- •Лучше скачайте документ, потому что в электронном формате изображения плохо отображаются) спп экзамен
- •Об’єкт та предмет дисципліни «соціально-політичні процеси»
- •Категорії дисципліни «соціально-політичні процеси»
- •Основні сучасні напрямки дослідження соціально-політичних процесів: лібералізм, консерватизм та соціал-демокртаизм
- •Загальнонаукові та конкретно-предметні методи дослідження соціально- політичних процесів
- •Експертні методи дослідження соціально-політичних процесів
- •Моделювання соціально-політичних процесів
- •Системний аналіз соціально-політичних процесів.
- •Метод порівняльного аналізу соціально-політичних процесів
- •Структурно-функціональний аналіз соціально-політичних процесів
- •Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, телеологічний, конфліктний і консенсуальний)
- •Форми реалізації та напрями політики
- •Основні функції політики
- •Моделі соціального та політичного розвитку
- •Політика як суспільне явище
- •Політика як специфічна діяльність
- •Структура , властивості та рівні організації політики
- •Політична система : поняття та структура
- •Загальна характеристика підходів до визначення сутності політчиної системи (системний, структурно-функціональний, інформаційно-кібернитичний )
- •Основні теорії влади (реляціоналістські, системні, біхевіорістські)
- •Природа влади. Влада і вплив, влада та панування, влада та авторитет
- •Поняття, сутність та структура політичної влади. Суб’єкти політичної влади
- •Суб’єкти політичної влади
- •Легальність і легітимність політичної влади. Криза легітимності політичної влади: визначення та шляхи її подолання
- •Джерела та типи легітимності політичної влади.
- •Криза легітимності політичної влади: визначення та шляхи її подолання
- •Соціальне управління як особлива сфера людської діяльності і людських відносин
- •Поняття «еліта», «правляча еліта», «політична еліта»: сутність та відмінності
- •Теоріїї еліт (г. Моска, в. Парето, р. Міхельса)
- •Типологія та функції політчиних еліт
- •38. Поняття політичного лідерства. Теорії лідерства
- •Функції політичного лідера
- •40. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політчиного процесу
- •41. Різновиди полічтиної участі у сучасній політиці
- •42. Політична модернізація: поняття та теорії
- •43. Проблема демократизації, її основні типи, шляхи та закономірності
- •44. Зв’язок демократизації з модернізацією
- •45. Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять, їх взаємовідношення
- •46. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку
- •47. Політичний конфлікт: поняття, сутність та ознаки
- •48. Причини виникнення та стадії розвитку політичних конфліктів
- •49. Типологія політичних конфліктів
- •50. Методи вирішення політчиних конфліктів
- •51. Тероризм як чинник сучасної політики
- •52. Причини та умови виникнення тероризму
- •Сутність, структура і рівні політичної свідомості.
- •Етапи розвитку політичної свідомості
- •Етапи, моделі і агенти політичної соціалізації
- •Політичні інтереси і політичні цінності
- •Політична психологія: поняття, структура та функції
- •Політична ідеологія: поняття, сутність.
- •Загальна характеристика основних ідеологічних течій
- •Поняття та структура політичної культури
- •Рівні політичної культури: загальний (культура суспільства), груповий, індивідуальний
- •Типи політичної культури
- •Функції політичної культури
- •Патріархальний, підданства, активістський базові типи політичних культур (г. Алмонд, с. Верба)
- •Моделі політичної культури
- •Ґенеза та еволюція поняття «геополітика»
- •Поняття суб’єкту та об’єкту геополітики
- •Україна у сучасній геополітиці
- •Світовий політичний процес: поняття та особливості
- •Зовнішня політика держави: поняття та сутність, основні риси та цілі.
- •Зовнішня політика України: основні напрямки та перспективи розвитку
- •Різновиди, засоби та функції зовнішньої політики
- •Прогнозування глобального розвитку у сучасній футурології (м. Маклюен, е. Тофлер, ф. Фукуяма, п. Дракер, м. Кастельс, с. Хантінгтон тощо)
- •Футурологія як наукове зання щодо перспективи соціально-політичних процесів
- •Глобальні проблеми сучасності та іх вплив на світову політику
47. Політичний конфлікт: поняття, сутність та ознаки
Понятие
Политический конфликтэторазновидность (и результат) конкуренции двух и более сторон (групп, государств, индивидов), оспаривающих друг у друга распределение властных полномочий или ресурсов.
