Государственній єкзамен / zarazni

Білет 5 (теоретична частина)

1.Особливості діагностики інфекційних хвороб тварин

Особливості:

1- необхідність термінової постановки діагнозу (епізоотичний критерій – інфікована тварина є джерелом збудника; лікування, ізоляція чи забій хворої тв.; ряд епізоотичних заходів спрямованих запобігти поширенню)

2- обов'язковість використання комплексного методу діагностики (діагноз вважається встановленим лише за підтвердження одним методом дослідження іншого, лише один може бути помилковим)

Методи діагностики:

•клінічний (основний метод) розпізнавання хвороби за характерним комплексом ознак у даної тварини характерних для певної хвороби, полягає у клінічному огляді. Характерним е стадійність перебігу: інкубаційний; проднормальний; клінічних ознак; одужання, смерть чи хронічна форма.

•епізоотичний (основний) систематизація даних, отриманих при дослідженні не благополучного осередка (складова – епізоотичний анамнез).Його мета: з’ясування причин захворювань і загибелі тварин; виявлення шляхів занесення збудника інфекції у господарство; вивчення закономірності епізоотичного процесу в конкретних умовах даного епізоотичного вогнища; з’ясування особливостей епізоотичного вогнища й розробка конкретних заходів, спрямованих на швидку його локалізацію та запобігання появи нових хворих тварин.

•пат.ан. та гістологічний методи (основний) – розпізнавання хвороби за характерними змінами в органах, іноді, для дослідження на мікро рівні використовують гістологічний.

•бактеріологічний (допоміжний)виявлення у пат. матеріалі мікроорганізмів. Методи: мікроскопія мазків, біопроба, посів на штічні середовища.

•вірусологічний (допоміжний) виявлення у пат матеріалі вірусів. Методи: ел. мікроскопія, посів на КК та КЕ.

•гематологічний(доп.) зміни в крові викликані наявністю збудника.

•серологічний(доп.) виявлення антитіла чи антигена у сироватці крові. Види: РП,РН,РІФ,РЗК,РЗГА,РГА,ІФА.

•Алергічний(доп.) ґрунтується на підвищеній чутливості сенсибілізованого організму на повторне введення алергену (туберкульоз, сап, паратуберкульоз, полу роз, бруцельоз, епізоот. лімфангоїд, туляремія).

•біологічний(доп.) біопроба з метою відтворення клін. і пат. ознак та виділення чистого збудника.

2. Трихінельоз.

Хвороба спричинюється нематодою Trichinella spiralis (Tr.nativa, Tr.nelsoni) з родини Trichinellidae,

підряду Trichurata., стетевозрізі паразитують у тонких кишках, личинки - під сарколемою мязових волокон смугастих м'язів. Із забійних тварин на трихінельоз хворіють свині, нутрії, коні. У природних умовах трихінельоз можливий у багатьох видів диких тварин (ведмедів, диких кабанів, борсуків, лисиць, вовків, песців, куниць, норок).

Трихінели, що утв. капсули: T.spiralis , T.nativa (витримує заморожув.) T.britovi (Европа, Т-8

(Африка) Т-9 (Японія)) , T.nelsoni (Африка) T.murelli (Мексика, Північна і Центр.Америка)

Не утворюють капсул: T.pseudospiralis, T.papuae, T.zimbabuenis (хв.земноводні)

Зб: Trichinella spiralis – кутикула поперечно покреслена, самки живородні, на головному кінці личинки є хітиновий скелет, за допомогою якого вони проникають через кишкову стінку. Самці не мають спікул.

Цикл: Диф.хазяїн : людина і тварини (свині) Особливістьодин і той самий хазяїн спочатку дефінітивний, потім проміжний. Зараження при поїданні мяса зараженого личинками, після перетравлення капсули вони проникають у стінку кишок, через 2-3 доби досягають статевої зрілості, на 4-8 д.народжують личинок. Вони проникають у лімфатичні та кровоносні судини і мігрують у серце, мозок, печінку, нирки. Проте подальший їх розвиток відбувається тільки під сарколемою посмугованих м’язових волокон. Тут вони інтенсивно ростуть, на 17-ту добу набувають S-подібної

форми, а після 21-ї доби скручуються в спіраль . Через 30 – 36 діб з моменту зараження навколо личинок утворюються капсули. В цей період ріст м’язових трихінел припиняється і вони залишаються інвазійними впродовж 27 років. Через 5 – 6 міс капсули личинок починають просочуватись солями кальцію, фосфору. Іноді процес звапнення відбувається досить інтенсивно і призводить до загибелі паразитів..

Через деякий час у капсулі починають відкладатися солі вапна. В свиней цей процес починається приблизно на 6 му місяці після утворення капсули. Звапніння звичайно йде з полюсів, закінчується, за одними спостереженнями через 15—16 міс., за іншими — через 9—12 міс. Звапніння капсули не є показ ником загибелі паразитів. У такій капсулі трихінели можуть залишатися живи ми десятки років.

