Літературознавство (Шпаргалки) / 1-9

1.Зміст і завдання курсу "Вступ до літературатурознавства".Структура курсу. Загальна характеристика основних і допоміжних літературознавчих дисциплін. Зв'язки літературознавста з іншими допоміжними дисциплінами. Мета курсу : сформувати систему наукових понять ,необхідну для вивчення літературознавчих дисциплін; Допомогти оволодіти первинними навичками аналізу художнього твору. Завдання курсу: 1.Ознайомити зі специфікою літературознавста, його структурою. 2.Поглибити уявлення про мистецтво, як феномен культури, про естетичну природу літератури. 3.Навчити співвідноситися теоретичну та практичну складові в процесі вивчення. 4.Сформувати навички аналізу літературного твору. Літературознавство- одна з двох філологічних дисциплін,наука,що вивчає художню літературу,її походження,естетичну природу,функції та закономірності історичного розвитку. Основні дисципліни: Теорія література-галузь літературознавста,наука про сутність і специфіку художньої літератури,як виду мистецтва,про засади та методи її вивчення. Історія літератури- досліджує розвиток літератури ,у зв'язку з розвитком суспільства та його культури,прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу. Літературна критика- мистецтво розбирати,опертя на практичний тип мислення оцінювання художньої своєрідності виявлення провідних тенденцій літературного процесу. Компаративістика або порівняльне літературознавство - галузь літературознавства,метою якої є виявлення міжлітературних зв'язків на основі зіставлення творів та явищ письменників одного чи різних історичних процесів. Допоміжні: Бібліографія- галузь літератури,науково- практична діяльність ,яка полягає у підготовці та поширенні науково- систематизованої інформації про книги та інші видання з метою впливу на їхнє використання. Історіографія-допоміжна дисципліна літератури,яка збирає і вивчає матеріали про історичний розвиток теорії,критики та історії літератури протягом двох епох. Текстологія-вивчає історію текстів та варіантів,датує,визначає авторство,встановлює так званий канонічний текст. Палеографія-вивчає пам'ятки стародавньої писемності,з метою визначити час,місце їх створення. Літературознавча евристика- встановлює авторство,дату тексту,виявляє прототипів. Герменевтика- наука витлумачення текстів ,виробляє принципи їх інтерпретації.

2.Мистецтво як особлива форма духовно- практичної діяльності людини,форма суспільної свідомості. Мистецтво і наука : схожості і відмінності. Мистецтво - це сфера образів,відображення уявлень про світ.(Платон).Мистецтво- це наслідування дійсності.(Арістотель) Мистецтво- творче відображення дійсності в художніх образах,творча художня діяльність. Наука - особливий вид пізнавальної діяльності направлений на отримання ,уточнення та створення об'єктивних,системно- організованих й обгрунтованих знань про природу,суспільство та мислення. Спільне між мистецтвом і наукою: Мистецтво та наука- форми суспільної свідомості; Форми практично- духовного сприйняття світу; Складові частини духовної культури людства; Є знаковими системами пізнання людиною природи та самої себе.Відмінності:Наука оперує поняттями і категоріями. Мистецтво витворює художній образ.Наука прагне об'єктивності. Мистецтво засноване на суб'єктивності. Науковий метод тяжіє до строгої раціональнальності У мистецтві завжди є місце інтуїтивності та непослідовності. Наука здійснює рух від загального до окремого, щоб довести потрібні факти. Мистецтво рухається від окремого до загального(на прикладі конкретного героя ми бачимо суспільство).Наука є вартісною в технологічному сенсі. Мистецтво є вартісним перш за все в естетичному сенсі. Наука впливає на речі. Мистецтво впливає на психологію. Кожна наукова діяльність лише ланка у ланцюзі попередників. Кожен твір мистецтва є особливим за завершеним.

