
- •3. Визначники 2–го порядку та їх властивості.
- •5Формула Крамера для систем лінійних алгебраїчних рівнянь іі і ііі порядків.
- •Доведення:
- •6Означення визначника n-го порядку
- •7Властивості визначників n-го порядку
- •9.Лінійно-незалежні системи векторів. Базис, розклад вектора за базисом.
- •10. Проекція вектора на вісь.
- •11 Декартова система координат
- •Застосовуючи проекції маємо
- •За т.Піфагора маємо
- •14. Мішаний добуток трьох векторів.
- •15. Векторне і нормальне рівняння площини.
- •17. Кут між двома площинами.
- •19. Пряма в просторі
- •20. Кут між прямими в просторі. Умови належності двох прямих одній площині
- •21. Кут між прямою і площиною
- •22. Канонічне рівняння еліпса, його геометричні властивості.
- •23. Канонічне рівняння гіперболи, її геометричні властивості.
- •24. Канонічне рівняння параболи, її геометричні властивості.
- •25. Загальне рівняння кривої другого порядку.
- •26. Види матриць. Лінійні операції над матрицями.
- •27 Множення матриць
- •28 Елементарні перетворення матриць
- •32. Комплексні числа. Тригонометрична форма комплексного числа
- •33. Дії над компл. Числами. Ф-ла Муавра
- •34. Операції над многочленами.
- •35. Корені многочленів. Теорема Безу. Метод Горнера
- •37. Раціональні дроби
- •39. Вимірність і базис векторного простору. Перетворення координат при переході до нового базису.
- •40.Підпростори векторного простору
- •41.Афінний простір...
- •42.Ранг матриці.
- •49.Ортонормовані базиси і ортогональні матриці.
- •50.Ортогональні перетворення.
- •51 Означення квадратичних форм(кф). Основні ознаки додатної визначеності.
- •52 Зведення кф до канонічного вигляду
- •53) Поняття множини. Рівність множин.
- •54) Операції над множинами.
- •55) Означення функції. Види відображень.
- •58. Аксіоми множин дійсних чисел
- •59. Розширення множини дійсних чисел
- •60. Основні характеристики дійсного числа.
- •61. Обмежені та необмежені числові множини.
- •62. Верхня та нижня межа множини.
- •63 Принцип Архімеда.
- •65) Еквівалентність множин та поняття потужності
- •66) Зчисленна потужність
- •67) Континуальна потужність
37. Раціональні дроби
Дробово-раціональною ф-кцією (рац дробом) наз частка дфох мнч
g(x)
не дор
нулю
Якщо степінь знаменника більше(менше)Ю ніж степінь чисельника, то дріб—правильний(непр)
Дріб наз нескоротним, якщо чис і знам –взаємнопрості
Теорема Б-який рац дрію можна представити у вигляді мнч і правильного дробу
f(x)=g(x)*q(x)+r(x);
=q(x)+
степіні
ер менше за степінь дж-за властивістю
дільника та остачі
Озн—Правильний дріб наз елементарним, якщо знаменник—степінь незвідного мнч
Тобто, це дроби виду
A-число
Теорема Б-який рац прав дріб можна однозначно представити у вигляді суми елементарних дробів
39. Вимірність і базис векторного простору. Перетворення координат при переході до нового базису.
Максимальна кількість лінійно-незалежних векторів ВП називається його розмірністю і позначається dim R=n, тобто R – n-вимірний простір. Якщо ( а1 а2 ……..аn) – лінійно-незалежна система n – вимірного простору, то додавання будь-якого вектора до даної системи перетворює її у лінійно-залежну систему. Отже, будь-який ( n+1 ) – вектор є лінійною комбінацією векторів а1 а2..аn.
Будь-яка лінійно-незалежна система, що складається з n-векторів називається базисом n-вимірного простору.
Розкладом н-вимірного вектора за базисом е1, е2,….ен називається представленням:
а =
αi
еi,
де αi
належить R,
аі називається координатами вектора а
відносно базиса е1, е2, …., ен.
Теорема : Координати вектора відносно деякого базиса визначаються однозначно.
а = ( знак суми) αі еі = ( знак суми) αі’ еі => ( знак суми) (αі- αі’) еі = 0 => αі- αі’ = 0 ( і=1,н)( з означення лінійної незалежності); α і= αі’, тобто розклад однозначний. Зауваження :
α1
а |( α2 ) – елемент арифметичного простору.
( . )
.
( αн )
Введення поняття розкладу вектора за базисом дозволяє перевести операції над векторами на мову операцій над координатами цих векторів. Отже, загальний н-вимірний простір улаштований так само, як арифметичний простір м*н.
З’ясуємо, як перетворюються координати при зміні базису.
Нехай е1, е2,….,ен – старий базис, а е1’, е2’, …., ен’ – новий базис. Нехай відомі координати векторів нового базису відносно старого.
(1)
ej’=qij
ei
, де qij
- координати розкладу.
q11 q12 …..q1n
( е1’, е2’, …., ен’)=( е1, е2,….,ен)* ( q21 q22 … q2n)
……………………
qn1 qn2 …..qnn
( е1’, е2’, …., ен’)T=( е1, е2,….,ен)T *Q (2), Q- матриця переходу від старого базису до нового. Розглянемо довільний базис вектора і розкладемо його:
α1 α1’
(3) а=
αн αi
еi=
αi’
еi’
, де (α2 ) та (α2’)
αн αн’
відповідно координати вектора а в старому та новому базисах.
α1 α1’
( α2)= Q ( α2’ )
αн αн ‘
Покажемо, що Q невироджена: det Q не дорівнює 0.
Q – невироджена, отже існує Q-1.
α1’ α1
( α2’) = Q-1 (α2) . . αн’ αн (в стовпчик)