М’язові трихінели стійкі до дії зовнішніх факторів. Вони гинуть при нагріванні до 60—70°С, але для знищення їх у м’ясі, особливо в товстих шматках, не обхідна тривала теплова його обробка. Низькі температури (–18 °С) інгібують трихінел лише через 10—20 днів. Соління і копчення не інактивують трихінел, тому в солених і копчених окістах можуть бути живі трихінели, і таке м’ясо мо же стати джерелом зараження людей.

Висушування діє на трихінел згубно, особливо вакуумне сушіння. Трихінели чутливі до дії іонізуючої радіації; інвазовані туші знезаражуються при опро міненні 2,064 Кі/кг. М’язові трихінели здатні виділяти токсичні речовини, що мають високу термостійкість.

Локалізація трихінел :

Свині – ніжки діафрагми, жувальні м'язи, міжреберні, м'язи задніх кінцівок, під'язикові ( 1 туша – 48 зрізів)

Коні – 120 зрізів м'язів язика ( 5 компресоріумів) Ведмеді – ніжки діафрагми масетери, язик Крокодил – масетери, під'язиковий м'яз

Клін. ознаки: лише при масовому зараженні: на 3-4д. внаслідок проникнення личинок у стінки кишечника – діарея, пригнічення, судому, блювота, свербіж, набряки, через 1-1,5міс ознаки зникають.

Діагностика: зажиттєва – РП,РЗК, ІФА, алергічна біопсія м'язів. Посмертні – у компресоріумі ( по 80 г з 2 ніжок з діафрагми по 24 зрізи з просяне зерно в компресорі ум і досліджують); перетравлення у шлунковому соці (10г перемеленого мяса +250мл штучного соку через 5 год зливають і досліджують осад).

Диференційна діагностика:

пухирці повітря ( мають чіткий контур) , саркоцисти ( циста поділена на секції перетинкою і заповнена спорами) ,

цистицерки (більші за розміром, розташов. між м'язовими волокнами , знах. в м'язах серця) Лікування: мало ефективне. Вик: альбендазол і фенбендазол, які діють на зрілх і личинок до

утворення капсули.

ВСЕ: Обов’язковому дослідженню на трихінельоз підлягають: м’ясо свиней (крім поросят до тритижневого віку), диких кабанів, ведмедів, борсуків, нутрій, інших всеїдних і м’ясоїдних тварин, коней, а також продукти їх забою, що мають поперечносмугасті м’язи (субпродукти тощо).

Кожний шматок сала, доставлений без туші, а також, за необхідності, солонина та копченості непромислового виготовлення (за наявності в них попереч нопосмугованої м’язової тканини або в разі її прирізу) підлягають дослідженню на трихінельоз, незалежно від їх холодильної або технологічної обробки. Після забійну діагностику трихінельозу проводять методами компресорної трихіне лоскопії та перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку.

При виявленні хоча б 1 личинки - тушу з внутрішніми оранами спалюють.

У разі виявлення трихінел підлягають також знищенню сало, солонина, копченості, сирокопчені ковбасні вироби тощо. У разі надходження на територію України імпортної свинини, у т.ч. сала, субпродуктів, які мають поперечно-смугасту м’язову тканину, проводять вибіркове дослідження на трихінельоз.

3.Ектопаразити у собак

•Сифонаптероз – блохи. Спричинюється блохою Ctenocephalides canis (проміжний хазяїн за Дипілідіозу + Trichodectes canis) ряду Siphonaptera і характеризуються свербежем, дерматитами, облисінням, схудненням тварин. У котів – Ct.felis , у людей - Pulex irritans

Збудник. Це безкрилі комахи , з повним типом перетворення (Holometabola – яйце-личинка- лялечка-імаго), розміром 1,5-3 мм, світло-жовтого або бурого кольору. Спинка їх вкрита волосками, щетинками й зубцями. Останні у вигляді гребінчастого утвору із загостренням спрямовані назад (ктейнідії). Кількість зубців у ктейнідіях має значення для визначення виду. Голова спереду округла. На ній є вусикові ямки, в глибині яких знаходяться тричленисті антени. У більшості видів по боках голови розміщені прості темні очі. Хоботок добре розвинений, колючо-сисного типу, розміщений на нижній частині переднього краю голови. Груди мають три рухливих сегменти, до яких кріпляться три пари лапок, причому задня пара найдовша і пристосована до стрибків. Черевце складається з десяти сегментів. На 9 сегменті з дорсального боку є округлий щиток — пігідій, який має чутливі волоски. Кров’ю живляться як самці, так і самки. Можуть голодувати до 18 міс. Живуть блохи 1 – 4 роки

Цикл розвитку. Повне перетворення. Живуть вони у шерсті тварин або гніздах.

Самки після запліднення відкладають до 450 – 2500 яєць у щілини будівель, дерев, землю, сміття

йіноді на шкіру тварини. З яєць на 2 – 14-ту добу розвиваються личинки білого кольору, черв’якоподібні, схожі зовні на личинок мух. Вони мають ротовий апарат гризучого типу. Живляться органічними рештками або фекаліями дорослих бліх. Оскільки фекалії бліх містять кров, то личинки набувають рожевого забарвлення. Вони тричі линяють, збиваються в кокон і перетворюються на лялечок, з яких виходять імаго.

