Государственній єкзамен / zarazni

Подальше комплектування господарства здійснюють тільки кролями, вакцинованими проти вірусної геморагічної хвороби.

• Пастерельоз (геморагічна септицемія). – інф.хвороба , характеризується крупозною пневмонією або септицемією.

Збудник - кроляча пастерелла(Pasterella multocida / P.haemolitica) - відноситься до аеробів; мешкає зазвичай на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів кроликів. Хвороба розвиваєтсья при зниженні імунітету.

Розповсюджувачем пастерельозу є домашня і дика птиця. Основним джерелом пастерельозної інфекції на фермі служать хворі, кролики, які виділяють пастерелл з сечею, калом, слиною і носовими виділеннями. Хвороба поширена повсюдно, до неї сприйнятливі кролики різного віку. Гостра форма розвивається раптово і протікає дуже швидко( пригнічення, відмова від корму, t до 41і більше, гіперемія видимих сл.об, іноді катар верхніх дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту). На слизових і серозних об. крововиливи. Характерні смугасті крововиливи під кільцями трахеї. В легенях – серозно-геморагічна пневмонія. В лімовузлах –сер.-гем. запалення. Часто кролики гинуть від пастерельозу (зазвичай на 2 добу) без будь-яких видимих порушень фізіологічного стану, як би так.

Хронічна («заразна нежить») – гнійний риніт, кон'юнктивіт, отит. У п/ш клітковині – абсцеси. Геморагічний трахеїт, гем.-некрот. пневмонія , серозно-фібринозний плверит. У печінці – вогнища некрозу.

Діагноз зазвичай встановлюють на підставі патологоанатомічного розтину і бактеріологічного дослідження.

При виникненні на фермі пастерельозу проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів, що включає негайну ізоляцію чи забій всіх хворих і підозрілих на захворювання кролів, вакцинацію здорових. тварин, з'ясування джерела інфекції та усунення його, очищення і дезінфекцію приміщень, кліток, вольєрів, вигулів, інвентарю, а також спалювання трупів полеглих тварин. Приміщення дезінфікують 1%-ним розчином формаліну, 3%-ним розчином карболової кислоти, 2%-ним розчином їдкого патра або 3%-ним розчином лізолу.

6. Акт щеплення проти сибірки Акт – це юридичний документ, який підтверджує виконану роботу, подію чи факт. Акти

складаються посадовими особами або комісією у складі не менше трьох осіб у двох і більше примірниках і набувають юридичної цініності при наявності не менше трьох підписів.

Акти складають при

•проведенні профілкатичних заходів проти незаразних хвороб (диспансеризація, застос. біостимуляторів або кормових антибіотиків, дослідж. субклін. форми маститу, профілактика кормового травматизму)

•проведенні протиепізоотичних чи протипаразитарних заходів (діагно.дослідження, щеплення, дегельмінтизація)

•проведенні вет.-сан. заходів ( дезінфекція, дезінсекція, дератизація)

•прийманні-здачі вет. установи або служби вет.мед.

•епізоотичному обстеженні господарства , встановленні і скасуванні карантинних обмежень, перевірці плану оздоровлення господарства, вивченні вет.-сан. стану господарства

•списанні медикаментів та інших матеріальних цінностей

•порушенні вимог чинного законодавства з питань вет.мед

•при вибутті тварин (падіж, вимушений забій, вибракування)

Акт складають за довільною формою. Однак у ньому коротко перелічують проведені роботи і конкретні пропозиції, рекомендовані фахівцем ветеринарної медицини або комісією.

Обов'язкові складові:

-акт пишуть на листку А4

-назва (акт про проведення щеплення тощо)

-дата і місце складання акта ( у правому верхньому кутку пишуть інформацію про господарство, власника, дату. Акт складають в останній день заходу)

-ким складений акт (вказують посади, прізвище та ініціали осіб ; якщо акт скл. комісією – першим зазнач. голова комісії і присутні)

-зміст (опис виконаної роботи)

+висновки та пропозиції чи рекомендації

+додаток ( списки тварин , інвентаризаційна відомість) - підписи Завіряють акт 3 особини.

