Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148

передпліччя,перетискаючи кінцівку вище або нижче ліктьового суглоба (див. рис. 141, б). Голку уколюють разом із шприцом, направляючи її за течією крові. З моменту попадання голки у вену, в шприц надходить кров, забарвлюючи розчин. Тоді припиняють здавлювання і приступають до повільної ін'єкції лікарської речовини.

Якщо на місці пункції утворюється припухлість (потрапляє розчин під шкіру), шкіру розсікають (довжиною до 1 см), тампонами видаляють розчин і, оголивши вену, повторюють пункцію під контролем зору. Після ін'єкції на шкіру накладають один стібок вузлового шва або рану закривають пов'язкою.

Пункція під'язикової вени в собак. Після виконання наркозу знаходять під'язикову вену. Вона знаходиться збоку на вентральній поверхні язика. Її добре видно, якщо язик витягнути з порожнини пащі в бік. Вену проколюють тонкою голкою разом із шприцом (рис. 142).

Кішкам для отримання швидкої дії лікарської речовини ін'єкцію виконують у вуздечку язика (рот розкривають за допомогою двох шматків бинта, розтягуючи ними щелепи). Така ін'єкція прирівнюється до внутрішньовенної.

Укролів лікарські речовини вводять у вушну вену, яка знаходиться на зовнішній поверхні вушної раковини.

Уптахів внутрішньовенні ін'єкції виконують у підшкірну ліктьову вену, яка знаходиться на внутрішній поверхні крила. Укол роблять на рівні ліктьового згину тонкою голкою під кутом 40°. На міс

379

ці уколу вищипують пір'я, а шкіру змащують антисептиком і, натиснувши пальцями вище ліктя, знаходять наповнену вену (рис. 143).

Попасти у вену досить важко, тому рекомендується спочатку зробити невеликий розріз шкіри та оголити вену.

У тих випадках, коли неможливо виконати пункцію судини, проводять венесекцію (розтин вени).

Її застосовують при згущенні і підвищеному зсіданні крові. Для зне-

Рис. 143 Місце пункції підшкірної болювання під шкіру вводять 0,5%- ліктьової вени у птахів (а)Ний розчин новокаїну. Шкіру розсікають і знаходять вену. Під останню підводять дві лігатури з кетгута, однією з них перев'язують периферичну ділянку. Вену проколюють голкою Сайковича або Дефо, або роблять короткий поздовжній розріз її стінки і вставляють в її просвіт

спеціальну кашолю і закріплюють другою лігатурою. Після закінчення ін'єкції голку або канюлю видаляють, накладають шви на шкіру і тиснучу пов'язку.

Внутрішньоартеріальні ін'єкції виконують для цілеспрямованого впливу на патологічний осередок лікарською речовиною.

Введення лікарських препаратів у підключичну артерію в свиней (за методом В. Й. Іздепського і М. В. Рубленка). Автори розробили методику введення лікарських препаратів у підключичну артерію й успішно застосовують її при хворобах грудної кінцівки свиней. З правого боку ця артерія є продовженням плечо-головного стовбура, а з лівого - відгалуженням дуги аорти. При виході з грудної порожнини кожна з них огинає спереду перше ребро і, повернувши каудовентрально, спрямовується у вільний відділ грудної кінцівки.

Місце пункції підключичної артерії знаходиться спереду першої пари ребер і дорсально від рукоятки грудної кістки. Тут добре контурує поверхневий грудний м'яз, який іде від рукоятки грудної кістки до плечової. Точку уколу голки знаходять, відступивши від сагітальної лінії вліво або вправо на 3-5 см. Голку просовують до дотику з ребром. Зміщують кінчик голки з кісткової перешкоди і поштовхом просовують її в глибину до появи струменя яскравочервоної крові. До голки приєднують шприц з розчином і повільно вводять його в порожнину судини.