Упівденних регіонах цикл розвитку бліх триває до 3 тижнів, у центральних і північних, з прохолодним кліматом — до 2 років.

Епізоотологічні дані. Cобача і котяча блохи є проміжними хазяями цестоди Dipylidium caninum і

філярії собак Dipetalonema reconditum.

Патогенез. Укуси бліх болючі, зумовлюють свербіж, запалення шкіри, схуднення тварин. Собаки розчухують сверблячі ділянки, внаслідок чого з’являються потертості, виразки, рани, волосся випадає, з часом настає облисіння. У молодих тварин спостерігається прогресуюче виснаження, анемія. Цуценята в разі високої інтенсивності інвазії гинуть.

Клінічні ознаки. Молоді тварини частіше заражаються блохами і тяжче переносять інвазію. У собак і котів спостерігається свербіж, тварини гризуть спину, черево, боки, корінь хвоста. Іноді навколо очей і між пальцями у собак виникають вузликові потовщення. Вся шкіра вкривається виразками, шерсть випадає. У деяких тварин шкіра потовщується, стає грубою, на ній з’являються ділянки «мокрої» екземи, облисіння. Тварини виснажені, поширюють неприємний запах.

Лікування. Для собак і котів застосовують препарати БІМ-1, БІМ-2, больфо, тигувон 10 і 20, а також інсектицидні шампуні, пудри та нашийники з терміном придатності від 1 до 7 міс.

Собак і хутрових звірів обприскують або змащують розчинами чи емульсіями інсектицидів: бутокс-50 (1 мл на 1 л води); 0,02%-м неостомазану; 0,05%-м неоцидолу. Коти чутливі до більшості інсектицидних препаратів, тому для них застосовують нашийники або пудри.

Сучасні засоби : нашийники Kiltix (пропоксур, флуметрин) ,Foresto , спрей FrontLine(фіпроніл) , Hartz, краплі на холку Advocate, Stronghold тощо.

• Ліногнатоз – воші. Спричинюється паразитуванням вошей Linognathus setotus родини Linognathidae і характеризується сильним свербежем,дерматитами, облисінням, схудненням тварин.

Збудник. Собача воша — безкрила комаха сіро-жовтого кольору, розміром 1,6 – 2,4 мм. Голова її вужча за груди. Очі відсутні. Ротовий апарат колючосисного типу. Лапки

закінчуються кігтиками. Черевце овальне, вкрите волосками й щетинками.

Цикл розвитку. Воші розвиваються з неповним перетворенням. Самка за добу відкладає 1 – 4 гниди (яйця), за все життя — 50 – 80 (див. вкл., рис. 72). Через 1 – 2 тижні з них виходять личинки, які вже через 20 – 30 хв живляться кров’ю. Личинки тричі линяють і через 10 – 14 діб стають статевозрілими. Воші живуть на тілі собак 2 – 3 тижні. Вони специфічні до вибору хазяїна і живляться кров’ю тільки м’ясоїдних.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена всюди. Джерелом інвазії є хворі собаки й коти. Тварини заражаються при контакті з хворими, рідко — через предмети догляду. Захворювання реєструють у холодну пору року, в разі утримання тварин у брудних вольєрах, будках, клітках.

Патогенез. Укуси вошей болючі, слина токсична, тому тварини, особливо цуценята й кошенята, тяжко переносять інвазію. Зміни на шкірі тварин залежать від інтенсивності інвазії та тривалості патологічного процесу.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою хвороби є свербіж. Собаки гризуть уражені ділянки шкіри. Шерсть випадає, шкіра вкривається лусками, стає грубою, тріскається, розвивається дерматит. Від таких тварин поширюється неприємний гнильний запах.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час обстеження на шкірі тварин виявляють вошей, їхні личинки та яйця.

Лікування. Собак і котів купають в інсектицидних шампунях або втирають пудри, пасти, розчини з бутоксу, неостомазану, неоцидолу, БІМ-1, БІМ-2, больфо, тигувону 10 і 20. Можливе застосування макролідних препаратів у вигляді ін’єкцій, які вводять двічі в дозі 1 мл/10 кг маси тіла з інтервалом 7 – 9 діб.

• Триходектоз – волосоїди. Спричинюєтсья волосоідом Trichodectes canis родини Trichodectidae і характеризується свербежем, дерматитами,облисінням та схудненням тварин.

Збудник — безкрила комаха розміром 1 – 2 мм. Має сплющене в дорсо-вентральному напрямку тіло. Голова вкрита волосками, ширша за груди. Груди короткі й вузькі, темно-коричневого кольору. Черевце овальне, світложовтого кольору з червоно-бурими плямами. Лапки вкриті волосками.

Цикл розвитку. Волосоїди розвиваються з неповним перетворенням упродовж 2 – 3 тижнів. Живляться епідермісом, волоссям, лімфою.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі тварини. Зараження відбувається при контакті здорових тварин з інвазованими, а також через підстилку. Інтенсивність інвазії досить висока в холодну пору року. Влітку волосоїдів у собак можна виявити на вухах, біля рота, нижньої губи, подушечок лап, кореня хвоста.