В акті записують у скількох примірниках він складений, та в які адреси його надсилають. Ставлять підписи осіб, які брали участь у проведенні ветеринарних заходів та складанні акта, а також відповідальних представників господарства чи підприємства, що були присутні при проведенні ветеринарних заходів і складанні акта.

Для полегшення праці ветеринарних фахівців-практиків розроблені орієнтовні форми актів для обліку робіт при проведенні профілактичної, поточної та заключної дезінфекції в Україні розроблені (Горбанем М. І.) стандартні форми актів для клінічного й алергічного дослідження коней на сап.

Білет 4

1.Саркоптоз свиней (короста) —хвороба свиней , спричинена кліщами Sarcoptes suis (у поросят) і S. palvula (у свиноматок) родини Sarcoptidae, характеризується свербежем, запаленням шкіри та прогресуючим виснаженням тварин.

S.suis уражає всю поверхню шкріи, S. parvula - локалізується на внутрішній поверхні вух, стегнах, нижній стінці живота. Самці 0,2 мм, самки 0,5 мм. Кутикула посмугована в поперечному напрямі. На

спинці форми луски та щетинки.

Саркоптеси паразитують на свинях у будь-яку пору року, однак висока інвазованість спостерігається в осінньо-зимовий період та рано навесні. Молодняк заражається частіше і хворіє тяжче. У літній період хворобу реєструють рідко. Інсоляція, сухе повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, проте самовиліковування тварин не спостерігається.

Цикл (15-19 діб) : розмножується в епідермісі. Самка відкладає по 2-8 яєць в день, усього 40-60. Яйце личинка протонімфа телеонімфа імаго. Самці живуть до 1 міс. після копуляції з телеонімфами гинуть. Самки живуть 1,5міс. Кліщі гинуть за t 0 C. Яйця живі 1 міс.

Патогенез: свербуни прогризають ходи в шкірі, руюйнуючи капіляри та нервові закінчення порушення основних функій шкіри , умови для проникнення пат.мікрофлори. Виникає свербіж, запалення щетина випадає, шкіра набрякає, потовщується, втрачає еластичність, збирається у складки, тріскається. Прод. метаболізму кліщів всмокт. в кров інтоксикація поруш. ССС та НС.

Клінічні ознаки: Інк.період 10-15діб. Перші ознаки зараження з’являються на шкірі голови, потім на шиї, грудях, спині, животі. Гострий перебіг – сильний свербіж вузлики і папули на шкірі запалення, ущільнення, шкіра тріскається, стає складчастою; тв. худнуть можлива загибель внаслідок інтоксикації. У поросят до 6міс. може бути генералізована форма. Хронічна виникає після гострої, або у племінних тварин чи на відгодівлі. У дорослих свиней - генералізоване або локальне ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки черева, статевих орг. у кнурів Шкіра вкривається лусками, грубішає, спостерігається поступове погіршення загального стану. Влітку набуває субклінічного перебігу.

Діагностика: комплексна, відбирають зіскріби до появи слідів крові, виявляють кліщів (мортальні, вітальні для експрес – компресорні).

Диф.діагностика : При сифункулятозі спостерігають сильний свербіж і дерматит. При обстеженніна шкірі виявляють вошей. Стригуючий лишай у свиней реєструють рідко. У таких тварин відсутній свербіж, а при мікроскопії зскрібків і щетини виявляють спори чи міцелій гриба-паразита.

При демодекозі у свиней свербіж відсутній, а в зскрібках з місць ураження на шкірі знаходять дрібних, видовжених, з поперечною смугастістю кліщів-демодексів.

Дерматити, екзема спостерігаються в будь-яку пору року і на різних ділянках шкіри тварини. Відрізняють їх акарологічним дослідженням зскрібків шкіри.

Лікування: в/м 1% макроциклічні лактони 1мл на 33кг 2р. з інтервалом 7-9 діб, івермектин

(івермектин-гранулят, івомек+)з кормом; акарицидні розчини та емульсії для обприскування 0,5-2л на тварину 20-25; ФОС(неоцид, себацил), піретроїди (байкокс, батокс, ектосан, неостомазан), амітраз (біпін, тактик) повторно через 7-10діб. При ураженні вух свиням розпилюють акарицидні препарати в аерозольній упаковці.Повторно тварин обробляють через 7 – 9 днів, чітко дотримуючись настанови з використання препарату.

