7.4. Аттрактори, біфуркація, фрактали, детермінований хаос.

Синергетика має власну мову. Це мова таких понять як

• "аттрактори";

• "біуркації";

• "фрактали";

• "детермінований хаос".

Під аттрактором в синергетиці розуміють відносно стійкий стан системи, який як би притягає (від латинського attrahere – притягувати) до себе безліч "траєкторій" системи, що визначаються різними початковими умовами. Якщо система потрапляє в конус аттрактора, вона неминуче еволюціонує до цього відносно стійкого стану За своїм змістом поняття аттрактора близьке поняттю мети.

На рівні математичного опису біфуркація означає розгалуження рішень нелінійного диференціального рівняння (буквально означає “двозубу вилку”). Фізичний сенс біфуркації: точка біфуркації-точка розгалуження шляхів еволюції системи. Іншими словами, нелінійна система "таїть у собі" біфуркації. Тобто, у залежності від сукупності та характеру дії процесів, що відбуваються в організації, вона може розвиватись (рухатись) у різних напрямах (за різними траєкторіями).

Фракталами називаються об'єкти, що володіють властивістю самоподібності. За цим твердженням окремі елементи системи (служби, відділи, кафедри) можуть мати ті ж ознаки, характеристики або параметри, що й відповідні підсистеми (департаменти, факультети) або система (організація) в цілому.

Синергетика розглядає випадковість, яка відіграє особливу роль у процесах самоорганізації, як невід'ємний елемент світу.

Випадковості на мові синергетики називаються флуктуаціями. Випадковість – творче, конструктивне начало; вона здатна грати роль механізму, що виводить систему на аттрактор, на внутрішню тенденцію її організації.

7.5. Процеси самоорганізації. Принципи самоорганізації: принцип від'ємного зворотного зв'язку; принцип позитивного зворотного зв'язку.

Процеси самоорганізації можуть мати місце тільки в системах, що володіють високим рівнем складності і великою кількістю елементів, зв'язки між якими мають не жорсткий, а імовірнісний характер. Властивості самоорганізації виявляють об'єкти різної природи: клітина, організм, біологічна популяція, біогеоценоз, людський колектив і т. д. Процеси самоорганізації виражаються в перебудові існуючих та утворенні нових зв'язків між елементами системи. Відмітна особливість процесів самоорганізації - їх цілеспрямований, але разом з тим і природний, спонтанний характер: ці процеси, що протікають при взаємодії системи з навколишнім середовищем, в тій чи іншій мірі автономні, відносно незалежні від середовища

Розрізняють три типи процесів самоорганізації.

Перший - це самозародження організації, тобто виникнення деякої сукупності цілісних об'єктів визначеного рівня нової цілісної системи зі своїми специфічними закономірностями.

Другий тип - процеси, завдяки яким система підтримує певний рівень організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов її функціонування.

Третій тип процесів самоорганізації пов'язаний з розвитком систем, які здатні накопичувати і використовувати минулий досвід.

Організаційна наука, яка використовує системну методологію, передбачає вивчення і врахування досвіду організаційної діяльності в різних типах організації - економічних, державних, військових і т. п.

Розгляд організації як системи дозволяє істотно збагатити і урізноманітнити методологічний інструментарій дослідження організаційних відносин.

Користуючись цим методом, можна подивитися на одну й ту ж організацію одночасно з трьох сторін:

o організація створюється як інструмент вирішення суспільних завдань, засіб досягнення цілей. З цієї точки зору на перший план виступають організаційні цілі та функції, ефективність результатів, мотиви і стимули персоналу і т. д.;

o організація складається як людська спільність, специфічна соціальна середовище. З такої позиції організація виглядає як сукупність соціальних груп, статусів, норм, відносин лідерства, згуртованості - конфліктності і т. д.;

o організація може бути розглянута як безособової структури зв'язків і норм. Предметом аналізу організації в цьому сенсі виступають її організаційні зв'язки, побудовані ієрархічно, а також її зв'язки з зовнішнім середовищем. Основні проблеми тут - рівновага, самоврядування, розподіл праці, керованість і т. д.

Зрозуміло, всі ці властивості організації мають лише відносну самостійність, між ними немає різких граней, вони постійно переходять одне в інше. Більш того, будь-які елементи, процеси і проблеми організації повинні бути розглянуті в кожному з цих трьох вимірів, так як вони виступають тут у різних якостях. Наприклад, індивід в організації є одночасно працівник, особистість і елемент системи. Організаційне підрозділ є функціональна одиниця, мала група і підсистема

Очевидно, що перераховані ролі організації задають їй неоднакові, багато в чому суперечливі орієнтації. Однак поки організація нормально функціонує, вона залишається в рівновазі. Це рівновага між ролями організації рухомо за рахунок постійних зсувів у бік однієї з них, причому нова рівновага досягається через зміни, розвиток організації як цілого, як системи. Саме суперечливе співвідношення цих орієнтації і складає суть і основу організаційних проблем.

