Государственній єкзамен / zarazni

Збудн личинкова стадія Echinococcus granulosus цестоди родини Taeniidae. Пром х – ВРХ, ДРХ, свині, людина Деф. Х – мясоїдні. паразитує в печінці, легенях, селезінці, нирках

Збудник: міхур, має 2 обол: зовн кутикулярну, внутр зародкову (розвив сколекси, і дочірні міхурі)

Цикл: членики, яйця з фекаліямипроміжн х- онкосфера за доп ембріональних гачків проникають у кишкову стінкукровоносні судини, портальна вена- в печінку, через серце проникає в легені, органирозвив міхур 6-15 міс досягаючи інвазійної стадії.

Клінічні ознаки: не характерні (пригніч, анемічність,зниження продуктивн ,хрипи, запори, кашель)

Діагностика: комплексна. Зажиттєва: реакція латекс аглютинації та сколекспреципітації, РІф,РНГА, алергопроба рідиною з ехінококового міхура.

Лікування: жуйним не розроблено.

ВСЕ: Туші з жовтяничним забарвленням і виснаженням утилізують. Слабко вражені паренхім органи зачищають від міхурців і випускають, при сильному враженні -на технічну утилізацію.

3. Дезінфекція і миття молочного посуду (доїльний апарат, склянки,

Етапи:

1.Доїльні апарати перед дезінфекцією промивають теплою водою, під тиском протягом 10-15хв, а потім теплим (40С) розчином соди чи 0,5% мийним засобом, щоб видалити жири молока.

2.Основна обробка, доїльну установку розбирають щітками миють з використанням без корозійних препаратів А,Б,В чи «молорап», «демп». Молочний посу після звільнення від молока споліскують водою, потім миють водою 35-50градусів, після чого вимитий посуд дезінфікують паром чи зануренням в чани з дез. розчином.

Дезенфіктанти: 1-2% кальцинована сода, 0,1% розчини гіпохлориду калію чи натрію 3.Через 15 хв після основної обробки видаляють залишки дезенфіктанта чистою водо.

4.Злоякісний набряк: диференційна діагностика, діагноз, профілактика

Гостра ранова неконтагіозна токсикоінфекція всіх видів тва, що хар сепсисом, швидким розвитком разових крепітувальних набряків та некрозом тканин, спричинюється клостридіями.

Діагноз анамнез, кліні ознак, при загибелі—патан розтину й результатів лаб досліджень.

Лаб: надсилають уражені м'язи, кров'янистий ексудат з уражених тк, паренхім органи. Від трупів овець для диференц. брадзоту -частину сичуга й тонкого відділу кишок з вмістом. Культивують на середовищі Кітт –Тароці, агарі Цейслера. Діагноз на злоякісний набряк установлений:

•виділення з пат матеріалу культури збудника (утв спори, анаероби, палички, за Грамом+), загибель морських свинок, заражених пат матеріалом або отриманою культурою, з типовою для даного збудника патан картиною та виділенням з органів культури збудника;

Диф діагноз. Емкар не є рановою інфекцією, уражає ВРХ рідко овець. На злоякісний набряк захворюють переважно коні й вівці, дуже рідко ВРХ. При сибірці набряки ніколи не крепітують.

Проф - оберігання тварин від травм, своєчасну антисептичну обробку рани та різних травмат ушкоджень. При акушерській допомозі, хірургічних втручаннях (кастрація, відрізування вух, хвостів), -дотримуватися правил асептики Приміщення, де утримують хворих на злоякісний набряк тварин, піддають ретельному очищенню та дезінфекції.

Лікування. Основою лікування злоякісного набряку є радикальне хірургічне втручання (аерація рани) і профілактика загального токсикозу

5. Дикроцеліоз.

Збудник (Dіcrocoelium lanceatum) трематода, ланцетоподібної форми. локаліз у жовчних ходах печінки, жовчному міхурі, в підшлунковій залозі. проявляється порушенням травлення та зниженням продуктивності. Хвороба жуйних, пром х – молюски Helicella sp, Chondrula, Monacha, Succinea, дод х

–руді мурахи форміка.

Цикл: біогельмінти. яйця – молюск заковтує (триває о6міс) – у кишках із яєць виходять мірацидії, -печінка- спороцистадочірня спороцистацеркарії.- легені- у вигляді слизових грудочок у зовн середов,- мурахи (в них знаход до 2міс)- утв метацеркарії – інвазійні личинки диуроцелії мігрують у жуйних до жовчних проток – печінкачерез 1,5-2,5 міс закін розв.

Клінічні ознаки: не специфічні (виснаження, проноси, набряки в ділянці підгрудка, алопеції) або безсимптомно.

Діагностика: прижиттєва— дослідження фекалій послідовним промиванням, Фюллеборна(замість солі беруть поташ) Мак-Мастера (яйця дрібні, овальні, асиметричні коричневі з кришечкою, зрілі) При патан досліджшматочки печінки розтирають долонями-див під мікроскопом.

Лікування: альбендазол 7,5мг на кг, фенбендазол 20 мг на кг протягом 5 діб, мебендазол 80 мг на кг одноразово, Комбітрем та рафоксанід.

Профілактика: дегельмінтизації в листопаді— грудні. У боротьбі з сухопутними молюсками знищують чагарники, переорюють цілинні ділянки пасовищ із висіванням культурних трав. У неблагопол пунктах –стійлове/табірне утримання худоби, випасання на культурних пасовищах.

6.Іксодові кліщі зони Полісся

Іксодові кліщі ( Ixodidae)В своєму розвитку - чотири стадії (яйце, личинка, німфа, імаго).