Профілактика та заходи боротьби. У разі встановлення саркоптозу у свиней проводять комплекс заходів, що охоплює лікувальні та профілактичні обробки, дезакаризацію приміщення, предметів догляду, вигульних майданчиків, додержання санітарних умов утримання й годівлі тварин. Крім того, господарство оголошують неблагополучним. При цьому забороняється ввезення та вивезення свиней. Тварин, які надійшли в господарство, карантинують упродовж 30 діб. Проводять клінічне обстеження і вибірково беруть зскрібки шкіри, які досліджують лабораторно; за потреби заражених тварин лікують. Під час комплектування ферми всіх тварин, у тім числі й племінних, з профілактичною метою обробляють одним з акарицидних препаратів. Проводять профілактичну дезакаризацію свинарників.

ВСЕ: Туші й внутрішні органи направляють на пром.. переробку. Виснажених з дистрофічними змінами в органах - утилізації. При ураженні 1/3 площі шкіри - зачищають, при більшому -утилізують.

2. Способи знезараження молока, одержаного від хворих тварин. Пастеризація молока, режими та контроль за її ефективністю

Методи знезараження молока, одержаного від хворих тварин, можуть бути досить різноманітні:

температурна обробка, іонізуюче опромінення, високочастотний нагрів, обробка прискореними електронами, ультрафіолетове опромінення, хімічна обробка пероксидом водню, озоном, насичення киснем під тиском і бактофугування, тобто очищення молока від бактерій шляхом центрифугування. Методи теплової переробки - головна мета - шляхом нагрівання молока знищити в ньому патогенні мікроорганізми. Для цього застосовують пастеризацію, кип’ятіння і стерилізацію. Найбільш часто користуються пастеризацією молока і молочних продуктів.

Пастеризація — це нагрівання продукту від 63 °С до температури, близької до точки кипіння, тобто не вище 100 °С. Головна мета цього технологічного процесу — знищення в молоці патогенних мікроорганізмів. При пастеризації знищуються переважно вегетативні форми мікроорганізмів, а спори залишаються життєздатними.

Застосовують три режими пастеризації молока:

•тривала пастеризація — нагрівання до 63—65°С протягом 30 хв;

•короткочасна — нагрівання до 72—75°С з витримкою 15—20 с,

•миттєва пастеризація — нагрівання до 85—90 °С без витримки. Кисло-молочні продукти пастеризують:

Йогурт - при 92±2 °С з витримкою 2—8 хв чи при 87±2 °С із витримкою 10—15 хв Кисле молоко - при температурі 85±2 °С з витримкою 10 хв, а при температурі 90±2 °С витримка складає 5—7 хв

Варенець - молоко підігрівають до 95 °С і витримують не менше 2—3 х год, можна сте рилізувати молоко при 120 °С протягом 20 хв.

Ряжанка - при температурі не нижче 95 °С протягом 3—4 год Ацидофільні напої - при температурі 85±2 °С з витримкою 5—10 хв чи 90±2 °С з витримкою 2—3 хв.

При інфекційних захворюваннях залежно від властивостей збудника режими пастеризації можуть бути змінені, що зазначається в інструкціях по боротьбі з конкретними хворобами, якими необхідно керуватись.

Пастеризація вважається ефективною, якщо вміст бактерій у молоці знижується до декількох тисяч в 1 мл. Мікрофлора, що витримує пастеризацію, називається залишковою і представлена в основному теплостійкими формами бактерій, якими можуть бути спорові й неспорові палички, стрептококи, мікрококи.

Пастеризація молока при туберкульозі методом інфрачервоного електронагріву. Найбільш теплостійким патогенним мікроорганізмом є збудник туберкульозу M.tuberculosis. Тому в світовій практиці прийнято вважати, що якщо знищені палички туберкульозу, то знищені всі патогенні бактерії. Цим принципом і керувались при розробці нового методу.

Науково дослідним інститутом тваринництва Лісостепу і Полісся України і Харківським інститутом механізації та електрифікації сільського господарства розроблена установка інфрачервоного електронагріву, перспективна для використання з метою пастеризації молока.

Контроль якості: Ефективність термічної обробки молока визначають виявленням у молоці ферментів пероксидази і фосфатази (ГОСТ 3623-73), які інактивуються при температурі пастеризації не нижче 80 °С з витримуванням 20—30 с і температурі не нижче 63 °С з витримуванням 30 хв.

