- •9.Словесні методи навчання і виховання
- •10. Наочні методи музичного навчання
- •11.Практичні методи музичного навчання.
- •12. Класифікація методів музичного навчання і виховання.
- •13. Основні принципи навчання музики у школі (б. Асаф’єв, н. Гродзенська, с. Шацький, в. Шацька, о. Апраксіна, д. Кабалевський)
- •14. Принципи музичного навчання і виховання, які сприяють кращому засвоєнню знань і розумовому розвитку учнів
- •15. Система музично-ритмічного виховання Еміля Жак-Далькроза.
- •16. Педагогічна концепція і методична система музичного виховання Карла Орфа.
- •18. Методична система музичного навчання Бориса Тричкова.
- •27. Дитячі музичні інструменти на уроках музичного мистецтва.
- •28. Дидактична казка на уроках музичного мистецтва.
- •29. Дидактична гра на уроках музичного мистецтва.
- •30. Інсценізація пісні на уроках музичного мистецтва.
11.Практичні методи музичного навчання.
12. Класифікація методів музичного навчання і виховання.
13. Основні принципи навчання музики у школі (б. Асаф’єв, н. Гродзенська, с. Шацький, в. Шацька, о. Апраксіна, д. Кабалевський)
Засновник радянської музичної педагогіки Б.Асаф’єв основними принципами навчання музики в школі вважав: 1) контраст у музиці та музичному вихованні; 2) художність (збагачення музичної свідомості); 3) імпровізацію.
Пізніше Н.Гродзенська акцентувала увагу на розвитку музичного сприйняття учнів, в основі якого є єдність виконавської та музично-пізнавальної діяльності, взаємозв’язок різних форм роботи, розвиток музичних асоціацій. Однією з перших у вітчизняній музичній педагогіці вона висунула тезу про комплексність масової музичної освіти. За С.Шацьким у центрі музичної освіти мають бути такі положення: 1) ключовими позиціями виховного процесу є фізична праця, розумова діяльність, мистецтво та гра; 2) виховання дітей має відбуватися у соціальному середовищі (“відкрита” школа); 3) в основі керівництва школою має бути принцип демократизму (співробітництво учителів і вихованців; самоврядування школярів; педагогічний колектив – організація колег-однодумців); 4) учитель має бути не тільки організатором шкільного процесу, а й організатором життя дитини; 5) ядром, що організує шкільне життя, є естетичне виховання, яке охоплює світ прекрасного (музику, живопис, театр, “ужиткове” мистецтво тощо) і в поєднанні з трудовим вихованням є каталізатором творчих потенцій особистості та колективу.
В. Шацька проголосила такі тези про основи музичного виховання дітей у загальноосвітній школі: ознайомлення учнів з кращими зразками музичної творчості - основа ідейного та морального виховання, формування музичного смаку; емоційний відгук на музику формується разом із розвитком спеціальних музичних здібностей; першою умовою розвитку цих здібностей є правильний відбір музичних творів (за змістом, художніми якостями, доступністю).
Розвиток дидактичних принципів у музичній педагогіці продовжила та поглибила О.Апраксіна. Провідною педагогічною концепцією О.Апраксіної є комплексний підхід до навчання та розвитку, коли без оволодіння навичками музикування неможливе повноцінне засвоєння естетичних критеріїв музики.
Значну роботу щодо створення першої уніфікованої програми з музики здійснив Д.Кабалевський. Він вважав, що без перегляду основних принципів викладання музики, без значного розширення змісту та завдань уроків школа не може виконувати тих вимог, які висуває до неї життя.
В основу музичного виховання Д.Кабалевський ставив такі принципи та положення:
“три кити” – пісня, танок, марш – це три основні сфери музики;
“опора на “трьох китів” встановлює природний зв’язок шкільних занять музикою з повсякденним життям”;
“усі побічні, вторинні теми підкоряються основним темам та вивчаються у зв’язку з ними” ( тобто тематичне планування);
“слід не навчати школярів музичної грамоти, а формувати музичну грамотність дітей як здатність сприймати музику, як живе образне мистецтво”;
розвивати в учнів “вміння чути музику та розмірковувати про неї”.