380

Антисептичні розчини вводять в артерію для лікування при гострих гнійних процесах у нижніх ділянках кінцівок або для виконання внутрішньоартеріальної анестезії.

На грудній кінцівці коня пункцію провадять у серединну або велику п 'ястну артерію, на тазовій - у

плеснову дорзальну латеральну артерію.

Пункція серединної артерії. Проводять її на внутрішній поверхні верхньої третини передпліччя (на 2-3 см нижче від ліктьового суглоба, відразу ж позаду медіального гребеня променевої кістки); для зручності кінцівку коня при цьому трохи виносять вперед (дуже витягувати її не слід, щоб не змістити артерію назад і вглиб). Потім лівим вказівним пальцем здавлюють судину, а правою рукою вводять голку вище від місця притиснення артерії на 0,5 см. Після проколу шкіри й підшкірної клітковини під кутом в 40-60° зверху вниз починають наближати голку до судини. З першим же відчуттям її пульсації швидким коротким рухом проколюють стінку артерії. Ознакою правильності пункції є поява пульсуючого струменя крові, що витікає із артерії. Голку після цього відразу ж з'єднують із шприцом і вводять потрібну кількість розчину. У момент витягання голки судину притискують вище від місця пункції (А. Ф. Бурденюк).

Пункція великої п'ястної артерії. Місце пункції - межа верхньої і середньої третини медіальної поверхні п'ясті, де артерія прикрита тільки шкірою, пухкою клітковиною й фасцією, внаслідок чого пульсація її легко відчутна на передньо-внутрішньому краї сухожилка глибокого згинача пальця. Кінцівку виводять вперед і фіксують розігнутою. Виявлену пульсуючу артерію злегка притискують великим пальцем лівої руки до сухожилка. Правою рукою уколюють голку, спрямовуючи її вістря вниз під кутом у 45°.

Пункція плеснової дорсальної латеральної артерії. Місце уколу - верхня третина зовнішньої поверхні плесна, де артерія лежить у жолобі між плесновою й грифельною кістками. Судина розміщена під шкірою на дні жолоба, внаслідок чого бокові зміщення її неможливі. У тварин з тонкою шкірою можна виявити пульсацію цієї артерії, що полегшує орієнтування.

Нижче від місця пункції судину притискують у жолобі вказівним пальцем. Голку уколюють всередину і вниз, на 0,5-1 см вище від місця перетискання, під кутом 35—45°. Зріз голки повинен бути обернений назовні. Краще спочатку проколоти шкіру, а потім легеньким рухом стінку судини. У момент уколу міцно тримають кінцівку тварини, щоб не допустити різких її рухів.

Ін'єкції в клубові артерії великої рогатої худоби. Черевна аорта, від якої в ділянці п'ятого поперекового хребця відокремлюються права та ліва зовнішні клубові артерії, переходить у загальний стовбур клубової артерії, що під шостим поперековим хребцем розділяється на праву й ліву внутрішні клубові артерії. Кожна з них спрямовується каудально по медіальній поверхні крижово-сідничної зв'язки, де вони переходять у каудальні сідничні артерії. На своєму шляху внутрішня клубова артерія віддає клубово-поперекову замикаючу, краніально-сідничну, сечостатеву, пуповинну і внутрішню соромітну артерії.

Від зовнішньої клубової артерії відходить окружна глибока клубова артерія, яка спрямовується в м'яку черевну стінку, середню маткову артерію. Біля переднього краю лобкової кістки від останньої відокремлюється глибока стегнова артерія. Остання віддає надчерев- но-соромітний стовбур, від якого відходить каудальна надчеревна, яка також розгалужується в м'якій черевній стінці, і зовнішня соромітна артерії. Остання добре розвинена й спрямовується вздовж черевної стінки до молочної залози.

