3. Поняття та види умислу

Умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямий умисел – особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання (ч. 1 ст. 24). Інтелектуальний момент утворюють усвідомлення суспільної небезпеки своєї поведінки та передбачення її шкідливих наслідків. Свідомість охоплює не тільки чітке розуміння фактичного боку злочину, його змісту, характеру й усіх інших об’єктивних ознак, а й певне розуміння соціально-політичної значущості вчиненого діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості цієї особи склалося певне уявлення про можливі чи неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення тут має конкретний характер. Особа чітко уявляє, що саме її конкретні діяння спричинять або можуть спричинити суспільно небезпечні наслідки. Вольовий момент прямого умислу – це бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння. Зазвичай особа прагне досягти якоїсь мети, задовольнити якусь потребу.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки й хоча не бажала, та свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24). Інтелектуальний момент. Розуміння свідомості за непрямого умислу аналогічне розумінню свідомості в прямому умислі. Передбачення за непрямого умислу має свою розпізнавальну особливість. Як і за прямого умислу, воно має конкретний характер. Особа в такому разі чітко усвідомлює, що саме її конкретні дії чи бездіяльність можуть потягти суспільно небезпечні наслідки. Однак наслідки ці особа передбачає лише як можливі наслідки свого діяння. Передбачення неминучості настання наслідків за непрямого умислу виключається через особливості вольової сфери психічної діяльності, що дійсно пов’язана з її інтелектуальною діяльністю. Різниця між прямим і непрямим умислом полягає як у вольовому, так і в інтелектуальному моментах.

Умисел, що виник раптово , може бути простим або афектованим. Простим слід визнавати умисел, при якому бажання на вчинення злочину виникло у винного у нормальному психічному стані і було реалізовано безпосередньо або через незначний проміжок часу. Афектований умисел виникає у особи під час сильного емоціанального хвилювання , яке викликане неправомірнимидіями потерпілого. Стан такого хвилювання суттєво утворює свідомий контроль над вольовими процесами.Вчинення злочину у такому стані знижує ступінь суспільної небезпеки злочину у зв’язку з тим, що вказані дії більшою мірою викликані зовнішними обставинами. В залежності від ступеня передбачеваності суб’єктом злочину характеру та розміру СНН від злочинного посягання умисел може бути визначеним(конкретизованим), альтернативним, невизначеним(неконкретизованим). Визначений(конкретизований)учисел характеризується чітким уявленням винної особи про характер та розмір шкоди, що спричиняються злочинними посяганнями. Альтернативний умисел – умисел, при якому винна особа передбачає можливість настання двох або більше індивідуально визначених СНН. Невизначений(неконкретизований) – умисел характеризується відсутністю передбачення індивідуально визначених СНН від вчинюваних дій.