Кип’ятіння молока — більш жорсткий режим термічного знезараження молока. Воно застосовується в ряді більш небезпечних інфекційних хвороб. Молоко знезаражується кип’ятінням частіше протягом 5 хв, рідше — протягом 30 хв — при спорових інфекціях та перед знищенням молока.

Стерилізацією молока та молочних продуктів називають нагрівання молока або молочних продуктів до температури вище 100 °С протягом певного часу. При такій високотемпературній обробці знищуються вегетативні форми бактерій і їх спори. У молочній промисловості застосовують стерилізацію для виготовлення молока тривалого зберігання, згущеного молока, продуктів дитячого харчування.

3.Діагностика, профілактика та оздоровчі заходи в разі лейкозу великої рогатої худоби

Лейкоз ВРХ —інфекційна, повільно перебігаюча хвороба, яка характеризується ураженням кровотворної системи з проявленням лімфоцитозу у крові, пухлиноподібних утворень в органах і тканинах організму . Хворіє людина! Хвороба має три послідовні стадії: 1) інкубаційну, коли тварина вже заражена збудником, але антитіла у неї ще не виявляються; 2) продромальну - з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції; 3) повного розвитку - після виявлення гематологічних і клінічних ознак хвороби. Лікування та специфічна профілактика лейкозу не розроблені.

Збудник-онкогенний РНК-вірус (типу С), родина Retroviridae. Вірус проявляє тропізм до лімфоцитів, аглютинує еритроцити мишей. Репродукується в лейкоцитах. Вірус нестійкий у зовн. середовищі, швидко руйнується при кип'ятінні. При пастеризації молока (76* C)-інактивується через кілька секунд. Ефект. дезінф. засобами є 2% р-н їдкого натру, 3% р-н формальдегіду, р-н хлрного вапна з 2% активного хлору.

Епізоотологія. До вірусу лейкозу ВРХ сприйнятливі:ВРХ, ДРХ, свині, кролі, миші усі види птахів, незалежно від породи, віку і продуктивності. Джерелом збудника є заражені вірусом лейкозу тварини, які виділяють вірус з кров'ю, молоком, різними секретами та екскретами, що містять інфіковані лейкоцити. Факторами передачі вірусу можуть бути молоко, кров та інші матеріали, які містять складові частини крові хворих тварин. Тварини можуть заражатися при попаданні збудника

парентерально, ентерально, трансплацентарно і через молозиво інфікованої матері.

Патогенез. Лейкози ссавців проявляються у двох формах — власне лейкози,що характеризується системним ураженням органів кровотворення та лейкемічними змінами картини периферичної крові, і ретикульози,які характеризуються осередковими або генералізованими пухланними розростаннями ретикулярних елементів кровотворої тканини та відсутністю відхилень від норми в показниках крові.

Діагностика Дослідження на лейкоз проводять серологічним, клінічним, гематологічним, патологоанатомічним і гістологічним методами. Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є серологічний - реакція імунодифузії (РІД). Гематологічний і клінічний методи досліджень використовуються для визначення стадії повного розвитку хвороби у серопозитивних тварин. Патологоанатомічними дослідженнями визначають ступінь ураженості органів злоякісними новоутвореннями, а гістологічними - встановлюють морфологічні форми лейкозу. Діагноз на лейкоз вважають встановленим при наявності одного з таких показників:

-позитивного результату серологічного дослідження по РІД;

-типових патологоанатомічних ознак хвороби;

-позитивного результату гістологічного дослідження патологічного матеріалу.

-Тварину вважають хворою при наявності позитивного результату серологічного дослідження по РІД і включають у звіт (ф.1-вет.).

Диференціальна діагностика актиномікоз (ураження переважно л/в голови та шиї, при гістолог. досл. виявляють друзи грибка); туберкульоз (виявляють туберкульозні вузлики, бактеріол. методом виявляють специф. зб); паратуберкульоз (ураження кишок та брижових л/в, бактеріолог. досл. Виявляють специф. зб); бруцельоз (аборти, дослідження за РЗК і РА); незаразні хв;бабезіоз; гепатити

Заходи у неблагополучному по лейкозу господарстві фермі, стаді.