381

Ученими встановлена висока терапевтична ефективність введення у внутрішню клубову та середню маткову артерії 0,25-0,5 %-ного новокаїну при затриманні посліду, метритах, а в зовнішню клубову - при асептичних і гнійних маститах, гнійно-некротичних процесах на тазових кінцівках (після хірургічного втручання; рис. 144).

Пункція внутрішньої клубової артерії. Техніка ін'єкції (за методом І. П. Ліповцева). Тварину фіксують у стоячому положенні, звільняють від калових мас пряму кишку. Для визначення місця пункції внутрішньої клубової артерії проводять дві лінії: першу - від крижового горба клубової до середини великого вертела стегнової кісток; другу - від маклака до місця з'єднання першого й другого хвостових хребців (див. рис. 144, а). У ділянці перехрещування цих ліній готують поле для введення голки. Потім у пряму кишку уводять руку так, щоб долоня лежала на середині тазової кістки. За пульсацією відшукують внутрішню клубову артерію і фіксують її вказівним і середнім пальцями на крижово-сідничній зв'язці. Потім у знайденому місці проколюють шкіру спочатку направляючою голкою, а потім у неї уводять тонку (1-1,5 мм у діаметрі) й довшу (8-10 см) ін'єкційну гол

382

ку і просовують її в напрямку фіксованої пальцями артерії. У момент проколювання крижово-сідничної

383

Інтрааортальні ін'єкції. Нині широко застосовують ін'єкції в черевну аорту при ураженнях органів черевної й тазової порожнин, зовнішніх статевих органів, тазової кінцівки, молочної залози (див. розділ "Операції в ділянці живота"). Основними перевагами введення лікарських препаратів у черевну аорту є те, що усувається дія на серце медикаментів у концентрованому вигляді, скорочується термін їхнього перебування в крові, а відповідно й несприятливий вплив на білки крові й клітини ендотелію судинної системи, прискорюється їхня дія на осередки ураження органів черевної й тазової порожнин, тазові кінцівки. Негативними моментами цього методу є ті самі обставини, які спостерігаються при внутрішньовенних ін'єкціях. Крім того, інтрааортальні ін'єкції технічно складніші за внутрішньовенні.

Ін'єкції в загальні сонні артерії. Для безпосереднього впливу на патологічний осередок, який локалізується в ділянці шиї й голови, виконують ін'єкції в загальні сонні артерії (див. розділ "Операції у вентральній ділянці шиї").

Загальні принципи інтраартеріальних ін'єкцій такі самі, як і внутрішньовенних. Відмінність їх полягає в тому, що перетискають не центральний, а периферичний щодо місця пункції кінець судини. Якщо інтравенозно лікарську речовину можна вводити самопливом, то в артерії - тільки під тиском.

Внутрішньосерцеві ін'єкції застосовують у критичних ситуаціях, наприклад, при клінічній смерті, якщо з моменту зупинки серця пройшло не більше 5 хв, коли інші лікувальні заходи не дають позитивного ефекту. Тварину фіксують у правому боковому положенні. Голку довжиною 5-10 см (у залежності від виду тварини) уколюють у 5-6-му міжреберному проміжку, як можна ближче до грудної кістки на глибину 3-9 см. Таким чином голкою попадають у лівий шлуночок серця. Голку не слід вводити сильним поштовхом! Її необхідно вводити обережно в два прийоми: спочатку проколюють шкіру, потім, орієнтуючись відносно направлення, проколюють міжреберні м'язи і голку поступово просовують у глибину. Ін'єктують 0,1 %-ний розчин адреналіну гідрохлориду великим тваринам до 10 мл, а дрібним-0,25-1 мл.

Внутрішньочеревні ін'єкції. Для перитонеальної серозної оболонки (особливо в ділянці діафрагми) характерна виражена всмоктувальна властивість, тому інтраперитонеальні ін'єкції можуть замінити внутрішньовенні. За короткий термін очеревина може всмоктувати кількість рідини, яка дорівнює 1/10 маси тіла тварини. Особливо бажано застосовувати їх у випадках, коли у вену ввести важко або зовсім неможливо, необхідно влити невелику кількість рідини. Пункцію черевної стінки роблять голками для спинномозкових ін'єкцій або голками для взяття крові зі спиляним вістрям, щоб був скіс як у голки для спинномозкової пункції. У великих тварин пункцію роблять зігнутим медичним троакаром або троакаром для дрібних тварин.