Сущность
Объектомполитического конфликта является политическая власть, апредметом— властные полномочия.
Субъектамиполитических конфликтов могут быть отдельные личности, социальные группы, классы, политические партии, государства, военно-политические организации, социально-политические системы.
В зависимости от выполняемых ролей, субъекты политических конфликтов подразделяются на:
первичные или непосредственные участники(забастовщики, митингующие, партизаны и т.д.)
вторичные, стремящиеся быть незамеченными, но вносящие вклад в его разжигание, подстрекательство. При развитии конфликтов они могут стать первичными (социальные группы, классы, политические партии, государства, военно-политические организации). Примером может служить поддержка США душманов в Афганистане, Саудовской Аравией ваххабитов в Закавказье и т.п.
третьи силы, которые заинтересованы в разрешении конфликта (могут быть представители религии, интеллигенции и других сил).
С нашей точки зрения, описательная статичная структура социально-политического конфликта как «идеальный тип» явления (по М. Веберу) включает следующие элементы:
две и более противоборствующие стороны (субъекты) конфликта;
объект (предмет) конфликта;
косвенные стороны конфликта (как вероятностный элемент структуры);
третья сторона (как вероятностный элемент структуры);
окружающая социальная среда (социальное и политическое поле).
Признаки
Публичность и открытый характер проявления противоборства сторон. Реальная политика — это сфера разрешения противоречий между большими социальными группами.
Всеобщая значимость. Политический конфликт непосредственно или опосредованно затрагивает интересы больших социальных групп, социальных слоев, классов, общества в целом.
Обусловленность властью (властными отношениями). Основным (интегральным) объектом в политическом конфликте является политическая власть.
Идеологический характер мотивации конфликта. Политический конфликт, как правило, имеет определенные идеологические основания.
Институциональная организованность субъектов конфликта. Чтобы реально претендовать на власть и властные полномочия в обществе или на международной арене, субъект политического конфликта должен быть организационно оформленным — представлять собой общественную организацию, политическую партию, государственный институт или являться легитимным представителем этих органов.
«Символическая» идентификация. Существенную роль в идентификации, организации и мобилизации масс в политическом конфликте играют идеологические символы, поэтому их тоже можно причислить к его особенностям. Например, основным символом пролетарской революции считается красное знамя; на президентских выборах в Украине (конец 2004 — начало 2005 г.) проправительственный блок во главе с Януковичем в качестве своего символа выбрал синий цвет, а оппозиция во главе с Ющенко — оранжевый. Символы используются как способ и средство самоидентификации и противоставления сторон в политическом конфликте.
Конфликт взаимных намерений сторон в политическом конфликте. Так, если на товарном рынке конкурируют и «конфликтуют» реальные товары и услуги, то на политическом «рынке» предлагаемая продукция (идеи, лозунги, программы, заявления), как правило, носит символический характер.
Наличие легитимных лидеров. Важную роль в политическом конфликте играют политические лидеры. Политическое противостояние, как правило, трансформируется и в противостояние политических лидеров, а сами лидеры нередко становятся символами политического движения и гарантами выполнения данных обещаний.
Правовые коллизии политического конфликта. Институцио- нализация политического конфликта является одним из важнейших условий его урегулирования и разрешения, и в этом плане он во многом схож с юридическим конфликтом.
Односторонняя «законность» насилия. Применение насилия в политическом конфликте считается законным только со стороны правящего режима.
Национальные и социокультурные особенности политического конфликта. История и повседневная практика показывают, что в разработке теории политического конфликта и при практическом ее применении необходимо учитывать «местные» и «временные» особенности. Например, попытки ускоренной реформации всей бывшей социалистической политической системы по западному образцу привели к трагическим последствиям; попытки внедрения разработанного на Западе сценария «цветной революции» в таких странах, как Белоруссия, Узбекистан, Казахстан, не имели успеха. В Сербии, Грузии, Украине сценарий «цветных революций» был реализован, но их результаты для народов этих стран оказались далекими от ожидаемых.
Возможность трагических последствий. Широкомасштабный политический конфликт способен до основания разрушить политическую и социальную структуру общества и ввергнуть страну в пучину «смутного времени», что не раз случалось в истории России.