Господарство, ферму, стадо в яких діагноз встановлено серологічним методом при двократному дослідженні з інтервалом 30-45 днів поголів'я старше 4 - 6 місячного віку. (у разі встановлення в окремих тварин тільки патоморфологічних змін) оголошують неблагополучними по лейкозу і вводять обмеження розпорядженням районної державної адміністрації. Виявлених при дослідженні РІД-позитивних тварин таврують літерою "Л" на лівому масетері або мітять іншим способом та ізолюють в окремі приміщення або ферми.

Оздоровлення неблагополучних по лейкозу стад, ферм проводять:

При інфікованості корів до 6% - шляхом здачі всіх серопозитивних тварин на забій.

При інфікованості корів більше 6% - шляхом розділення стада на серонегативних і серопозитивних тварин, вирощування вільних від вірусу лейкозу теличок, нетелей і первісток для подальшої заміни інфікованих тварин (по корівниках, фермах).

В окремих господарствах оздоровлення може проводитися шляхом одночасної повної заміни неблагополучного стада, ферми тваринами, завезеними із благополучних ферм, господарств.

Серологічні дослідження серонегативних тварин старших 4 - 6-місячного віку проводять систематично з інтервалом 30-45 днів. Серопозитивних тварин, старших 2-х років, досліджують клініко-гематологічно на протязі 15 днів після розділення стада, а надалі один раз на рік; тварин з гематологічними або клінічними ознаками лейкозу, не пізніше 15 днів після їх виявлення, здають на забій. Серопозитивних тварин утримують і експлуатують в окремому приміщенні, стаді, фермі з урахуванням ступеня ураженості стада не довше 2 - 4 років: при інфікованості корів до 30 процентів - не довше 2-х років; при інфікованості корів більше 30 процентів - не довше 4-х років. Тварин, у яких встановлено позитивну на лейкоз серолічну реакцію (РІД), повторному серологічному дослідженню не підлягають.

Після кожного дослідження та ізоляції хворих тварин проводять дезинфекцію приміщень і обладнання відповідно до діючої Інструкції по проведенню ветеринарної дезинфекції об'єктів тваринництва. Застосовують звичайні дезинфікуючі засоби: 2%-ний розчин їдного натрію, 2%-ний розчин хлорного вапна (по АДР), 20%-ну суспензію свіжегашеного вапна, 5%-ний розчин кальцинованої соди, 2%-ний розчин формаліну, параформальдегіду.

Тварини з гематологічними та клінічними ознаками лейкозу підлягають забою на санітарній бойні. При її відсутності дозволяється таку худобу забивати на загальному конвейєрі після завершення забою здорових тварин і видалення із цеху одержаних від них туш та інших продуктів. При цьому забороняється використовувати кров, ендокринні та інші органи на харчові цілі та для виготовлення ветеринарних і медичних препаратів.

Господарство, ферму, стадо вважають оздоровленими після вивезення усіх серопозитивних тварин та отримання двох підряд негативних результатів серологічного дослідження (з інтервалом 30-45 днів) худоби старше 4 - 6 місячного віку. В перший рік після оздоровлення серологічні дослідження проводять через 6 місяців, худоби старше 4 - 6 місячного віку, а у стадах громадської та інших форм власності — один раз на рік.

ВСЕ

1)Молоко від серопозитивних тварин, яких утримують ізольовано від серонегативного стада, пастеризують в господарстві при температурі не нижче 80 град. C (тільки при такому режимі можна здійснювати контроль якості пастеризації за допомогою реакції на пероксидазу), після чого його можна використовувати для згодовування телятам або здавати на молокозавод. Молоко від корів серонегативного стада можна продавати державі без попередньої пастеризації. !!!У випадку, коли серопозитивні на лейкоз тварини не виділені із загального стада, молоко від всього поголів'я ферми підлягає пастеризації в зазначених режимах. Молоко від корів з клінічними (гематологічними) ознаками лейкозу забороняється використовувати на харчові цілі та згодовувати тваринам. Таке молоко денатурують шляхом додавання до нього 5-процентного формальдегіду, креоліну або іншої дезинфікуючої речовини.