Шкіру перед уколом зсовують у бік. Глибину уколу регулюють обмеженням пальцями довжини голки. Після проколу черевної стінки рідину, яка нагромадилася в черевній порожнині, видаляють поступово. У корів і бугаїв інтраперитонеально лікарські речовини вводять у ділянці правої голодної ямки, на 10-12

см нижче поперечних відростків поперекових хребців. Голку довжиною 75 мм з мандреном вводять зверху вниз і спереду назад під кутом 45-50° по направленню до верхньої третини гомілки лівої кінцівки. Після проколу шкіри голці надають відповідного напрямку і поступово просувають у черевну порожнину, витягують мандрен і під'єднують шприц або апарат Боброва.

Телятам до 3-5-денного віку лікарські речовини вводять у ділянці обох голодних ямок, а старшим - тільки в правій. Місце ін'єкції знаходиться на середині горизонтальної лінії, яка з'єднує горб крила клубової

384

кістки (маклак) з останнім ребром (на 6-8 см нижче поперечних відростків поперекових хребців у залежності від віку і розмірів теляти). Голку з мандреном після проколу шкіри вводять поступово, в напрямку до середини черевної порожнини, дещо зверху вниз і спереду назад під кутом 45-50°. Просунувши голку в черевну порожнину, витягують мандрен і під'єднують шприц або апарат Боброва. При правильному положенні голки в черевній порожнині розчин йде легко й вільно (швидше, ніж при внутрішньовенному введенні).

Тяжкохворим телятам ін'єкцію виконують у лежачому положенні на вентральній ділянці живота. При цьому теля дещо підіймають за тазові кінцівки. Укол голки виконують, відступивши від білої лінії на 2-5 см, між правою або лівою парами сосків.

Зимою після введення розчину телят поміщають у термоклітки на 1-2 год або старанно укутують.

У дорослих свиней ін'єкцію виконують зліва в стоячому положенні. Точка введення голки знаходиться на перетині маклаколіктьової лінії із сегментальною площиною, яка проходить через се

385

редину голодної ямки. У великих свиней бажано підіймати задню частину тіла або хоча б задню ліву кінцівку, і укол виконують на перетині сіднично-ліктьової лінії із сегментальною площиною, яка також проходить через середину голодної ямки.

Поросят фіксують за тазові кінцівки головою вниз. При такому положенні органи черевної порожнини зміщають до діафрагми, що зменшує вірогідність їх пошкодження. Голку вколюють між останніми парами сосків на відстані 1-2 см з правого або лівого боку від білої лінії. Пункцію можна робити по білій лінії живота, посередині між пупком і лобковим зрощенням (рис. 145).

Ягнятам інтраперитонеально лікарські речовини вводять у стоячому положенні, посередині правої голодної ямки, на 3-4 см нижче поперечних відростків поперекових хребців. Голку вводять з мандреном зверху вниз і спереду назад у напрямку до гомілки протилежної кінцівки.

Ягнятам можна також виконувати ін'єкцію так само, як і поросятам.

У цуценят собак і хутрових звірів методика інтраперитонеального введення лікарських розчинів така сама, як і в поросят. Для цього цуценят фіксують за обидві тазові кінцівки й голову. Тримають головою вниз, дещо витягнувши тулуб.

Внутрішньокісткові ін'єкції. Цей метод розроблений російським вченим Г. Ф. Гойєром у 1868 р.

