8. Сусп. Спосіб виробництва. Осн.Суперечність способу вир-цтва.

Суспільний спосіб виробництва, є діалектичною єдністю двох основних суперечливих сторін: прод сил і вир відносин, або відносин власності, які відповідно є його змістом і формою.

Якщо розглядати більш докладно структуру суспільного способу виробництва, то в його складі з погляду змісту слід також виділити технологічний спосіб виробництва як органічну єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин, тобто відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації, обміну діяльністю тощо. Ці відносини займають проміжне місце між продуктивними силами та виробничими відносинами, або відносинами власності. Поєднання техніко-економічних та виробничих відносин формує систему економічних відносин.

У структурі суспільної форми виділяють відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва, обміну, розподілу та споживання. Якщо розглядати структуру суспільної форми з боку об'єктів відносин власності, то її складовими елементами є власність на засоби виробництва (у якісному аспекті це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва), власність на робочу силу (відповідно відносини між людьми з приводу привласнення робочої сили), предмети споживання, послуги та ін.

9. З-н відп.вир. від-син характеру і рівню розв прод.сил.

Виникнення тих чи інших тенденцій зближення рівня та характеру продуктивних сил сучасного капіталізму та соціалізму неминуче породжує тенденції зближення виробничих відносин вищезгаданих економічних систем.

Причому ці тенденції проявляються в усіх складових виробничих відносин: техніко-економічних відносинах, організаційно-ек відносинах і соціально-ек відносинах.

Оскільки продуктивні сили в першу чергу наближені до техніко-економічних відносин, то свій вплив вони роблять передусім на цю складову виробничих відносин. Техніко-економічні відносини визначаються рівнем розвитку техніки, вдосконалюються паралельно з нею та іншими елементами продуктивних сил, а тому й відображають особливості певного історичного етапу розвитку факторів виробництва та суспільної комбінації. Зокрема, вони включають в себе поділ праці, її спеціалізацію та кооперацію, концентрацію та комбінування виробництва, а ці останні у своїй діалектичній взаємодії формують суспільний характер виробництва і виступають матер-речовою формою розв системи прод сил.

10. Соціально-ек формація. Базис та надбудова сус-ва.

Суспі́льно-економі́чна форма́ція — історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що базується на певному способові виробництва, характеризується специфічною структурою (базисом і надбудовою) і законами виникнення, функціонування й розвитку. Одна із основних категорій історичного матеріалізму. Історії відомі п'ять суспільно-економічних формацій, що становлять ступені історичного прогресу: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична. вироблене марксизмом поняття «суспільно-економічна формація» вперше дало змогу науково обгрунтувати положення про те, що кожний ступінь розвитку суспільства характеризується особливостями, які зумовлені способом виробництва й відрізняють його від інших ступенів; виявити повторюваність, спільність суттєвих рис у країнах з однаковим рівнем розвитку виробництва, розкрити причини виникнення класів суспільних і класової бооротьби, їхню роль у житті суспільства, відкрити специфічні і загальні закони розвитку формацій і тим самим представити історію суспільства як природничо-історичний закономірний процес. Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої здійснюється шляхом соціальної революції, яка розв'язує антагоністичні суперечності між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, а також між базисом і надбудовою. Капіталізм завершує розвиток класово антагоністичного суспільства. Соціалістична революція знаменує початок епохи переходу в світовому масштабі від капіталізму до комунізму, першою фазою якого є соціалізм, від передісторії людства до його справжньої історії. В умовах комунізму на основі ліквідації соціальної нерівності, всебічного розвитку виробництва, науки і техніки, всіх сутністних сил людини вперше в історії створюються умови для необмеженого прогресу людства.

-Виробничим відносинам відповідають певні політичні, соціальні, правові, духовні, національні, культурні та інші суспільні відносини. Вони складають надбудову суспільства. Спосіб виробництва разом з надбудовою утворюють суспільно-економічну формацію.

Надбудова повинна відповідати існуючому економічному базису. Разом з тим надбудова активно впливає на виробничі відносини і виробництво. Цей вплив здійснюється за допомогою спеціальних нормативних актів. При цьому вона (надбудова) може сприяти економічному розвитку, або протидіяти йому. Тому політекономія вивчає економічні відносини у взаємодії з надбудовою, передусім з економічною політикою держави.

Сьогодні ми маємо в нашій країні надбудову, яка протидіє економічному розвитку. Так, всупереч дії всезагального закону усуспільнення виробництва, в нашій країні здійснено приватизацію. Наше податкове законодавство гальмує вітчизняне виробництво, бо робить невигідною чесну роботу підприємств незалежно від того, на якій власності вони базуються: суспільній чи приватній. Законодавство про працю, пенсійне забезпечення не стимулює труд активність нас-ня.