4. Фази сучасної урбанізації

Послідовні фази сучасної урбанізації у світі змінювали одна одну у різних країнах у різний час. Урбанізація європейського типу протягом XIX ст. відбувалася у Європі та США і Канаді. Економічною основою цього процесу були індустріалізація і концентрація виробництва, передусім у великих містах, швидке формування агломерацій та конурбацій.

Процеси субурбанізації на початку XX ст. розвинулися у США та Великобританії, причому обсяг і темпи цього явища значно зросли у 1960-х роках. У США з 1960 по 1970 р. населення центральних міст зросло на 6 %, а приміських зон – на 27 %, при цьому чисельність робочих місць у містах-центрах зменшилася на 7 %, а у приміських зонах зросла на 44 %.

Урбаністичні процеси у сучасному світі знаходяться у різних фазах залежно від суспільно-економічного рівня розвитку тієї чи іншої країни. У розвинених західних країнах наприкінці XX ст. розпочався процес реурбанізації (тобто “повторної урбанізації”), центральні частини міст стають знову престижними та інтенсивно модернізуються, заможні люди купують великі квартири-апартаменти у старих будинках після їх оновлення.

Натомість слаборозвинені країни (переважно в Африці) знаходяться у фазі урбанізації.

Підсумовуючи аспекти і фази сучасної урбанізації, слід підкреслити наступне. У містах розвинених країн інтенсифікація міського способу життя має якісний характер, а у містах країн, що розвиваються, – передусім кількісний. Це означає, що у першому випадку постійно зростають комфортність та зручність міського середовища для всіх верств населення, у другому передусім відбувається зростання міських територій та кількості міського населення.

5. Поняття урбаністики

Урбаністика – наука про виникнення та історичний розвиток, засади розпланування та забудови груп поселень (міст і сіл), окремих поселень та їх частин. В українській мові в аналогічному значенні поширений термін містобудування.

Урбаністичне планування стосується складання прогнозів та концепцій господарювання на великих територіях всієї країни або її окремого регіону (області, району) і охоплює довготривалі періоди.

Урбаністичне проектування оперує переважно територією регіону (в Україні це переважно група адміністративних областей, окрема область, адміністративний район) або територією поселення (міста, селища, села) і опрацьовує концепцію та проекти розпланування і забудови цієї території загалом чи її фрагмента (дільниці, частини міста, селища, села).

6. Мережі та системи розселення

Насамперед розселення означає процес заселення території під час її господарського освоєння. Також розселення є результатом заселення, тобто територіальною організацією населення, мережею поселень, що мають територіальний розподіл, ієрархію, взаємні пов’язання.

Розселення є складною структурою, що складається з двох взаємно пов’язаних між собою видів: міського і сільського розселення та форм: автономної і групової.

Мережею розселення, або мережею поселень називається вся сукупність поселень у межах визначеної території. Ця сукупність повинна мати впорядкованість та класифікацію і типологію, тобто поділятися на міські і сільські поселення. Мережа охоплює всі поселення визначеної території.

Системою розселення, або системою поселень називають територіальне поєднання поселень, між якими існує визначений розподіл функцій (взаємний обмін функціями) та виробничі і соціальні зв^’язки.

У теорії містобудування виділяються групові системи поселень, що означає цілеспрямоване формування групи міських і сільських поселень різної величини і народногосподарського профілю, об’єднаних розвиненими територіально-виробничими зв’язками, спільною інженерною інфраструктурою, спільною мережею громадських центрів соціально-культурного обслуговування та місць відпочинку населення.