3. Розміщення продуктивних сил Причорноморського економічного району (характеристика господарства).

Спеціалізацію та місце Причорноморського економічного ра­йону в загальнодержавному та міжнародному поділі праці визна­чає територіально-галузева структура його валової додаткової вартості, яка характеризується переважанням галузей, що нада­ють послуги (52,2 %). Серед них найбільшу питому вагу має транспорт та зв'язок, галузі соціально-культурної сфери, галузі сфери обігу. Питома вага галузей, що виробляють товари, стано­вить 47,8 %, серед яких вирізняється промисловість, сільське го­сподарство і будівництво (табл. 4.52).

Промисловість має провідне значення в районі. За рівнем ви­робництва промислової продукції найбільшу питому вагу має ба­гатогалузева харчова промисловість — 29,0 %, а також електро­енергетика -- 11,8 та машинобудування і металообробка 19,7 %.

Власні паливно-енергетичні ресурси району обмежені. Експлуа­туються родовища природного газу Криму: Глібівське, Задорнен-ське, Джанкойське та Стрілкове. Інші енергоносії в район завозять, вугілля — з Донбасу, нафту — з Поволжя та Кавказу, а також газ, електроенергію — зі Східного та Придніпровського районів.

На місцевих гідроенергоресурсах працюють. Каховська ГЕС на Дніпрі та малопотужні — Первомайська, Костянтинівська і Вознесенська на Південному Бузі. Діють теплові електростанції: Сімферопольська, Севастопольська, Одеська, Миколаївська, Хер­сонська, Керченська. У Миколаївській області споруджена Пів-денно-Українська АЕС.

Машинобудування і металообробка відіграє надзвичайну роль в економіці району і охоплює такі галузі спеціалізації: суд­нобудування і судноремонт, сільськогосподарське машинобуду­вання, верстатобудування, обладнання харчової промисловості, електронне, електротехнічне машинобудування і приладобуду­вання. Налагоджено випуск велико- і маловантажних суден, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзо­збиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для хар­чової промисловості (млинарське, виноробне, холодильне, а та­кож устаткування для консервного виробництва), важких кра­нів, будівельно-шляхових машин тощо.

Особ­ливо тісні зв'язки налагоджені в системі суднобудівного галузево­го комплексу.

Металургійний комплекс представлений первинною сиро­винною ланкою. Камиш-Бурунський залізорудний комбінат по­близу Керчі видобуває у кар'єрах залізну руду (Керченський залі­зорудний басейн), збагачує та агломерує її з вапняком і постачає на металургійний завод «Азовсталь» (Маріуполь). Найякісніші в Україні флюсові вапняки для металургії видобувають на Балак-лавському родовищі, які транспортують у Запоріжжя і Маріуполь. Поблизу Миколаєва розташований глиноземний завод. Перероб­на металургія представлена Одеським сталедротовим заводом, це­хами малої металургії великих машинобудівних заводів Одеси, Ми­колаєва та Херсона.

Хімічна промисловість району має здебільшого внутрішньо-районне обслуговуюче значення. Низка підгалузей хімії працю­ють на світовий ринок — виробництво брому, реактивів, пергід­ролю, хіміко-фармацевтичних препаратів.

Хімічна промисловість Причорноморського району працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), част­ково на довізній сировині (нафта, аміак, сірчаний колчедан, апатит, ільменит). Хімічний комплекс району включає: основну хімію (мін-добрива: суперфосфат, азотні, амофос; сірчана кислота, сода, бром та його сполуки, двоокис титану, мідний купорос тощо); малото-нажне хімічне виробництво (хіміко-фармацевтика, побутова хі­мія, парфумерно-косметична промисловість; лакофарбове вироб­ництво; переробка полімерних матеріалів).

Лісопромисловий комплекс має місцеве значення. У районі існують підприємства целюлозно-паперової промисловості: Цю-рупинський целюлозно-паперовий комбінат та Ізмаїльський целю­лозно-картонний комбінат.

Недостатньо розвинута в районі промисловість будівельних матеріалів. На заводах цієї галузі виготовляють залізобетонні ви­роби, м'яку покрівлю, лінолеум. Великі заводи — Миколаївський цементний завод, Балаклавський цементно-шиферний комбінат.

Значного розвитку набула легка промисловість. Підприємст­ва цієї галузі зосереджені в основному в обласних центрах. Голов­на галузь промисловості — бавовняна (Херсонський бавовняний комбінат). Працюють підприємства швейної, трикотажної, шкіря­но-взуттєвої промисловості.

