Мовознавство (Шпаргалки) / 41-60

60.формування літературних мов і мовної норми. Мовна норма-це сукупність правил реалізації мовної системи,прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець. Літературна мова-це оброблена,унормована форма загальнонародної мови,яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу,всі сфери його суспільної діяльності. Мовна норма - категорія історична: будучи певною мірою стійкою, стабільною, що забезпечує ЇЇ функціонування, норма водночас зазнає змін. Це випливає з природи мови як явища соціального, яке перебуває в постійному розвитку з творцем і носієм мови - суспільством. Становлення нової української літературної мови відбувалося на основі середньонаддніпрянських діалектів. Розвиток літературної української мови спостерігаємо у творах видатних українських письменників усієї України (кінець XIX – початок XX ст.). Державно-імперські антиукраїнські заходи царизму, такі як Емський указ та Валуєвський циркуляр, ускладнювали процес становлення єдиної літературної української мови в Росії. Єдина українська літературна мова для всієї України, за яку виступав Іван Франко, стала можливою після возз’єднання всіх українських земель 1939 року. Боротьба з так званим українським націоналізмом в УРСР, репресії 30-х і подальших років призвели до значної мовної русифікації в суспільному житті. Разом із тим, створення словників, граматик, правописів, діяльність письменників та інших культурних діячів сприяли становленню нормованої, а отже, літературної української мови та її вжитку в усіх сферах суспільного життя. Однак закон про державність української мови було прийнято лише 1989 року.Норми допомагають літературній мові зберігати свою цілісність і общепонятном. Вони захищають літературну мову від потоку діалектного мовлення, соціальних та професійних жаргонів, просторіччя. Це дозволяє літературній мові виконувати одну з найважливіших функцій - культурну.Постійний розвиток мови веде до зміни літературних норм. Те, що було нормою в минулому столітті і навіть 15-20 років тому сьогодні може стати відхиленням від неї. Так, наприклад, відповідно до Тямущим словником російської мови (1935-1940) слова закусочна, іграшковий, булочна, буденний, навмисне, порядно, вершковий, яблучний, яєчня вимовлялися зі звуками [шн]. За даними Орфоепічний словник російської мови 1983 така вимова в якості єдиної (строго обов'язковою) норми збереглося тільки в словах навмисне, яєчня. У словах булочна, порядно поряд з традиційним вимовою [шн] визнано допустимим нове вимова [чн]. У словах буденний, яблучний нове вимова рекомендується в якості основного варіанту, а старе допускається в якості можливого варіанту. У слові вершковий вимова [шн] визнається хоча і припустимим, але застарілим варіантом, а в словах закусочна, іграшковий нове вимова [чн] стало єдино можливим нормативним варіантом.