13. Рівні (яруси) мови. Розділи мовознавства.

Рівні мовної структури – складові частини, автономні механізми мовної системи.

Кваліфікуються як підсистеми, що становлять систему мови. Кожен рівень має свій тип одиниці, свою сферу мовного простору і своє функціональне навантаження.

Виділяють 4 рівні мови:

- фонетичний(одиниця – фонема)

- морфологічний(одиниця – морфема)

- лексичний(одиниця – лексема)

- синтаксичний(одиниця – речення)

Названі рівні мають ієрархічне відношення: одиниці кожного попереднього рівня є будівельним матеріалом для одиниць наступного рівня.

Також є ще 3 проміжні рівні мови:

- морфонологічний(між фонетичним і морфологічним)

- словотвірний(між морфологічним і лексичним)

- фразеологічний(між лексичним і синтаксичним)

Їх функціонування є типово міжрівневим: процес відбувається на одному рівні, а його наслідки входять до іншого рівня. Наприклад, акт словотворення спирається на одиниці морфологічного рівня, а результати цього акту – слова – є одиницями лексичного рівня.

Лінгвістика тексту дедалі настійніше висуває тезу про існування 5 ієрархічно найвищого рівня мовної структури – текстуального. Одиниця цього рівня – текст.

Три його щаблі:

- канонічний текст

- варіанти тексту, що збереглись або й ні, але були в автора в процесі створення тексту

- письмове та усне поширення тексту

Синтагматичний ряд, в якому є одиниця текстового рівня – збірка, зібрання творів.

Мовознавство об’єднує науку окремих дисциплін. Поділяється на загальне і конкретне мовознавство. Загальне мовознавство досліджує теоретичні проблеми мови взагалі, її риси, особливості, закономірності, досліджує мовні універсали. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови, групи та сім’ї споріднених мов.

Поділяється конкретне мовознавство на теоретичне та прикладне.

Розділи та галузі:

- фонетика(вивчає звуковий склад мови)

- фонологія(структура звукового складу мови і їхнє функціонування в мовній системі)

- граматика(будова мови)

- морфологія(явища, що характеризують граматичну природу слова)

- синтаксис(словосполучення та речення)

- лексикографія(укладання словників)

- ономастика(власні назви)

- етимологія(походження і історія слів)

- семантика(значення слів)

14. Функції елементів мовної структури.

Елементами мовної структури є:

- фонема(фонологічний рівень)

- морфема(морфологічний рівень)

- лексема(лексичний рівень)

- речення(синтаксичний рівень)

Функції фонеми:

- конститутивна(фонеми ж тим матеріалом, з допомогою якого творяться одиниці вищих рівнів)

- ідентифікаційна(із суцільного потоку мовлення людина розпізнає окремі звуки ,а завдяки цьому й окремі слова)

- дистинктивна(сигніфікативна)(фонеми розрізняють як зміст слова, так і його форму)

Функції морфем:

- номінативна(пов’язана з навиком відображати той чи інший момент дійсності)

- експресивна(виражає відношення мовця до слухача, до предмета повідомлення, до умов комунікації)

- стилістична(навик морфеми бути засобом створення слів і форм слів)

- з’єднувальна(морфема є якби з’єднувачем між іншими морфемами в складі слова)

Лексема – слово-тип, абстрактна одиниця мови, яка абстрагується від його форм. Іншими словами, лексема – це слово в сукупності його форм і можливих значень у всіх його вживаннях і реалізаціях. Так, у реченні «Людина людині друг» є три слова і дві лексеми, бо слова людина і людині є формами однієї лексеми.

Речення виконує комунікативну функцію, а отже сукупність усіх функцій, які складовими комунікатичної функції.