58. Особливості здійснення облігаційного кредитування.

Види облігацій:1) облігації, що вільно обертаються2) облігації з обмеженим колом обігу: власників облігацій заздалегідь визначає емітент у рішенні про випуск облігацій 3) облігації з додатковим забезпеченням – облігації, які повністю або частково забезпечуються страховою компанієюабо поручителем. Учасники емісії та обігу корпоративних облігацій:1) емітент 2) андерайтер: повний і частковий 3) депозитарій – юридична особа, яка провадить чи здійснює лише надання послуг щодо зберігання цінних паперів,відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках, здійснення клірингу(взаємозаліків)4) зберігач – кб, торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування операцій пов’язаних з цінними паперами5) інвестор . Глобальний сертифікат – документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у без документарній формі, крім приватизаційних паперів (акцій), які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду, який підтверджує право на здійснення операцій з ціннимипаперами у національній депозитарній системі. Купонна ставка (процент по облігаціям) – фіксований або плаваючий доход, що встановлює емітент.Оферта – можливість інвестора пред’явити облігації емітенту для дострокового викупу.Ліквідність корпоративних цінних паперів – здатність інвестора швидкоПереваги:1) облігація є фінансовим документом, що засвідчує позику і зобовязання боржника-емітента повернути взяті у борг кошти. Це означає, що облігація не є титулом власності на майно емітента. Вона становить лише інструмент позики, у якій емітент виступає заставодавцем, боржником, але не співвласником капіталу емітента. Продаючи облігацію, емітент фактично позичає грошові кошти у інвесторів-влісників і зобов'язується повернути їх у вказанийстрок у вигляді номінальної вартості облігацій;2) облігація має визначений кінцевий термін погашення або, як кажуть, строк виплати запозиченої грошової суми тавідсотків. У більшості умов емісії облігаційних позик встановлені ставки процентів сплачуються з моменту випуску облігацій і до її погашення;3) облігаційні позики гарантують власникам облігацій першочерговість сплати процентів (у порівнянні з механізмом виплат дивідендів) та першочергове задоволення інших зобов'язань на випадок ліквідації емітента.Недоліки:1) облігації не дають їхнім власникам прав участі в управлінні справами емітента та можливості отримати більшийдохід від піднесення фінансово-економічної ефективності діяльності емітента.2) хоч облігація становить тверде боргове зобовязання емітента і тому є більш надійним фінансовим документом, ніж акція, проте й вона в отриманні вказаного доходу створює певні ризики. Облігаційний дохід досить часто піддається впливу різких коливань процентних ставок. А особливо дошкульні втрати власникам облігацій наноситьнерівномірна інфляція.

.59- Страхування Це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунокгрошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особамистрахових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. .Екон. категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів, оскільки перерозподільчі відносини, які притаманні страх., пов’язані з формуванням страхового фонду за допомогою визначених страхових платежів та з відшкодуванням шкоди учасникам страхування за рахунок цього фонду. Тим самим страхування пов’язане з ймовірним рухом грошової форми вартості. Страхування – сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу використання і формування цільового фонду, який призначений для захисту страхових інтересів осіб та відшкодування матеріальних збитків в разі настання події чи явища обумовленого угодою або законом.Можна виділити такі основні ознаки страхування:Ймовірний характер страхування (тобто заздалегідь невідомо коли відбувся страховий випадрк, яка буде його сила і кого із страховиків він зачепить);2) Цільовий характер страхування (обумовлений наявністю конкретноьго страхового ризику як ймовірності так і можливості настання страхового випадку, що може нанести матеріальну ін. шкоду)3) Повернення мобілізованих коштів страхування, тобто вся сума нетто платежів повертається у формі відшкодувань збитків при настанні страхового випадку.Учасниками процесу страхування є: страховики, страхувальники, страхові агенти, страхові брокери та ін. Страхуванню притаманні такі функції: ризикова, превентивна, ощадна, контрольна. Ризикова – полягає у відшкодуванні страх-ку збитків від страх-вих випадківстрах-кам, для цього страховик приймає за певну плату матер-ну відпов-сть за наслідки певного ризику передбаченого законом чи договором із страх-ком. Превентивна полягає в зменшенні наслідків страх-х подій через: - правові застереження передбачені чинним закон-вом або договором страх., які направлені на позбавлення страхувальника страх-вих відшкодувань; - створення фонду запобіжних заходів. Ощадна полягає в збереженні грошових сум за допомогою заощаджув-них видів страхування. Контрольна полягає в цілому формування і використання коштів страхового фонду. Вона виявляється одночасно з вказаними вище умовами страхування.За формою проведення С (страхування) поділяється на: обов’язкове і добровільне.Обов’язкове здійснюється на підставі відповідних законодавчих і нормативних актів, що пердбачають перелік об’єктів, які підлягають обов’язковому страхуванню, рівень і норму страхового забезпечення, обсяг стр-вої відповідальності, мах. страхові тарифи і міn. страхові суми, періодичнчсть внесення страхових платежів і інші суттєві умови. Крім того, обов’язковому страх-ню притаманні принципи суцільного охоплення об’єктів С, автоматичності поширення С на дані об’єкти, нормування С забезпечення. Обов’язкове с дозволяє знизити страхові тарифи і здешевити страхові послуги при умові певної конкуренції серед страховиків. Однак при цьому не повністю враховуються фінансові можливості кожного страхувальника та особливістю об’єктів С і страхових ризиків. В Україні передбачено законом здійснення 27 видів обов’язкового С, решта видів С, що не ввійшли сюди здійснюються у добровільній формі.Добровільне С здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Загальні умови і проведення ДС визначається правилами С, що встановлюється страховиком самостійно відповідно до вимог чинного законодавства. Конкретні умови С визначаються при укладанні договору С відповідно до затверджених правил С. Кошти мобілізовані шляхом страхових формують особливі фонди цільового призначення, тобто страхові фонди(сукупність натуральних запасів та фінансових страхових резервів, які є в сусп-стві та призначені для страхового захисту в тому числі попередження, локалізації і відшкодування збитків завданих стихійними лихами, нещасними випадками і іншими подіями). Виділяють такі форми організації страхового фонду:Централізований страх. резерв. фонд (формується в натуральній і грошовій формах за рахунок заг.-держ. ресурсів і знаходиться у розпорядженні уряду. Кошти на цю мету щорічно передбачені в державному бюджеті України);Децентралізований фонд самострахування (страховий фонд формується кожним самостійним господар-м суб’єктом за рахунок прибутку котрий залишився в їх розпорядженні. Кошти на цього фонду суб’єкти господар-ня викор-ть на покриття власних витрат, подолання виробничих зривів);Страховий фонд страхувальника (формується за рахунок страхових внесків страх-льників включно в грошовій формі і має строго цільовий характер використання коштівстрахув-к тимчасово вільні кошти страх-вого фонду розміщує з урахуванням безпечності, прибутковості і диверсифікованості в активи таких категорій: грошові кошти на р/р, банківські депозити, нерухоме майно, цінні папери, готівка в касі та ін.).

