33. (Выписал все, вдруг надо будет)

Вивчаючи структуру термінів, лінгвісти виділяють такі типи термінів:

1) прості: непохідні (терміни, які на синхронному зрізі не мають моти­ваційних слів, напр.: дуга, жила, лад) і похідні (терміни, у яких можемо виділити мотиваційні основи і словотворчі афікси, напр.: запобіжник, проти­вага, затакт);

2) складні (терміни, у яких можна виділити дві основи, напр.: паротво­рення, теплострум, тискомір);

3) складені (терміни-словосполучення, напр.: стала похибка, прискорен­ня руху, рідкий стан тіла);

4) терміни-символи (♪ , +) і терміни-напівсимволи (α-промені, β-про­міння, γ-еманація).

Терміни-складні слова, що пишуться через дефіс, утворено способом словоскладання (ампер-секунда, ват-секунда, диск-катод, мегават-година, жук-короїд, льон-довгунець). Такі терміни є результатом поєднанням двох самостійно вживаних іменників.

34. Словник – зібрання слів (переважно за абеткою), стійких висловлювань з

поясненнями, тлумаченнями чи з перекладом на іншу мову (Ожогов С. І. і

Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської мови).

Словники прийнято поділяти на два типи: енциклопедичні і лінгвістичні.

Енциклопедичні словники містять екстралінгвістичну інформацію про описувані

мовні одиниці; ці словники містять відомості про наукові поняття,

терміни, історичні події, персоналіях, географії і т.п. В

енциклопедичному словнику немає граматичних відомостей про слово, а

дається інформація про предмет, який позначається словом.

Об'єкт опису лінгвістичних (мовних) словників – мовні одиниці (слова,

словоформи, морфеми). У такому словнику слово (словоформа, морфема) може

бути охарактеризоване з різних сторін, у залежності від цілей, обсягу і

задач словника: з боку значеннєвого змісту, словотвору, орфографії,

орфоепії, правильності вживання. У залежності від того, скільки ознак

слова описані в словнику, розрізняють словники одноаспектні і

багатоаспектні.

Словникова стаття –

основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну

одиницю в словнику й характерні їй основні риси.

Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця.

Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична

характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне);

ілюстрації (цитати, вислови); словотворче гніздо; так звана «заромбова»

частина (фразеологізми) і ін. Зони правої частини розробляються для

кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус

словника. Крім корпусу, у будь-якому словнику є передмова, розділ «Як

користуватися словником» (який рідко кимось читається); список умовних

скорочень і ін.

Енциклопедичні словники, у свою чергу, поділяються на предметні:

літературна енциклопедія, дитяча енциклопедія, політичний словник,

філософський словник.

Лінгвістичні словники у свою чергу підрозділяються на два типи: двомовні

(рідше багатомовні), тобто перекладні, котрими ми користаємося при

вивченні іноземної мови, у роботі з іншомовним текстом

(українсько-англійський словник, польсько-український словник і т.п.), і

одномовні.