55.Платіжний баланс: суть, структура.

Всі операції, пов'язані з міжнародними розрахунками, відобра­жаються у платіжному балансі країни, котрий являє собою систематичний запис всіх угод із зовнішнім світом.

Платіжний баланс — обсяг і співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і суми надходжень із-за кордону за певний період часу (рік, квартал тощо). Перевищення надходжень над платежами становить активне сальдо платіжного балансу, а перевищення платежів над надходженнями — пасивне сальдо.

Стан платіжного балансу істотно впливає на валютне станови­ще країни. Як правило, пасивність платіжного балансу погіршує становище на світовому ринку тієї чи іншої валюти, оскільки обумовлює підвищення курсу іноземної валюти тобто падіння курсу національної валюти. Активний баланс поліпшує стано­вище національної валюти, оскільки пропозиція іноземної ва­люти перевищує попит на неї, внаслідок чого зростає курс на­ціональної валюти.

Платіжний баланс, має дві сторони: статті кредиту та статті дебету. Статті кредиту — плюсові статті (+) — відображають операції "експортного типу" , по котрим країна от­римує, "заробляє" іноземну валюту. Статті дебету — мінусові статті (-) — відображають операції "імпортного типу" , по котрим іно­земна валюта витрачається. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет — витрати іноземної валюти, тобто попит на неї.

Платіжний баланс складається з трьох частин:

• "рахунок поточних операцій";

• "рахунок руху капіталу";

• "рахунок офіційних резервів".

Перша частина платіжного балансу — "рахунок поточних опе­рацій" —включає такі статті: на боці кредиту — товарний експорт, експорт послуг, приватні доходи від інвестицій; на боці дебету — товарний імпорт, імпорт послуг, приватні грошові перекази.

Друга частина — "рахунок руху капіталу" — відображає на боці кредиту приплив капіталу в країну (надходження: отримання по­зик, іноземні інвестиції), а на боці дебету — відплив капіталу (платежі: надання позик, купівля іноземних матеріальних та фінансових активів).

Третя частина — "рахунок офіційних резервів" служить для ре­гулювання "незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримки необхідного курсу іноземної валюти (фіксованого курсу і регулювання корот­кострокових коливань плаваючих валютних курсів).

В платіжному балансі відображається стан націо­нальної економіки та її місце в системі світогосподарських зв'язків. Така інформація необхідна для вибору і формування грошової по­даткової та валютної політики, адекватної соціально-економічним та політичним умовам даної країни.

56. Методологія складання платіжного балансу. Кредитові та дебітові операції платіжного балансу.

Всі операції, пов'язані з міжнародними розрахунками, відобра­жаються у платіжному балансі країни, котрий являє собою систематичний запис всіх угод із зовнішнім світом.

Платіжний баланс — обсяг і співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і суми надходжень із-за кордону за певний період часу (рік, квартал тощо). Перевищення надходжень над платежами становить активне сальдо платіжного балансу, а перевищення платежів над надходженнями — пасивне сальдо.

Стан платіжного балансу істотно впливає на валютне станови­ще країни. Як правило, пасивність платіжного балансу погіршує становище на світовому ринку тієї чи іншої валюти, оскільки обумовлює підвищення курсу іноземної валюти тобто падіння курсу національної валюти. Активний баланс поліпшує стано­вище національної валюти, оскільки пропозиція іноземної ва­люти перевищує попит на неї, внаслідок чого зростає курс на­ціональної валюти.

Платіжний баланс, має дві сторони: статті кредиту та статті дебету. Статті кредиту — плюсові статті (+) — відображають операції "експортного типу" , по котрим країна от­римує, "заробляє" іноземну валюту. Статті дебету — мінусові статті (-) — відображають операції "імпортного типу" , по котрим іно­земна валюта витрачається. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет — витрати іноземної валюти, тобто попит на неї.

Платіжний баланс складається з трьох частин:

• "рахунок поточних операцій";

• "рахунок руху капіталу";

• "рахунок офіційних резервів".

Перша частина платіжного балансу — "рахунок поточних опе­рацій" —включає такі статті: на боці кредиту — товарний експорт, експорт послуг, приватні доходи від інвестицій; на боці дебету — товарний імпорт, імпорт послуг, приватні грошові перекази.

Друга частина — "рахунок руху капіталу" — відображає на боці кредиту приплив капіталу в країну (надходження: отримання по­зик, іноземні інвестиції), а на боці дебету — відплив капіталу (платежі: надання позик, купівля іноземних матеріальних та фінансових активів).

Третя частина — "рахунок офіційних резервів" служить для ре­гулювання "незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримки необхідного курсу іноземної валюти (фіксованого курсу і регулювання корот­кострокових коливань плаваючих валютних курсів).

Конкретно фінансування дефі­циту ПБ здійснюється за рахунок:

1) залучення позик міжнародних фінансових організацій;

2) продажу золота;

3) отримання трансфертів з-за кордону;

4) скорочення обсягу золотовалютних резервів.

Інколи можуть виникнути ситуації, коли країна не в змозі зрівно­важити ПБ за допомогою перерахованих вище заходів. У такому випадку країна може використати виключне фінансування яке здійснюється за допомогою таких операцій:

1) анулювання боргу.

2) обмін заборгованості на акції.

3) запозичення для врегулювання ПБ.

4) переоформлення заборгованості.

5) прострочення платежів за заборгованістю.

6) залучення коштів з-за кордону іншими секторами економі­ки, крім уряду та ЦБ.

В платіжному балансі відображається стан націо­нальної економіки та її місце в системі світогосподарських зв'язків. Така інформація необхідна для вибору і формування грошової по­даткової та валютної політики, адекватної соціально-економічним та політичним умовам даної країни.