3.Література серед інших мистецтв.Основні властивості й особливості література як мистецтва слова.Предмет і призначення художньої літератури. Література- вид духовно- практичної діяльності людини,результатом якої є творення особливої художньої реальності,шляхом активізації фантазіїї автора та художнього слова. Як виду мистецтва, літературіпритаманне, багатогранне, історичне осмислення дійсності, сприймання та осмислення її, безпосередньо як процесу. Предметом літературного пізнання є людина в життєвому процесі, та і все, пов’язане з нею. Така всеохопність як читачеві так і письменнику дає унікальні та вражаючі можливості для пізнання людини — найдивовижнішого із творінь Господніх. Специфіка художньої літератури виявляється у зіставленні, з одного боку, з видами мистецтва, які використовують інший матеріал замість словесно-мовного (музика, образотворче мистецтво) або поряд з ним (театр, кіно, пісня, візуальна поезія), з іншого боку — з іншими типами словесного тексту: філософським, публіцистичним, науковим та ін. Крім того, художня література, як і інші види мистецтва, об'єднує авторські (включаючи і анонімні) твори на відміну творів фольклору, які принципово не мають автора.

4.Художність як естетична категорія.Основні критерії художньості ,їх загальний зміст. Художність- складний комплекс внутрішніх (структурних) властивостей,що визначають належність результатів творчої праці до сфери мистецтва. У більш вузькому розумінні поняття художність висуває на передній план оцінний момент завершеності та здійсненності,адекватного втілення творчого замислу. Критерії художньості- засіб ,судження;мірило для визначення ,оцінки предмета; Єдність та доцільність усіх структурних елементів твору, їхня внутрішня цілісність; Художня правдивість- особлива логіка навіювання авторської думки та розгортання художньої реальності; Відсутність тенденційності, нав'язування упередженої дії; Глибина та значимість проблематики; Артистизм та майстерність письменника,мовленнєво- стилістична довершеність твору; Затрата мінімальних засобів задля максимального ефекту; Рівень новаторства;Ступінь інформативного тексту - текст не повинен вгадуватися наперед.

5.Структура літературного твору.Поняття про зовнішню і внутрішню форми.Рівні( сторони) змісту і форми. Літературно- художній твір- конкретна форма буття літератури,системно- цілісна єдність змісту та форми. Цілісність Літературно - художнього твору = що сказано(зміст) + як сказано(форма). Кожен окремий літературний твір є унікальним і неповторним за своєю змісто- формальною єдністю. Літературно- художній твір - органічна взаємовідповідність змісту та форми ,втілена їхня гармонія. Літературно- художній твір ,що не володіє такою гармонією так чи інакше втрачає свою художність. Зміст літературно- художнього твору - ідейно- емоційна сутність та внутрішній смисл. Форма- спосіб існування ,прояву та вираження змісту ,його різноманітних модифікацій. У процесі опанування поняттями зміст і форма в літературознавстві варто пам'ятати ,що мова йде про наукові абстракції, оскільки зміст і форма нероздільні. Зміст- це ніщо інакше,як внутрішній смисл певної форми ,існує лише як формальний. Форма- це ніщо інше ,як зміст в його бутті ,що сприймається безпосередньо; проявляється лише як змістовна. Будь- які формальні зміни є одночасно змінами змісту. Будь- яка художня форма є змістом ,що затвердів. В слові ми розрізняємо зовнішню форму,тобто членороздільний звук ,зміст,що об'єктивується через звук і внутрішню форму,або найближче етимологічне значення слова,той спосіб ,яким виражається зміст. Зовнішня форма- система матеріальних зособів .Внутрішня- все,що можна уявити ,система асоціацій. Внутрішня форма становить не образ предмета ,а образ образу. Організована єдність змісту та форми літературного твору утворює його структуру .Структура - особлива організація, (внутрішня та зовнішня) побудова твору,спосіб зв'язку між елементами твору .Конкретне втілення взаємозв'язків змісту та форми ;носителька змісто- формальних особливостей твору. Рівні структури художнього твору.Рівень змісту: Тема,Проблема,Ідея ,Пафос. Рівень змістоформи: Художній образ,Сюжет,Жанр. Рівень форми : деталь,композиція,мова.

