Висновки

На основі комплексного аналізу хронологічно стійкої лексики англійської й німецької мов, яка розглядається як системне утворення і номінується в роботі термінами “ядерний словник”/“історичне ядро”, було встановлено, що зазначений шар лексики є структурним, функціональним та еволюційним центром лексичної системи. Його центральність забезпечується цілим комплексом притаманних йому властивостей, які взаємодіють і є взаємозумовленими.

Встановлено, що сукупність властивостей ЯС, до яких належать морфологічна простота, розвинена полісемія, переважно номінативний характер, стилістична нейтральність, висока частотність, широкий обсяг синонімічних зв’язків, високий словотворчий потенціал, визначають його еволюційний дуалізм – взаємозумовленість стійкості та мінливості.

Завдяки морфологічній простоті, стилістичній нейтральності, переважно номінативному характеру, розвинутій полісемії ЯС набуває високої частотності, яка визначає його функціональну центральність. Функціональна центральність, у свою чергу, забезпечує реалізацію мінливості ЯС. Його мінливість проявляється у активній участі ядерних ЛО у словотворчих процесах з найдавніших етапів розвитку обох германських мов. Найбільш інтенсивними з цих процесів в ядрі лексичної системи англійської мови були семантична деривація та афіксація, німецької – словоскладення. Реалізація мінливості за рахунок інтенсивних словотворчих та семантичних процесів призвела до утворення широкої мережі семантичних і структурних зв’язків ЯС з іншими прошарками лексики, які є різними за походженням і часом появи в мові. Формування щільної мережі відношень всередені ядра та за його межами аж до крайньої периферії, основи яких сягають ще давньоанглійського та давньоверхньонімецького періодів, зумовило структурну центральність ЯС. Структурна центральність підвищує стійкість ЯС. Саме таким чином стійкість ЯС забезпечується його мінливістю. Ці властивості активно взаємодіють у ядрі і тим самим підтримують стан динамічної рівноваги лексичної системи.

Структурна й функціональна центральність визначили еволюційну центральність ЯС, яка полягає в інтенсивності процесів усередені ядра і високому рівні впливу на напрямки розвитку лексичної системи і взаємодії з іншими її ділянками. Ця взаємодія полягає в тому, що завдяки постійному підтриманню ЯС в актуалізованому стані, а також щільній мережі відношень з усіма прошарками лексичного складу, всі зміни в системі неминуче проектуються в її ядро, у зв’язку з чим воно відразу ж ініціює зміни в системі в цілому, оскільки все, що діється в ядрі, відгукується в системі.

Про це свідчить наявність чіткої кореляції періодів інтенсивного розвитку історичного ядра із відповідними етапами еволюції лексичної системи в цілому та історії англосаксонського етносу. Спільні темпи еволюції довели сприйнятливість ЯС до змін ексталінгвального характеру та внутрішньосистемних перетворень і здатність включатися до всіх адаптивних процесів системи.

Еволюційну центральність ЯС англійської та німецької мов засвідчили також факти щодо його ролі в якості осередка формування, апробації й затребування еволюційних процесів, притаманних лексичній системі в цілому, бо способи словотвору давньоанглійського та давньоверхньонімецького періодів залишаються актуальними упродовж усієї історії розвитку досліджуваних мов, а також зберігають свою релевантність в еволюції розвитку лексичної системи і розповсюджуються на інші її ділянки. Так тенденції, закладені в ядрі, розгортаються в системі в цілому.

Одержані вище результати свідчать про ефективність застосування системного підходу до вивчення ЯС англійської й німецької мов. Перспективним у подальшій розробці теми може бути дослідження еволюції ядерних прошарків лексичної системи на материалі інших мов з метою підтвердження гіпотези стосовно можливої універсальності отриманих результатів. Крім того, матеріали виконаного дослідження можуть стати об’єктом лексикографічного опису.