
- •Програма навчальної практики
- •Структура програми навчальної практики з програмування та комп‘ютерної техніки
- •“Автоматизоване управління технологічними процесами”
- •1. Вступ
- •2. Мета і завдання практики
- •3. Зміст практики
- •4. Завдання практики
- •I. Повне дослідження функції
- •III. Створення бази даних засобами Microsoft Access
- •V. Створення презентації звіту до завдань і– IV засобами ms PowerPoint
- •5. Обладнання та програмне забезпечення
- •6. Підведення підсумків практики
- •7. Теоретичні відомості
- •Парність та непарність функції
- •Періодичність та неперіодичність функції
- •Точки перетину графіка функції з осями координат
- •Неперервні та розривні функції, точки розриву
- •Проміжки зростання і спадання функції
- •Екстремуми функції
- •Проміжки опуклості та ввігнутості, точки перегину графіка функції
- •Асимптоти графіка функції
- •4.1 Структури.
- •4.2. Файли даних.
- •Варіанти завдань Завдання і
- •Завдання II
- •Завдання III, IV.
V. Створення презентації звіту до завдань і– IV засобами ms PowerPoint
-
Створити презентацію звіту до завдань І– IV, розробивши власний макет.
-
Оформити результати роботи у редакторі Microsoft Word.
5. Обладнання та програмне забезпечення
Обладнення:
1. Персональний компьютер;
Програмне забезпечення:
1. Borland C++ 3.1;
2. Borland C++Builder 6;
3. Microsoft Office 2003.
6. Підведення підсумків практики
За результатами практики студент готує звіт, який оцінюється в процесі складання студентами заліку.
Результати складання заліку з практики заносяться в екзаменаційну відомість, проставляються в заліковій книжці і в журналі обліку успішності.
Оцінювання виконання кожного завдання здійснюється в балах у відповідністю з таблицею.
№ завдання |
Максимальна кількість балів |
I |
20 |
II |
20 |
III |
20 |
IV |
20 |
V |
20 |
Сума балів за всі завдання |
Оцінка в ЕСТS |
Оцінка за національною шкалою |
|
екзамен |
залік |
||
90-100 |
A |
відмінно (“5”) |
зараховано |
82-89 |
B |
дуже добре (“4”) |
|
74-81 |
C |
добре (“4”) |
|
64-73 |
D |
задовільно (“3”) |
|
60-63 |
E |
достатньо (“3”) |
|
35-59 |
FX |
незадовільно (“2”) |
не зараховано |
1-34 |
F |
незадовільно (“2”) |
не зараховано |
7. Теоретичні відомості
До завдання I
Схема повного дослідження функції і побудови її графіка:
-
Вказати область визначення функції.
-
Визначити парність (непарність) функції.
-
Визначити періодичність (неперіодичність) функції.
-
Визначити точки перетину графіка функції з осями координат.
-
Визначити точки розриву функції.
-
Визначити проміжки зростання і спадання функції, критичні точки першого роду.
-
Визначити точки екстремуму.
-
Визначити інтервали опуклості і ввігнутості, точки перегину графіка функції, критичні точки другого роду.
-
Визначити вертикальні та горизонтальні асимптоти графіка функції.
-
Побудувати графік функції.
Функціональна залежність
Часто буває так, що одна змінна величина залежить від іншої: кожна зміна значення однієї величини призводить до відповідної зміни значення іншої. Якщо дві змінні величини пов‘язані між собою так, що кожному значенню однієї з них відповідає певне визначене значення іншої, то говорять, що між цими змінними існує функціональна залежність.
Приклади функціональної залежності.
Радіус кола та його довжина, вага покупки та її вартість, маса тіла та сила тяжіння, що діє на нього.
Область визначення та область значень функції
Область визначення функції – це всі значення, які може приймати аргумент (змінна x).
Область значень функції - це всі значення, які може приймати функція (змінна y) при всіх x із області визначення функції.
Приклад.
Якщо функція — многочлен, то вона існує при будь-яких значеннях аргумента, тобто її область визначення — всі дійсні числа.
Якщо функція задана формулою, яка містить аргумент у знаменнику дробу, то до області визначення функції входять всі дійсні числа, крім тих, які перетворюють знаменник в нуль.
Якщо функція задана формулою, яка містить арифметичний квадратний корінь, то до області її визначення входять всі дійсні числа, при яких підкореневий вираз набуває невід'ємних значень.
Аргумент і функція
Якщо дві змінні величини знаходяться у функціональній залежності, то та з них, яка може набувати довільних значень, називається незалежною змінною, або аргументом. Інша величина, значення якої залежать від значень аргументу, називається залежною змінною, або функцією.
Приклади. Площа квадрата є функцією довжини його сторони, шлях, пройдений поїздом, – функцією часу.
Якщо
величина
є функцією величини
,
то записують
.
Для позначення функціональної залежності
застосовують й інші букви. Наприклад,
якщо
є функцією
,
можна записати і так:
.
Способи задання функцій
-
Аналітичний спосіб
Функція задається формулою, яка показує, яким чином за даним значенням аргументу можна обчислити відповідне значення функції.
Приклад.
Залежність
об‘єму куба
від довжини його ребра
можна виразити формулою
.
-
Табличний спосіб
Вказується значення аргументу і відповідне значення функції. Наприклад, таблиці квадратів, кубів, квадратних коренів.
-
Графічний спосіб
Будують графік залежності функції від її аргументу.