
- •2.Поняття про індоєвропейську та праслов'янську мови. Періодизація праслов'янської мови.
- •3. Виникнення і розвиток слов’янської писемності. Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія.
- •4. Дві слов’янські азбуки, їх походження та особливості.
- •5 Звукове значення літер кирилиці
- •6. Числове значення літер кирилиці
- •7. Діакритичні знаки
- •8. Кириличні пам’ятки
- •9. Глаголичні пам’ятки
- •10. Питання про живомовну основу старослов’янської мови.
- •11.Голосні фонеми старослов’янської мови. Їх класифікація.
- •12. Походження голосних фонем старослов’янської мови.
- •14. Походження приголосних фонем старослов’янської мови.
- •17. Зредуковані фонеми /ь/, /ъ/ . Сильна і слабка позиція зредукованих.
- •18. Складотворчі приголосні старослов’янської мови.
- •19. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l на початку слів.
- •20. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l в середині слів.
- •21. Перше перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •22.Друге перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •23.Третє перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних. (Закон Де Кортуена)
- •24.Наслідки сполук з *j.
- •26.Походження носових голосних старослов’янської мови. Їх подальша доля у старослов’янській мові.
- •31.Доля праслов’янських приголосних в кінці слова.
- •32. Зредуковані напружені [ы] та [і].
- •33.Лексико-граматичні розряди слів у старослов’янській мові. Граматичні категорії старослов’янської мови.
- •34. Відміна іменників з колишніми основами на -*а, -*Ја. Склад відміни, особливості відмінювання
- •35. Відміна іменників з колишніми основами на -*o, -*jo. Склад відміни, особливості відмінювання
- •36. Відміна іменників з колишніми основами на -*u. Склад відміни, особливості відмінювання
- •37.Давні основи на* і(коротке)
- •38.Давні основи на *u
- •39. Відімна іменників з колишньою основою на приголосний. Склад відміни, особливості відмінювання.
- •40.Словотвір іменників у старослов’янській мові
- •42. Членні прикметники старослов*янської мови,їх відмінювання. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •43.Ступені порівняння прикметників у старослов. Мові
- •44. Числівник. Розряд числівників за значенням та будовою, особливості відмінювання.
- •45. Неродові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •46.Родові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •47.Теперішній час дієслова . Особливості дієвідмінювання.
- •48.Минулий час дієслова . Аорист. Особливості дієвідмінювання.
- •49.Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.
- •50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект, Особливості відмінювання.
- •51. Майбутній час дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •52. Умовний і наказовий способи дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •53. Активні дієприкметники.
- •54. Пасивні дієприкметники
- •56. Особливості синтаксису старослов`янської мови. Давальний самостійний.
- •58.Службові слова старослов`янської мови.
- •59. Головні і другорядні члени речення.
- •60. Фонетичні ознаки старослов'янізмів. Їх стилістичне використання в сучасній українській мові.
47.Теперішній час дієслова . Особливості дієвідмінювання.
Теперішній час є абсолютним, позначає дію у співвідношенні з моментом мовлення. Виокремлюють 2 основи :
- основу інфінітива (відкидання суф. ТН)
- основа теперішнього часу
ХОДН (ТН) ВНДѢ (ТН)
Основа теперішнього часу добре виявлялась у формі 3 особи множини :
ХОД- ѦТЬ ВНД- ѦТЬ
У більшості дієслів особові закінчення теп. часу приєднувалися до основи теп. Часу за допомогою тематичних голосних
[е] – дієслово належить до 1-ї дієвідміни
[і] – до 2-ої дієвідміни
Такі слова прийнято називати тематичними.
БЫТН
Однина множина двоїна
1ос. ѤСМ Ь Ѥ СМ Ъ ѤСВѢ
2ос. ѤСН ѤСТЄ ѤСТА
3ос. Ѥ СТ Ь ѤѪТѢ ѤСТЄ
48.Минулий час дієслова . Аорист. Особливості дієвідмінювання.
Аорист вживався для позначення одиничних нерозчленованих дій, що відбувалися в минулому і не співвідносилися з теперішнім. Форми аориста утворювалися переважно від основ доконаного виду, тому й перекладати треба дієсловом доконаного виду.
Відомі такі види аористу :
- простий аорист (асигматичний, безсуфіксний)
- сигматичний аорист (суфіксальний)
Простий аорист відомий тільки від основ інфінітива на приголосний або від основ інфінітива із суфіксальним - NѪ (при його відкиданні). ДВНГ NѪТН.
Простий аорист міг бути утвореним від основ :
- NЄС (NЄСТН)
- ВЄД (ВЄСТН < vedti)
- ПАД ( ПАСТН< padti)
- РЄК ( РЕШТН<rekti)
- МОГ ( МОѰТН<mogti)
- ДВНГ (ДВНГ NѪ ТН)
Аорист сигматичний (суфіксальний) утворювався додаванням до інфінітивної основи суфікса (С) , який вир. С,Х,Ш. Якщо очнова закінчувалась на голосний, то суфікс приєднувався безпосередньо до основи. ( БНТН, КОУПНТН)
Від основи на приголосний розрізняють 2 види аориста (архаїчний- старого типу і новий). Сигматичний архаїчний аорист утворився шляхом приєднання суфікса С безпосередньо до основи інфінітива.
49.Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.
Дія, яка творилася у минулому і яка іноді повторювалася. Незавершена дія. Утворився від основи недоконаного виду і перекладався як дієслово недоконаного виду. Наприклад форма ДАДѢАШЄ утворена від дієслова доконаного виду ДАТН. Імперфект утвор. від основ інфінітива за допомогою суфіксів -АХ, - ѢАХ та особового закінчення.
Дієслово БЫТН в значенні імперфекта мало два ряди форм: 1-ша форма була за значенням і за будовою імперфектом, а 2-га форма була була за значенням імперфектом, а за будовою – сигматичним аористом.
50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект, Особливості відмінювання.
У старослов'янській мові функціонувало 4 форми минулого часу, які були успадковані з праслов'янської мови. За значенням вони поділяються на абсолютні (аорист) та відносні (імперфект, перфект, плюсквамперфект): за будовою — непрості (аорист, імперфект) та складені (перфект, плюсквамперфект).
Перфект — складена форма минулого часу,яка означала наявний стан, що виник в результаті минулої дії.
Перфект, власне, не є минулим часом в ньому поєднуються значення
минулого і теперішнього часу. Значення перфекта пов*язане з його структурою.
Утворювався поєднанням особової форми БЫТИ та активного
дієприкметника мин. часу на –лъ-, -ло-, -ла-.
Засвідчений в пам*ятках нечасто, вжив. переважно для передачі діалогів.
Плюсквамперфект-аналітична форма, що виражала минулу дію,
яка відбувалася раніш іншої минулої дії.
Утворювався як і перфект, дієприкметника мин.часу на –лъ-, -ло-, -ла-
і допоміжного слова БЫТН, але допоміжне слово стояло у формі імперфекта.