Патогенез. Волосоїди спричинюють у тварин сильний свербіж, внаслідок чого з’являються потертості, виразки, рани, випадання волосся. Молоді тварини уражаються інтенсивніше, ніж дорослі, тому швидко виснажуються, цуценята гинуть.

Клінічні ознаки. Характерний свербіж шкіри, особливо у нічний час. Собаки занепокоєні, агресивні, худі, гризуть ділянки ураження на шкірі зубами. Шерсть випадає, розвивається дерматит.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані й клінічні ознаки, під час обстеження на шкірі собак знаходять волосоїдів, їхні личинки та яйця. Триходектоз диференціюють від вошивості, корости, екземи, демодекозу, дерматомікозів.

Лікування. Собак купають у розчинах та емульсіях, втирають у місця ураження на шкірі інсектицидні препарати. Застосовують аерозолі акродекс, дерматозоль та інші препарати, що є в торговельній мережі ветеринарних аптек. Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12, у холодну — через 12 – 16 днів.

4.ВСЕ при отруєні, сказі та хворобі Ауєскі

• Хвороба Ауєскі - вірусне захворювання з хознаками енцефаломієліту, ураженням верхніх дихальних шляхів і легень, що супроводжується свербінням та розчісуванням (окрім свиней, соболів і норок).

Збудник- вірус днк Herpesviridae. Його виявляють у свиней у шкірі, легенях, печінці, селезінці, головному мозку, м’язах і кістковому мозку. Стійкий - витримує заморожування при –15...–20 °С протягом 160 днів. У головному мозку, печінці, селезінці та легенях під час зберігання спочатку при температурі –21°С, а потім при 10 °С вірус збе рігає патогенність до 20 днів.

Післязабійна діагностика: У свиней найбільш характерні зміни: гіперемія, поява виразок та дифтеритичні нашарування на слизовій оболонці піднебіння, некротичні осередки на мигдаликах, витікання з носової порожнини. Набряк легень з потовщенням та інфільтрацією міжчасточкової сполучної тканини.

ВСЕ: Туші і продукти забою від тварин, хворих і підозрілих у захворюванні, випускати в сирому вигляді заборонено. Голову утилізують, а санітарна оцінка м’яса і субпродуктів проводиться за результатами мікробіологічних досліджень. У випадках виявлення сальмонел тушу направляють на проварювання або на виготовлення м'ясних хлібів, консервів, внутрішні органи - утилізують. За

утилізують. За наявності дистрофічних та інших патологічних змін тушу з органами утилізацію. Шкури, роги, ратиці дезінфікують.

•Сказ — дуже небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, характеризується гострим перебігом, ураження ЦНС, 100% летальністю. Збудник РНК Рабдовірус.

Пат.зміни: У головному,спинному мозку набряк, гіперемія. Гістологічно : у ГМ і См явища негнійного поліенцефаліту. Запалення в стовбуровій частині мозку. Судинні розлади, утв.периваскулярних муфт та «вузиків сказу». Важливе діагностичне значення – виявлення у цитоплазмі нервових клітин тілець-включень Бабеша-Негрі.

ВСЕ: туші хворих і підозрілих знищують, здорових у неблагопол господарстві – пром. переробка

•Отруєння: рішення в кожному окремому випадку залежно від результатів токсикологічних досліджень (залишкового вмісту і виду речовини). Для дослідження на залишкову кількість хім. реч. направляють у державну лаб.вет.мед. середні проби м’язової тканини, мозку, печінки, нирок, вміст шлунку в кількості 50-500г (залежно від маси тварини). Трупи птиці направляють цілими. У супровідному документі вказують на які речовини або елементи необхідно проводити дослідження або які корми спричинили отруєння + 500-1000г кормів, що викликали отруєння. Дослідження проводять, встановленими нормативно-правовими актами. У висновку лабораторія вказує метод за доп. якого проведений аналіз, і дає рекомендації щодо використання продуктів забою. У випадку якщо причина отруєння не була встановлена продукти забою в їжу не допускаються, їх направляють на утилізацію або знищення.

Забороняється вик. при виявленні: алкалоїдів, ціаніду, зоокумарину, дифенанцину, етилфенаццину, бромдіалону та ін.антикоагулянтів; антигельмінтиків, нітрофуранів, сульфаніламідів, пестицидів з груп синтетичних піретроїдів, хлорофосу, ртутієвмісних пестицидів (ураховується природний вміст ртуті 0,03мг/кг в нирках – не більше 0,05), пестициди, токсичні елементи, антибіотики, та ін хім речовин – їх утилізують або знищують. М'ясо тварин забитих в результаті отруєння солями міді, цинку, препаратів фтору, кислотами, лугами і дезінфектантами утилізують або направляють на корм тваринам після проварювання. Шкура та інша технічна сировина без обмежень.