Для ін'єкції використовують голку Касирського або ІС-2 (3. А. Симоняна; рис. 146). Також можна пристосовувати голки для спинномоз

Рис. 146. Голки для спинномозкових

пункцій та внутрішньокісткових ін'єкцій: Касирського в зібраному (а) й розібраному (б) Рис. 145. Положення голки при

вигляді; в - голка ІС-2 (3. А. Симоняна)

іитраперитоиіальній ін'єкції

386

кових пункцій та кровопускні, після того, як їх вкоротити і підігнати мандрени за довжиною й круто зрізати кінець голки. Для собак і кішок застосовують звичайні голки довжиною 3—4 см і діаметром 0,5- 0,8 мм з тупо зрізаним вістрям. Відступивши 1-2 мм від вістря, на голці випилюють додатковий боковий отвір.

Ін'єкцію можна проводити в будь-яку кістку в ділянці з тонким кортикальним шаром. Це епіфізи трубчастих кісток і плоскі кістки.

Уділянці наміченої пункції виконують інфільтраційну анестезію. Перед введенням основного розчину

вкістковий мозок ін'єктують невелику кількість 0,5 %-ного розчину новокаїну.

Внутрішньокісткові ін'єкції застосовують у випадках, коли великі вени травмовані; у поросят і ягнят, в яких навіть великі вени надто вузькі; при тривалих вливаннях; на випадок шоку тощо. Червоний кістковий мозок має винятково багату сітку капілярів венозної системи, тому введені лікарські препарати швидко всмоктуються у венозне русло, минаючи лімфатичне, що дає можливість прирівнювати внутрішньокісткові ін'єкції до внутрішньовенних, хоча за технікою вони простіші від останніх, особливо у випадку різкого зневоднення організму. Найдоцільніше ін'єкції виконувати в грудну кістку (інтрастернально), яка особливо багата на червоний кістковий мозок, судини й має дуже тонкий компактний шар, який легко проколюється голкою.

Тваринам також можна внутрішньокісткові ін'єкції виконувати в грудну кістку, епіфізи трубчастих кісток (плечова або великогомілкова), в горби п'яткової, сідничної або крила клубової кісток. У ділянці епіфізів трубчастих кісток (особливо в молодих тварин) кортикальний шар тонкий і багато губчастої речовини.

Укожному сегменті грудної кістки між зовнішнім і внутрішнім кортикальним шарами є спонгіозний шар — червоний кістковий мозок. На розпилі грудної кістки він має різну товщину. Так, у рукоятці товщина спонгіозного шару становить 2-6 см, у першому сегменті - 2,5, у другому - 1,1 і в третьому - 0,4 см. Зовнішня

івнутрішня кортикальна пластинки мають товщину 0,1-0,15 см. Вся маса спонгіозного шару являє собою кісткові трабекули й сітку капілярів венозної системи.

Всі рідини перед ін'єкцією підігрівають до температури тіла! Для внутрішньокісткових ін'єкцій використовують ті самі лікарські рідини, що й для внутрішньовенних, за виключенням кальцію хлориду, при введенні якого виникає некроз кістковомозкової тканини! Швидкість введення розчину повинна не перевищувати 5 мл/с!

Для ін'єкцій використовують ізотонічні розчини в об'ємі 5001000 мл. Перед введенням у розчини добавляють антибіотики.

Усвиней ін'єкції виконують в епіфізи плечової, великогомілкової, сегменти грудної, а також у горби путової, клубової і сідничної кісток.

Ін'єкцію в плечову кістку З Д І Й С Н Ю Ю Т Ь тільки в молодняку свиней до 6-7-місячного віку. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні.

Голку з мандреном уколюють з латерального боку проксимальної частини кістки, перпендикулярно до її поверхні, відступивши на 1 см назад і доверху від дельтоподібної шершавості кістки, біля основи великого горба плечової кістки. Голку вводять свердлячими рухами на глибину 2-3 см (в залежності від величини й вгодованості тварини). Товщина кортикального шару становить 0,1-0,2 см. Після його проколу голка

387

немовби провалюється і далі відносно легко просовується в губчастій речовині. Витягують мандрен, приєднують шприц і повільно вводять розчин у губчасту речовину кістки.