6.Поняття про тему літературного твору. Тема літературного твору з точки зору об'єктивної дійсності і художньої реальності. Тематика твору: основна тема, окремі тема, тематичні мотиви. Тема - коло подій,що утворюють життєву основу твору й одночасно слугує ґрунтом для постановки філософських,етичних ,соціальних проблем. Тема є з'єднуючою ланкою між суб'єктивним і об'єктивним (вигаданим і реальним). У літературознавстві поняття тема розглядається в двох аспектах:З точки зору об'єктивної дійсності: Тема - це те,що зображується в творі. Літературознавчий аналіз у цьому випадку акцентує увагу на відборі письменником фактів дійсності. З точки зору художньої реальності: Тема - це те що виражається. За суттєвістю вона ототожнюється з поняттям " проблема" Тему твору не можна трактувати лише з одного боку!! Під час аналізу необхідно розмежовувати теми: Конкретно- історичні- обумовлені певною соціально- історичною ситуацією в тій,чи іншій країні,не повторюється за межами реального часу і більш менш локалізовані. Вічні- фіксують моменти,які повторюються в історії різних народів,у різних модифікаціях повторюються в житті різних поколінь ,в різні історичні епохи. Наприклад : тема кохання,дружби. Тематика- це система взаємопов'язаних тем у творі. У тематиці виділяють : головну (основну) тему;окремі (побічні) теми,тематичні мотиви. Основна тема втілюється в усіх структуних елементах твору. Головна тема,яка продовжується впродовж всього твору. Окремі - не будуть простежуватися,не поширюються на весь твір. Тематичний мотив - те, що анонсує (з'являється) ,але не розгортається.

7.Проблема літературного твору.Глибина проблематики,єдність актуального і вічного в художньому творі. У порівнянні з тематикою яка лише називає основні предмети художнього зображення ,літературна проблематики вказує на протиріччя ,що переживаються ,осмислюються та підіймаються. Типипроблематики:міфологічна,національна,соціокультурна,романна,філософська.Міфологічна- фанатично- генетичне осмислення тих,чи інших явищ природи та культури. Національна- постає в творах,у яких увага зосереджена на історичному становлені та долі цілих народностей.Така проблематики об'єднує проблеми національного характеру. Соціокультурна- стосується суспільних відносин,умов і способу життя якоїсь частини суспільства.Відбувається осмислення середовища більшості,а не індивідуальна неповторність окремої особи. Романна- охоплює проблеми особистості.Акцентне на різного характеру змінах в житті особистості - чи зовнішніх,чи внутрішніх. Залежно від характеру змін в житті героя ,виокремлюють підтипи проблеми: Авантюрна- увага до зовнішніх змін у житті героїв. Ідейно- моральна - зосереджена на глибинних основах людської душі. Філософська - направлена на осмислення найбільш загальних,універсальних закономірностей буття суспільства і природи.

8.Ідея та ідейний зміст літературного твору.Взаємозв'язок і взаємозумовленість елементів змісту літературного твору. Ідея- думка,що має узагальнюючі ,емоційні,образні властивості;знаходиться в основі твору. У вузькому значенні ідея- це авторське думка,оцінка того,що зображується в творі. У широкому значенні ідея - це весь смисл ,що органічно витікає з усіх структурних елементів. У цьому випадку оперують терміном "ідейний зміст"літературного твору. Кожен твір має ідейний зміст! У творі зміст є цілісним, у ньому життєва тема і поетична ідея поєднані, живуть одна в одній у тісному зв’язку з авторською оцінкою.

9.Основні властивості і особливості художнього образу.Розбіжності у використанні поняття "образ". Світ художніх образів - це не копіювання життя ,це інша форма життя ,пов'язана з реальністю,але така,що з нею не співпадає. За Гегелем, художній образ виникає тоді ,коли два самостійні явища чи стани об'єднуються так ,що один стан являє собою смисл,зрозумілий через посередництво образу іншого образу. Художній образ - умовність "неіснуюче,яке існує ".Художній образ наділений семіотичною природою знаку:1.Належить до певної системи образів. 2.Слугує аналогом якоїсь іншої дійсності. 3.Наділений концептуальністю,смислом. Художній образ - конкретна і разом з тим узагальнююча картина ,створена в світлі естетичного ідеалу автора через творчу фантазію та художнє слово. Він є алогічним,бо не містить логіки . Художній образ містить елемент парадоксальності .Цілісність образу досягається через гармонізацію в ньому парадоксальних єдностей.Художніми образами у літературному творі виступають не всі об'єкти. Основні властивості художнього образу: Поєднання загального і окремого; Єдність об'єктивного і суб'єктивного; Поліфункціональність художнього образу. Самодостатність художнього образу Класифікація художніх образів: за предметом зображення(образи людей,тварин,абстрактних понять); За метою і характером оцінки (героїчні,комічні,сатиричні і нейтральні); За родовою приналежністю (епічні,драматичні,ліричні,ліро- епічні) За художньою структурою (життєподібні та умовні,алегоричні,символічні,гротескні)