
- •1.Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення.
- •2.Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія.
- •3. Світоглядна природа і місія філософії.
- •4.Проблемне поле філософії. Основне питання філософії.
- •5.Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.
- •2. Проблема людини в філософії Просвітництва (ж.Ламетрі, ж.Ж.Руссо).
- •3. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
- •4. І.Кант – фундатор німецької класичної філософії. Його основні ідеї.
- •5.Філософські погляди г. Гегеля.
- •6.Антропологічний принцип л. Фейербаха.
- •7.Філософія марксизму.
- •1. Виникнення сучасної філософії та її особливості.
- •2. “Філософія науки”: позитивістський напрям у філософії.
- •3. “Філософія життя” (а.Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •4. Психоаналітична філософія : фройдизм та сучасний психоаналіз.
- •5.Екзистенціалізм.
- •6. Феноменологія та герменевтика.
- •1. Давньослов’янська міфологія – колиска філософської думки України.
- •2. Філософська думка Київськї Русі.
- •3. Гуманізм епохи Відродження в Україні. Розвиток реформаційних і гуманістичних ідей в Острозькій академії та братських школах.
- •4. Філософія в Києво-Могилянській академії. “Філософія серця” г. Сковороди.
- •5. Український романтизм. Українська академічна філософія. Філософські погляди п.Юркевича.
- •6. Філософські та соціально-політичні ідеї в українській літературі другої половини хіх – поч. Хх ст.
- •7. Філософська думка української діаспори (в.Липинський, д.Донцов).
6. Феноменологія та герменевтика.
Феноменологія (від слова «феномен» - явище) заснована німецьким філософом Е. Гуссерлем (1859 - 1938). Феноменологія - вчення про свідомість, про її сутнісні структури (феномени). Феноменологія є також методом інтуїтивного осягнення сутності предметів споглядання через заглиблення в своє «Я», через вияв буття свідомості в її абсолютній чистоті і незамутненості.
Вихідним моментом феноменології Гуссерля є перегляд і спростування класичної настанови філософії про протиставлення свідомості і буття. Світ предметної реальності дається людині не як сущий сам по собі, а як такий, що виявляє себе тільки в структурах людської свідомості, які Гуссерль називає феноменами.
Метою і сенсом феноменологічної редукції є очищення свідомості від предметного змісту, повернення її на себе і через це - заглиблення у власне «Я». Але редукція є лише підготовчим етапом для подальшого феноменологічного аналізу. Після очищення свідомості виявляється, що вона не є порожньою, вона є потоком переживань. Аналіз структури потоку переживань і є феноменологією. Саме в чистому потоці переживань і відбувається саморозкриття сутності і сенсу буття. Через включення в цей безпосередній потік вражень людина досягає неупередженого і достовірного осягнення реальності.
Отже, суть феноменологічного вчення полягає у визнанні того, що достеменність буття розкривається тільки через людське самопізнання, через саморозуміння і самоусвідомлення особистості в просторі культури.
Метод феноменологічного аналізу полягає у розгляді будь-якої проблеми через призму феноменів культури, тобто - у відповіді на питання, як та проблема виникла в історії культури, як вона відображена в матеріалі культури, який її культурний сенс.
Феноменологічний аналіз передбачає неупереджений погляд на предмет дослідження, осмислення свідчень культури про цей предмет, його безсторонній, але повний і точний опис, позбавлений попередніх суджень і оцінок: не судити, а описувати, не пояснювати предмет у термінах причинно-наслідкових зв'язків, а розуміти його, дати йому самому розкрити свій смисловий зміст і значення в процесі його інтуїтивного споглядання.
Герменевтика - це філософське вчення про буття людини в світі і розуміння цього світу через мову і переживання. Представниками герменевтичної філософії є Ф. Шлейєрмахер, В. Дільтей, Х.Г. Гадамер, П. Рікер.
Герменевтика виникає як мистецтво і теорія тлумачення текстів.
Джерела герменевтики знаходяться в античності і християнстві. Сам термін бере свій початок в імені античного бога Гермеса, який був посередником між людьми і богами, тлумачем волі богів.
На початку XIX ст. філософ і теолог Ф. Шлеєрмахер став розглядати герменевтику як спосіб розуміння характеру і психології автора тексту.
Пізніше В. Дільтей розрізнив «науки про природу», з їх основним методом «пояснення», і «науки про дух», гуманітарне пізнання, основним методом якого він називав «розуміння». Всі явища культури як продукти людської діяльності, як вияв самої людини, потребують розуміння і порозуміння. Це досягається через «вживання», «співпереживання», «вчування».
Герменевтику Дільтей визначив як новий метод, метод інтерпретації, розуміння і тлумачення будь-якого гуманітарного тексту.
Розуміння та інтерпретація стає основними поняттями герменевтики. Інтерпретація є процесом проникнення в глибину смислової структури тексту. Всю культуру герменевтика уявляє як сукупність культурних витворів, або - культурних текстів. Інтерпретувати -означає йти від явного до прихованого смислу тексту. Інтерпретація підкорена основному завданню - розумінню. Розуміння виявляється як порозуміння. Розуміння означає переноситися в інше життя, переживати інше життя, як своє.
Основним принципом розуміння в герменевтиці визначається так зване Герменевтичне коло, якє містить собі щє один принцип - «попередне розуміння» (герменевтичні «леред-структури», «перед-розуміння») Герменевтичне коло - принцип розуміння тексту, заснований на взаємозв'язку частини і цілого. Розуміння цілого складається з розуміння окремих частин а для розуміння частин необхідним є розуміння цілого.
Частка і ціле - поняття співвідносні: текст є часткою щодо всієї творчості автора, яка, в свою чергу є часткою певного жанру або літератури загалом, а також - часткою духовного життя і біографи автора.
Ідея герменевтичного кола означає також, що не існує розуміння тексту без певних передумов: розумінню вже передує певне уявлення проте, що ще треба зрозуміти. Первинне розуміння є налагодженням на певну «хвилю», попереднім нарисом смислу, очікуванням від тексту того, що відповідає уявленням про його зміст і сенс. Процес розуміння смислу виявляє себе як розробка попереднього розуміння та його подальший перегляд.
Практична для самостійного вивчення