- •Семінарське заняття 12-13
- •Тема 7. Самоорганізація
- •7.1. Самоорганізація як ґрунтовний процес природи.
- •7.2. Ентропія. Антиентропійна спрямованість самоорганізації.
- •7.3. Сутнісний зміст та принципи синергетики. Синергетична концепція самоорганізації.
- •7.4. Аттрактори, біфуркація, фрактали, детермінований хаос.
- •7.5. Процеси самоорганізації. Принципи самоорганізації: принцип від'ємного зворотного зв'язку; принцип позитивного зворотного зв'язку.
- •7.7. Сталість організації. Статична й динамічна сталість.
7.7. Сталість організації. Статична й динамічна сталість.
Сталість у теорії організації визначається як здатність системи функціонувати у станах, близьких до рівноваги, в умовах постійних зовнішніх і внутрішніх збурюючих впливів.
Виділяють:
♦ сталість першого роду - властивість системи знову повертатися в початковий стан після виходу зі стану рівноваги;
♦ сталість другого роду - перехід систем в новий рівноважний стан після виходу зі стану рівноваги.
Сталість першого роду відповідає статичної, другого - динамічної рівноваги, що обумовлюється статикою явищ і динамікою процесів, що відбуваються у складних соціально-економічних системах.
Вперше дослідження економічних систем у статиці і динаміці було проведено американським економістом Дж. Кларком.
Для статики властиві незмінність рівноваги, в той час як динаміка вивчає зміну явищу у часі і просторі.
Рівновага - поняття більш вузьке, аніж сталість, але при цьому воно є одним з неодмінних її умов. Природною рівновагою є стан динамічного балансу (гомеостазу), тобто безперервного речовинно-енергетичного оновлення із збереженням основних якісних характеристик і кількісних параметрів, які поступово змінюються аж до переходу в якісно інший стан або фазу дисбалансу (руйнування).
Сталість, будучи універсальною властивістю різних типів систем (економічних, технічних, біологічних), полягає в їх здатності ефективно виконувати внутрішні і зовнішні функції, незважаючи на негативний вплив екзо- і ендогенних факторів.
Сталість розвитку системи характеризується систематичним збільшенням результату не нижче допустимого мінімуму і не вище об'єктивно детермінованого максимуму. У зв'язку з цим представляється доцільним розмежувати поняття «сталий ріст» і «сталий розвиток».
Сталий ріст означає односпрямований позитивний вектор зміни кількісних параметрів явища, в той час як сталий розвиток припускає відступи від позитивних значень зростання на користь якісних характеристик. При цьому сумарний вектор руху за досить тривалий період часу, незважаючи на періодичні негативні і нульові значення, буде мати в цілому позитивну спрямованість.