•Рід Ixodes (Ixodes ricinus, I. рersulcatus) — дрібні жовті. У самки дорсальний щиток округлий, коричневий. Тіло (ідіосома) має перетяжку. Хоботок довгий. Очі відсутні. трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу і анаплазмозу ВРХ. I. рersulcatus є носієм вірусних і бактеріальних збудників людини. Біотопами кліщів є хвойні та листяні ліси, кущові зарості

•Рід Dermacentor (D. marginatus, D. рictus) — великі сріблясто-білі. Дорсальний щиток у самок мармуровий. Хоботок короткий. Очі слабко виражені. трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу коней і собак, анаплазмозу ВРХ. Біотопами цих кліщів є ліси, парки зони Полісся.

•Рід Hyalomma (H.scuptnse, H.plumbeum, H. detritum, H.anatolicum)великі кліщі коричневі. У самки дорсальний щиток темно коричневий, має вигляд комірця. Хоботок довгий. Очі виражені, H.scuptnse

– однохазяїнний, H.plumbeum, H. detritum – двохазяїнні, H.anatolicum – трихазяїнний. Переносять бабезіоз коней і анаплазмоз ВРХ. Біотопами є нерозорані пасовища та місцевість поблизу дерев, на яких оселяються граки.

•Не зони полісся, но могут спросить

•Рід Бофілюс – дрібні, світло коричневі. У самки щиток темно коричневий, вигляд язика. Хоботок короткий, широкий , очі маленькі. Анальна борозни немає. Однохазяянні, переносять бабезіоз, анаплазмоз. Біотопиліси

•Рід Rhipicephalusсередні, коричневі. Дорс щиток у сакмок – округлий, темно коричн. Хоботок короткий, очі маленькі. Біотопипасовища,

•Рід Гематофізаліс – коричнево-жовті. Дорс щиток у самок трикуутний, темко коричневий. Хоботок короткий, очей немає. Трихазяяні

•Рід Амбліомма- довгохоботкові з яскравим щитком, Є очі. Трихазяїггі.

Профілактика: кліщів знищують у біотопах, розорюють і створюють культурні пасовища, переганяють худобу на інші пасовища, обробляють приміщення акарицидами: батокс, ектосан, неостомазан 1:1000 400мл на м кв. Тварин обробляють корів: ектосан, неостомазан, тактик) Для собак аерозолі, шампуні, краплі, нашийники.

Білет 10 (теоретична частина)

1. Опишіть особливості діагностики (профілактики) хвороб свиней на прикладі однієї із зазначених хвороб (класична чума свиней, африканська чума свиней, бешиха, ензоотичний енцефаломієліт свиней, інфекційний атрофічний риніт свиней, грип свиней, РРСС), парвовірусна інфекція св, ензоотична пневмонія свиней, актинобацильозна плевропневмонія свиней, гемофільозний полісерозит свиней, ензоотична пневмонія, колі ентеротоксемія, дизентерія, везикулярна хвороба свиней, везикулярна екзантема свиней)

Бешиха свиней — інфекційне захв сви­ней 3-12 міс віку, при гострому перебігу септицемією, підгострому появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному ендокардитом, поліартритами й некрот ураженням шкіри. хворіє людина.

Зб. - Бактерія Erysipelothrix insidiosae паличка Нерухома, спор і капсул не утворює, Ріст в МПБ – помутніння з утв осаду, що при струшуванні піднімається у вигляді хмаринок – «муарових хвиль». Колонії S-форми утв за септичного перебігу, R – за хронічного.

Епиз^ свині 3-12-міс віку, інколи ягнята, кури, гуси. джерело зб – хворі свині, які виділяють бактерії із сечею та калом, Бактеріоносії Механічними переносники -гризуни, птахи, комахи.Зараження -через травний канал, рідше шкіру.Бешиха ніколи не охоплює всіх свиней. Характерна сезонність.

Патогенез. Залежно від шляхів проникнення бактерії локаліз в мигдаликах і солітарних фолікулах кишок або в лімфат судинах шкіри та регіонарних лімфовузлах. У разі проникнення через шкіру утв сильний токсин. З часом зб руйнує захисні бар’єри організму, проникає в лімфу, кров, а потім у органи. зумовлює тяжкий загальний стан, розвиток сепсису, дистрофічні зміни в тк, дегенерат процеси в серці, судинах= застійні явища в шкірі та паренхім органах. Розвив серцева недостатність, набряк легенів ,загибель.

Клін ознаки. Інкуб– 2-5 діб. Блискавичний перебіг (біла форма): підсвинки 7-10-міс. віку, тв гине за кілька годин на фоні септицемії, червоні плями на шкірі відсутні. Гострий: загальносептичні явища та типові зміни шкіри (еритеми). 42-42,5 ºС, відмова від корму, різке пригнічення, пронос, інколи з кров’ю, хитка хода. Розвив слабкість заду, сльозоточивість, слизово-гнійні виділення з очей. На шкірі шиї – червоно-синюшні плями, що зникають про натисканні. Через 2-4 доби тв гине від набряку легень. Підгострий (шкірна форма,): триває 10-12 діб, 41 ºС і вище, пригнічення, слабкість. Через 1-2 доби на боках з’являються обмежені набряки темно-червоні, щільні, різної форми, а також еритематозні плями. З виникненням набряків настає видужання. Хронічний: продовження гострого та підгострого і виявляється ураженням ендокарда, некрозами шкіри, ураженням суглобів.

ПАТАН. Гострий/підгострий перебіг: у ділянці підгруддя, шиї, вух, кінцівок, черевної стінки – великі дифузні ураження шкіри темно-фіолетового кольору; кровонаповнення і застійна гіперемія внутрішніх органів, гостре катаральне запалення тонкого кишечнику, геморагічний лімфаденіт, гломерулонефрит. Хронічний: бородовчасті розрощення на клапанах серця, поліартрити, некрози шкіри.