5. Відбір проби при дерматомікозах

Трихофітія - хронічна грибкова хвороба що характеризується свербежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками або запальною реакцією шкіри і фолікулів з утворенням товстих висівкоподібних кірок.

Зб. – грибки роду Trichophyton. Зіскріб з ураженої шкіри та волося, а також кірочки та лусочки, відібраної з країв ураженної ділянки, яка не піддавалася лікуванню, надсилають у пробірках з пробками або не великих целофанових пакетах. Під час дослідження кірочки обережно розщеплюють препарувальною голкою. Ізольване волося і кірочки переносять на предметне скло в краплю 10% розчину їдкого калію, оборежно підігрівають над полум’ям спиртівки. Після добавляня краплі 50% водного розчину гліцерину препарат досліджують під мікроскопом. В разі позитивного результату виявляють прямі гіфи міцелію гілястого грибка трихофітона.

Профілактика –вакцина ЛТФ -130 Мікроспорія– хронічна висококонтагіозна грибкова хвороба котів, собак, хутрових звірів та

коней, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву, а іноді й кігтів.

Зб. – грибки з роду Microsporum. Зіскріб так само. У позивному випадку знаходять гіллястий міцелій грибка з рідкими перегородками, а також мозаїчне розміщення невеличких спор по середині та на поверхні волосини.

Діаг.: люмінісценція і мікроскопія. Люмінісцентний метод передбачає дослідження волосяного покриву хворої тварини або уражегого волося в затемниному приміщені під час якого виявляється специфічне смарагдово-зелене світіння ураженого мікроспорумами волося. Використовують лампу Вуда У позивному випадку знаходять гіллястий міцелій грибка з рідкими перегородками, а також мозаїчне розміщення невеличких спор по середині та на поверхні волосини.

ВСЕ: шкури знищують, м'ясо на пром. переробку Лікування: імаверол ( 0,2% р-н 2 рази на тиждень) , гризеофульвін (5-10мг/кг, 1р на день–не

використовувати вагітним тваринам!

ветеринарної медицини господарства _____________________________________________________

У порядку виконання плану навчальної практики, в період із 6 січня по 9 січня 2013 р.

Проведено дослідження великої рогатої худоби на туберкульоз методом внутрішньошкірної проби. На фермі (у населеному пункті) усього 125 гол. худоби, із них: бугаїв-плідників 5 гол., корів 50 гол., нетелів 45 гол., молодняку до 2-міс. віку 25 гол.

Досліджено на туберкульоз 100 гол., в т. ч.: бугаїв-плідників 5 гол., корів 50 гол., нетелів 45 гол. Не досліджувались 25 гол., не досягли 2-ох місячного віку Туберкулін уводили при внутрішньошкірній пробі 0,1мл в середній третині шиї справа.

Облік реакції проводили після внутрішньошкірного введення через 72 години При дослідженні виявлено:

А) реагуючих на туберкулін при внутрішньошкірній пробі 0 гол.

Для туберкулінізації застосовували ППД-туберкулін для ссавців, виготовлений Сумською біофабрикою 13 листопада 2012 р., серія ? 03, держконтроль ? 03, строк придатності до 13 листопада

2013 р.

Усього витрачено: туберкуліну 10 мл., винного спирту 100 мл., вати 100 г., голки одноразові -100шт. Акт складено в 2 примірниках: один для господарства (ветустанови), представник якого проводив дослідження тварин на туберкульоз, другий для навчального закладу.

Студент ________________ Представники господарства ________________

(підпис) (підписи)

Билет 6 (теоретична частина)

1. Емкар (емфізематозний карбункул)

Емфізематозний карбункул (емкар) - гостре неконтагіозне інфекційне захворювання, переважно великої рогатої худоби та овець, яке характеризується вогнищевим геморагічно-некротичним міозитом з утворенням газів і ознаками крепітації. ВРХ хворіє у віці від 3 міс. до 4 років. Переважно у пасовищний період.

Збудник - Clostridium chauvoei - анаеробний, поліморфний, спороутворюючий, рухомий мікроорганізм. продукує складний екзотоксин, у склад якого входять гемотоксичні і некротичний компоненти.

Патогенез. Зараження – спори потрапляють з кормом, рідше-через поверхні тіла. З травного тракту

– кров.русло – у м’язових ділянках осідання клостридій, вегетативний ріст.

Діагностика хвороби.

Діагноз - установлюють на підставі клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, епізоотологічних даних і результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика включає мікроскопічне, бактеріологічне та біологічне дослідження патологічного матеріалу. Термін лабораторних досліджень до 8 діб. У лабораторію направляють ексудат із крепітувального набряку, шматочки уражених м'язів (3 х 3 х 3 см).

Емфізематозний карбункул необхідно диференціювати від злоякісного набряку(раньова інфекція) і сибірки(немає крепітації, кров погано зсідається, селезінка завжди збільшена, клін. ознаки, температура,лаб дослідження).

Профілактика. Щорічні профілактичні щеплення сприйнятливих до емфізематозного карбункула тварин. Щеплення тварин здійснюють за 2 - 4 тижні до вигону їх на пасовища.