Агропромисловий комплекс є провідним міжгалузевим комп­лексом Причорноморського економічного району. В загальноукраї­нському поділі праці район виділяється виробництвом зерна (майже третину в Україні), соняшнику, винограду, фруктів, овочів, м'яса і вовни. Виробництво валової продукції сільського господарства в загальному обсязі України становить 14,4 %.

Сільське господарство району характеризується багатогалузе­вою структурою як землеробства, так і тваринництва. Основний напрям його спеціалізації — зерново-тваринницький з добре роз­винутим садівництвом, виноградарством і овочівництвом. Пито­ма вага рослинництва в районі значно перевищує тваринництво.

Провідну роль у землеробстві відіграє зернове виробництво. Основними зерновими культурами є озима пшениця, а також ку­курудза, ячмінь, просо. На полях штучного зрошення в районах, що прилягають до Північно-Кримського каналу та в гирлі річок, вирощують рис. Серед технічних культур провідними є соняш­ник (ЗО % посівів в Україні), зосереджений переважно в Одеській і Миколаївській областях; ефіроолійні (коріандр, троянда, лаван­да, шавлія та ін), які вирощують здебільшого в передгірних і гір­ських районах Криму; тютюн (лісостепові райони Одеської обла­сті та Південного берегу і передгір'я Криму); цукрові буряки (лісостеп Одещини та північний степ Миколаївщини). Міжра­йонне значення мають овочебаштанні культури (помідори, перець солодкий, баклажани і кабачки, кавуни та дині).

У районі розвинуте приміське овочівництво (навколо Одеси, великих центрів консервної промисловості Херсона та Ізмаїла), в південно-західній частині Криму, де знаходяться переробні під­приємства (Сімферополь, Севастополь, Ялта, Алушта). Баштанні продовольчі культури (кавуни та дині) в межах району теж куль­тивують повсюдно, але найбільше на Херсонщині та в степовому Криму.

Причорноморський економічний район спеціалізується на са­дівництві і виноградарстві. Садівництво поширене по всій тери­торії району, але особливо в Криму. У насадженнях домінують абрикоси, персики, черешня, вишня, слива, яблуня, груша, грець­кий горіх і мигдаль.

Основні галузі тваринництва — скотарство молочно-м'ясного і м'ясомолочного напрямку, а також свинарство, вівчарство, пта­хівництво, бджільництво і шовківництво. Район є найважливішим виробником тонкорунної вовни (з асканійської породи овець) у державі.

У Причорноморському економічному районі можна виокре­мити такі сільськогосподарські зони: виноградарсько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'ясним тваринництвом — пів­денні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської областей; зе­рново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом — північні райони Одеської, Миколаїв­ської і Херсонської областей; овоче-молочна приміського типу — навколо Одеси, Миколаєва, Херсона; виноградно-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом, зокрема вівчарством, — пе­редгір'я Криму, Південний берег Криму.

На харчову промисловість припадає понад 34 % продукції промисловості регіону. Провідна роль (за випуском продукції) належить м'ясній, хлібопекарській, виноробній, рибній, олійно-жировій, маслосироробній і молочній та плодоовочевій галузям. У Причорноморському районі зосередже­ний найбільший у країні рибопереробний комплекс. Вилов риби здійснюється в Азовсько-Чорноморському басейні, Дніпропет­ровському, Бузькому, Дністровському та інших лиманах, дельті Дунаю, штучних водоймах

Будівельний комплекс району включає промисловість буді­вельних матеріалів і будівництво. У системі промисловості будь вельних матеріалів провідним є виробництво збірних залізобе­тонних і бетонних конструкцій та деталей, цегли і черепиці. У районі видобувають і переробляють нерудні будівельні матеріа­ли: облицювальний мармуровий вапняк і будівельний камінь у Кри­му і Одеській області, граніти з Миколаївської області. На Оде­ському лінолеумовому заводі виробляються лінолеум та лінк­руст. Функціонують цементні заводи — Миколаївський, Бахчиса­райський, Одеський. Різноманітне будівництво здійснюють чис­ленні будівельні та монтажні організації.

Транспорт і зв'язок. Вигідне географічне положення, специфіка територіальної організації господарства, природні умови сприяли розвитку в районі морського, залізничного, автомобільного, річ­кового, трубопровідного та повітряного видів транспорту, які фор­мують єдину транспортну систему і доповнюють один одного.

Найбільше значення не тільки на регіональному, а й на держав­ному рівні має морський транспорт (Азово-Чорноморське і Ду­найське пароплавства). На морському узбережжі і на Дунаї роз­ташовано 12 основних торгових портів, з яких найбільші — Іллі-чівськ, Одеса, Керч, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл.

Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорно­го моря — Севастополь, Ялту, Євпаторію, Одесу.

Білет 15