11.Зміст ек.Відносин та їх суб*єкти.

Економічні відносини – це сукупність відносин між людьми у процесі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і нематеріальних благ. При цьому відбувається взаємодія людини з природою, що характеризує процес виробництва, а з урахуванням матеріального і нематеріального виробництва – процес суспільного виробництва. Основними підсистемами економічних відносин, як зазначалось у першій темі, є техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі (відносини економічної власності). Крім цих підсистем економічних відносин і продуктивних сил до ек системи входить госп механізм.

Змістом економічної системи є, по-перше, комплекс усіх її метасистем, підсистем та елементів; по-друге, сукупність процесів, а, отже, відносин і зв'язків між ними (тобто, всі види внутрішніх взаємодій); по-третє, сталі зв'язки, з яких виникають закономірності, закони і тенденції розвитку системи; по-четверте, комплекс зовнішніх взаємодій і впливу економічної системи на соціальні, правові, політичні, моральні та інші відносини. У такому узагальненому розумінні зміст економічної системи включає в себе форму, співвідноситься з нею.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юридичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну із сторін, яких завжди є дві (продавець і покупець або виробник і споживач) слід розглядати як окремого суб'єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи у ек відносини з іншим суб'єктом, він намагається реалізувати цей інтерес. Суб'єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соціальні спільноти (підприємство, товариство, асоціація, кооператив тощо), а також держава в цілому. Адже цілком очевидно, що в економічні зв'язки вступають не тільки фізичні, а й юридичні (фірма з фірмою або фірма з індивідумом) особи. Економічні відносини з приводу різного роду форм виробничого, наукового, технічного та іншого співробітництва, торгівлі існують також між державами.

Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власниками. Мова йде передусім про індивідуальну власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці (здібності, знання, досвід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Водночас певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробництва, використовують їх на свій розсуд, розпоряджаються створеними у процесі трудової діяльності благами: споживають, продають, використовують на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі індивіди, сім'ї, підприємства, громадські організації.

12. Суть і структура економічних відносин.

Будь-яке вир-во має сусп-й х-р – це означає, що в процесі вир-ва люди вступають у в-ни не лише з природою, але й між собою і ці в-ни отримали назву виробн. або ек. в-н. Виробн. в-ни включають 4 ланки: вир-во; розподіл; обмін; спож-ня (горизонтальний поділ).

Суть і основу названих в-н складають в-ни власності на засоби вир-ва. Тому що вони х-ризують:по-перше, сусп-й спосіб поєднання робітника із засобами вир-ва; по-друге, в-ни між людьми з приводу привласнення засобів і рез-тів вир-ва; по-третє, умови розпорядження і використання факторів і рез-тів вир-ва, тобто ту сусп. форму, у якій відбувається вир-ва. Отже, в-ни власності визначають, у чиїх інтересах ведеться вир-во, тип сусп-тва, а також його класову і соц. стр-ру.

Ця група виробн. в-н отримала назву соц.-ек. в-н.

Проте виробн. в-ни виникають не лише з приводу вир-ва, розподілу, обміну й спож-ня матер. благ або привласнення засобів і рез-тів вир-ва. Вони виникають також і в процесі орг-ії вир-ва та управління ним. Ця група в-н називається орг.-ек. в-нами. Вони х-ризують лише стан вир-ва, відображають особливості розвитку факторів вир-ва, їх сусп. комбінацію. В сукупності орг.-ек. в-н розрізняють конкретно-ек. та загальні орг.-ек. в-ни.

Конкретно-ек. в-ни — це госп-кий механізм окремих галузей (промисл-ті, будівництва, с/г тощо). У кожній з них він має свої особливості і вивчається безпосередньо конкретно-ек. науками.

Загальні орг.-ек. в-ни — сукупність форм і методів господарювання, властивих усім галузям нар. госп-ва, тобто економіці у цілому. Це, на­приклад, ринкова с-ма орг-ії вир-ва, підприєм­ництво, маркетинг, фінанси й кредит тощо. Загальногосп. в-ни не можуть бути охоплені окремими конкретно-ек. дисциплінами. Вони вивчаються нау­кою, яка називається ек. теорією.