7.6. Гнучкість організації. Гнучкість процесу: гнучкість орієнтації й реалізації. Гнучкість системи: фактори й результати гнучкості системи. Виробнича гнучкість: фактори та функціональні й структурні ознаки виробничої гнучкості.

Загалом, самоорганізація – процес розвитку системи, для якого характерні два принципи:

– принцип негативного зворотного зв'язку, що показує, як підтримується спонтанно виникаючий порядок;

– принцип позитивного зворотного зв'язку, відповідно до якого прогресивні зміни, що виникають в системі, не придушуються, а накопичуються і посилюються.

Від'ємний (негативний) зворотній зв'язок – зв'язок, при якому вихідний сигнал (або його частина) віднімається від вхідного сигналу.

Додатній (позитивний) зворотній зв'язок – зв'язок, при якому вихідний сигнал (або його частина) додається до вхідного сигналу.

Механізм негативного зворотного зв'язку забезпечує відновлення та підтримання рівноваги (порядку) в системі. Цей механізм існує в системах різних типів, природних, технічних, біологічних, економічних тощо. Принцип регулювання за допомогою зворотних зв'язків є одним із ключових у кібернетиці. Якщо значення параметрів регулювання відхиляються на виході від заданих, що свідчить про порушення рівноваги в системі або про неоптимальний режим її функціонування, то завдяки механізму зворотного зв'язку відбувається таке коригування входів системи, щоб рівновага в ній відновилась. Але повністю компенсувати збурення, особливо коли вони інтенсивні, доволі складно. Це можна зробити лише у штучних технічних системах.

У складніших системах, зокрема біологічних, соціально-економічних, за допомогою механізму негативних зворотних зв'язків підтримується стан динамічної рівноваги. Так, у біології відоме явище гомеостазису – підтримання стійкої рівноваги між життєво важливими функціями організму, що еволюціонує.

У загальнішому сенсі йдеться про підтримання програми функціонування системи. Наприклад, "невидима рука", що в ринковій економіці збалансовує попит і пропозицію, встановлюючи рівноважні ціни, і є механізмом гомеостазису. Щодо ринкової рівноваги, то вона означає встановлення спонтанного порядку, оскільки немає керівного органу, який дістає інформацію про відхилення від рівноваги між попитом і пропозицією та коригує ціни, повертаючи систему до рівноважного стану. Спонтанна рівновага встановлюється на ринку внаслідок взаємодії продавців і споживачів. Кожен із них діє свідомо, маючи власні цілі, але в результаті їхніх спільних дій виникає єдиний для всіх порядок, що полягає у встановленні рівноважних цін та обсягів продукції.

Негативні зворотні зв'язки, компенсуючи відхилення, не завжди повертають систему до вихідних параметрів рівноваги (зокрема, до вихідних значень рівноважних цін та обсягів продукції). Це й означає, що йдеться про динамічну рівновагу.

Згідно з принципом позитивних зворотних зв'язків деякі зміни в системі не пригнічуються, а нагромаджуються та підсилюються, що може призводити до кумулятивних ефектів – переходу системи до нерівноважного стану. Далі система або руйнується, або принципово перебудовується зі зміною структури, функцій тощо.

Зауважимо, що терміни "негативні" та "позитивні" стосовно зв'язків означають лише той факт, що негативні зв'язки гасять флуктуації, повертаючи систему до стану рівноваги, а позитивні – підсилюють флуктуації, переводячи систему до нерівноважного стану. При цьому "негативні" зворотні зв'язки можуть нейтралізувати як небажані в системі та середовищі збурення, так і корисні зміни. Коли, скажімо, в економіці застосовується жорстке, централ ізовано-адміністративне управління, нерідко корисні інновації, новітні технології, ефективне впровадження яких потребує перебудови структури й законів функціонування економічної системи, зміни свідомості керівників та перебудови підсистеми управління, механізм негативних зворотних зв'язків блокує, повертаючи систему до стану рівноваги, далекого від оптимального.

Постійний компроміс між цими принципами реалізується за допомогою структурних змін, посилення нерівноважності і виходом системи на новий рівень розвитку.