лігатурами; при наявності однієї лігатури тромб утворюється на проміжку від лігатури до відходження від судини першої гілки, що часто зумовлює порушення кровопостачання у рані в перші дні після операції.

При пошкодженні великих вен слід перев'язувати обидва кінці вени: периферичний - для зупинки кровотечі, а центральний - для запобігання розвитку аероемболії!

Накладання лігатури на судину разом із оточуючими м'якими тканинами раціональне у випадках:

коли кровоточива судина розміщена в глибині тканин і її важко ізолювати, а краще захопити лігатурою оточуючі її тканини; якщо судина знаходиться в товщі м'яза, брижі, зв'язці внутрішнього органа, сім'яного канатика; при склерозі стінки судини або утворенні спайки її з оточуючими склеротизованими тканинами; знаходження кровоточивої судини в щільних тканинах.

Якщо судина знаходиться в товстій зв'язці або брижі, в такому випадку накладають прошивну лігатуру, проводячи її через тканину поблизу судини, а потім зав'язують лігатурою навколо неї (див. рис. 89; 2; с. 305). Якщо судина лежить у глибині тканин або в щільних тканинах, найраціональнішим прийомом є обколювання навколо судини на деякій відстані від неї голкою за типом кисетного шва (див. рис. 89; 3). Кінці лігатури зав'язують морським вузлом настільки сильно, щоб припинилася кровотеча. Лігатурою намагаються захопити якомога менше оточуючих тканин, щоб не залишити великої кукси (великі кукси,

залишені в черевній порожнині, сприяють утворенню спайок та появі болю після операції!).

При перев'язуванні судин в інфікованих ранах кінці лігатур виводять назовні і після відторгнення їх витягують.

Перев'язування судини на її протязі виконують у випадках, коли зупинка кровотечі в рані протипоказана (гнійне запалення, некроз тканин, розпад новоутворень та ін.). На центральний кінець оголеної судини накладають подвійну лігатуру, а потім до периферії від неї судину розтинають. Оскільки перев'язування артерії завжди призводить до погіршення кровообігу, необхідно перевірити стан колатералей; при нормальному розвитку колатерального кровообігу із периферичного кінця перерізаної артерії повинна витікати кров. Переконавшись у наявності колатерального кровообігу, перев'язують периферичний кінець судини. ГІри відсутності кровотечі із цього кінця судини, одночасно з виключенням артеріального стовбура лігують однойменну вену, в результаті чого майже завжди вдається ліквідувати небезпеку ішемічного некрозу тканин.

Допоміжним методом у подібних випадках є операція ангеолізу, тобто відокремлення судини на ділянці в 4-6 см від оточуючої периваскулярної клітковини (параартеріальна симпатектомія). При цьому порушується цілісність симпатичних волокон між відокремленим відрізком судини та поблизу прилеглого нерва, що зумовлює тимчасове розширення периферичного судинного русла.

Гемостатичний шов. При деяких операціях з'єднувальний шов на рану накладають з таким розрахунком, щоб закрити просвіт невеликих кровоточивих судин (ампутація вушної раковини, язика, операції на статевих органах).

Судинний шов накладають при пошкодженні великих магістральних судин, при пересадці органів і з лікувальною метою. Цей метод зупинки кровотечі не знайшов широкого застосування у ветеринарній медицині, його широко використовують у гуманній медицині.

287

Фізичні способи

Ці способи ґрунтуються на властивостях низьких температур викликати короткотривале (1-2 год) звуження судин, а при високих - коагулювати білки й прискорювати зсідання крові.

Холод у вигляді примочок, зрошувань, прикладання змоченої глини, гумового міхура з льодяною водою, льодом або снігом використовують при закритих механічних пошкодженнях (ушиби, вивихи та ін.), які супроводжуються внутрішньотканинними та інтраартикулярними кровотечами. Ці самі засоби можна використовувати при кровотечах із носової порожнини (холод на ділянку потилиці та на спинку носа). Сухий холод (міхури з холодною водою, снігом, льодом) можна класти зверху пов'язки, яка накладена на ранову поверхню. При кровотечах із судин матки та піхви холод прикладають на крижі.