ЛАБОР. Д. мікроскопія мазків з пат матеріалу, посіви на живильні середовища, зараження лаб тварин. в лаб -цілий труп тв або серце, печінку, селезінку, нирку, трубчасту кістку. готують мазки з уражених клапанів серця. Для бактер дослідж-посіви з крові серця, уражених клапанів серця, нирок, селезінки, печінки, кісткового мозку на МПА, МПБ.

ДИФ. Д. Чуми (хворіють свині всіх вікових груп, довший і не такий гострий перебіг, «мармуровість» лімфовузлів, ураження товстого кишечнику), Пастерельозу (крупозною пневмонією, плевритом, геморагічним діатезом органів грудної порожнини), Сальмонельозу (гіперплазія селезінки, некроз печінки), Сибірки (ангіна, запальний набряк у підщелеповому просторі),Лістеріозу (ураження ЦНС).

ЛІКУВ. гіперімунною сироваткою проти бешихи свиней та антибіотиками (пеніцилін, еритроміцин, окситетрациклін). Бешивак – депонована вакцина проти бешихи свиней, яку використовують з профіл метою в благопол господарствах і у разі раптового виникнення захвор. Бешиформ – концентрованагідроксидалюмінієва формолвакцина, для запобіжних та вимушених щеплень. Іммунітет Після перехворювання тривалий і напружений.

2. Демодекоз собак

кліщами Demodex canis родини Demodecidae і харя локальним або генералізованим дерматитом, схудненням, виснаженням та загибеллю тварин.

Кліщі формують колонії у волосяних фолікулах, потових і сальних зало-зах.

Епізоотологічні дані. поширений усюди. Зараження відбувається при контакті здорових з хворими. Тяжко переносить хворобу молодняк. Інвазію частіше діагностують серед короткошерстих порід собак.

Клін ознаки. У собак хвороба трапляється в лускатій (легкій) і пустульозній (тяжкій) формах. На початку захворювання - місця ураження на голові (надбрівні дуги, щоки, губи). Волосся випадає, шкіра червоніє, зморщується, вкривається лусками білого кольору, тріскається, на її поверхні з’являється сукровиця. Свербіж слабко виражений. З часом у шкірі формуються горбки, заповнені гноєм і кліщами. тварини мають неприємний запах. Розвивається анемія, схуднення, загибель.

Діагн епіз, клінічні озн, лаб дослідж. Для виявлення кліщів на тілі тварини скальпелем беруть глибокий зскрібок зі шкіри або видаляють вміст пустул. вміщують на предметне скло, добавляють подвійну за об’ємом кількість 5 – 10%-го розчину лугу (КОН, NаОН) чи гасу, вазелінового масла, розмішують, накривають іншим склом і розглядають за малого збільшення мікроскопа.

З метою ранньої діагностики хвороби в місцях локалізації кліщів на ділянці 10 × 15 мм видаляють волосся і беруть у цьому місці глибокий зскрібок, який досліджують компресорним методом. Демодекоз диференціюють від укусів іксодових кліщів та кровосисних комах (горбки гарячі й болючі), саркоптозу, дерматомікозів, екземи, алергічних уражень шкіри.

Лікув. обробляють акарицидними препаратами. Для зовн обробкиаверсектин, амітразол в/м макроліди у дозі 0,1 мл/кг маси 4 – 5 разів з інтервалом 7 днів. препарати клозантелу в дозі 50 –

75 мг/кг 2 – 3 рази з тижневим інтервалом. Собакам породи шотландський колі та його гібридам (шелті, бобтейл) ці акарициди наносять на шкіру у вигляді мазей, емульсій. Лікування пустульозної форми демодекозу тривале, Запропоновано комплексний метод, введення макролідів нанесення на шкіру сірко-дьогтьового лініменту (2 частини сірки, 1 частина березового дьогтю та 4 частини смальцю), згодовування порошку очищеної сірки (40 мг/кг упродовж місяця).

Профіл Підозрюваних щодо зараження тварин, приміщення, вигульні дворики, клітки, будки, вольєри обробляють акарицидними препаратами. Собак з генералізованою формою демодекозу піддають еутаназії.

3.Післязабійна діагностика туш та інших продуктів забою при фасціольозі та ехінококозі великої рогатої худоби

Ехінококоз ехінококовий міхур містяться на поверхні органа або всередині і на розрізі тканин помітний. У тканинах печінки і легень -численні паатан зміни з проявом активного гепатиту і змішаного цирозу, численних ателектазів і дифузного легеневого фіброзу. За відсутності видимих патан змін вони все ж таки проявляються навколо стінки цисти на відстані до 2 см. Під час проведення експертизи необхідно встановити, особливо у ВРХ, що ехінокок загинув на ранніх стадіях розвитку. Загиблі ехінококи зморщуються, їх вміст підлягає казеозному розпаду з подальшим звапнінням, навколо утв сполучна капсула Санітарна оцінка. У випадку зараження поодинокими ларвоцистами, уражені органи зачищають.

Неуражені частини органів, тушу випускають без обмежень. Уражені - утилізують. За ураження органів понад 1/3 част, їх направляють на утилізацію. Якщо туша худа, її з внутрішніми органами утилізують.

Фасціольоз- ураження печінки, в жовчних ходах запалення, За хрон перебігувапнування, збільшення жовчних ходів. Під час розрізу печінки чути хрускіт. Іноді печінка значно збільшується, У вРХ 7—21 кг. Портальні лімфат вузли збільшені, вкриті фібринозним ексудатом, на розрізі темнокоричневі. В легенях-крапкові крововиливи, на розрізі молоді фасціоли або інцистовані. Дуже рідко- в селезінці, нирках, серці, мязах, діафраш=гмі, брижових лімфатичних вузлах.

Санітарна оцінка м’яса. Уражені частини органів направляють на утилізацію, неуражені частини внутрішніх органів і тушу випускають без обмежень. У разі інтенсивного ураження внутрішніх органів їх повністю утилізують.