2) При ураженні м'язів, л/в, кількох паренх. органів або при виявленні лейкозних бляшок на серозних покривах-тушу та інші продукти забою, крім шкур, утилізують.*При позитивному результаті гематологічного дослудження, але за відсутність пат.змін - тушуй органи направляють на виготовлення варених ковбасних виробів. *Шкури при шкірній формі формі лейкозу утилізують, при інших - дезінфікують.

4.Діагностичне дослідження при сапі

Сап (MALLEUS ) -хронічна хвороба однокопитних тварин, що характеризуєится утворенням на слизових оболонках носа, шкіри та у внутрішніх органах специфічних вузликів і виразок, схильних

1-5 мкм і шириною 0,3-0,8 мкм, яка не утворює спор.

Діагноз за гострого перебігу сапу, коли клінічні ознаки хвороби дуже характерні - на підставі аналізу клініко-епізоотологічних даних. Проте перебіг сапу часто буває хронічний або латентний, тому в разі підозри щодо цієї хвороби, а також під час дослідження новоприбулих коней і планових прогностичних обстежень проводять алергічну діагностику, доповнюючи її в разі необхідності про-

крові на сап за допомогою РЗК проводять лише у коней, які позитивно реагують на малеїн. При цьому позитивні показники лише однієї РЗК за негативної реакції на малеїн не можуть бути підставою для діагнозу на сап.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність відрізняти носову форму сапу від миту та шкірну форму від епізоотичного лімфангоїту. Під час захворювання на мит розвивається гнійне запалення слизової оболонки носової порожнини без утворення виразок, супроводжується абсцедуванням підщелепових лімфовузлів. При мікроскопічному дослідженні гною виявляють збудник хвороби — митний стрептокок. У разі епізоотичного лімфангоїту в досліджуваному гною з виразок виявляють криптококи. В усіх сумнівних випадках проводять очну малеїнізацію коней.

Лікування заборонене у зв'язку з його високою потенційною небезпекою для людини. Інфікованих збудником сапу коней знищують.Усі спроби виготовлення вакцини та гіперімунної сироватки проти сапу закінчились невдачею.

ВСЕ Після забою туші із внутрішніми органами та шкурою знищують.

5.Ектопаразити собак

•Сифонаптероз – блохи. Спричинюється блохою Ctenocephalides canis (проміжний хазяїн за Дипілідіозу + Trichodectes canis) ряду Siphonaptera і характеризуються свербежем, дерматитами, облисінням, схудненням тварин. У котів – Ct.felis , у людей - Pulex irritans

Збудник. Це безкрилі комахи , з повним типом перетворення (Holometabola – яйце-личинка- лялечка-імаго), розміром 1,5-3 мм, світло-жовтого або бурого кольору. Спинка їх вкрита волосками, щетинками й зубцями. Останні у вигляді гребінчастого утвору із загостренням спрямовані назад (ктейнідії). Кількість зубців у ктейнідіях має значення для визначення виду. Голова спереду округла. На ній є вусикові ямки, в глибині яких знаходяться тричленисті антени. У більшості видів по боках голови розміщені прості темні очі. Хоботок добре розвинений, колючо-сисного типу, розміщений на нижній частині переднього краю голови. Груди мають три рухливих сегменти, до яких кріпляться три пари лапок, причому задня пара найдовша і пристосована до стрибків. Черевце складається з десяти сегментів. На 9 сегменті з дорсального боку є округлий щиток — пігідій, який має чутливі волоски. Кров’ю живляться як самці, так і самки. Можуть голодувати до 18 міс. Живуть блохи 1 – 4 роки

Цикл розвитку. Повне перетворення. Живуть вони у шерсті тварин або гніздах.

Самки після запліднення відкладають до 450 – 2500 яєць у щілини будівель, дерев, землю, сміття

йіноді на шкіру тварини. З яєць на 2 – 14-ту добу розвиваються личинки білого кольору, черв’якоподібні, схожі зовні на личинок мух. Вони мають ротовий апарат гризучого типу. Живляться органічними рештками або фекаліями дорослих бліх. Оскільки фекалії бліх містять кров, то личинки набувають рожевого забарвлення. Вони тричі линяють, збиваються в кокон і перетворюються на лялечок, з яких виходять імаго.

Упівденних регіонах цикл розвитку бліх триває до 3 тижнів, у центральних і північних, з прохолодним кліматом — до 2 років.