Термокаутеризація - застосування високої температури. Термокаутеризацію використовують у випадках, коли не можна або важко застосовувати інші методи гемостазу (видалення пухлин, втручання на склеротизованій рубцевій тканині, на паренхіматозних органах та в інших випадках). Для термокоагуляції використовують електричні термокаутери та ті, які нагрівають від інших джерел. Термокаутер нагрівають до білого кольору. Розжаривши, його прикладають до рани, в результаті чого на її поверхні утворюється коагулянт (струп), який сприяє утворенню та утриманню в просвіті судин тромбів.

Особливо перспективними при операціях, які супроводжуються сильною кровотечею, є електроножі і лазерні скальпелі. Такі методи оперування дають можливість при одночасному роз'єднанні тканин зупиняти кровотечу з невеликих і середнього калібру судин. Позитивним у зазначених способах є прискорення ходу операції, стерильність, відсутність сторонніх тіл у рані (лігатур).

При невмілому користуванні електро- і лазерокоагуляцією одержують велику зону некрозу тканин, що негативно впливає на загоєння ран!

В умовах нашої клініки ми успішно використовуємо лазерні скальпелі "Ромашка" і "Скальпель-1" для видалення пухлин, особливо тих, які локалізуються на статевому члені, зовнішніх статевих губах та при інших операціях.

Гаряча вода (55-60 °С) має добру гемостатичну дію. Вона зумовлює коагуляцію як білків крові, так і тканинних, подразнює вазоконстриктори, що підвищує тонус стінки судин, прискорює утворення тромбів у просвітах пошкоджених судин. Чисту гарячу воду або у вигляді розчину лікарських речовин можна з успіхом використовувати для зупинки кровотеч із судин порожнистих органів: матки, сечового міхура, прямої кишки та інших.

Хімічні способи

Вони грунтуються на місцевому використанні фармакологічних речовин, які прискорюють коагуляцію білків крові, що сприяє утворенню тромбів у кровоточивих судинах. Цих препаратів є безліч. Використовують їх, в основному, в поєднанні з пов'язками або тампонадою.

Скипидар сприяє зсіданню крові і швидко зупиняє кровотечу навіть із великих судин. Слід зазначити, що він деякою мірою посилює регенеративні процеси й прискорює загоєння ран. Цьому, очевидно, сприяє його протигнильна та антисептична дія. Препаратом злегка зволожують тампони, призначені для тампонади рани, і матеріали, які використовують для перев'язування (2-3 краплі на тампон).

288

З %-ний розчин перекису водню, крім антимікробної та дезодорувальної дії, впливає в'яжуче, чим,

мабуть, пояснюється його кровоспинний ефект! Розчином зволожують тампон, який застосовують для

тампонади рани!

5-10 %-ні розчини іхтіолу при зрошенні або нанесенні на ранову поверхню (краще використовувати тампони або серветки, зволожені розчином) використовують при капілярних та паренхіматозних кровотечах.

Йодоформ при нанесенні на ранову поверхню прискорює коагуляцію крові. Його використовують у вигляді складних порошків - присипок, до складу яких входить борна кислота, стрептоцид, тальк; рідше — у вигляді мазей.

Антипірин при місцевому застосуванні діє гемостатично - прискорює зсідання крові та звужує судини. Його використовують при кровотечах із носової порожнини у вигляді 10--20 %-них розчинів, якими змочують тампони та серветки. Останні вводять у носову порожнину.

