3. Аналіз художнього твору, його місце в системі дослідницької роботи літературознавця. Принципи, види, способи й шляхи анаалізу твору.

В центрі аналізу літературного твору ставиться розгляд образів, композиції та мови твору. при аналізі твору слід дотримуватись таких принципів: науковості, єдності змісту і форми, емоційності та історизму.

У методичній літературі розрізняють кілька видів аналізу твору. Так, у курсі методики літератури В. Я. Неділька названо такі шляхи: пообразний, проблемно-тематичний і послідовний; у Є. А. Пасічника-цілісний, композиційний, пообразний, проблемно-тематичний структурно-стильовий.

Найбільш вживаними в практиці роботи вчителів є такі шляхи аналізу літературного твору:

1. За естетичним враженням від тексту ― цілісний (інші назви ― послідовний, системний, комплексний, всебічний, сюжетно-композиційний, за розвитком дії, “услід за автором”);

2. За художніми компонентами твору ― пообразний або традиційний;

3. За моральним та естетичним впливом твору - проблемно-тематичний.

Зупинимось коротко на специфіці кожного виду аналізу.

Методи аналізу художнього твору в школі

У шкільній практиці вчителі використовують елементи таких методів літературознавчого аналізу, як:

• порівняльно-історичний, або історико-літературний (коли твір розглядається як факт історії літератури того чи іншого народу);

• структурний (коли в основі аналізу - розгляд художньої будови, структури твору);

• категоріальний (коли в центрі уваги вчителя та учнів знаходяться певні категорії: жанр, напрям, стиль тощо);

• описовий (коли вчитель робить огляд певної літературної доби, художніх тенденцій епохи, залучаючи ті чи інші твори тощо);

• біографічний (коли до аналізу твору залучаються факти біографії митця, певною мірою трансформовані у художній формі);

• культурологічний (коли твір аналізується з урахуванням розвитку світової культури, при цьому великої ваги набувають фонові знання, що готують учнів до сприйняття таких творів);

• генетичний (коли аналіз твору передбачає з'ясування першоджерел образів і мотивів твору, традицій, архетипів, міфологічної основи тощо);

• компаративний (коли з метою поглибленого аналізу порівнюються різні твори за певними спільними аспектами: чи то тематикою, чи то образами, чи то засобами художньої виразності, чи то мотивами тощо).

Цілісний аналіз твору

Спочатку перечитується вголос текст або його фрагменти. Сам процес читання є цілісним осягненням твору.

При цілісному аналізі проводиться повторне, більш осмислене зосереджене перечитування тексту, щоб всебічно відтворити в пам'яті учнів уявлення про твір, його окремі картини, епізоди, образи, композиційні та художні прийоми, які зберігаються від попереднього читання. Від першого читання багато деталей твору забуваються учнями. А тому при повторному читанні вони заглиблюються в моральну проблематику твору, з'ясовують роль композиційних та зображувальних засобів у з'ясуванні задуму письменника.

Пообразний аналіз твору

Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках.

Розглядаючи розвиток сюжету, особливості композиції, зображувальні засоби, основну увагу зосереджуємо на окремих типах людей засобах змалювання персонажів (портрет, психологія, моральні якості, життєві переконання, вчинки, стосунки з людьми і т. д).

Проблемно-тематичний аналіз

Вивчення твору слід починати із визначення мети, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також з накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань

Основним етапом уроку є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень.

Методологічні принципи шкільного аналізу художнього твору

1. Принцип цілісності

2. Принцип відповідності форм і шляхів аналізу художній природі твору

3. Принцип багатозначності

4. Принцип єдності змісту та форми твору

Етапи роботи над художнім твором

3 основних етапи роботи над художнім твором.

Перший етап (первинний синтез). Основні завдання: ознайомлення з конкретним змістом твору, його сюжетною лінією на основі цілісного сприймання тексту. З'ясування емоційного впливу твору.

Другий етап (аналізу) Завдання і зміст роботи: встановлення причинно-наслідкових зв'язків в розвитку сюжету; з'ясування мотивів поведінки дійових осіб та їх провідних рис (чому так вчинили і як це їх характеризує), розкриття композицій твору (зав'язка дії, момент найвищого напруження, розв'язка), аналіз зображувальних засобів в єдності з розкриттям конкретного змісту і оцінкою мотивів поведінки героїв (що зобразив автор і як, чому вибрав ті або інші факти) тощо.

Третій етап (вторинний синтез). Зміст роботи: узагальнення істотних рис дійових осіб, співставлення героїв і їх оцінка, з'ясування ідейної спрямованості твору, оцінка художнього твору як джерела пізнання навколишньої дійсності і як твору мистецтва (що дізнались нового, чого вчить твір, як автору вдалося так яскраво і захоплююче передати читачу свої думки і почуття тощо). Вказані етапи роботи над художнім твором не є повним аналогом структурних компонентів уроків читання.

При роботі над великими творами підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:

1 етап – встановлення зв’язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами;

2 етап - знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі;

3 етап – повідомлення про історію написання твору , його проблематику, публікацію і постановку на сцені;

4 етап – робота з невідомими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.

Питання про шляхи аналізу літературного твору в школі досить дискусійне. Одні методисти і практики дотримуються традиційної класифікації, за якою виділяються три звичні шляхи аналізу тексту: за структурою, образами і проблемами. Другі (О.М.Ніколенко, О.С.Чірков та інші) пропонують нові шляхи шкільного аналізу твору: текстуальний (коли розглядається текст сам по собі, у його цілісності й розмаїтті художніх компонентів), контекстуальний ( коли текст аналізується відповідно до певного історико-літературного контексту з урахуванням напряму, жанру, течії, філософської думки, розвитку культури тощо) та інтертекстуальний (коли встановлюються міжтекстові зв’язки на різних рівнях художніх творів).

Крім цього, існують ще так звані авторські підходи до методики аналізу тексту: наприклад, „художній аналіз художнього тексту” ( Є.М.Ільїн ), „цитований аналіз художнього твору” (О.І.Любимов) та інші.

Шлях аналізу художнього твору – це той ключ, яким учитель „відкриває” твір для учнів, вводить їх у його неповторний світ. І такі заповітні ключі в кожного вчителя свої.