Партійне керівництво кп(б)у

КП(б)У утворилася на І з'їзді КП(б)У, який відбувся у липні 1918 в Москві.

Перші секретарі ЦК КП(б)У:

Георгій П'ятаков (липень-вересень 1918 р.)

Серафима Гопнер (вересень-жовтень 1918 р.),

Емануїл Квірінг (жовтень 1918 р. — березень 1919 р.),

Станіслав Косіор (травень 1919 — листопад 1920 р.).

Вячеслав Молотов (листопад 1920 р. — грудень 1921 рр.),

Дмитро Мануїльський (грудень 1921 р. — квітень 1923 р.)

Емануїл Квірінг (1923 – 1925 )

Лазар Каганович (1925-1928)

Станіслав Косіор (1928 - 1938 )

Микита Хрущов (1938-1949)

Лазар Каганович 1947р.

Леонід Мельников(1949-1953)

Олексій Кириченко (1953-57 рр.)

Микола Підгорний (1957—1963 рр.)

Петро Шелест (1963—1972 рр)

Володимир Щербицький (1972-1989рр.)

Володимир Івашко (1989 - 1990 р.) У 1990р. Івашка обрали ще й головою Президії Верховної Ради України.

Станіслав Гуренко – (1990-1991рр.) КПУ у серпні 1991 року.

26 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України видала указ «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України», а 30 серпня - указ «Про заборону діяльності Компартії України».

Після заборони КПУ частина колишніх комуністів вступила до новоствореної Соціалістичної партії України.

19 червня 1993 р.- на з'їзді у Донецьку Компартія була відновлена (формально — заново створена). Очолив КПУ Петро Симоненко. КПУ була офіційно зареєстрована у жовтні 1990р.

Ра́да Наро́дних Коміса́рів УСРР (потім УРСР) (Раднарком, Совнарком) — найвищий орган виконавчої влади (уряд) Радянської України (УСРР, УРСР) у 1919—1946 роках, попередник Ради Міністрів УРСР.

Перший радянський уряд в Україні -Народний Секретаріат, створений на поч.. 1918 року.

Голова Народного Секретаріату - В.Затонський

Другий радянський уряд - «Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України», створений 28 листопада 1918р., діяв до 6 січня 1919р

Голова Тимчасового Робітничо-Селянського Уряду України – Г.Пятаков.

6 Січня 1919 його перейменовано на «Раду Народних Комісарів України».

Голови Раднаркому УРСР: 1919 – 1946рр.

Християн Раковський - 1919-1923рр

В.Чубар -1923-1934рр.

П.Любченко 1934-1937рр.

М.Бондаренко – 1937р

Д.Коротченко – 1938-1939рр.

Л.Корнієць -1939-1944рр.

М.Хрущов -1944-1946рр.

Третій радянський уряд - Раднарком усрр, після вступу усрр до срср.

Після утворення СРСР, у 1923 компетенції центральних органів СРСР були дещо обмежені: раднарком СРСР отримував від ЦВК СРСР законодавчі повноваження тільки у важливіших справах СРСР. Раднарком УРСР складався з народних комісарів, уповноважених народних комісарів СРСР при уряді УРСР, уповноваженого ДПУ СРСР та інших осіб, включених в його членів на основі постанови ЦВК. Згідно з конституцією СРСР 1924, УРСР мала 11 народних комісаріатів, у тому числі 5 одноіменних з союзними народними комісаріатами (т. зв. об'єднані наркомати): фінансів, праці, робітничо-селянської інспекції, продовольства (пізніше перейменований на внутрішньої торгівлі) і Вищої Ради народного господарства та 6 самостійних (юстиції, внутрішніх справ, освіти, соціального забезпечення, земельних справ й охорони здоров'я). Крім того, до складу РНК УРСР входило 5 уповноважених, т. зв. злитих, себто загально-союзних народних комісаріатів СРСР з правом дорадчого або вирішального голосу за вирішенням ЦВК СОСР (закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфу).

Конституція 1936 в принципі зберегла цей поділ, увівши нові назви для наркоматів: а) загально-союзні, що керували дорученою їм галуззю державної адміністрації на всій території СРСР безпосередньо або через підлеглі їм органи; б) союзно-республіканські, що керували відповідною галуззю за списком підприємств чи установ через однойменні наркомати в республіці; в) республіканські, підпорядковані тільки РНК республік. Крім наркоматів, до РНК УРСР належали державні комітети і центральні управління (Держплан, Головне управління організованого набору робітників і переселення та ін.). По реформі управління господарством у 1932 — 1934 кількість народних комісаріатів СРСР збільшилася. Згідно з офіційною теорією РНК стала найвищим адміністративним органом, який під керівництвом партії у межах своїх компетенцій мав виконувати обов'язки уряду радянської держави з метою побудови соціалістичного суспільства.

Голову і членів РНК УРСР формально призначав ВУЦВК, з 1937 Верховна Рада УРСР, яким РНК була підзвітна; на ділі ж вирішальний вплив мало московське керівництво ВКП(б) та ЦК КПУ і під їх контролем РНК УРСР здійснювала доручені їй законодавчі й виконавчі обов'язки. Нормативні акти РНК за конституцією СРСР 1924 мали форму декретів і постанов, а за конституцією 1936 — постанов і розпоряджень.

З 1946 року - Рада Міністрів УРСР, найвищий орган державного управління в УРСР, наступник Ради Народних Комісарів .

Рада Міністрів була формально Верховною Радою в складі голови, перших заступників і заступників голови, міністрів та керівників інших союзно-республіканських органів. У дійсності ж усі персональні оправи Ради Міністрів ухвалювала ЦК КПРС у погодженні з ЦК КПУ.

Голови Ради Міністрів УРСР :

М. Хрущов (1946-1947),

Д. Коротченко (1947-1954),

Н. Кальченко (1954-1961),

В. Щербицький (1961-1963),

О.Ляшко (1972-1987),

В.Масол (1987-1990),

В.Фокін (1990-1992)

Голови Верховної Ради 1938-1991рр.	Михайло Бурмистенко • Олександр Корнійчук • Павло Тичина • Олександр Корнійчук • Михайло Білий • Костянтин Ситник • Платон Костюк • Володимир Івашко • Іван Плющ (в.о.) • Леонід Кравчук
Голови Президії	Леонід Корнієць • Михайло Гречуха • Дем'ян Коротченко • Олександр Ляшко • Іван Грушецький • Олексій Ватченко • Валентина Шевченко
Голови Верховної Ради З1991р.	Леонід Кравчук • Іван Плющ • Олександр Мороз • Олександр Ткаченко • Іван Плющ • Володимир Литвин • Олександр Мороз • Арсеній Яценюк • Олександр Лавринович (в.о.) • Володимир Литвин

19