36. Світовий фінансовий ринок, його структура та тенденції розвитку

Об’єктивною основою становлення СФР є:

• розвиток МПП;

• інтернаціоналізація суспільного виробництва;

• концентрація і централізація фін. капіталу;

Інтеграція фін. ринків окремих країн пачалася в сер. 60-х рр.. XX ст. і згодом стала розвиватися прискореними темпами. Цей процес поступово привів до глобалізації, яка виявилась у виникненні і широкому зростанні світової фінансової системи, де циркулюють валютні, кредитні та фінансові ресурси. Процес глобалізації розвивається в умовах формування таких великих інституціональних інвесторів (пенсійні і страхові фонди, МВФ, інвестиційні організації тощо).

Ринки різних країн, де можна мобілізувати кошти, не тільки взаємодіють, а й залежать один від одного. Взяті в сукупності, вони розвиваються в глобальну цілісну систему, об’єднану спільними умовами функціонування і закономірностями еволюції.

Тому сьогодні інвестор або позичальник, приймаючи рішення, бачать перед собою не ізольовані нац. ринки, а різні сегменти Єдиної світової фінансової системи.

СФР нині є:

• глобальною системою акумулювання вільних фін. ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. СФР набув величезних масштабів і перетворився в одне з найважливіших джерел фін ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу.

• частиною ринка позичкового капіталу, де переваж-но здійснюється емісія та купівля-продаж ЦП.

• це величезні фін. центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фін. ресурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних і страхових операцій.

Головне призначення СФР полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих фін. ресурсів для сталого економічного розвитку СГ та одержання від цих операцій певного доходу.

Головною функцією СФР є забезпечення міжнародної ліквідності (можливості швидко залучати достатню кількість фін. засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні).

Операції на СФР поділяються на 2 великі групи:

1. Кредитні. 2. Інвестиційні.

Відповідно до фін. інструментів можна виділити 2 сектори СФР:

1. Сектор кредитів. 2. Сектор цінних паперів.

Залежно від термінів реалізації майнових прав розрізняють СФР:

1. Короткий (до 1 року) – грошовий (валютний).

2. Тривалий (більше 1 року) – фондовий (ринок капіталів).

Існує 4 сегмента СФР:

1. Кредитний ринок – на ньому виникають фін. зобов’язання без можливості вільної купівлі – продажу.

2. Ринок ЦП – фін. зобов’язання які можуть вільно купуватися і продаватися на ринку.

3. Грошовий (Валютний ринок).

4. Ринок капіталів (фондовий ринок).

Різновиди операцій на СФР:

1. Світовий грошовий ринок:

• комерційні (зовнішньоторговельні для кредитування міжнародної торгівлі) (короткострокові);

• фінансові (фінансування капітальних вкладень, вивіз капіталу) (довгострокові).

2. Ринок ЦП:

• первинний (емісія і первинне розміщення ЦП);

• вторинний (перепродаж ЦП);

• сек’ютерізації (переведення валютно-кредитених угод у форму операцій з ЦП; (продаж боргів держав).

На СФР використовуються в основному такі ЦП: акція, облігація, чек, вексель.