Щепленню підлягає велика рогата худоба віком від 3 місяців до 4 років. Телят у 6-місячному віці щеплюють повторно. Вакцину застосовують одноразово в дозах, передбачених настановою з її застосування.

У разі тяжких епізоотичних обставин усю велику рогату худобу щеплюють двічі з інтервалом у два тижні згідно з настановою із застосування вакцини.

У господарствах, де реєструється емфізематозний карбункул овець або свиней, їх щеплюють одноразово, починаючи з 6-місячного віку. У неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктах, де тварини перебувають на пасовищах понад 6 місяців, їх необхідно щеплювати повторно.

У залежності від епізоотичних обставин дозволяється щеплювати велику рогату худобу і овець одночасно проти емфізематозного карбункула і сибірки асоційованою вакциною згідно з настановою з її застосування.

Лікування. Найбільш ефективною на ранній стадії хвороби є інтенсивна терапія антибіотиками, що діють проти грампозитивних бактерій (пеніцилін, біцилін, стрептоміцин, тетрациклін, еритроміцин), або тих, що мають широкий спектр антимікробної дії (байтрил, кломаксіл, енроксіл та інші). Одночасно проводить симптоматичне лікування (серцеві, антитоксичні, протизапальні засоби). При обмежених набряках на вражені ділянки накладають холодні компреси, обколюють їх 3-5%-ним розчином карболової кислоти, 1-2%-ним розчином перекису водню, 0,1%-ним розчином калію марганцевокислого та ін.

При наявності застосовують гіперімунну сироватку проти емфізематозного карбункула згідно з настановою з її використання.

ВСЕ Молоко від хворих корів знезаражують шляхом кип'ятіння протягом 30 хв. або будь-яким із хімічних засобів (сухим хлорним вапном із розрахунку 1 частина хлорного вапна на 3 частини молока) з наступним захороненням на скотомогильнику або в інших місцях для захоронення трупів.

Молоко, отримане від щеплених і клінічно здорових корів, використовується без обмежень.

Якщо з певних причин забій хворої тварини мав місце і при післязабійному огляді туші було виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві для емфізематозного карбункула (крепітуючі пухлини, уражені м'язи - сухі, губчасті, чорно-коричневого кольору або поцятковані блідно-жовтими, чорнуватими смужками; серозно-геморагічний інфільтрат із запахом згірклого масла; регіональні лімфовузли збільшені, геморагічні, соковиті на розрізі; легені наповнені кров'ю, набряклі; печінка збільшена, повнокровна, в'яла), то тушу з усіма внутрішніми органами і шкірою спалюють.

Продукти забою від здоров тварин (та їх туші), що були в контакті з прод. від хворих тварин, спалюють. Приміщення дезінфікують, грунт, гній спалюють.

Найкращий метод знешкодження трупів - спалювання. Трупи знешкоджують разом зі шкірою. Обмеження знімаються комісією через 14 днів після останнього випадку загибелі, видужання, щеплення тварин проти емфізематозного карбункула та здійснення остаточної дезінфекції і всіх заходів комплексного плану оздоровлення неблагополучного пункту.

2. Телязіоз

Збудники телязіозів великої рогатої худоби — гельмінти невеликих розмірів, жовтувато-сірого кольору, нематоди Thelazia rhodesi (паразитує в кон'юнктивальному мішку), Th.gulosa і Th.skrjabini (паразитують у протоках слізних залоз) із родини Thelaziidae, піряду Spirurata, х-ся сльозотечею, кон,юктивітами, кератокон,юктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин.

Будова збудників. Збудники телязіозу — нематоди, завдовжки 1—2 см. Види телязій розрізняють за будовою кутикули (у Th.rhodesi - поперечна покреслена кутикула, інші гладенькі), за розмірами ротової капсули (у Th.gulosa найбільша ротова капсула) і будовою спікул у самців (Th.skrjabini однакові короткі спікули). Вульва розміщена у передній частині тіла самок. Самки телязій живородні. Паразитують у кон,юктивальному мішку та під третьою повікою(T. rhodesi), у сльозових залозах (T. skrjabini i gulosa).

Життєвий цикл збудників. Біогельмінти.

Проміжні хазяї — мухи-корівниці (Musca autumnalis, M.amica, M.larvipara та ін.). Статевозрілі самки телязій відкладають личинок в очах ВРХ, після зими, які із сльозами заковтуються мухами. В тілі мух личинки двічі линяють і через 2—4 тижні стають інвазійними. При повторному харчуванні в ділянці очей інвазійні личинки телязій через хоботок мух потрапляють на шкіру, а потім на кон'юнктиву, де ростуть, через 3—6 тижнів стають статевозрілими і паразитують 8—12 міс. (зимують).

Епізоотологічні дані. Захворювання великої рогатої худоби телязіозом у пасовищний період зумовлене участю проміжних живителів — мух-корівниць, які живуть і розмножуються на пасовищі (в приміщення не залітають). Перші випадки захворювання тварин телязіозом виявляються в кінці травня

— початку червня, досягаючи піку інвазії в серпні-вересні. Джерело інвазії — хворі тварини, які в минулому році заразились телязіозом. Частіше хворіють молоді тварини. В Україні основний збудник телязіозу — Th.rhodesi.

