32. Омонімія. Типи омонімів. Пароніми.

Омоніми – це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів.

У випадку багатозначності одне слово має декілька пов’язаних між собою значень, у випадку омонімії маємо декілька слів, значення яких між собою не пов’язані: вони не мають спільних елементів смислу і асоціативних зв’язків.

Розрізняють повні і неповні омоніми.

Повні омоніми мають абсолютний збіг форм при їх змінюванні. При відмінюванні вони утворюють одинакові форми.

Неповні омоніми збігаються не у всіх формах.

За походженням омоніми поділяються на гомогенні та гетерогенні.

Гомогенні(етимологічні) омоніми – це омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Такий розпад зумовлений втратою(розірванням) зв’язків між окремими значеннями колись багатозначного слова.

Перехід від полісемії до омонімії є тривалим і поступовим, через що словники такі факти трактують неоднаково.

Гетерогенні омоніми – це омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів.

Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони й омографи.

Омоформи – це слова, в яких збігаються тільки окремі форми.

Омофони – це слова, які вимовляються однаково, але різняться написання.

Омографи – це слова, які пишуться однаково, але вимовляються по-різному.

Також існує міжмовна омонімія – це коли слова двох мов, які мають однакову чи майже однакову форму,але різняться значення.

Пароніми – це різні за значенням слова, що схожі за вимовою та в деяких випадках мають споріднені корені.

33. Синонімія. Табу й евфемізми. Антонімія.

Синоніми – це слова, які мають значення, що повністю або частково збігаються.

За ступенем синонімічності синоніми поділяються на абсолютні та часткові.

Абсолютні(повні) синоніми – синоніми, які повністю збігаються за значенням, тобто не різняться ні відтінками значень, ні емоційним забарвленням, ні сполучуваністю. Вони можуть взаємозмінюватися абсолютно в усіх контекстах.

Здебільшого абсолютні синоніми трапляються в термінології.

Часткові синоніми – синоніми, які не повністю збігаються. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційно-експресивними забарвленням, стилістичними функціями. Відповідно серед них виділяють семантичні, стилістичні й семантико-стилістичні синоніми.

Семантичні або ідеографічні синоніми – синоніми, які різняться відтінками значень. Наприклад, шлях і дорога(шлях – це велика проїзна дорога, тоді як дорога – будь-яке місце для проїзду)

Стилістичні(емоційно-експресивні) синоніми – синоніми, які різняться емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад, їсти і жерти; обдурити і надути.

Семантико-стилістичні синоніми – синоніми, які одночасно різняться відтінками значень і стилістичним забарвленням, тобто поєднують ознаки першої і другої групи. Наприклад, іти, плестись(повільно, важко; розмовне), перти(інтенсивно, грубе).

Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом.

Синоніми – це багатство мови. Чим краще людина володіє синонімічними засобами мови, тим краще вона говорить і пише. Синоніми допомагають точніше висловити думку, передати її різні відтінки, показати ставлення мовця до предмета мовлення, викликати певну реакцію слухача. Українська мова вирізняється серед інших надзвичайним синонімічним багатством.

Табу – полінезійське слово, яке стосується етнографії; означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через забобони, вірування із цензурних і етичних міркувань.

Евфемізми – слова або вислови, які вживають замість заборонених слів.

Антоніми – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.

Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні, комплементарні, контрадикторні та векторні.

Контрарні антоніми виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції. Між ними є проміжний член(хоча б один). Наприклад, нижній – середній – верхній.

Комплементарні антоніми доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них немає середнього(проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: живий – мертвий(не живий – мертвий)

Контрадикторні антоніми - один із членів утворює за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: молодий – немолодий(середніх літ, літній, старий).

Векторні антоніми виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: збирати – розбирати.

Атноніми бувають різнокореневими(любов – ненависть) та однокореневими(прихід – відхід).

Крім міжслівної, існує ще внутрішньослівна антонімія, за якої одне слово позначає протилежні значення. Наприклад, позначати має значення «давати в борг» і « брати в борг».

Антонімія – важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези, суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження.