
- •2.Поняття про індоєвропейську та праслов'янську мови. Періодизація праслов'янської мови.
- •3. Виникнення і розвиток слов’янської писемності. Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія.
- •4. Дві слов’янські азбуки, їх походження та особливості.
- •5 Звукове значення літер кирилиці
- •6. Числове значення літер кирилиці
- •7. Діакритичні знаки
- •8. Кириличні пам’ятки
- •9. Глаголичні пам’ятки
- •10. Питання про живомовну основу старослов’янської мови.
- •11.Голосні фонеми старослов’янської мови. Їх класифікація.
- •12. Походження голосних фонем старослов’янської мови.
- •14. Походження приголосних фонем старослов’янської мови.
- •17. Зредуковані фонеми /ь/, /ъ/ . Сильна і слабка позиція зредукованих.
- •18. Складотворчі приголосні старослов’янської мови.
- •19. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l на початку слів.
- •20. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l в середині слів.
- •21. Перше перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •22.Друге перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •23.Третє перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних. (Закон Де Кортуена)
- •24.Наслідки сполук з *j.
- •26.Походження носових голосних старослов’янської мови. Їх подальша доля у старослов’янській мові.
- •31.Доля праслов’янських приголосних в кінці слова.
- •32. Зредуковані напружені [ы] та [і].
- •33.Лексико-граматичні розряди слів у старослов’янській мові. Граматичні категорії старослов’янської мови.
- •34. Відміна іменників з колишніми основами на -*а, -*Ја. Склад відміни, особливості відмінювання
- •35. Відміна іменників з колишніми основами на -*o, -*jo. Склад відміни, особливості відмінювання
- •36. Відміна іменників з колишніми основами на -*u. Склад відміни, особливості відмінювання
- •37.Давні основи на* і(коротке)
- •38.Давні основи на *u
- •39. Відімна іменників з колишньою основою на приголосний. Склад відміни, особливості відмінювання.
- •40.Словотвір іменників у старослов’янській мові
- •42. Членні прикметники старослов*янської мови,їх відмінювання. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •43.Ступені порівняння прикметників у старослов. Мові
- •44. Числівник. Розряд числівників за значенням та будовою, особливості відмінювання.
- •45. Неродові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •46.Родові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •47.Теперішній час дієслова . Особливості дієвідмінювання.
- •48.Минулий час дієслова . Аорист. Особливості дієвідмінювання.
- •49.Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.
- •50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект, Особливості відмінювання.
- •51. Майбутній час дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •52. Умовний і наказовий способи дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •53. Активні дієприкметники.
- •54. Пасивні дієприкметники
- •56. Особливості синтаксису старослов`янської мови. Давальний самостійний.
- •58.Службові слова старослов`янської мови.
- •59. Головні і другорядні члени речення.
- •60. Фонетичні ознаки старослов'янізмів. Їх стилістичне використання в сучасній українській мові.
34. Відміна іменників з колишніми основами на -*а, -*Ја. Склад відміни, особливості відмінювання
До цих основ належала велика група іменників жіночого роду і менша група іменників чоловічого роду, які у називному відмінку мають закінчення -*а, -*jа, рідше -*и (-ыnн, -нн, -чнн). Наприклад, вода, жєna, слава, зэмля, капля, владыка, балии (лікар), богыни, ловчии.
35. Відміна іменників з колишніми основами на -*o, -*jo. Склад відміни, особливості відмінювання
Цей тип відмінювання був одним з найпродуктивніших у старослов’янській мові і об’єднував велику групу іменників чоловічого роду, які закінчувалися на -ь, -ъ після приголосних та – и після поствокального j, а також іменники середнього роду на -о, -є. Наприклад, рабъ, градъ, конь, отьць, знои, ратаи, село, иго, море, поле.
Відмінкові закінчення іменників чоловічого і середнього роду відрізняються лише у формах Н. та Зн. відмінків, у решті відмінків значення роду випливає з семантики та узгодження з пояснювальними словами. Залежно від кінцевого основи розрізняють твердий та м’який варіанти відмінювання: твердий на -ъ, -о; м’який на -ь, -н, -е.
Твердий варіант відмінювання об’єднував іменники чоловічого роду, які у Н.відмінку однини мали закінчення -ъ, та іменники середнього, які мали закінчення -о.
Іменники чоловічого роду: аворъ, апостолъ, архангелъ, богъ, бракъ, варъ (жара), власъ, врагъ, вранъ, възбраnnикъ, вєчєръ, винnоградъ
Іменники середнього роду: благо, блато, брашьнo,лакомство, лhто, млhко, мhрило, мhсто, мыто, орало, прhзорство (гордість).
36. Відміна іменників з колишніми основами на -*u. Склад відміни, особливості відмінювання
Ця відміна об’єднувала невелику кількість іменників чоловічого роду, які у Н.в. однини закінчувалися на -ъ.
До цього типу відмінювання вченні відносять іменники сынъ, домъ, волъ, полъ (половина, сторона), врьхъ, мєдъ.
Відмінкові закінчення цих іменників у формах Н. та Зн. відмінків збігалися із закінченнями іменників ч.р. -*o основ, у решті відмінків вони відрізнялися.
37.Давні основи на* і(коротке)
Ця відміна об’єднує іменники чоловічого та жіночого родів, які у називному відмінку однини мають закінчення –ь, а в родовому ,давальному ,місцевому та кличному –и
Іменники чоловічого та жіночого родів мають однакові закінчення ,за винятком орудного відмінка однини та називного множини, у решті відмінків значення роду визначається із семантики слова та узгодження з пояснюючими словами .
Клична форма іменників цієї основи зустрічаються досить рідко, бо переважна більшість цих іменників – це назви предметів або абстрактні назви.
У давальному відмінку однини зустрічаються форми ,характерні для іменників -*о(коротке),*jo(коротке) основ : ГОСПОДОУ
В орудному відмінку однини чоловічого роду ,давальному і місцевому множини поряд з формами на –ьмь,ьмъ, ьхъ, зустрічаються форми на- ємъ ,ємь, єхъ: ОГNЄМЬ.
38.Давні основи на *u
Ця відміна була малопродуктивною в старослов’янській мові і об’єднувала невелику групу іменників жіночого роду ,що у називному відмінку мали закінчення –ы, яке у непрямих відмінках чергувалося з суфіксом –ъв. Це такі іменники ,як БРАДЫ(сокира),
БРЫ(брова),БОУКЫ, ЖРЬНЫ,КРЫ,ЛОКЫ(калюжа),ЛЮБЫ, NЄПЛОДЫ.
1.Особливістю відмінювання цих іменників була аналогія в однині з відмінковою парадигмою іменників консонантних основ ,а у множині та двоїні помітний вплив закінчень іменників-*а (довге) основ (типу ВОДА). Один іменник КРЫ у множині змінювався подібно до іменників -*і (коротке) основ (типу КОСТЬ), відрізняючись від них лише формою родового відмінка .
2.У Супральському рукописі зустрічається форма називного відмінку однини СМОКЪВИ, замість закономірної форми СМОКЫ.
3.У родовому однини разом з нормативним закінченням – є зустрічаються форми на –и: ЦРЪКЪВИ.,КРЪВИ,СМОКЪВИ.