11.Голосні фонеми старослов’янської мови. Їх класифікація.

У старослов. Мові було 11голю фонем

Система голос фонем відріз за такими ознаками:

1) ряд

2) підняття

3) тривалість

4) резонаторний тембр

5) лабіалізов/нелабіал

Голосні повного/неповного твор.:

повного: /// i/, /// a/, /// r/, /// o/, /on/, /e/, /en/, /a(h)/, \у\

неповного:

ъ, ь

ряд Передній Середній Задній

підняття

високе \і\ \ы\ \у\

середньо-високе \ь\ \ъ\

середнє \е\, \en\ \o\, \on\

Низьке/ a( h) /a/

12. Походження голосних фонем старослов’янської мови.

На праслов'янському ґрунті поступово зникає квантитативне розрізнення голосних звуків, яке було характерною ознакою праіндоєвропейської мови-основи. Формування системи голосних праслов'янської мови на основі голосних праіндоєвропейської мови можна передати такою схемою:

*а(д) *а (к) *е(д) > *e *і(д) > *і * u (д)> *у ( [ ы ] )

> *а ; > *о; *e(к) > *e(д) *і > *ь * u(к) > *ъ

*о(д) *о(к)

13. Приголосні фонеми старослов’янської мови. Їх класифікація. Кількість приголосних фонем варіюють між 22 і 32. Питання, скільки є до сих пір невизначеним для дослідників. Умовно приймемо, що у старослов’янській мові було 30 фонем.

* /д/,/т/ - можна вважати фонемами лише дуже умовно, оскільки вони засвідчені лише у сполкух жд, шт. ** /в/,/j/ - сонорні, хоча деякі дослідники зараховують до дзвінких щілинних. *** ( /ф/) – статус фонеми умовний, оскільки вживався в запозичених схемах з грецької. Завжди м’якими були шиплячі. М’якість цих старослов’янських приголосних була їхньою конститутивною ознакою. У словянських мовах задньоязикові г, к, х – були твердими і лише в запозичених з грецької мови словах вживався напівпом’якшений алофон.

Місце творення			Губні		Язикові
Спосіб творення					Перед.яз.	Серед.яз	Зад.яз.
Шумні	Проривні	Дзвінкі	б п	д т
		Глухі
	Щілинні	Дзвінкі	в	з,ж		й
		Глухі	(ф)	с,ш			х
	Африкати	Дзвінкі		дз ц, ч
		Глухі
	Складні	Дзвінкі		жд шт
		Глухі
Сонорні	носові плавні		м	Н, л, р

14. Походження приголосних фонем старослов’янської мови.

Кількість приголосних фонем варіюють між 22 і 32. Питання, скільки є до сих пір невизначеним для дослідників. Умовно приймемо, що у старослов’янській мові було 30 фонем.

Система приголосних праслов'янської мови сформувалася теж на основі праіндоєвропейської мови, при цьому дещо її трансформувавши: так, зникли придихові проривні, зазнали певних змін складотворчі сонорні, з'явилися нові м'які приголосні.

1	2	3	4	5	6	7
Глухі щилинні	Глухі зімкненні	Дзвінкі щілинні	Дзвінкі зімкненні	Носові сонорні	Плавні приголосні	Голосні та складот. приг.
/с/,/ш'/,/х/	/т/,/п/,/к/	/з/,/ж'/	/б/,/д/,/ґ/	/м/,/н/	/р/,/л/,/в/	/ро/, /ло/

15. Принцип висхідної звучності ( закон відкритого складу). Принцип складового сингармонізму.

Найхарактер. Рисою старослов мови, успадков з праслов. Мови було те, що звуки розташов за принципом висхідної звучности: кожен наступний звук у складі повинен був мати вищу звуч, ніж попередній

Закон висхідної звучності ще називають законом відкритого складу.

16. Фонетична структура складу старослов’янської мови. Наслідки дії закону відкритого складу.

Склад будувався на основі двох основних фонетичних законів: закону відкритого складу(принцип висхідної звучності – кожен наступний звук у складі має більшу звучність, ніж попередній) і закону складового сингармонізму (м’які приголосні поєднувалися переважно з голосними переднього ряду, а тверді – з голосними заднього ряду.