(практична частина)

1. Диференційна діагностика оводів тварин (личинки оводів, які паразитують у ВРХ)

Гіподермоз врх , спричинюється личинками підшкірних оводів Hypoderma bovis та H. lineatum родини Hypodermatidae і хар запаленням шкіри, підшкірної клітковини, загальною інтоксикацією, схудненням, зниженням м’ясної й молочної продуктивності тварин.

H.вovis (підшкірний овід, строка) до 15 мм. Тіло вкрите волосками чорними, сірими, коричнев, жовтими. Голова вужча, ніж середня част грудей. Зверху на середньоспинці є чорні смуги. Крила коричневі. Черевце овальне. Самка відкладає яйця на прикореневу частину волосся тварини, по

1 на 1 волосок. За життя вона може відкласти до 800 яєць( овальні, темно-бурі) Личинка всередині яйця формується 3 – 7 діб

H. bovis літає біля худоби і видає специфічні звуки, почувши які, тварини намагаються втекти.

H. lineatum підбирається непоміченою. Самки відкладають яйця на ділянки шкіри з густим підшерстком (голодна ямка, м’яка стінка черева, пах, передня частина стегон).

Личинка 1стадії черв’якоподібна, має приротові гачки і шипи по тілу. пристосована до міграції

уздовж великих судин і нервів до хребта і крізь міжхребцеві отвори — в жирову тканину хребтового каналу (3міс).

Личинка 2ст робить норицеві ходи в шкірі (2-2,5міс) і дихає задніми дихалецями Личинка 3ст масивна, темно-коричнева, овальна. Задні дихальця мають вигляд лійки. Шипи з

вентрального боку тіла личинки закінчуються на шостому сегменті. Виповзає в зовн серед. через 1 – 7 діб перетворюються на лялечку. Ця стадія триває 20 – 40 діб.

H. lineatum (малий підшкірний овід, стравохідник) до 13 мм, волоски світліші. Самка відкладає

яйця пакетами (по 15 – 20 штук) на 1 волосок.

Личинка 1ст в період міграції проникає в стінку стравоходу де локаліз в підслизовому шарі (5 міс). переміщуються в ділянку спини й попереку, де формують сполучнотканинні капсули.

Личинка 3 ст відрізняється від личинки H. bovis тим, що має плоскі задні дихальця і шипи на задньому кінці тіла закінчуються на 7сегменті.

Естроз овець спричинюється личинками овода Oestrus ovis родини Oestridae, хар запаленням носа, глотки, лобової пазухи, оболонок ГМ і призводить до виснаження та загибелі.

Окрилений овечий овід 10 – 12 мм тіло, з волосками жовто-коричн кольору, фасеткові очі бурі Голова ширша за груди. Крила великі, біля їх основи 3темні плями. Лапки короткі, коричневі. Черевце овально-видовжене. Самки народжують 10 – 40 личинок і впорскують їх на льоту у ніздрі овець. Зажиття самка народжує до 600 личинок.

Лич1ст веретеноподібна, біла, рухлива. розвинені приротові гачки. Шипи розміщені в 2 – 3 ряди з

вентр боку тіла.

Лич3стад видовжено-овальна, коричнева з поперечними смугами. Тіло її з вентр боку плоске, з

дорсального — опукле. Задні дихальця чорні, відкриті.

Цикл (8 – 11 міс) Імаго живе 12 – 13 діб, не живиться. Лич 1стадії, які впорскує самка в ніздрі, кріпляться до слизової обол носової порожнини. Лич2/3ст розвив у лобовій пазусі та порожнинах основи рогів. Зрілі личинки 3ст переміщуються з лобової пазухи назад, у носову, і під час чхання (вранці) потрапляють на землю, де зариваються в ґрунт на глибину до 5 см або ховаються під листя, каміння і перетворюються на лялечку(від 2 тижнів до 1,5 міс)

Гастрофільоз коней спричинюється личинками оводів родини Gastrophilidae і хар запаленням травного каналу, іноді випаданням прямої кишки, схудненням тварин.

G. intestinalis (великий шлунковий овід) 20 мм, жовто-бурий. На черевці коричневі плями. Крила з темними плямами. Самка відкладає за життя до 700 яєць на волосся тварини в ділянці кінцівок, хвоста, лопаток, гриви. Яйця жовті, блискучі, клиноподібні, з кришечкою на 1 з полюсів. У нижній

частині яйця розміщений придаток, що має вигляд двох лопатей, які обгортають волосину і за допомогою яких воно кріпиться.

Лич1чт веретеноподібні, мають 13 сегментів. Озброєні прямими рухливими приротовими гачками й шипами в три ряди. Паразитують на слизовій оболонці язика. Личинки 3 стадії овально-циліндричні, добре розвинені приротові гачки та шипи в два ряди з 2-го по 10-й сегмент. Шипи 1ряду масивні, другого — дрібні. За допомогою гачків і шипів личинки міцно фіксуються до слизової оболонки шлунка і живуть 9 місяців. Навесні вони відпадають від слизової оболонки і з фекаліями виділяються назовні, де перетворюються на лялечок.

G. veterinus (дванадцятипалик). Самка чорна, відкладає яйця на прикореневу частину волосся в ділянці шиї, міжщелепового простору. Яйця жовті. Лич1 ст мають довгі щетинки на 3грудних і 7сегментах черевця, розвиваються в яснах коня. Лич 3стадії мають шипи по тілу в один ряд. Паразитують на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

G. haemorrhoidalis (вусоклій). Самка має триколірне черевце — біле, чорне й руде. Вікладає чорні яйця на губи. При змочуванні яєць водою чи слиною з них виходять личинки. паразитують на стінці глотки, м’якого піднебіння, кореня язика. Лич 3стадії мають шипи, розміщені в 2ряди. Локаліз вони на слизовій оболонці шлунка, перед виходом дозрівають у прямій кишці і разом з фекаліями виділяються у зовн середов.

G. pecorum (травняк). Самка темно-бура, голова її вкрита жовтими волосками, крила димчасті. Відкладає на траву чорні яйця. Лич1стадії розвив в м’якому піднебінні. Лич2ст розвив в шлунку і незначна частина в ротовій порожнині й стравоході. Лич3стадії великі, сплющені в

дорсовентральному напрямку, передній кінець їх загострений, задній — округлий. Мають шипи, розміщені в два ряди.Локаліз на слизовій оболонці шлунка. Перед виходом на лялькування фіксуються на кілька днів до слизової оболонки прямої кишки і набувають зеленого кольору. Виділяються з фекаліями у зовн середовище і відразу перетворюються на лялечок.

G. inermis (малий шлунковий овід) — зовні подібний до великого шлункового овода, але менший за розміром сірий, з плямистими крилами. Самка відкладає яйця на щоки коня. Вони овальні, жовті, з кришечкою. Лич1стадії веретеноподібні, мігрують до країв рота. Волосся на щоках у місцях їх переміщення випадає. Личинки дозрівають у ротовій порожнині. Від інших вони

відрізняються наявністю 11 зон шипів. Лич2/3 стадій локалізуються в шлунку та прямій кишці.

G. nigricornis (чорновус) сірувато-жовтого кольору. Самка відкладає до 300 – 350 яєць на щоки.

Тварини сильно реагують на підліт овода. Лич1стадії мають на тілі довгі щетинки. Паразит у слизовій оболонці щік. Лич2стадії проникають глибоко в стінку 12п кишки Лич3стадії зелені.

Без шипиків-Gastrophilus inermis (малий шлунковий овід);

1 ряд шипиків на кожному сегменті - Gastrophilus veterinus (дванадцятипалик);

На дорсальній поверхні ряд шипиків на 2 -5 сегменті - Gastrophilus pecorum (травняк);

шипи на першому ряді більші за шипи на другому ряді - Gastrophilus intestinalis (великий шлунк); шипи першого ряду менші за шипи другого ряду - Gastrophilus haemoroidalis (вусоклій)

.

2. Лабораторні методи діагностики псороптозу овець

Лабораторні дослідження зскрібків шкіри, які беруть з кількох місць, досліджують з метою виявлення мертвих (мортальні методи) або живих (вітальні методи) кліщів. Для встановлення первинного діагнозу застосовують мортальні методи. З них найпоширеніший є метод копресорного дослідження.

Метод компресорного дослідження: зскрібок шкіри кладуть на предметне скло, добавляють кілька крапель 5 – 10%-го розчину лугу (КОН, NаОН), накривають другим предметним склом і розглядають за малого збільшення мікроскопа.

Крім цього застосовують такі методи:

метод Добичина: у пробірку з 1 мл 10%-го розчину лугу вміщують зскрібок шкіри і підігрівають упродовж 1 – 2 хв. Через 3 – 5 хв у пробірку доливають 55%-й розчин цукру або 60%-й розчин гіпосульфіту (3 – 5 мл) і залишають відстоюватись 5 хв. Потім з поверхні розчину дротяною петлею збирають краплі, вміщують їх на предметне скло і розглядають під мікроскопом. метод Присєлкової: зскрібок вміщують у лабораторну чашку або на предметне скло, добавляють до нього подвійну за об’ємом кількість гасу, ретельно розмішують і готують розчавлені краплі, які розглядають під мікроскопом (кліщі у гасі не гинуть до 4 год).

При мікроскопії препаратів за цими методами знаходять не лише дорослих кліщів, а й їх яйця, личинки та німфи.

Вітальний метод: відібраний матеріал помішають у бактеріологічну чашку і розглядають на чорному фоні або через лупу. Краї чашки зазделегідь змазують вазеліном. Підігрівши чашку до 30С, вже через 10 хв легко виявляють кліщів, які мають вигляд сірувато-білих крапок, що рухаються.

3.Розкажіть та продемонструйте (при необхідності, на тварині) заходи, яких має вжити

фахівець щодо ліквідації трихофітії, при підозрі цього захворювання

Для запобігання слід додержуватися зоогігієнічних і вет-сан правил утримання та догляду за твар, забезпечувати доброякісними кормами. У неблагопол і загрозливих щодо трихофітії ВРХ господарствах народжений молодняк щеплюють з 1-міс віку; увесь молодняк, завезений з інших господарств, і все поголів'я врх, що надходить з-за кордону, вакцинують незалежно від віку. Обов'язково вакцинують тварин, які належать населенню, що мешкає на даній території.

У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство оголошують неблагополучним щодо трихофітії, запроваджують обмеження, (забороняється введення в господарство та виведення з нього тварин, окрім для забою. Не дозволяється перегрупування тварин усередині господарства; введення здорових тварин у приміщення, де раніше утримували хвори, до остаточного очищення, санітарного ремонту та дезінфекції. Всіх сприйнятливих тварин 1р на 10 днів піддають клінічному огляду. Хворих і підозрюваних тварин ізолюють і лікують, здорових вакцинують. Підстилку, залишки корму та гній спалюють. У разі вимушеного забою щеплених тварин м'ясо викор на загальних підставах. Молоко від щеплених корів вживають без обмежень. У господарстві проводять комплекс заходів

щодо поліпшення догляду й кормового раціону. Всю роботу на фермі проводять з дотриманням заходів особистої профілактики.

Господарство вважається благополучним щодо трихофітії через 2 міс після останнього випадку виділення клінічно хворих тварин, а також після механічного очищення приміщень і проведення остаточної дезінфекції. Для дезінфекції твар приміщень викор лужний розчин формаліну, що містить 5 % формальдегіду і 1 % їдкого натру; гарячий 10 %-й розчин сірчано-карболової суміші з дворазовим нанесенням розчину з годинним інтервалом; гарячу формалін-гасову емульсію, що складається з 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну та 75 частин води. Для остаточної дезінфекції використовують лужний розчин формальдегіду.

Для специфічної профіл трихофітії застосовують вакциниу врх ТФ-130К, ЛТФ-130 і ТФ-130; овець

— ТРИХОВІС; коней — СП-1; хутрових і кролів — вакцину МЕНТАВАК. Вакцини вводять в/м, дворазово, в одне й те саме місце, з інтервалом 10 — 14 діб (крім вакцини МЕНТАВАК). Імунітет настає на 21 — 30-ту добу після 2 введення вакцини і зберігається 7 років, у коней — через ЗО діб і зберіг 6 років. У кролів і хутрових через 20 — ЗО діб і зберігається 3 роки. Після перехворювання на трихофітію у тварин формується тривалий напружений імунітет.

Білет 11 (теоретична частина)

1.Опишіть особливості діагностики (та профілактики) хвороб птахів на прикладі однієї із зазначених хвороб (ньюкаслська хвороба, інфекційний бурсит, респіраторний мікоплазмоз, інфекційний бронхіт, інфекційний ларинготрахеїт птиці, інфекційна бурсальна хвороба птиці, синдром зниження несучості, грип птиці, вірусним гепатит каченят, вірусний синусит

каченят, парвовіроз гусей, орнітоз, хвороба Марека, лейкоз птиці, віспа птиці, пулороз).

Інфекційний бурсит курей (хвороба Гамборо, Інф нефроз птиці) Гостра контаг хв молодих курей, що хар запаленням суглобів, кишок, фабрицієвої сумки з наступною її атрофією.

Збудник - РНК вірус з родини Birnaviridae. сферичної форми, має 3 серотипи, проявляє тропізм до лімфоїдної тк. Культивується в 10 - 12-денних курячих ембріонах . В організмі перехворілої птиці зумовлює утворення віруснейтралізуючих та преципітувальних антитіл. резистентний до УФ-опромінення, зберігається у воді та кормах - 52 доби. при 60 °С – живе 90 хв,Інактивується під дією препаратів йоду - через 2 хв

Епіз хворіють курчата будь-якого віку, особливо віком 2-11 тижн та курчата менше 3 тижн, що не мають материнських антитіл. Зараж – аерогенно, трансоваріально (на шкаралупі яєць), з продуктами забої хворої птиці.

Патогенез. Клітинами – мішенями вірусу є B–лімфоцити в сумці Фабриціуса – центр органі, відповідають за імунний статус. Запалення сумки призводить до збільшення, а потім до атрофії органу. Через 36 - 48 год після зараж. у фабрицієвій сумці розв гострий запал. процес, (масовий некроз лімфоцитів, посилена репродукція вірусу в цитоплазмі гістіоцитів та макрофагів). Накопич. в нирках, селезінці, тимусі, печінці, легенях, ГМ (спричин зап,дистроф) Зменшення в крові кількості B–лімфоцитів може призвести до імунодефіциту.

Клін.озн Інкуб (1-3 дні, іноді до 3тижні) перебіш гострий, підгострий, латентний. Гостр – до7днпронос, депресія, відмові від корму, хитка хода, свербіж в ділянці клоаки, на 4 добу дрижання голови, шиї, кал біло-жовтий. Настає швидке одужання Підгостр – в стаціонарно неблагопол господ., проходить легше.

ПАТАН У фабриц сумці –спост. набряк, гіперемія, збільш в об*ємі, смугасті й крапчасті крововиливи, некротичні осередки на слизовій об. В її просвіті - серозний, рідше гемораг ексудат, іноді сироподібну фібрин. масу. Згодом відмічається стоншення складок слиз об, прогресуюча атрофія фабриц сумки. Спост. збільш. печінки, набряк, світло-сірий колір нирок від накопичення уратів («бліда нирка»), атрофія селезінки, запалення травн каналу, геморагії та ерозії в слизовій об

залозистого шлунка й сліпої кишки. Гістологічно- некроз лімфоїдних фолікулів сумки, некробіоз лімфоцитів тимуса, пікноз лімфоцитів в селезінці)

Діагностикаепіз, клініка, патан, гістологія, лаб досл

Лаб дігностика виділення вірусу в курячих ембріонах або в первинних культурах клітин фібробластів чи нирок курячого ембріона, ідентиф вірусу за РН та РДП, проведення біопроби на курчатах, дослідження парних сироваток крові для виявлення динаміки зростання титрів специфічних антитіл, гістологічні дослідження органів і тканин забитих хворих курчат.

Улаб доставляють фабрицієву сумку, печінку, селезінку, нирки, взяті від забитих з діагност метою хворих курей після появи у них перших клін ознак. Через 7 діб від початку хв виділити вірус не вдається. Для серолог досліджень - сироватки крові, які відбирають на початку хв і через 21 добу. Ретроспективну діагностику здійснюють на підставі зростання титрів віруснейтралізуючих та преципітувальних антитіл у парних сироватках крові курей, відібраної в господарствах, неблагополучних щодо цієї хвороби.

Диф діагностика. виключення кокцидіозу, хв Ньюкасла і кормового отруєння Перебіг кокцидіозу значно повільніший. не виявляються патолого-гістологічні ураження

фабрицієвої сумки. Наявність кокцидій у вмісті кишок є підставою для діагнозу Хворобу Ньюкасла діагностують за даними вірусологічних і серологічних досліджень, які дають змогу встановити достовірний діагноз. Отруєння визначають токсикологічними дослідженнями кормів, характеризуються масовістю. Після виключення з раціону токсичних кормів захворювання припиняється

Профілактика. Специфічнаживі атенуйовані/ інактивовані вакцини, які дають з водою або аерозольно. Запобігання занесення збудника Курчатами, яйцями інкубаційними, персоналом, транспортом. Птицю різного віку тримають ізольовано. Повітря знезаражують, Проводять щеплення. В благополучних господарствах знищують всю птицю і проводять очищенн я і дезінфекцію.

