Государственній єкзамен / zarazni

Епіз передавання збудника — корм і вода, інвазовані ооцистами. Особлива роль зв’язку коти — миші. Останні досить чутливі до інвазії. Вони заражаються від котів, маючи спільне середовище існування. При поїданні мишей коти заражаються і виділяють ооцисти

Патогенез вивчено недостат-ньо. Внутрішньоклітинне розмноження паразитів у паренхім органах, нервовій і статевій системах призводить до руйнування клітин. Вивільнені ендозоїти проникають в інші клітини, де процес повторюється кілька разів. Це спричинює запальні процеси в уражених органах, а руйнування дрібних кровоносних судин і капілярів зумовлює крововиливи. Імунітет- нестерильний!!(вивчений недостатньо)

Клін озн Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний.

Гострий пропасницею, відмовою від корму, діареєю, явищами загальної інтоксикації. слизистогнійні виді-лення з носових отворів і очей. Тільні корови, кітні вівцематки абортують. парези й паралічі кінцівок. За підгострого клінічні ознаки менш виражені. Для хронічної характерне короткочасне підви-щення температури тіла, зниження апетиту, схуднення, розлади функцій цнс (парези, паралічі), аборти.

Патан. Трупи виснажені. Кров згортається погано. За гострого збільшення печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, набряк легень. Можливе геморагічне запалення кишок. При утробному зараженні в білій речовині мозку - осередки некрозів, на материнській плаценті — білі чи жовтуваті некротичні ділянки. Котиледони також з осередками некрозу.

Діагностика складна. клінічні ознаки (абортів у ранні періоди вагітності, народження мертвих телят чи ягнят і виродків), епіз дані, патан зміни. лабораторними дослідження(РЗК, РІФ, ЕЛІЗА). З паренхіматозних органів готують мазки-відбитки. Ефективнішою є біопроба.. копроскопічні методи Фюллеборна, дослідження слід повторювати кілька разів.

Токсоплазмоз потрібно диференціювати від бруцельозу, лептоспірозу, лістеріозу, трихомонозу.

Лікування. Ефективні препарати на основі монензину (еланкогран, монекобан, румензин) у дозі 30 мг/кг щодня з кормом упродовж 7 днів. Доцільно застосовувати підвищені дози сульфаніламідів упродовж 4 – 5 днів

3.Профілактика та методи боротьби на підставі Мішечкуватий розплід (сухий гнилець, безбактеріальний гнилець, пухирчастий гнилець, суха

загибель черви, мішечкувата черва) — вірусна хвороба личинок медоносних бджіл, хар накопиченням усередині тіла водянисто-зернистої рідини, що робить їх зовні схожими на мішечки

.Збудник хвороби — РНК-геномний вірус.

Лікування. Специфічних препаратів для лікування мішечкуватого розплоду бджіл не розроблено. З лікувальною й профілактичною метою рекомендується використання стимулятора загальної дії — ендоклюкіну, яким обприскують хворі бджолині сім’ї

Профілактика потрібно розміщувати пасіки в сухих місцях, тримати на пасіці сильні сім’ї, забезпечивши їх годівлею, доглядом і утриманням. увагу слід приділяти заходам щодо запобігання занесенню збудника хвороби ззовні, систематичному очищенню та профіл дезінфекції інвентарю. На неблагопол пасіці -карантинні обмеження. У разі незначного поширення хвороби проводять заміну матки на молоду, зі здорової сім’ї. Стільники з ураженим розплодом вилучають, гніздо скорочують і утеплюють. Слабкі сім’ї об’єднують або посилюють бджолами зі здорової сім’ї. Ефективні результати дає підсаджування роїв. В разі сильного зараження здійснюють переселення бджіл у продезінфіковані вулики на рами з штучної вощини. Вулики, рамки та дерев’яні предмети піддають механічному очищенню і зрошуванню одним із таких засобів: 4 %-м водним розчином пероксиду водню, 5 %-м розчином хлориду йоду, 1 %-м розчином формальдегіду за експозиції 3 год з наступним промиванням водою та висушуванням. Забруднені стільники перетоплюють на віск. Карантинні обмеження знімають з пасіки через рік після ліквідації хвороби, остаточної дезінфекції та проведення всіх передбачених вет-сан заходів.

