Семінар 2

Бегерського в і

1. Грошові платежі як елементарні складові грошового обороту.

Грошові платежі цефінансово-грошові операції, пов'язані з оплатою фінансово-господарських операцій з розрахунками за договірними зобов'язаннями, покриттям витрат, відшкодуванням збитків, виконанням зобов'язань перед державою, органами місцевого самоврядування тощо.

Грошовий обіг — це безперервний рух грошей, які обслуговують процес економічного відтворення та зв'язки із зовнішнім світом за певний період часу.

Необхідно розглянути структуру грошового обігу. Залежно від форми грошей, які обслуговують грошовий обіг, він поділяється на готівковий і безготівковий. За економічним змістом грошовий обіг складається з таких секторів: грошово-розрахункового, грошово-кредитного та грошово-фінансового. Необхідно розкрити суть кожної із складових грошового обігу.

Треба усвідомити, які ринки та суб'єкти беруть участь у грошовому обігу, якими грошовими потоками вони пов'язані. Грошовий потік — це сукупність платежів, які обслуговують певні етапи суспільного відтворення.

Особливу увагу слід звернути на те, що грошовий обіг повинен бути збалансованим. Для цього необхідно, щоб були збалансовані вхідні і вихідні потоки кожного сектора грошового обігу. Серед грошових обігів виділяють потоки втрат і потоки ін'єкцій. До потоків втрат належать чисті податки, заощадження сімейних господарств, оплата імпорту. До потоків ін'єкцій — інвестиції, державні закупівлі

та надходження за експортом. Збалансування потоків втрат і ін'єкцій відбувається через механізм грошового ринку шляхом трансформації заощаджень сімейних господарств у нові грошові потоки та шляхом припливу грошей зі світового ринку чи відпливу їх на світовий ринок залежно від попиту і пропозиції грошей.

Особливої уваги вимагають заходи, які необхідно проводити в умовах чистого імпорту та чистого експорту, тобто коли потоки імпорту та експорту незбалансовані. В умовах чистого імпорту (імпорт переважає над експортом) грошової маси недостатньо для реалізації створеного національного продукту. Поповнення грошової маси відбувається двома способами:

додатковою емісією;

залученням грошей зі світового ринку.

2. Основні сфери грошового обороту.

Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини: 1) сферу безготівкового обігу, 2) сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо (тобто при витрачанні доходів населення). У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві: розрахунки між підприємствами (фірмами), деякі види розрахунків підприємств і організацій з населенням (наприклад, перерахування грошових коштів, у тому числі заробітної плати і пенсій, на поточні рахунки, відкриті в установах банків) тощо.

Таким чином, за своєю специфікою готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова грошові сфери обслуговують різні кола народногосподарського обороту, вони мають виконувати різні економічні завдання й працювати по-різному.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. На підтримку сфери готівкового обігу доводиться витрачати значні кошти на друкування, рахування, сортування, упаковку, інкасацію готівки тощо. Крім того, готівковий обіг вимагає значного штату касирів і контролерів. Торговельні автомати поки що дуже дорогі, і тому, по суті, не використовуються у вітчизняній торговельній мережі.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані; постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки. Так, підприємство (фірма) знімає за чеком готівку з свого розрахункового рахунку у банку для виплати заробітної плати, відпускних, відрядних, надання матеріальної допомоги працівникам тощо. У свою чергу готівка, що проходить (оприбутковується) через касу підприємства, здається в банк, зараховується на розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами.

Проте державні структури і центральний (національний) банк завжди намагаються чітко окреслювати двосферну систему грошового обороту, яка б виключала вільне переливання безготівкових грошей у готівкові. Надмірне перетворення безготівкових грошей у готівку може стати поштовхом до розвитку "тіньової економіки".

У розвинутих країнах світу готівка становить незначну частку грошової маси: 5-7%. В Україні ж питома вага готівки в грошовому обороті гіпертрофована. Частка готівки в грошовій масі у вітчизняній економіці становила: 1992 р. – 19,3%; 1993 р. – 26,5; 1995 р. – 37,9; 1996 р. – 43,2%. У цих умовах важливе значення має здійснення заходів щодо обмеження масштабів готівкового обігу.

В останні роки політика НБУ була спрямована на стримування зростання грошової маси як одного з основних факторів інфляції. Кількість грошей має бути достатньою для нормального кругообороту продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми і ускладнення для здійснення грошового обороту.

Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей. Проблема взаємних неплатежів сьогодні в національній економіці України є однією з головних причин спаду виробництва.

Однією з головних причин низького рівня платоспроможності більшості підприємств є нераціональний розподіл наявних грошей на макроекономічному рівні у зв'язку з надмірною концентрацією їх у банках та фінансових інституціях для використання у високодоходних операціях на фінансовому ринку. Негативну роль відіграє вища доходність державних цінних паперів порівняно з кредитуванням виробництва, а також високий ступінь ризику банківських кредитів у реальному секторі національної економіки.

Проблема неплатежів – взаємної неплатоспроможності підприємств (фірм) – є протиприродною для нормального грошового кругообороту. Рух товарів і послуг у народногосподарському обороті нині наштовхується на серйозну перешкоду – нестачу платіжних засобів у покупців.

Найважливішими макроекономічними індикаторами, які об'єктивно відображають ефективність і стабільність функціонування двох сфер грошового обороту, є: збалансованість бюджету, рівень інфляції, стан фінансів усіх секторів економіки, стабільність національної валюти, обсяг державного внутрішнього і зовнішнього боргу, стан розрахунків і своєчасність усіх видів платежів, структура і якість грошової маси, відповідність грошового і матеріально-вартісного економічних оборотів, раціональність податкової системи.

Криза монетарної і фінансової систем вітчизняної економіки призвела до широкого розвитку бартерної (натуральної) сфери народногосподарського обороту.

Значна частка матеріально-речового і вартісного обороту нині обслуговується різноманітними видами грошових сурогатів і бартером. Правилом стали дезорганізація розрахунків, затримка майже всіх видів платежів, включно з виплатою заробітної плати, стипендій і пенсій, надходження податків у бюджет тощо.