63.Північноамериканська економічна інтеграція. Нафта.

Вся територія Північної Америки охоплена Північноамериканською угодою про вільну торгівлю (НАФТА), укладеною в 1992 році ( набула чинності в 1994 році).

На початку 1990-х років в США реалізувалось близько 80% канадського експорту (або 20% ВНП Канади), що трохи менше частки ЄС. Для США канадський ринок також є найбільшим серед зарубіжних — 70% імпорту Канади становлять американські товари. Мексика - це величезний потенційний ринок споживчих товарів, тут також най­нижчий рівень зарплати. При сукупному населенні цих трьох країн понад 360 млн. чоловік торговельний обіг між ними становив близь­ко 240 млрд. доларів. Торговельний обіг лише між Канадою та США набагато перевищує обсяг будь-якої двосторонньої торгівлі в світі, а в майбутньому він зросте ще більше.

Зона вільної торгівлі за участю трьох названих країн робить їх повністю незалежними від зовнішніх поставок енергоресурсів. Ви­робники кожної з трьох країн отримують необмежений доступ на ринки двох інших. Сільське господарство і промисловість Канади та Мексики повинні виявитись у виграшу, використовуючи розроб­лені в США технологічні процеси. Поширення сучасної технології особливо сприятливе для Мексики, оскільки воно повинно сприяти зниженню рівня безробіття, котре в неї особливо велике. Винесен­ня ж в Мексику американських виробництв дозволить північноа­мериканській продукції ефективніше конкурувати з товарами з Японії, Західної Європи та Південно-Східної Азії. Угодою про вільну торгівлю передбачалося усунення всіх обмежень до 1998 року, полегшення взаємних капіталовкладень. Кожна країна-учасниця угоди встановлює свої зовнішні тарифи.

Створення північноамериканського спільного ринку відкриває нові горизонти економічної взаємодії США і Канади з країнами Латинсь­кої Америки. Спочатку це відбуватиметься через зв'язки Мекси­ки, котра має режим вільної торгівлі з п'ятьма державами Цент­ральної Америки, а потім вибудується нова модель відносин інших латиноамериканських країн з могутніми північними сусідами.

Тристороння угода про вільну торгівлю передбачає також поря­док врегулювання торговельних конфліктів, які виникають його учасниками.

В США розраховують, що створення на континенті спільного ринку призведе до активізації американського бізнесу, значного збільшення робочих місць, підвищення темпів економічного зростання.

64. Потенціал і особливості регіональної інтеграції країн Азії.

Основними інтеграційними утвореннями в Азії є Асоціація Південно – Східної Азії (АСЕАН), яка створена в 1967 р. і включає дев’ять країн (Бруней, Малайзію, Індонезію, Таїланд, Сінгапур, В’єтнам, Камбоджу, Лаос та Філіппіни), а також Азіатсько – Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), засноване в 1989 р.

АСЕАН – це одне з субрегіональних вогнищ інтеграції, націлене на послідовне проходження п’яти етапів інтеграції; відкриту економічну асоціацію, зону вільної торгівлі з відміною тарифів та інших обмежень; митний союз із встановленням єдиних тарифів у торгівлі і в просуванні капіталу і праці; економічний солюз без будь – якої дискримінації з погодженням економічної політики країн – учасниць; повну інтеграцію з єдиною економічною політикою, спільною валютою та органами наднаціонального регулювання.

Згідно з наведеною класифікацією, зону торгівлі в системі АСЕАН відносять до першого етапу економічної інтеграції. Країни АСЕАН ще не надійшли до створення зони вільної торгівлі, проте вони співробітничають у справі її створення, у тому числі і в галузі зниження тарифів. У 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання протягом п’ятнадцяти років створити зону регіональної вільної торгівлі шляхом поетапного зниження тарифів усередині неї. Що ж стосується господарського зближення країн АСЕАН, взаємодоповнюваності їхніх економік, то ці процеси ще не набули широкого розвитку.

Кожна з країн АСЕАН тісно пов’язана за з економікою Японії, США та з новими індустріальними державами Азії.

Модель інтеграції АСЕАН відрізняється від моделі північноамериканської та західноєвропейської тим , що інтегрування тім ішло від створення єдиного ринку до економічного, валютного та політичного союзу, що супроводжувалось формуванням та зміцненням наднаціональних структур.

Країни АСЕАН намагаються співробітничати в багатьох сферах, включаючи промисловість і торгівлю. В галузі промисловості робиться натиск на реалізацію спільних проектів і створення в різних країнах – учасницях середніх за розміром галузей.

За чверть століття свого існування АСЕАН успішно сприяла формуванню субрегіону вільної торгівлі. Однак у цілому процес оформлення економічних організацій в цьому регіоні істотно відставав від розвитку подій в Європі та Америці, хоча він і перетворюється у величезного імпортера капіталу.

Найбільшим у світі за теріторією й населенням інтеграційним угрупуванням є Азіатсько – Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС).

До нього входить 21 держава.

АТЕС являє собою міждержавний форум, що має консультативний характер. Головною метою організації є узгодження політики в галузі торгівлі та інвестицій, співробітництво в таких галузях, як енергетика, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля.

Серед інших інтеграційних об’єднань Азії й Азіатсько – Тихоокеанського регіону слід назвати: “План Коломбо”, Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії СААРК.