
- •8. Етика усного професійного спілкування
- •15. Види пудбычного виступу
- •19. Вимоги до термыныв
- •20. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових
- •33. (Выписал все, вдруг надо будет)
- •34. Словник – зібрання слів (переважно за абеткою), стійких висловлювань з
- •Словники прийнято поділяти на два типи: енциклопедичні і лінгвістичні.
- •Словникова стаття –
- •35. Термінологізація – явище переходу лексичної одиниці зі стану до терміна в форму терміна.
- •Деякі складнощі відмінювання прізвищ
- •38. Імена по батькові
- •42. Узгодження числівників з іменниками
- •44. Рід невідмінюваних іменників
- •45. Вживання особових займенників у документах
- •Присвійні займенники в документах
- •47. Відмінювання числівників
33. (Выписал все, вдруг надо будет)
Вивчаючи структуру термінів, лінгвісти виділяють такі типи термінів:
1) прості: непохідні (терміни, які на синхронному зрізі не мають мотиваційних слів, напр.: дуга, жила, лад) і похідні (терміни, у яких можемо виділити мотиваційні основи і словотворчі афікси, напр.: запобіжник, противага, затакт);
2) складні (терміни, у яких можна виділити дві основи, напр.: паротворення, теплострум, тискомір);
3) складені (терміни-словосполучення, напр.: стала похибка, прискорення руху, рідкий стан тіла);
4) терміни-символи (♪ , +) і терміни-напівсимволи (α-промені, β-проміння, γ-еманація).
Терміни-складні слова, що пишуться через дефіс, утворено способом словоскладання (ампер-секунда, ват-секунда, диск-катод, мегават-година, жук-короїд, льон-довгунець). Такі терміни є результатом поєднанням двох самостійно вживаних іменників.
34. Словник – зібрання слів (переважно за абеткою), стійких висловлювань з
поясненнями, тлумаченнями чи з перекладом на іншу мову (Ожогов С. І. і
Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської мови).
Словники прийнято поділяти на два типи: енциклопедичні і лінгвістичні.
Енциклопедичні словники містять екстралінгвістичну інформацію про описувані
мовні одиниці; ці словники містять відомості про наукові поняття,
терміни, історичні події, персоналіях, географії і т.п. В
енциклопедичному словнику немає граматичних відомостей про слово, а
дається інформація про предмет, який позначається словом.
Об'єкт опису лінгвістичних (мовних) словників – мовні одиниці (слова,
словоформи, морфеми). У такому словнику слово (словоформа, морфема) може
бути охарактеризоване з різних сторін, у залежності від цілей, обсягу і
задач словника: з боку значеннєвого змісту, словотвору, орфографії,
орфоепії, правильності вживання. У залежності від того, скільки ознак
слова описані в словнику, розрізняють словники одноаспектні і
багатоаспектні.
Словникова стаття –
основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну
одиницю в словнику й характерні їй основні риси.
Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця.
Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична
характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне);
ілюстрації (цитати, вислови); словотворче гніздо; так звана «заромбова»
частина (фразеологізми) і ін. Зони правої частини розробляються для
кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус
словника. Крім корпусу, у будь-якому словнику є передмова, розділ «Як
користуватися словником» (який рідко кимось читається); список умовних
скорочень і ін.
Енциклопедичні словники, у свою чергу, поділяються на предметні:
літературна енциклопедія, дитяча енциклопедія, політичний словник,
філософський словник.
Лінгвістичні словники у свою чергу підрозділяються на два типи: двомовні
(рідше багатомовні), тобто перекладні, котрими ми користаємося при
вивченні іноземної мови, у роботі з іншомовним текстом
(українсько-англійський словник, польсько-український словник і т.п.), і
одномовні.