- •3. Визначники 2–го порядку та їх властивості.
- •5Формула Крамера для систем лінійних алгебраїчних рівнянь іі і ііі порядків.
- •Доведення:
- •6Означення визначника n-го порядку
- •7Властивості визначників n-го порядку
- •9.Лінійно-незалежні системи векторів. Базис, розклад вектора за базисом.
- •10. Проекція вектора на вісь.
- •За т.Піфагора маємо
- •11 Декартова система координат
- •Застосовуючи проекції маємо
- •14. Мішаний добуток трьох векторів.
- •15. Векторне і нормальне рівняння площини.
- •17. Кут між двома площинами.
- •19. Пряма в просторі
- •20. Кут між прямими в просторі. Умови належності двох прямих одній площині
- •21. Кут між прямою і площиною
- •22. Канонічне рівняння еліпса, його геометричні властивості.
- •23. Канонічне рівняння гіперболи, її геометричні властивості.
- •24. Канонічне рівняння параболи, її геометричні властивості.
- •25. Загальне рівняння кривої другого порядку.
- •26. Види матриць. Лінійні операції над матрицями.
- •27 Множення матриць
- •28 Елементарні перетворення матриць
- •32. Комплексні числа. Тригонометрична форма комплексного числа
- •33. Дії над компл. Числами. Ф-ла Муавра
- •34. Операції над многочленами.
- •35. Корені многочленів. Теорема Безу. Метод Горнера
- •37. Раціональні дроби
- •39. Вимірність і базис векторного простору. Перетворення координат при переході до нового базису.
- •40.Підпростори векторного простору
- •41.Афінний простір...
- •42.Ранг матриці.
- •49.Ортонормовані базиси і ортогональні матриці.
- •50.Ортогональні перетворення.
- •51 Означення квадратичних форм(кф). Основні ознаки додатної визначеності.
- •52 Зведення кф до канонічного вигляду
- •53) Поняття множини. Рівність множин.
- •54) Операції над множинами.
- •55) Означення функції. Види відображень.
- •58. Аксіоми множин дійсних чисел
- •59. Розширення множини дійсних чисел
- •60. Основні характеристики дійсного числа.
- •61. Обмежені та необмежені числові множини.
- •62. Верхня та нижня межа множини.
- •63 Принцип Архімеда.
- •65) Еквівалентність множин та поняття потужності
- •66) Зчисленна потужність
- •67) Континуальна потужність
55) Означення функції. Види відображень.
Відображенням множини Х у множину У називають відповідність яка кожному елем. Множ. Х ставить у відповід. єдиний елемент множини У.
Позначимо ф-ї або відображення:
1)![]()
2)
![]()
3)![]()
В цьому випадку кажуть, що ф-я задана явно, тобто з-н відповід. між елементами множин. Формалізований за допомогою матр. формули.
4)![]()
Елементи
наз.
-незалежна зміна –аргумент-прообраз
елемен. у=f(x)при
відображенні f.
Елемент у = f(х)=У наз. –знач. функції- залежна зміна – образ елемента х при відображ. f.
Х-область визначення функції
Уf-область значень функції
![]()
Розглянемо
такі підмножини
![]()
Образом множини D при відображенні f наз. Множина f(D)
![]()
Позначимо
звуження
відображенняf
на множину
![]()
Прообразом
множ. Е при відображенні f
наз. множина
![]()
Аналогічно
позначається
то
тоді![]()
Відображення
наз.
Ін”єктивним, сюр”активним, бієктивним.
Ін”єктивним
–якщо різним значенням аргумента
відповідають різні значення функції,
або якщо для
р-няf(х)=у
має не більше ніж один корінь
![]()
Відображення
назив.
сюр”єктивним якщо обл.. з-нь відображень
збігається з
або
якщо
р-няf(x)y=y
Відображення
наз. бієктивним відображеннямх
на у
якщо воно ін”єктивне і сур”єктивне
одночасно або якщо для будь якого у
є У р-ня
f(х)=У
має єдиний розв’язок.
Графіком
відображ.
![]()
![]()
58. Аксіоми множин дійсних чисел
Означення: підмножиною R дійсних чисел розуміють множину, що складається більше, ніж з одного елемента та задовольняє аксіомам I-V. Елементи цієї множини називаються дійсними числами
Аксіоми додавання:
R
визначено єдине число, яке називається
їх сумою і позначається
a+b)
R
так, що при цьому виконується:
I1. a+b = b+a
Ι2. (a+b)+c = a+(b+c)
I3.
0
R
таке,
що а+0=а
Ι4.
а
R
(-а),
яке (-а)
R
таке, що а+(-а)=0.
а,b
R
, можна визначити (а-
b)
R
: а- b=
а+(- b)
ΙI. Аксіоми множення:
R
визначено єдине число, що називається
добутком цих чисел і позн. а,b
R
так , що виконується:
II1. ab = ba
II2. (ab)с = a(bс)
II3.
1
R
таке, що а*1=а
II4.
а
R,
а
0,
(
)
R
таке , що а*
=1
а,b
R,b
0,
можна ввести операцію ділення
а:
b=
=
а
ΙΙΙ.
Аксіома зв’язку операцій додавання і
множення
а,b,с
R
(а+b)с= ас + bс дистрибутивність
Аксіоми впорядкованості
а,b
R,
а іb-різні,
виконується або а<
b.
Притому виконується:
ΙV1.
а< b
b<
с
а<с
– транзитивність
ΙV2.
а< b,
с
R
а+с< b+с
ΙV3.
а< b
с>0
ас< bс
Зауваження:
Впорядкованість
а
b
означає, що (а<
b)
(
а= b)-
виконується ΙV1
–
ΙV3
Крім
того має місце а
а
– рефлексивність
а
b
і b
а,
то а= b
– анти симетричність
аксіома неперервності:
двох не порожніх числових множинX,Y
R
таких,
що
x
X,
y
Y
x
y
існує
с
R
таке, щоx
с
y
зауваження:
з аксіом ΙV2
і ΙV3
випливає властивість цільності множини
дійсних чисел: для будь-яких різних
а,b
R
, а<b
існує с
R
таке, що а< с <b
доведення: дійсно а=а, b=b, а<b.
2а< а+b а+b<2b
2а< а+b<2b
а<
<b
, де
=
с