Галуни. У розчинах до 1 %-ної концентрації препарати діють в'яжуче, при більш високих концентраціях - подразнювально, аж до припалювання тканин. У формі таблеток або болюсів рекомендують застосовувати при шлункових та кишкових кровотечах. У суміші з нафталіном їх широко використовують як гемостатичний засіб при зрізанні пантів у маралів і п'ятнистих оленів. Порошок втирають у поверхню зрізу.

Адреналіну гідрохлорид у хірургічній практиці застосовують місцево для подовження дії новокаїну при інфільтраційній анестезії та припинення кровотечі (2-5 крапель 0,1 %-ного розчину адреналіну гідрохлориду на 100 мл новокаїну). Розчин адреналіну додають до анестетика безпосередньо перед використанням.

Розчин адреналіну 1:1000 застосовують як при внутрішніх, так і зовнішніх кровотечах, його вводять коням і великій рогатій худобі внутрішньовенно в дозі 1-3 мл, підшкірно - 2-5 мл; дрібній рогатій худобі,

свиням і собакам внутрішньовенно - 0,2-0,5 мл. Не можна застосовувати при легеневих кровотечах,

тому що розширює судини легень!

Розчини адреналіну гідрохлориду в концентрації 1:1000 та 1:500 використовують при кровотечах із рани, а також із судин порожнистих органів (носа, рота, шлунка, сечового міхура, матки тощо). Необхідно враховувати, що після використання адреналіну нерідко виникають вторинні кровотечі внаслідок паралічу вазоконстрикторів.

Феракрил - сіль заліза та поліакрилової кислоти. Препарат проявляє місцеву гемостатичну дію, бактерицидні властивості й знеболювальний ефект. З білками крові утворює згустки, які закупорюють кровоносні судини. Феракрилом просочують марлеві тампони і прикладають до рани або застосовують сухі гемостатичні серветки з феракрилом.

Використовують 1 %-ний розчин і гемостатичні серветки з феракрилом.

Гемофобін. Основною діючою речовиною гемофобіну є пектин. Застосовують 3 %-ний розчин для змочування тампонів, які прикладають на кровоточиву поверхню. При внутрішніх кровотечах вводять перорально.

Кислота амінокапронова (синоніми: іпсилон-амінокапронова кислота, Amicar, Aminocaproic acid, Aminocapron, Encicapron).Препарат пригнічує фібриноліз!

289

Вона не тільки блокує активатори профібринолізину (плазминогену) та частково пригнічує дію фібринолізину (плазмину), а й підвищує активність тромбоцитів у процесі зсідання крові, зменшує проникність стінки капілярів. Цим, очевидно, пояснюється її кровоспинна дія при кровотечах, коли фібринолітична активність крові зберігається в межах норми.

Для зменшення та зупинки кровотечі рекомендують застосовувати солянокислу сіль (гідрохлорид) амінокапронової кислоти. Цей препарат підвищує зсідання крові та стійкість її плазми проти дії гепарину. Кровотеча швидко зупиняється, при цьому на поверхні рани утворюються щільні тромби. Крім того, відзначається позитивний вплив препарату на перебіг загоєння рани в післяопераційний період.

Вважають, що гідрохлорид амінокапронової кислоти - ефективніший, ніж основний препарат. Його частіше застосовують у 5-10 %- них концентраціях. Надлишок соляної кислоти нейтралізують, додаючи натрію бікарбонат (двовуглекислу соду). Для того, щоб одержати розчин з певним рН, натрію бікарбонат додають у таких співвідношеннях до чистого препарату: рН 5 - 2:5; рН 5,5-6 - 3:5; рН більше 6 - 3,5:5; рН 7 - 4:5. Наприклад, у 150 мл 10 %-ного розчину гідрохлориду амінокапронової кислоти є 15 гпрепарату. Для того, щоб рН розчину становив 6,0, до нього додають 9 Г соди. Це й буде співвідношення 3:5.

Розчини готують за загальними правилами. Кип'ятіння та зберігання не знижують їхньої фармакологічної активності! Препарат у 5-10 %-них розчинах (рН 6,5-7) можна застосовувати всередину в дозі 0,05-0,1 г на 1 кг маси тіла тварини; у 3-10 %-них (рН 7) - підшкірно, в дозі 0,05-0,1 г на 1 кг маси; у 5-10 %-них (рН 7) - внутрішньовенно, в дозі 0,03-0,1 г на 1 кг маси й 3^10 %-ні розчини (рН 7) - свиням інтраперитонеально, в дозі 0,03-0,1 г на 1 кг маси тіла.

Котарпіну хлорид застосовують для зупинки кровотечі із матки і ран. Препарат діє судинозвужувально, підвищує тонус м'язів матки. Він не подразнює тканини, тому його можна застосовувати парентерально. Для підшкірних і внутрішньовенних ін'єкцій застосовують 2-5 %-ні розчини котарпіну хлориду, місцево - 1-2 %-ні розчини. Підшкірно вводять у дозах: великим тваринам - 0,1-0,3 г,

собакам - 0,03-0,05 г.

Біологічні способи

Ці методи характеризуються, насамперед, загальною дією, яка підвищує зсідання крові.

Сироватка крові. Її застосовують місцево. Для цього ватномарлевий тампон зволожують сироваткою і вводять у рану.

Тканинна тампонада. Цей спосіб особливо ефективний при капілярних та паренхіматозних кровотечах.

Для тампонади використовують шматочки сальника, м'язів, жирової клітковини, які мають кровоспинні властивості. Ними заповнюють порожнини рани або ж покривають поверхні, що кровоточать.

Тромбін - фермент крові, який випускають у формі порошку, в ампулах. Перед застосуванням його розчиняють у фізіологічному розчині натрію хлориду. Препарат швидко зупиняє кровотечу із дрібних судин, в тому числі й паренхіматозну. Застосовують тільки місцево. При введенні в кровоносне русло

може викликати численні тромбози!

Гемостатична губка - суха пориста маса, яка добре вбирає рідину. До її складу входять плазма та сироватка крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Випускають у вигляді висушених шматочків у герметич-

290

них металевих коробках або в пластмасових упаковках. Препарат стерильний. Має здатність механічно закупорювати кровоточиві судини.

Губку наносять на висушену поверхню рани, намагаючись забезпечити її тісний контакт з кровоточивими тканинами (притискають марлевою серветкою). Через 2-3 хв серветку забирають, а губку залишають у рані, оскільки при передчасному видаленні її кровотеча може відновитися.

Недолік губок - крихкість, сипучість, тому їх незручно застосовувати на великі ранові поверхні, а також при кровотечах із ротової й носової порожнин!

Фібрин-гемостатична губка - стійка пориста маса, що складається, головним чином, із фібрину та невеликої кількості тромбіну. Випускають у висушеному вигляді в герметично закритих банках. Препарат стерильний.

Застосовують при капілярних кровотечах із різних органів та тканин. Можна використовувати також з попереднім зволоженням рани розчином тромбіну. Губку прикладають до ранової поверхні, що забезпечує достатньо надійний гемостаз.

291

Біологічний антисептичний тампон - препарат, схожий на губку. До його складу входять плазма, желатин, тромбопластин, кальцію хлорид та антимікробні препарати (антибіотики, фурацилін). Дає позитивні результати при кровотечах з інфікованих ран.

Желатина медична - тваринний білок, що має велику в'язкість, забезпечує зсідання крові та швидке утворення тромбів. При пероральному введенні кровоспинна дія желатини проявляється повільно й не завжди забезпечує надійний ефект, тому її частіше ін'єктують внутрішньовенно як коагулянт загальної дії. Перед застосуванням желатину підігрівають до температури 37 °С.

Вводять підшкірно 10 %-ний розчин желатини медичної на 0,5 %- ному розчині натрію хлориду коням і великій рогатій худобі в дозі 5,0-20,0 г.