Унеблагопол господпрооводять щеплення курей перед яйцевікладанням і курчат сприйнятливого віку. При спаласіусіх забивають. Послід підстилку спалюють, для дезінфекції 2%розчин натру їдкого або формальдегіду, 20% суспензію гашеного вапна, аерозолі йодистих препаратів.

2.Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин при туберкульозі та паратуберкульозі 187, 203

При туберкульозі – виснажені туші від усіх видів тварин при виявлені в них будь-якої форми ураження туберкульозом органів, лімфат вузлів, туші не залежно від стану вгодованості,голови, внутр органи,кишечник,при генералізованому туберкульозному процесі утилізують.

Туші нормальної вгодованості (крім туш свиней)за наявності локалізованого туберкульозного ураження,а також не уражені органи переробляють на м'ясні хліби, концерви, проварюють.

Внутр жир перетоплюють. Не уражений кишечник використовують як оболонку при виготовленні тільки варених ковбас,а за відсутності такої можливості – переробляють на сухі корми. Уражені туберкульозом органи і тканини не залежно від форми ураження, направляють на технічну утилізацію.

Уразі виявлення в свинячих тушах ураження у вигляді звапнованих осередків у підщелепних лімфатичних вузлів голову утилізують,а тушу,внутр органи і кишечник направляють на пром переробку. При ураженні тільки брижових лімфат вузілв направляють на утилізацію кишечник, а тушу і внутрішні органи – на промислову переробку.

Увипадку виявлення уражень у кістках їх утилізують,а м'ясо (за відсутності уражень) –

перероблюють на мясні хліби, концерви або проварюють. Шкури дизинфікують.

Ветеринарно санітанрна оцінка молока при туберкульозі:

Молоко від умовно здорових щодо захворювання на туберкульоз корів неблагополучного господарства та від реагуючих на туберкулін корів благополучного господарства (в період визначення у них причин сенсибілізації до туберкуліну) знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах існуючих систем при режимі 85°С протягом 30 хв. або при режимі 90 С протягом 5

хв, на установках інфрачервоного нагрівання – при режимі 79,5±0,5 С без витримування, після чого воно може бути направлене на молокопереробне підприємство.

За відсутності в господарстві пастеризаторів молоко сепарують, вершки і відвійки кип'ятять. Вершки здають на молокопереробні підприємства, а відвійки використовують для годівлі худоби.

Молоко, одержане від хворих на туберкульоз корів у період їхнього перетримування в господарстві, знезаражують кип'ятінням і використовують для годівлі тварин або переробляють на топлене масло.

Молоко від клінічно хворих туберкульозом корів забороняється вживати людям та згодовувати тваринам. Доїти таких корів не бажано.

*****************************************************************

При паратуберкульозі – за наявності пат змін у кишечнику, брижових лімфатичних вузлів гортані,між щелепному просторі,змінені органи і кишечник із брижею утилізують,а тушу та інші продукти забою направляють на промислову переробку.Виснаженні туші а також органи, за наявності у них зазначених уражень утилізують. Шкури дезинфікують.

3.Аскароз свиней

АСКАРОЗ - хвороба спричин гельмінтом Ascaris suum з родини Ascaridae, підряду Ascaridata і хар виснаженням, прогресуючим схудненням, ознаками бронхопневмонії, проносом, нервовими розладами.

Збудник. A. suum— велика нематода веретеноподібної форми, рожевувато-білого кольору. Самці завдовжки12 – 25 см, самки — 20 – 35 см.

Кутикула покреслена в поперечному й поздовжньому напрямках неглибокими борозенками. Ротовий отвір оточений 3 губами, озброєними зубчиками по краях. У самців є 2короткі однакові

спікули.

Самка виділяє яйця сірі, середні, овальні не зрілі, вкриті товстою шкаралупою, що складається з чотирьох оболонок. Зовнішня оболонка горбиста. В кишках свиней вони просочуються пігментами фекалій і набувають темно-коричневого кольору.

Цикл (1,5 – 3 міс) у просвіт кишок 100 – 200 тис. яєць за добу, які перемішуються з фекаліями і виділяються у зовн середов. яйця не інвазійні і містять зародок на стадії одного чи кількох бластомерів. У зовн середов за доступу кисню, вологи й за температури від + 18 до 38С вони дозрівають за 15 – 30 діб. Свині заражаються при заковтуванні з кормом інвазійних яєць. У тонких кишках з них виходять личинки, активно проникають у кровоносні судини і течією крові заносяться у портальну систему печінки. Під час міграції линяють і дещо збільшуються в розмірах. Через кровоносну систему печінки личинки заносяться в праву половину серця, а звідти рухаються по легеневій артерії до капілярів легень. Далі вони проникають у легеневі альвеоли, потім бронхіоли, бронхи, трахею, зі слизом під час кашлю — в ротову порожнину і

заковтуються. Паразитують збудники у тонких кишках. Тривалість життя— 5 – 7 міс.

Епіз. Джерелом інвазії є хворі поросята та підсвинки, а також дорослі свині-гельмінтоносії. Первинне зараження поросят відбувається в підсисний період через забруднене вим’я свиноматки і вже в 1,5-місячному віці в їхніх фекаліях виявляють яйця паразитів. Зараження відбувається в стійловий період і рідше на пасовищах. Дощові черв’яки є резервуаром, оскільки в їх організмі накопичується значна кількість личинок нематоди. Тому свині можуть заражатися на вигулах і пасовищах, поїдаючи безхребетних. Деяку роль у механічному поширенні паразитів відіграють комахи, особливо мухи, які переносять яйця гельмінтів на своїх лапках.

