34. Прямі іноземні інвестиції.Суть,чинники, економічні ефекти (пп).

Прямі іноземні інвестиції (ПП) займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома ос­новними причинами:

• прямі іноземні інвестиції — це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, що виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;

• прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, зви­чайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.

До виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК) всі приватні іноземні інвестиції були в основному "портфельними". З появою ТНК (тобто підприємств, що є власниками або контролю­ють виробництво товарів та послуг за межами країни, в якій вони ба­зуються) частина міжнародного руху капіталу набуває форми ПП.

ПП — це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, є різною в різних країнах. У США формально визнається прямим зарубіжним інве­стуванням будь-яке вкладання капіталу, якщо інвестор має або отримує 10% власності. ПП охоплюють усі види інвестування — чи то придбання нових акцій, чи просте кредитування, аби тільки інвестуюча фірма мала понад 10% акцій зарубіжної фірми. Частка участі в акціонерному капіталі фірми може бути отримана і в обмін на технологію, кваліфіковані кадри, ринки тощо.

35. Проблеми і перспективи пп в Україні. Шляхи активації іноземного інвестування в Україні.

Іноземні інвестиції відіграють важливу роль в будь – якій економіці, і українська не є винятком. Важливо, що вони не лише дозволяють певною мірою компенсувати дефіцит національних коштів, але й є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною “перепусткою” на світові ринки товарів, капіталів та технологій.

Найбільші обсяги іноземних інвестицій вкладаються в ті сфери економіки, які гарантують швидке обернення капіталу. Інвестиційно привабливими в Україні залишаються підприємства оптової торгівлі та посередництво у торгівлі, підприємства харчової промисловості та переробка сільськогосподарської продукції, машинобудування, транспорт і зв’язок.

Вкладаючи інвестиції в Україну, іноземні компанії та банки переслідують різні цілі, серед яких можна відокремити такі: одержання високої норми прибутку при створенні виробництв по випуску продукції, дефіцитної в Україні; використання факторів виробництва, ціна яких в Україні нижча від світової; використання порівняно багатих родовищ корисних копалин; залучення українських підприємств у технологічні ланцюжки іноземних компаній; придбання потенційно ефективних українських підприємств; просування на український ринок своєї продукції; використання морально застарілого чи екологічно шкідливого устаткування, яке неможливо використовувати в розвинутих країнах ефективно;інвестування коштів українського походження під виглядом іноземних.

Перші іноземні компанії, що почали цілеспрямоване впровадження на український ринок, - це найбільші ТНК, що роблять недорогу продукцію масового попиту.

Найбільші західні компанії, що працюють в Україні, головними проблемами, зв’язаними з реалізацією інвестиційних проектів вважають: неефективне й нестабільне законодавство; ігнорування вимог законодавства взагалі; високий рівень корупції; податкова політика;питання митної політики; страховий ринок – не уніфікованість українського законодавства з західним; візова політика: труднощі з отриманням разової візи.

Україна є країною з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України.

Насьогодні іноземні інвестиції суттєво не впливають на стан національної економіки України та відчутно не сприяють розв’язанню завдань, визначених як пріоритетні: реструктуризації економіки, технологічного оновлення виробництва і подолання залежності від імпорту. Тому для кардинального поліпшення структури інвестування в Україні необхідно поліпшити економічне становище країни та сформувати місткий динамічний і платоспроможний внутрішній ринок.

Україна – не тільки отримувач іноземних інвестицій, й інвестором у зарубіжні країни. Проте експорт Україною інвестицій набагато менший, ніж імпорт.