Ін'єкції рідини в плечову кістку більш зручні, необхідно тільки слідкувати, щоб не потрапити в порожнину суглоба. Ін'єкції в грудну кістку - більш небезпечні, тому що можна проколоти грудну кістку наскрізь і попасти в грудну порожнину, де знаходяться життєво важливі органи.

Ін'єкції в рукоятку грудної кістки (інтрастернально) проводять у свиней будь-якого віку.

Тварину фіксують у лежачому боковому положенні. Точка уколу для введення розчину в губчасту речовину рукоятки грудної кістки знаходиться на її боковій поверхні, відступивши від добре пальпованого переднього краю рукоятки 3-4 см, що приблизно співпадає з місцем прикріплення 1-го ребра. Компактний шар проколюють свердлячими рухами голки, спрямованої перпендикулярно до поверхні кістки. Після проколу компактної речовини кінчик голки спрямовують до центру рукоятки на глибину 0,6-0,7 см. Після цього витягують мандрен і приєднують шприц з лікарським препаратом.

При ін'єкції в центр першого сегмента грудної кістки (за І. Ф. Поповим) укол голки роблять з боку від медіанної лінії, спрямовуючи її ззаду наперед під кутом 45° до зовнішньої поверхні грудної кістки.

М. Є. Шалдуга рекомендує ін'єкцію здійснювати в другий сегмент грудної кістки. У цьому випадку свиню фіксують у спинно-боковому положенні. Прокол роблять збоку від серединної лінії й доходять до грудної кістки, а потім свердлячими рухами голку просовують на глибину 5-7 см, стежачи, щоб не проколоти наскрізь грудну кістку.

Увеликої рогатої худоби найкраще виконувати інтрастернальну (в грудну кістку) ін'єкцію в стоячому положенні. Місце проколу - бокова поверхня другого сегмента грудної кістки. Точка введення голки знаходиться на перетині вертикальної лінії, яка проведена через середину плечового суглоба, з горизонтальною, проведеною через середину ліктьового суглоба. У корів молочних порід середньої вгодованості точка уколу знаходиться приблизно на 10 см від переднього краю і на 5 см - від нижнього краю грудної кістки. Компактний шар кістки проколюють свердлячими рухами голки. При проколі компактного шару кістки чути характерний хрускіт, після чого голку уводять ще на глибину 1-1,5 см. З голки витягують мандрен і приєднують шприц. Для того, щоб переконатися в правильності знаходження голки, проводять аспірацію кісткового вмісту. Якщо в шприці з'являється червонувата рідина - голка введена правильно.

Утелят найпростіше вводити лікарську речовину в крило горба клубової кістки (маклак). Шляхом пальпації на маклаці знаходять пальцеподібне поглиблення. Голку довжиною 3-4 см уколюють разом з мандреном у центрі цього поглиблення в напрямку назад, вниз і дещо всередину на глибину 1-1,5 см, до відчуття хрускоту проколюваних трабекул і так званого провалу голки. Після введення голки витягують мандрен, приєднують шприц, голку на 2-3 мм відтягують назад і вводять розчин з деяким зусиллям. Якщо для введення розчину потрібне велике зусилля, це свідчить про те, що зріз голки знаходиться поблизу компактного шару кістки або вона забита кістковою тирсою, що заважає проведенню ін'єкції. У такому випадку необхідно від'єднати шприц, прочистити голку мандреном або дещо змінити напрямок голки, стараючись направити її вздовж стовпчикової частини клубової кістки.

Інтракостальні ін'єкції можна виконувати і на лежачій тварині. При цьому ін'єкцію виконують у маклак, оскільки тут менше напружені шкіра і прилеглі тканини.

388