Кетгут також можна використовувати як гемостатичний засіб. У своєму складі він містить велику кількість тромбокінази. Його можна застосовувати як у вигляді шовного матеріалу, так і поміщати його шматки в рану.

Пітуїтрин для ін'єкцій - екстракт задньої частки гіпофізу великої рогатої худоби, гормональний препарат. Основні його діючі речовини - окситоцин та вазопресин. Перший спричинює скорочення м'язів матки, другий - звуження судин, підвищує кров'яний тиск. І, крім того, діє антидіуретично. Застосовують з метою підвищення тонусу мускулатури матки і для зупинення кровотеч у післяродовий та післяабортовий періоди.

Випускають в ампулах із вмістом 5 або 10 ОД. Вводять під шкіру дрібній рогатій худобі й свиням у дозі 0,4-1 мл, великим тваринам - 3-5, собакам - 0,1-0,3 мл.

Пітуїтрин М - прозора, без кольору рідина. Випускають в ампулах із вмістом 50 ОД. За дією близький до окситоцину (містить тільки сліди вазопресину).

Окситоцин - синтетичний препарат. Щодо впливу на матку рівноцінний пітуїтрину, але майже не підвищує кров'яного тиску. Застосовують для підвищення мускульного тонусу матки та при гіпотонічних кровотечах.

Випускають в ампулах із вмістом 5 ОД окситоцину. Ін'єктують вну грішньом'язово великим тваринам - 5-10 мл, а дрібним -1-2 мл.

Г.ргометрину малеат. Ергометрин є одним із алкалоїдів ріжок. Він підвищує тонус мускулатури, що веде до зменшення просвіту

судин і швидкої зупинки кровотечі. Застосовують при кровотечі із матки. Випускають у таблетках та у вигляді 0,2 %-ного розчину в ампулах. Всередину застосовують у дозі великим тваринам - 0,015— 0,02 г, собакам - 0,002-0,004 г. Підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно використовують 0,02 %-ний розчин в дозах: великим тваринам - 8-12 мл, собакам — 1 мл.

Ерготал - препарат, до складу якого входять алкалоїди ріжок, переважно ерготоксин і ергометрин у вигляді фосфорнокислих солей. Випускають у таблетках по 1 мг суміші алкалоїдів і в ампулах по 1 мл 0,05 %-ного розчину. Застосовують при кровотечах із матки всередину, коровам у дозі 0,01-0,03 г, свиням - 0,002-0,005, собакам - 0,0006-0,001 г.

Нині, крім вище перерахованих гемостатичних засобів, застосовують: інгібітори фібринолізу - інітрол,

пантрепін, тросилол, децинон, пулемін, амбен; інгібітори антикоагулянтів - протаміну сульфат;

активатори зсідання крові - етамзилат і багато інших.

Надання тваринам допомоги при втраті крові

Незначні кровотечі (капілярні, із невеликих вен) припиняються самостійно, тому втрата крові у цих випадках незначна. Такі кровотечі істотно не впливають на стан організму тварини. Зовсім інакше складається, якщо пошкоджуються великі кровоносні судини, особливо артерії, і з кров'яного русла витікає велика кількість крові. У таких випадках йдеться про небезпечні крововтрати, що можуть мати різні наслідки, які залежатимуть від характеру та тривалості кровотечі, швидкості зростання крововтрати, її величини та інших причин: виду, віку тварини, стану серцево-судинної системи, вгодованості, наявності захворювань, а також від умов утримання та своєчасного надання допомоги.

Враховуючи видові особливості тварин, слід відмітити, що велика рогата худоба менш чутлива до крововтрат, ніж коні! Молоді коні при втраті великої кількості крові стають лякливими, старі ж ведуть себе спокійніше! Особливо чутливі до втрати крові дуже молоді і старі тварини, а також тварини, які страждають тривало перебігаючими хронічними хворобами, особливо при гнійно-некротичних процесах!

