- •1. Мовознавство як наука про мову. Значення мовознавства. Прикладна лінгвістика.
- •2. Місце мовознавства серед інших наук та його зв’язок з суспільними і природничими науками.
- •3. Методи дослідження мови. Синхронне та діахронне вивчення мов.
- •4. Суспільний характер мови. Біологічне й психічне в мові.
- •5. Функції мови в суспільстві:
- •6. Мова як засіб національного самозбереження.
- •7. Мова і мислення.
- •8. Мова як особлива знакова система.
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Поняття про територіальні й соціальні діалекти.
- •11. Поняття про структурно-функціональні стилі мови.
- •12. Поняття структури мови і мовної системи.
- •13. Рівні (яруси) мови. Розділи мовознавства.
- •14. Функції елементів мовної структури.
- •15. Три аспекти у вивченні звуків.
- •16. Принципи класифікації звуків мови. Система голосних. Дифтонги, поліфтонги.
- •17. Класифікація приголосних звуків.
- •18. Наголос, його типи і функції.
- •19. Такт. Енклітики й проклітики.
- •20. Склад. Основні теорії складу. Види складів.
- •21. Інтонація та її елементи.
- •22. Позиційні та комбінаторні звукові зміни.
- •23. Поняття про фонему. Інваріант і варіанти фонем.
- •24. Поняття про систему фонем. Диференційні й інтегральні ознаки фонем. Фонологічні опозиції.
- •25. Орфоепія. Основні правила української орфоепії.
- •26. Походження й основні етапи розвитку письма. Предметне письмо
- •Піктографічне письмо
- •Ієрогліфічне письмо
- •27. Графіка й алфавіт. Сучасний український алфавіт.
- •28. Орфографія та її принципи.
- •29. Слово як предмет лексикології.
- •30. Лексичне значення слова. Мотивовані й немотивовані значення слів. Слова повнозначні й неповнозначні.
- •31. Моносемія та полісемія. Типи переносних значень слів.
- •32. Омонімія. Типи омонімів. Пароніми.
- •33. Синонімія. Табу й евфемізми. Антонімія.
- •34. Стилістичне розшарування словникового складу мови. Лексика книжної мови. Розмовні слова. Просторічна лексика, діалектизми, професіоналізми і терміни; жаргонні й вульгарні слова.
- •35. Історичні зміни словникового складу мови. Архаїзми, історизми. Неологізми, оказіоналізми.
- •36. Основні шляхи збагачення словникового складу мови.
- •37. Лексикографія. Типи словників.
- •38. Граматична будова мови як предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови: морфема, словоформа, словосполучення і речення.
- •39. Поняття морфеми. Морфема і морф. Типи морфем.
- •40. Морфемна будова слова. Історична змінність морфемної будови слова.
- •42. Граматичне значення.
- •43. Синтетичні й аналітичні засоби вираження граматичних значень слів.
- •44. Граматична форма слова.
- •45. Поняття про граматичні категорії.
- •46. Частини мови як лексико-граматичні класи слів.
- •47. Перехід слів із одного лексико-граматичного розряду в інший.
- •48. Поняття про словосполучення. Синтаксичні зв’язки слів у словосполученнях.
- •52. Об’єктивний характер законів розвитку мови. Основні процеси історичного розвитку мов: диференціація й інтеграція. Поняття про субстрат і суперстрат.
- •53. Мови міжнародного спілкування. Штучні міжнародні мови.
- •54. Генеалогічна класифікація мов світу. Основні сім’ї мов.
- •55. Типологічна (морфологічна) класифікація мов.
44. Граматична форма слова.
Граматична форма слова – це єдність граматичного значення і засобів його вираження; співвіднесеність певного граматичного змісту з певним граматичним способом у їх єдності.
Наприклад, у фразах «на крилах пісні» і «вдихнути нове життя цій пісні» маємо 2 різні форми – пісні і пісні, бо в них реалізовані різні значення( значення Р.в. в 1 формі і значення Д.в у 2 формі).
45. Поняття про граматичні категорії.
Граматична категорія – система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин(граматичних форм із однорідним значенням).
Граматичні категорії поділяються на морфологічні та синтаксичні. До морфологічних належать:
- категорія роду – граматична категорія, яка полягає в розподілі слів або форм за двома чи трьома класами, традиційно співвідносними з ознаками статі або їх відсутністю.
- категорія відмінка – граматична категорія імені, яка виражає його синтаксичні відношення до інших слів висловлювання.
- категорія числа – граматична категорія, яка виражає кількісні характеристики предметів думки
- категорія означеності/неозначеності(детермінації) – граматична категорія, яка вказує на те, чи мислиться ім’я предмета як єдине в описуваній ситуації(означеність) чи як таке, що належить до класу подібних йому феноменів(неозначеність)
- категорія ступеня якості(порівняння) – граматична категорія, яка виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію
- категорія часу – граматична категорія дієслова, яка є специфічним мовним відображенням об’єктивного часу і служить для темпоральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні
- категорія виду(аспектуальності) – граматична категорія дієслова, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі
- категорія стану – граматична категорія дієслова, що виражає суб’єктно-об’єктні відношення
- категорія способу – граматична категорія, яка виражає відношення названої дієслівної дії до дійсності з погляду мовця
- категорія особи – граматична категорія дієслова, яка позначає відношення суб’єкта дії до мовця.
До синтаксичних належать категорія активності/пасивності, комунікативної спрямованості, стверджуваності/заперечуваності, синтаксичного часу й синтаксичного способу.
46. Частини мови як лексико-граматичні класи слів.
Частини мови – великі за обсягом класи слів, об’єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.
Частини мови – одне з найважливіших понять у граматиці. Без нього неможливо вивчати граматичну будову будь-якої мови. Частини мови є важливим способом розуміння й інтерпретації дійсності.
На сучасному етапі використовують такі 3 основні критерії:
- семантичний – критерій, який передбачає віднесення до однієї частини мови слів із спільним загальним граматичним значенням, як, наприклад, предметність, дія, якість
-морфологічний(формально-граматичний) – критерій, за яким до уваги береться своєрідність змінювання слів, тобто інвентар їх форм і парадигм, які є виразниками певних морфологічних категорій
- синтаксичний – критерій, за яким до однієї частини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в однакових синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні функції
Останнім(допоміжним) критерієм виділення частин мови є словотвірний критерій.
Словотвірний критерій – критерій, за яким для кожної частини мови виділяють властивий тільки їй набір словотвірних моделей та інвентар словотвірних засобів.
В українській мові виділяють 10 частин мови(6 самостійних, 3 службових,вигук) :
- самостійні(повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення( підмет, присудок, додаток, означення і обставина):
іменник
дієслово
числівник
прикметник
прислівник
займенник
- службові(неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними:
сполучник
прийменник
частка
- вигук