Патогенез та імунітет. Гельмінти чинять механічний вплив на кон,активу й рогівку, що супроводжується проникненням патогенної мікрофлори в очі тварини. (особливо Th.rhodesi) та інокуляторного факторів, T. gulosa спричинює розвиток запального процесу. Виражена антигенна дія личинок. Спостерігається гнійний кон,юктивіт,а також помутніння пошкодженої рогівки. На рогівці утворюються ерозії. Ушкоджується кришталик і розвиваєть фібринозно-геморагічний іродоциклід. З часом рогівка загоюється, дифузне помутніння розсмоктується і око набуває нормального вигляду.

Клінічні ознаки. Виявляють кон'юнктивіт, сльозотеча, світлобоязнь, опухання повік,витікання з очей, помутніння рогівки, послаблюється апетит, знижуються надої молока.

Лікування. Водний розчин йоду 1:2000 вводять під третю повіку по 75 мл. Менш ефективні промивання 2—3%-ні розчини борної кислоти. У формі 3%-ної емульсії застосовують іхтіол та лізол (2—3 мл на око). Промивання очей проводиться триразово із проміжком 2—3 дні. Дитразину цитрат вводиться підшкірно в ділянці шиї у формі 25%-ного водного розчину дворазово із добовим інтервалом. Опубліковані дані про успішне застосування івомеку (цидектину), валбазену. При ускладненні телязіозу секундарною інфекцією призначають симптоматичне лікування (тетрациклінова та дибіоміцинова мазь, сульфаніламіди тощо).

Профілактика. Заходи боротьби із телязіозом здійснюються в напрямку проведення поголовних профілактичних дегельмінтизацій великої рогатої худоби в господарствах і населення та запобігання нападу мух-корівциць на тварин. Мух знищують методом дрібнодисперсного обприскування шкіри тварин емульсіями диброму, ціодрину, бутоксу тощо з дезінфекційних машин.

3. ВСО при лейкозі

Для лейкозу характерне:збільшення лімфатичних вузлів, набрякла поверхня розрізу, сіро-білого або сіро-чорного кольору, а інколи з казеозними осередками некрозу, жовтого і коричневого забарвлення. Такі ж зміни спостерігаються в селезінці, печінці, серцевому м’язі та в інших органах. Часто буває уражена мускулатура. М’язи в’ялі,світло-червоного кольору з жовтуватим або білуватим відтінком. На їх розрізі виявляють салоподібні й лейкемічні розростання та дегенеративні зміни. У свиней лімфатичні вузли збільшені в 10—40 разів, на поверхні розрізу помітні мозкоподібні набухання і характерне жовтувато-зеленувате забарвлення.

Селезінка при лейкозі значно збільшена, у великої рогатої худоби досягає 18—40 кг, у свиней — більше 5 кг, має щільну консистенцію, поверхня розрізу горбиста з різко помітними розрослими фолікулами сіро-білого кольору.Печінка при дифузному ураженні крихкої й ламкої консистенції, різко збільшена: у великої рогатої худоби досягає 35 кг і більше, у свиней — 7—8 кг.

Нирки пошкоджуються часто (до 56 %). При дифузному ураженні в корковому шарі виявляють численні сіро-білі салоподібні вузлики з крововиливами;маса нирок досягає 8—10 кг.

Санітарна оцінка м,яса. При будь-якій формі лейкозу у випадках ураження м,язів, лімфатичних вузлів туші, декількох паренхіматозних органів або у разі виявлення лейкозних розростань (бляшок) на серозних покривах, незалежно від вгодованості, тушу та інші продукти забою (крім шкур) утилізують.

За умов ураження окремих лімфатичних вузлів або органів, але за відсутності змін у скелетній мускулатурі, такі лімфатичні вузли та органи направляють на утилізацію, а туші та неуражені органи використовують залежно від мікробіологічного дослідження. У разі виявлення сальмонел тушу і неуражені органи направляють на проварювання або виготовлення консервів, а за їх відсутності-на виготовлення ковбасних виробів.

Якщо результат гематологічного дослідження тварин на лейкоз позитивний, але патологічних змін, властивих лейкозу, немає, тушу й органи направляють на виготовлення варених ковбасних виробів, м,ясних хлібців, консервів.

Якщо ж позитивний результат дає тільки імунологічне дослідження тварини, продукти забою використовують для виготовлення варених ковбас.

Шкуру у разі шкіряної форми-утилізують, а за інших дезінфікують.