Кінець кровотечі, перш за все, залежить від величини крововтрати і швидкості її наростання. Будь-яка значна кровотеча негайно викликає реакцію організму. Спостерігається його адаптація до зменшення об'єму крові. Якщо втрата крові збільшується, "спрацьовує" пристосувально-компенсаторний механізм, при якому звужуються судини, прискорюються серцева діяльність і дихання, поповнюється об'єм крові за рахунок її надходження з кров'яного депо і мобілізації тканинної рідини.

Отже, зважаючи на це, наслідки кровотечі залежать не тільки від величини крововтрати. Важливе значення має також властивість організму до розвитку компенсаторних реакцій та часу, який необхідний для їхнього розвитку.

Однак слід враховувати, що функціональні можливості механізму адаптації до крововтрат мають межу. Втрата 30-40 % об'єму крові, як правило, не смертельна. При великих крововтратах (50-60 %) тварина, якщо їй не влити сумісну кров або кровозамінну рідину, гине.

При сильній артеріальній кровотечі гостра анемія може настати так швидко, що механізми компенсації крововтрат не встигнуть розвитися. Це призведе до того, що навіть при втраті 1/3 об'єму крові і нерізко вираженому малокрів'ї, порушиться кровопостачання життєво важливих органів, і тварина загине.

293

В основі механізму смерті при втраті крові лежить два взаємопов'язаних процеси: розлади гемодинамікц та кисневе голодування. Найбільш чутливі до нестачі кисню кора головного мозку,

підкіркові та стовбурові центри, а також нервові ганглії серця! Внаслідок гострої нестачі кисню настає параліч дихального, судиннорухового та інших центрів, а потім зупинка серця!

Клінічні ознаки при гострому недокрів'ї характеризуються зростаючим прискоренням пульсу й дихання, зблідненням слизових оболонок, розширенням зіниць, зниженням температури периферичних ділянок тіла, загальною слабкістю і порушенням координації рухів. Розвиток зазначених ознак зумовлений зниженням кров'яного тиску, осмотичності крові, недостатньою механічною дією на рецептори судинних зон, високою проникністю судинних мембран, порушенням живлення мозку й серця. Тварини в таких випадках лягають, що слід розглядати як свого роду рефлекторно-захисну реакцію, яка перешкоджає подальшому розвитку розладів.

У лежачому положенні зменшується м'язове напруження і знижується інтенсивність внутрішньотканинного обміну. Крім того, в такому положенні за рахунок механічного впливу на черевну стінку підвищується внутрішньочеревний тиск, що, в свою чергу, сприяє швидшій мобілізації рідини із шлунково-кишкового тракту. У коней виявлено, що коли слизові оболонки стають блідими, пульс різко прискорений, але відчутний, тварина відмовляється від корму й води, отже, вона втратила понад 40 % крові. Щоб така тварина не загинула, треба негайно надати необхідну допомогу. Цри втраті певної кількості крові, яка загрожує життю тварини, поряд із зазначеними симптомами, з'являється мимовільне сечовипускання й дефекація. Виникають тонічні судороги, які найсильніше проявляються в ділянці голови, шиї та кінцівок.

Надання допомоги. Якщо при випадковій травмі або в процесі оперативного втручання виявляється велика втрата крові, особливо з ознаками гострого недокрів'я, необхідно якомога швидше надати допомогу. Насамперед зупиняють кровотечу або обмежують її, а також компенсують втрату крові. Для цього підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно ін'єктують 0,85 %-ний розчин натрію хлориду (у вену

-краще із додаванням 10-15 %-ногб розчину глюкози). Внутрішньовенно можна ін'єктувати розчин РінгераЛокка (натрію хлорид - 9,0, калію хлорид - 0,2, кальцію хлорид - 0,2, натрію гідрокарбонат - 0,2, глюкоза - 1,0, вода дистильована до 1000,0; коню і корові - 1-3 л, вівці, козі - 100-300 мл, теляті віком до 1 року і собаці