Епізоотологічні дані. Cобача і котяча блохи є проміжними хазяями цестоди Dipylidium caninum і

філярії собак Dipetalonema reconditum.

Патогенез. Укуси бліх болючі, зумовлюють свербіж, запалення шкіри, схуднення тварин. Собаки розчухують сверблячі ділянки, внаслідок чого з’являються потертості, виразки, рани, волосся випадає, з часом настає облисіння. У молодих тварин спостерігається прогресуюче виснаження, анемія. Цуценята в разі високої інтенсивності інвазії гинуть.

Клінічні ознаки. Молоді тварини частіше заражаються блохами і тяжче переносять інвазію. У собак і котів спостерігається свербіж, тварини гризуть спину, черево, боки, корінь хвоста. Іноді навколо очей і між пальцями у собак виникають вузликові потовщення. Вся шкіра вкривається виразками, шерсть випадає. У деяких тварин шкіра потовщується, стає грубою, на ній з’являються ділянки «мокрої» екземи, облисіння. Тварини виснажені, поширюють неприємний запах.

Лікування. Для собак і котів застосовують препарати БІМ-1, БІМ-2, больфо, тигувон 10 і 20, а також інсектицидні шампуні, пудри та нашийники з терміном придатності від 1 до 7 міс.

Собак і хутрових звірів обприскують або змащують розчинами чи емульсіями інсектицидів: бутокс-50 (1 мл на 1 л води); 0,02%-м неостомазану; 0,05%-м неоцидолу. Коти чутливі до більшості інсектицидних препаратів, тому для них застосовують нашийники або пудри.

Сучасні засоби : нашийники Kiltix (пропоксур, флуметрин) ,Foresto , спрей FrontLine(фіпроніл) , Hartz, краплі на холку Advocate, Stronghold тощо.

•Ліногнатоз – воші. Спричинюється паразитуванням вошей Linognathus setotus родини Linognathidae і характеризується сильним свербежем,дерматитами, облисінням, схудненням тварин.

Збудник. Собача воша — безкрила комаха сіро-жовтого кольору, розміром 1,6 – 2,4 мм. Голова її вужча за груди. Очі відсутні. Ротовий апарат колючосисного типу. Лапки

закінчуються кігтиками. Черевце овальне, вкрите волосками й щетинками.

Цикл розвитку. Воші розвиваються з неповним перетворенням. Самка за добу відкладає 1 – 4 гниди (яйця), за все життя — 50 – 80 (див. вкл., рис. 72). Через 1 – 2 тижні з них виходять личинки, які вже через 20 – 30 хв живляться кров’ю. Личинки тричі линяють і через 10 – 14 діб стають статевозрілими. Воші живуть на тілі собак 2 – 3 тижні. Вони специфічні до вибору хазяїна і живляться кров’ю тільки м’ясоїдних.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена всюди. Джерелом інвазії є хворі собаки й коти. Тварини заражаються при контакті з хворими, рідко — через предмети догляду. Захворювання реєструють у холодну пору року, в разі утримання тварин у брудних вольєрах, будках, клітках.

Патогенез. Укуси вошей болючі, слина токсична, тому тварини, особливо цуценята й кошенята, тяжко переносять інвазію. Зміни на шкірі тварин залежать від інтенсивності інвазії та тривалості патологічного процесу.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою хвороби є свербіж. Собаки гризуть уражені ділянки шкіри. Шерсть випадає, шкіра вкривається лусками, стає грубою, тріскається, розвивається дерматит. Від таких тварин поширюється неприємний гнильний запах.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час обстеження на шкірі тварин виявляють вошей, їхні личинки та яйця.

Лікування. Собак і котів купають в інсектицидних шампунях або втирають пудри, пасти, розчини

збутоксу, неостомазану, неоцидолу, БІМ-1, БІМ-2, больфо, тигувону 10 і 20. Можливе застосування макролідних препаратів у вигляді ін’єкцій, які вводять двічі в дозі 1 мл/10 кг маси тіла з інтервалом 7 – 9 діб.

•Триходектоз – волосоїди. Спричинюєтсья волосоідом Trichodectes canis родини Trichodectidae і характеризується свербежем, дерматитами,облисінням та схудненням тварин.