Вет.-сан. заходи. Тварин хворих або підозрюваних – забивають на санітарній бойні. Якщо її немає забій проводять на загальному конвеєрі, після забою здорових тварин. Після забою здор. (підозр.) тв. Приміщення й обладнання дезінфікують: спочатку зрошують 2%-м р-м їдкого натру(70-800С) , потім миють гарячою водою і знову зрошують 4%-м гарячим р-м їдкого натру або р-м хлорного вапна, що містить 2% активного хлору. Після годинного провітрювання приміщення промивають водою (70800С) і дозволяють їх експлуатацію. Інструменти знезаражують 2%-м р-м їдкого натру(70-800С) або 2%-м р-м хлорного вапна (в перерахунку на активний хлор).

Молоко з клінічними (геметологічними) ознаками лейкозу забороняється використовувати на харчові цілі та згодовувати тваринам. Таке молоко денатурують шляхом +5%-го р-ну формальдегіду, креоліну або іншої дезінфікуючої речовини.

4. Методи промивання фекалій

Більшість гельмінтокопроскопічних досліджень ґрунтується на різниці питомої ваги яєць паразитичних червів і рідини, в якій розміщуються фекалії. Залежно від співвідношення питомої ваги цих компонентів розрізняють методи осадження, флотації та комбіновані.

Яйця трематод жуйних тварин мають досить велику питому вагу, тому для діагностики трематодозів застосовують методи осадження.

Осадження (трематоди, акантоцефали)

Метод послідовного промивання.Невелику кількість фекалій (5 г) розмішують у стаканчику з 10кратною кількістю води. Суміш фільтрують у другий стаканчик, після цього фільтрат відстоюють 5 хв. Потім зливають або відсмоктують спринцівкою верхній шар рідини до осаду. Далі до осаду додають таку ж кількість води, перемішують і відстоюють знову 5 хв. Ці маніпуляції повторюють до прояснення верхнього шару рідини в стаканчику. Рідину востаннє зливають, а осад наносять на спеціальне скло або в бактеріологічну чашку і досліджують під мікроскопом.

Методи флотації (нематоди, акантоцефальози) - застосовують рідини з питомою вагою, що перевищує питому вагу яєць гельмінтів ):

Метод Фюллеборна - найпоширеніший. У скляний, фарфоровий або пластмасовий стаканчик місткістю 50-100 мл кладуть 3-5 г фекалій і при помішуванні скляною паличкою поступово додають насичений розчин натрію хлориду (на 1 частину фекалій - 15-20 частин розчину солі). Великі частинки фекалій, що спливли, відразу видаляють паличкою, а суспензію фекалій фільтрують через металеві або марлеві ситечка в інший стаканчик, який залишають у спокої на 40-60 хв. Яйця гельмінтів (цестод, нематод) з невеликою питомою вагою випливають. За допомогою металевої петлі діаметром 0,5-1 см беруть три краплі з поверхневого шару рідини на предметне скло і досліджують під мікроскопом. Для приготування насиченого розчину натрію хлориду на 1 л гарячої води беруть 380 г натрію хлориду. Розчин фільтрують через марлю або вату в бутель і використовують після охолодження. Його використовують для діагностики багатьох нематодозів і цестодозів .

Метод Котельникова – Хренова схожий з методом Фюллеборна, але для флотації використовують насичений розчин нітрату амонію (аміачна селітра). Час відстоювання скорочено до 15-20 хв.

Для приготування флотаційних рідин використовують також насичений розчин натрію тіосульфату. Комбіновані методи (цестоди,нематоди) -грунтуються на принципі осадження і флотації яєць гельмінтів, тому ефективніші порівняно з попередніми методами досліджень:

Метод Дарлінга. Невелику кількість фекалій (3-5 г) розмішують у стаканчику з 20-30 мл води, суміш проціджують у центрифужні пробірки і центрифугують 1-2 хв. після чого верхній шар рідини зливають, а до осаду доливають суміш однакових частин гліцерину і насиченого розчину натрію хлориду. Суміш у пробірках збовтують і вдруге центрифугують. Яйця, що спливли на поверхню, знімають разом з плівкою суміші дротяною петлею, струшують на предметне скло і досліджують під мікроскопом. Якщо немає гліцерину, фекалії можна змішувати перед другим центрифугуванням з насиченим розчином натрію хлориду.

Метод Щербовича. Пробу фекалій масою 1 грам заливають у ступці 5 см3 води, ретельно розмішують, додаючи воду до 15 см3, потім суспензію проціджують через сито в стакан і відстоюють упродовж 5 хв. Після відстоювання верхній шар зливають, а осад з залишками рідини заливають у центрифужну пробірку. Центрифугують 2 хвилини при 2000 оборотах на хвилину. Зверху петлею знімають по 3 краплини і переносять на предметне скло.

5.Ваші дії у разі виникнення пастерельозу

Унеблагополучному щодо пастерельозу птиці господарстві, відділенні, фермі, пташнику:

1)усю хвору, слабу, виснажену птицю забивають безкровним методом, перероблюють на м'ясокісткове борошно або знищують;

2)клінічно здоровій птиці застосовують антибіотики, сульфаніламідні й інші препарати, рекомендовані для ветеринарної практики. Після закінчення строку експлуатації, яйцекладки і відгодівлі птицю здають на забій. Перед забоєм птиці застосування антибіотиків припиняють у строки, передбачені настановами щодо їх застосування;