57. Сальдо платіжного балансу. Балансування статей платіжного балансу. Регулювання сальдо платіжного балансу.

Всі операції, пов'язані з міжнародними розрахунками, відобра­жаються у платіжному балансі країни, котрий являє собою систематичний запис всіх угод із зовнішнім світом.

Платіжний баланс — обсяг і співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і суми надходжень із-за кордону за певний період часу (рік, квартал тощо). Перевищення надходжень над платежами становить активне сальдо платіжного балансу, а перевищення платежів над надходженнями — пасивне сальдо.

Стан платіжного балансу істотно впливає на валютне станови­ще країни. Як правило, пасивність платіжного балансу погіршує становище на світовому ринку тієї чи іншої валюти, оскільки обумовлює підвищення курсу іноземної валюти тобто падіння курсу національної валюти. Активний баланс поліпшує стано­вище національної валюти, оскільки пропозиція іноземної ва­люти перевищує попит на неї, внаслідок чого зростає курс на­ціональної валюти.

Перша частина платіжного балансу — "рахунок поточних опе­рацій" —включає такі статті: на боці кредиту — товарний експорт, експорт послуг, приватні доходи від інвестицій; на боці дебету — товарний імпорт, імпорт послуг, приватні грошові перекази.

Друга частина — "рахунок руху капіталу" — відображає на боці кредиту приплив капіталу в країну (надходження: отримання по­зик, іноземні інвестиції), а на боці дебету — відплив капіталу (платежі: надання позик, купівля іноземних матеріальних та фінансових активів).

Третя частина — "рахунок офіційних резервів" служить для ре­гулювання "незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримки необхідного курсу іноземної валюти (фіксованого курсу і регулювання корот­кострокових коливань плаваючих валютних курсів).

Конкретно фінансування дефі­циту ПБ здійснюється за рахунок:

1) залучення позик міжнародних фінансових організацій;

2) продажу золота;

3) отримання трансфертів з-за кордону;

4) скорочення обсягу золотовалютних резервів.

Інколи можуть виникнути ситуації, коли країна не в змозі зрівно­важити ПБ за допомогою перерахованих вище заходів. У такому випадку країна може використати виключне фінансування яке здійснюється за допомогою таких операцій:

1) анулювання боргу.

2) обмін заборгованості на акції.

3) запозичення для врегулювання ПБ.

4) переоформлення заборгованості.

5) прострочення платежів за заборгованістю.

6) залучення коштів з-за кордону іншими секторами економі­ки, крім уряду та ЦБ.

В платіжному балансі відображається стан націо­нальної економіки та її місце в системі світогосподарських зв'язків. Така інформація необхідна для вибору і формування грошової по­даткової та валютної політики, адекватної соціально-економічним та політичним умовам даної країни.

60. Міжнародна економічна інтеграція: суть, передумови, етапи розвитку, наслідки.

МЕІ – це об’єктивний, усвідомлений, спрямований процес зближення, взаємо пристосування, зрощування нац. господарських систем, який володіє потенціалом саморегулювання і саморозвитку і в основі якого лежить економічний інтерес самостійних суб’єктів (держави, ТНК, Партій, громадських організацій, окремих осіб).

Інтеграція має декілька рівнів:

а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);

б) взаємодія на рівні держав;в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окре­мих громадян різних країн;

г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об'єд­нання.

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впли­вом низки факторів світового розвитку, серед яких найсуттєвіши­ми є глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація супроводжується утворенням міжнарод­них організацій, що є регуляторами цього процесу. В економічній сфері це, перш за все, економічні підрозділи ООН, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова торговельна організація, міжнародні організації в окремих галузях економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт тощо). Глобалізація надає інтеграційним процесам за­гальносвітовий характер; кожна країна взаємодіє з іншими краї­нами не тільки безпосередньо, але й через механізм опосередкування, - включаючись до світо­вого ринку, світової валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

Регіоналізація — це поглиблення міжнародних зв'язків на ком­пактному просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, але й спільністю природних, історичних, економічних, політичних, куль­турних умов. Такі умови, наприклад, наявні в Західній Європі, що значно полегшує там процес економічної інтеграції. На регіо­нальному рівні утворюються міждержавні угрупування, які ма­ють характер інтеграційних об'єднань.

Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів:

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;5) повна інтеграція.