60.Страховий ринок в Україні Дослідження показують, що страховий ринок України має багато проблем. Їх поділяють на дві групи: перша – світові проблеми розвитку страхових ринків; друга – проблеми, характерні для країн Сідної Європи, СНД і, в першу чергу, для України.Зниження рівня платоспроможності населення й довіри до фінансових установ призвели до суттєвого зменшення попиту на страхові послуги. Цьому також сприяли згортання банківської активності у сфері споживчого, іпотечного та авто кредитування, що значно звузило клієнтську базу страхових компаній.Одним із негативних явищ вітчизняного страхування є наростання різних видів шахрайств та тіньових економічних операцій, кримінальних протиправних дій. Лише одних фальшивих «зелених карт» в Україні продають від 10 до 30%.Однією з вагомих проблем є низький рівень страхової культури більшості населення, котрий, в свою чергу, зумовлений його незнанням страхування взагалі і зокрема про діяльність вітчизняних страхових компаній.З метою ухилення від сплати податків проводиться так зване «схемне страхування». Оскільки підприємства страхові внески частково можуть відносити на валові витрати, то це зумовлює таке явище, як «псевдострахування» з метою зменшення оподаткованого прибутку.В Україні активно розвивається перестрахування, але воно має цілу низку негативних явищ. Через вітчизняні страхові компанії перестраховувались сумнівні страхові ризики, а результатом таких перестрахових операцій стало вивезення капіталу за кордон. Негативними явищами, що стримують розвиток страхового ринку України є: недосконалість правил страхування, низький рівень супроводжуючого сервісу при наданні страхових послуг, елементарна непорядність окремих страховиків.Люди, які обирають той чи інший вид страхування найчастіше є недостатньо обізнаними з умовами їх здійснення. А страховики не надають достатньої інформації про це і, користуючись цим, не виплачують належних коштів при настанні страхових ризиків. Наприклад, при страхуванні будівель і споруд не відшкодовуються збитки, якщо страхова подія викликана помилками в проектуванні, будівництві, монтажу або спричинена дефектами будівельних матеріалів. Зазвичай, громадянин, який бажає застрахувати свій будинок або квартиру в багатоповерховому будинку не може знати, чи будинок збудований з помилками в проекті чи без, чи враховані сейсмологічні умови місцевості, чи ні. Все це повинен знати страховий посередник( сюрверйєр), який здійснює експертизу та оцінку будинку, місцевості. Він повинен надати вичерпну інформацію про зроблені, в результаті експертизи висновки. Але на практиці такі послуги не надаються вітчизняним громадянам. Проблема в тому, що страхові компанії бажають застрахувати якомога більше клієнтів, нехтуючи їх інтересами.Гальмуючим фактором розвитку в Україні є те, що капіталізація і стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній є незадовільними і не забезпечує їх конкурентоспроможність на внутрішньому ринку.Вітчизняний страховий ринок потребує не сумнівної за своєю доречністю і перспективами інституціональної підтримки, а використання досвіду розвинутих країн із забезпечення високої якості страхових послуг.З метою підвищення фінансової надійності страховиків, усунення проблемних питань розвитку страхової справи пропонується наступне:1. розробка та прийняття концепції розвитку страхового ринку України до 2015 року, яка передбачала б урахування принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною організацією нагляду за страховою діяльністю, стандартів СОТ, а також законодавства ЄС у сфері страхування.2. врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території України.3. удосконалення системи оподаткування та державного нагляду в сфері операцій перестрахування у нерезидентів.4. розробити більш дієві заходи, що запобігають зростанню злочинності в сфері страхового бізнесу.5. розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів.6. підвищити ефективність функціонування вітчизняних СК на баі впровадження нових конкурентних технологій з надання страхових послуг, які супроводжуються додатковим сервісом.7. підвищити надійність національних страхових компаній на основі збільшення їх капіталізації.8. розробити пропозиції щодо вилучення з оподаткування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення.

1