-200-400, ягняті і поросяті - 25-100 мл), розчин Рінгера (натрію хлорид - 8,0, кальцію хлорид - 0,1, калію хлорид - 0,075, натрію бікарбонат - 0,1, дистильована вода до 1000,0; дози такі ж, як і розчину Рінгера-Локка) або розчин наступного складу: 5 %-ний розчин глюкози - 500,0 мл; 2 %-ний розчин натрію хлориду - 500,0; етиловий спирт 96° - 100,0 мл (доза для великих тварин - 1- 3 л, дрібних - 100-300 мл).

При підшкірному введенні 0,85 %-ного розчину натрію хлориду в одну точку можна ін'єктувати 200-300 мл розчину (при умові зміни напрямків голки), а внутрішньом'язово в одне місце вводять до 2 л (крапельним методом). Ефект від внутрішньовенного введення 0,85 %-ного розчину натрію хлориду буває нетривалим. Це пояснюється тим, що розчин досить швидко виводиться із кровоносного русла і резорбується зневодненими тканинами. Тому необхідно додавати до розчину натрію хлориду глюкозу або перед введенням розчину натрію хлориду ін'єктувати 40 %-ний розчин глюкози. Внутрішньовенне введення глюкози у таких концентраціях підвищує осмотичний тиск крові, що, в свою чергу, сприяє підвищенню кров'яного тиску.

294

Аналогічну дію має натуроза. Тому глюкозу можна з успіхом замінити цим препаратом. При внутрішньовенному введенні дози становлять 1-2 мл на 1 кг маси тіла.

Нині широко застосовують замінники крові В. М. Попова № 1,2 та З (табл. 10), які за своїм складом дуже близькі до плазми крові. Вводять їх внутрішньовенно великим тваринам - 1-1,5 л, собакам - 100-200 мл.

Таблиця 10 - Рецепти розчинів замінників крові за В. М. Поповим

Останнім часом при крововтратах широко застосовують синтетичні замінники крові та гідролізати. Виходячи із лікувальної дії, на яку розраховане застосування кровозамінників, їх розділяють на три групи: протишокові, дезінтоксикаційні і парентерального живлення.

Кровозамінники повинні відповідати наступним вимогам: молекулярна маса препарату повинна бути достатньо високою для того, щоб він тривалий час утримувався в кров'яному руслі; препарат повинен повністю виводитися з організму або ж вступати в обмінні процеси; він повинен володіти осмотичним тиском, в'язкістю та іншими фізико-хімічними властивостями, постійними і близькими за величиною до відповідних показників плазми крові; препарат не повинен бути анафілактогенним, не повинен викликати сенсибілізації організму при повторному введенні; препарат повинен бути нетоксичним, непірогенним, легко стабілізуватися і тривалий час зберігатися.

Поліглюкін - 6 %-ний колоїдний розчин, полімер глюкози в 0,85 %-ному розчині натрію хлориду. Препарат нетоксичний, непірогенний, має високу осмотичну активність. Після внутрішньовенного введення збільшується об'єм крові за рахунок притягування в кровоносне русло тканинної рідини. Його можна використовувати для профілактики набряків, а також для їх розсмоктування.

Після внутрішньовенного введення поліглюкін утримується в кровоносному руслі від 3 до 7 діб. Протягом цього часу навіть при значних крововтратах (або важкому ступені шоку) відновлюється об'єм крові. Препарат виводиться, головним чином, нирками, а деяка кількість його через шлунково-кишковий тракт.

При втраті крові поліглюкін сприяє підвищенню поглинання кисню тканинами, що зумовлює компенсацію постгеморагічної гіпоксемії та підвищення судинного тонусу.

Препарат використовують при гострій втраті крові та шокових станах, спричинених механічною травмою, опіком. Його вводять із розрахунку 15-20 мл на 1 кг маси тіла.

