галузями) зростанням цін у машинобудуванні .

Розвиток машинобудування, як і інших галузей промисловос­ті, тісно пов'язаний з розвитком науки і зумовлює потребу в нау­кових дослідженнях. Деякі галузі машинобудування зародилися і виникли на основі попереднього розвитку відповідних галузей науки; це — електротехнічна і електронна галузь, хімічна проми­словість і хімічне машинобудування.

Машинобудівний комплекс є найбільшим серед інших галузей промисловості споживачем продукції науки.

Розвиток і розміщення підприємств машинобудівного комплексу залежить від дії низки чинників — технічних, соціальних, економічних, природних та ін. Урахування цих чинників є умовою проектування, будівництва, ефективного функціонування підприємств машинобудування.

Особливості розміщення найважливіших галузей машино­будування. Розміщення Переважна частина підприємств маши­нобудування і металообробки сконцентрована в областях з най­більш високим рівнем економічного розвитку розміщення тут науково-дослідної бази та кваліфікованих кадрів, а також у регіо­нах з розвиненою металургійною базою. Зокрема, найбільші основні промислово-виробничі фонди та промислово-виробничий потенціал машинобудівного комплексу зосереджено в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Запо­різькій, Луганській, Львівській областях, та в столиці України — Києві. За обсягом виробництва товарної продукції в 2000 р. виді­лялись Донецька та Харківська області, Київ, а також Дніпропет­ровська, Запорізька, Полтавська, Сумська області та АР Крим, в яких сконцентровано майже 70 % виробництва товарної продук­ції. На дещо нижчих позиціях були Миколаївська, Львівська та Одеська області, де за останні роки значно скоротилися обсяги виробництва продукції машинобудівного комплексу. Питома ва­га інших областей за всіма вище названими показниками була не­значною.