Патогенез. Личинки небезпечніші, ніж дорослі паразити. Патогенна дія в період міграції личинок складається з трьох чинників: механічного, алергічного, інокуляторного.

Після виходу з яйця личинки проникають у стінку кишок, травмують їх слизову оболонку і тим самим відкривають ворота для бактерій та вірусів. Потрапляючи з течією крові в печінку, вони

застряють у кровоносних капілярах і стають причиною крововиливів, а також некрозу та дегенерації печінкових часточок. Рухаючись із легеневої капілярної сітки в альвеоли, личинки розривають судини, внаслідок чого легені в перші дні після зараження мають плямистий вигляд з численними крововиливами. Локалізація в них паразитів супроводжується явищами пневмонії, закінчується летально.

Міграція личинок нематоди триває 2 – 3 тижні. явища алергічної природи: шкірні висипання,

еозинофільні інфільтрати в легенях, задишку, блювання. Сенсибілізація організму відбувається за

рахунок продуктів обміну та розпаду личинок. Тяжче інвазію переносять поросята, що перебувають у стані гіповітамінозу і особливо при нестачі вітаміну А.

Патогенна дія в кишках виражена слабше. Відмічають випадки проникнення паразитів з кишок у

великі жовчні ходи печінки, в протоку підшлункової залози. У статевозрілій стадії паразити можуть спричинювати закупорювання кишок, а іноді й розрив їхньої стінки, пригнічують кишкову та панкреатичну секрецію. Вони зумовлюють також запалення слизової оболонки кишок, атрофію ворсинок.

Свині, що перехворіли на аскароз, набувають імунітету. Він спрямований проти личинок. Організм свиней реагує на подразнення посиленням реактивності, що супроводжується виробленням антитіл та інших захисних пристосувань. У крові поросят антитіла виявляються реакцією преципітації через 5 – 10 діб після зараження. Найвища їх концентрація спостерігається на 20 – 30-ту добу, а через 90 – 100 діб вони зникають.

Клінічні ознаки. Клінічний прояв аскарозу умовно поділяють на дві фази:

-легеневу, що пов’язана з міграцією личинок і відповідає гострому перебігу хвороби;

-кишкову — паразитування статевозрілої стадії в кишках.

На 6-7 добу після зараження з’являються кашель, хрипи, утруднене й прискорене дихання, блювання. У більшості тварин підвищується температура, відмовляються від корму, лежать.

Можуть бути нервові напади. На шкірі -висипання, кропивниця, папули, що через 5 – 6 діб перетворюються на струпи. Нерідко поросята гинуть. Одужання триває2 – 3 тижні.

Прояви кишкової форми аскарозу невиразні. Більшість уражених підсвинків недорозвинені, погано ростуть. У них порушується функція травного каналу, буває пронос, блювання, апетит знижений і мінливий, у деяких тварин розвивається рахіт. М’ясо від таких свиней низької якості.

У дорослих свиней аскароз клінічно не проявляється. Вони можуть бути носіями збудника інвазії.

Патан. При розтині трупів в гострий період – зміни у печінці, легенях. Печінка повнокровна, мускатна. За результатами гістолог досліджень процес у печінці - гострий інтерстиціальний еозинофільний гепатит. У перші дні після зараження легені набувають плямистого вигляду, помітні крововиливи. Пізніше вони стають темно-червоними.

При кишковій формі катаральне запалення слизової оболонки тонких кишок, атрофію ворсинок, скупчення в кишках значної кількості гельмінтів

Діагностика. комплексно з урахуванням епіз даних, клін ознак, патан змін. Зажиттєва діагностика легеневої форми аскарозу складна, оскільки паразити не досягли статевої зрілості й не виділяють яйця. Запропоновано алергічний метод, пов’язаний з внутрішньошкірним введенням антигену, отриманого зі збудників. Однак цей метод не знайшов широкого застосування в практичній ветеринарії. Можна досліджувати тонко подрібнені легені, взяті від трупа загиблої чи забитої тварини за методом Бермана, з метою виявлення личинок збудника. Діагностика кишкової форми аскарозу не становить труднощів. Досліджують фекалії за методом Фюллеборна і виявляють характерні яйця гельмінтів.

Лікування. групи бензімідазолів: альбендазол у дозі 7,5 – 10 мг/кг одноразово. Препарат діє як на статевозрілі форми, так і на мігруючих личинок; камбендазол — у дозі20 мг/кг одноразово; мебендазол призначають одноразово індивідуально і груповим методом у дозі20 мг/кг; фенбендазол у дозі15 мг/кг щодня впродовж5 днів.

Фебантел орально в дозі7,5 мг/кг упродовж2 днів. Левамізол у дозі7,5 мг/кг одноразово. Препарат слід обережно застосовувати для поросят, оскільки можливі ускладнення у вигляді збудження, тремору, проносу, гіперсалівації, блювання, задишки. Атропін -антидот

макроциклічні лактонів 1%-х розчин підшкірно в дозі1 мл на 33 кг маси тіла одноразово або задають з кормом у вигляді порошків типу івомек 0,6% премікс.

Препарати піперазину (адипінат, гексагідрат, дигідрохлорид, дитіокарбамат) призначають груповим методом після голодної дієти в суміші з половинною кількістю корму в дозах: поросятам масою до50 кг — 0,3 г/кг, свиням масою понад50 кг— 15 г на тварину. Препарат дають двічі (вранці та ввечері). Поросят зі зниженим апетитом дегельмінтизують невеликими групами. Слід мати на увазі, що піперазин не діє на мігруючих личинок.

Профілактика. розпочинати з оптимізації умов утримання та годівлі свиней і поросят. Приміщення для тварин слід постійно підтримувати в належному санітарному стані, регулярно