Гемовініл - 3,5 %-ний розчин високомолекулярного полівінілпіролідону. Це кровозамінна рідина, яка має дезотоксичні властивості і високу осмотичну активність, що сприяє утриманню рідини в кровоносному

295

руслі. Застосовують внутрішньовенно. Крім гострої втрати крові, призначають при шоці (травматичному, опіковому та операційному), розладах гемодинаміки, зумовлених інтоксикацією.

Гемодез - 6 %-ний водно-сольовий розчин низькомолекулярного полівінілпіролідону. Це кровозамінна рідина, яка має властивості зв'язувати токсини, що циркулюють у крові, і виводити їх з організму. 80 % гемодезу, введеного внутрішньовенно, виводиться з організму протягом перших чотирьох годин. Вводять внутрішньовенно, крапельним методом, по 40-50 крапель за 1 хв. Одноразова доза для великих тварин

500-1800 мл, дрібних - 200^00 мл.

Полівініловий спирт - порошок білого кольору, який добре розчиняється у воді і має виражену гемодинамічну та дезотоксичну дії.

Полівінол (2,5 %-ний колоїдний розчин полівінілового спирту) використовують при крововтратах, шоці, усуненні симптомів інтоксикації. Вводять внутрішньовенно в дозі дрібній рогатій худобі - 50-200 мл, коням - 500-1500, великій рогатій худобі - 1000-2000, собаці - 50-150 мл.

Білкові гідролізати (гідролізинJ1-103, гідролізат казеїну ЦОЛІПК, амінопептид, білковий замінник крові БК-8 та амінокровін). Широко застосовують як кровозамінні рідини. Зазначені гідролізати близькі за своїми характеристиками, оскільки в своєму складі мають амінокислоти (в тому числі й незамінні) та низькомолекулярні пептиди.

Гідролізати використовуються організмом як матеріал для синтезу білків, як засіб, що нормалізує азотний баланс. Всі вони взаємозамінні. їх вводять парентерально, а при необхідності - і всередину.

У залежності від мети їх вводять внутрішньовенно великим тваринам 1-5 л в день, дрібним - 500-2000 мл; разова доза для великих тварин - 500-2500 мл, дрібних - 200-500 мл.

Інфузійна суміш Павленка складається з 1 частини сумісної цитрованої крові і 6 частин рідини такого складу: натрію хлорид - 9,0; натрію бікарбонат - 0,3; глюкоза - 1,5; вода дистильована - 100,0 (доза для внутрішньовенного вливання коню 1-3 л).

Переливання крові. Тваринам переливають сумісну кров. Дози крові, яку переливають, залежно від показань, можуть бути невеликими - 1-2 мл, середніми - 3-5, великими - 6-8 і масивними - 10 мл та більше на 1 кг маси тіла тварини. Для гемостазу використовують невеликі дози стабілізованої крові для поповнення втрат крові, а при опіках - середні й великі.

Для стабілізації крові найчастіше використовують 5-10 %-ний розчин натрію лимоннокислого в співвідношенні з кров'ю 1:10. Можна в таких самих концентраціях використовувати кальцію хлорид та натрію саліцилат. Вони мають деякі переваги перед натрієм лимоннокислим; стабілізована ними кров не має аглютинуючих властивостей, що особливо важливо в екстрених випадках переливання.

Можна також внутрішньовенно вливати сумісну кров на фізіологічному розчині: великим тваринам - 2-2,5 л, а дрібним - 200-500 мл.

З'ЄДНАННЯ ТКАНИН

Пошуки методів, які прискорюють загоєння ран, - одна із головних задач ветеринарної хірургії, тому що швидкість відновлення працездатності у продуктивності поранених або оперованих тварин знаходиться в прямій залежності від термінів видужування. Досвід показав, що самим ефективним способом лікування

296