Збудник — безкрила комаха розміром 1 – 2 мм. Має сплющене в дорсо-вентральному напрямку тіло. Голова вкрита волосками, ширша за груди. Груди короткі й вузькі, темно-коричневого кольору. Черевце овальне, світложовтого кольору з червоно-бурими плямами. Лапки вкриті волосками.

Цикл розвитку. Волосоїди розвиваються з неповним перетворенням упродовж 2 – 3 тижнів. Живляться епідермісом, волоссям, лімфою.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі тварини. Зараження відбувається при контакті здорових тварин з інвазованими, а також через підстилку. Інтенсивність інвазії досить висока в холодну пору року. Влітку волосоїдів у собак можна виявити на вухах, біля рота, нижньої губи, подушечок лап, кореня хвоста.

Патогенез. Волосоїди спричинюють у тварин сильний свербіж, внаслідок чого з’являються потертості, виразки, рани, випадання волосся. Молоді тварини уражаються інтенсивніше, ніж дорослі, тому швидко виснажуються, цуценята гинуть.

Клінічні ознаки. Характерний свербіж шкіри, особливо у нічний час. Собаки занепокоєні, агресивні, худі, гризуть ділянки ураження на шкірі зубами. Шерсть випадає, розвивається дерматит.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані й клінічні ознаки, під час обстеження на шкірі собак знаходять волосоїдів, їхні личинки та яйця. Триходектоз диференціюють від вошивості, корости, екземи, демодекозу, дерматомікозів.

Лікування. Собак купають у розчинах та емульсіях, втирають у місця ураження на шкірі інсектицидні препарати. Застосовують аерозолі акродекс, дерматозоль та інші препарати, що є в торговельній мережі ветеринарних аптек. Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12, у холодну — через 12 – 16 днів.

6.Акт при сказі Акт – це юридичний документ, який підтверджує виконану роботу, подію чи факт. Акти

складаються посадовими особами або комісією у складі не менше трьох осіб у двох і більше примірниках і набувають юридичної цініності при наявності не менше трьох підписів.

Акти складають при

•проведенні профілкатичних заходів проти незаразних хвороб (диспансеризація, застос. біостимуляторів або кормових антибіотиків, дослідж. субклін. форми маститу, профілактика кормового травматизму)

•проведенні протиепізоотичних чи протипаразитарних заходів (діагно.дослідження, щеплення, дегельмінтизація)

•проведенні вет.-сан. заходів ( дезінфекція, дезінсекція, дератизація)

•прийманні-здачі вет. установи або служби вет.мед.

•епізоотичному обстеженні господарства , встановленні і скасуванні карантинних обмежень, перевірці плану оздоровлення господарства, вивченні вет.-сан. стану господарства

•списанні медикаментів та інших матеріальних цінностей

•порушенні вимог чинного законодавства з питань вет.мед

•при вибутті тварин (падіж, вимушений забій, вибракування)

Акт складають за довільною формою. Однак у ньому коротко перелічують проведені роботи і конкретні пропозиції, рекомендовані фахівцем ветеринарної медицини або комісією.

Обов'язкові складові:

-акт пишуть на листку А4

-назва (акт про проведення щеплення тощо)

-дата і місце складання акта ( у правому верхньому кутку пишуть інформацію про господарство, власника, дату. Акт складають в останній день заходу)

-ким складений акт (вказують посади, прізвище та ініціали осіб ; якщо акт скл. комісією – першим зазнач. голова комісії і присутні)

-зміст (опис виконаної роботи)

+висновки та пропозиції чи рекомендації

+додаток ( списки тварин , інвентаризаційна відомість) - підписи Завіряють акт 3 особини.

В акті записують у скількох примірниках він складений, та в які адреси його надсилають. Ставлять підписи осіб, які брали участь у проведенні ветеринарних заходів та складанні акта, а також відповідальних представників господарства чи підприємства, що були присутні при проведенні ветеринарних заходів і складанні акта.

Для полегшення праці ветеринарних фахівців-практиків розроблені орієнтовні форми актів для обліку робіт при проведенні профілактичної, поточної та заключної дезінфекції в Україні розроблені (Горбанем М. І.) стандартні форми актів для клінічного й алергічного дослідження коней на сап.