4. Відбір проби матеріалу для бактеріологічного дослідження при вібріозі

Для бактеріол дослідж від корів, нетелей і вівцематок направляють абортований плід (від великих плодів — голову, шлунок, печінку, легені), а також плаценту або її частину Слиз із шийки матки корів відбирають стерильно тільки в період охоти або в перші 3—4 дні після аборту (при відсутності гнійних виділень); від биків направляють препуціальний слиз, сперму і секрет статевих

залоз.Тампони із слизом вміщують у пробірки з 3—5 мл стерильного фізіолог розчину. Тампони, забруднені калом, гнійними масами або кров'ю, для дослідження непридатні. Проби сперми, секрету, препуціального та піхвового слизу доставляють у лаб у термосі з льодом не пізніше як за 6 годин від часу взяття.

Для виділення культури висівають на щільні, напіврідкі середовища (МПпечінковий агар, культивують в ексикаторі з 15% вмістом СО2, ростуть у вигляді блакитних колоній, гладеньких, дрібних. ідентифікують шляхом вивчення патогенних, культурально-біохімічних, серолог властивостей, імунофлуоресцентним методом. До експериментальної інфекції чутливі вагітні твариниДРХ, морські свинкипсля п\ш внутрішньовагінального орального введення пат матеріалу.

ВСЕ: Туші та інші продукти забою, отримані від хворих тварин, направляють на виготовлення варених ковбас і консервів або проварюють.Уражені органи і тканини утилізують. Шкури дезінфікують.

5.Кампілобактеріоз (вібріоз) — інф захворювання ВРХ і ДРХ, що хар абортами, тимчасовою безплідністю, народженням нежиттєздатного потомства. хворіє людина.

Збудник плодовий вібріон Campylobacter fetus, що належить до роду Campylobacter.

Епіз. хворіють статевозрілі телиці, корови, вівцематки, рідко — кози. У корів джерелом збудника є інфіковані плідники-бугаї, у препуціальному мішку яких, рідше в спермі, кампілобактерії зберігаються роками. Кампілобактерії виділяють хворі корови та вівцематки під час абортів з плодом, плод оболонками, навколоплід водами, витіканнями зі статевих органів, сечею і молоком.

Патогенез. Збудник після проникнення у вагітну матку спричинює запальні явища, порушення живлення плоду, його токсикоз і загибель, що призводить до аборту.

Клінічні ознаки При первинному виникненні =основною ознакою є масові аборти у вагітних корів та численні випадки неплідності у телиць. У биків =проходить безсимптомно, супроводжується тривалим кампілобактеріоносійством.

Патан Матка набрякла, кровоносні судини ін'єковані, на слизовій оболонці осередки запалення. Карбункули збільшені, запальні, легко відокремлюються від плаценти.

Діагноз клініко-епіз показниках і результатах лаб дослідження пат матеріалу.

Лаб. мікроскопічні, бактеріологічні та серологічні дослідж з виділенням і визначенням підвиду збудника. Проводять масове обстеження маточного поголів'я корів за допомогою реакції аглютинації з піхвовим слизом (РАПС). У овець для серологічної діагностики відбирають кров і досліджують за РА класичним методом.

Диф діагностика. У врх потрібно виключити бруцельоз( аборт на 5-8міс вагітності, бурсити артрити), трихомоноз( у корів гнійні метрити, під мікроскопом-трихомонади) і лістеріоз( ураж ЦНС, септицемія), у овець також сальмонельоз( запалення ЖКТ, легень, суглобів) хламідійний аборт(на 2 тижні після окоту, виявляють елементарні тільця забарвлені Ром-Гімза)

Лікування. Буває ефективним лише в разі одночасного проведення загальної та місцевої терапії. Для лікування бугаїв суміш емульсії стрептоміцину та пеніциліну.Одночасно з місцевим лікуванням бикам двічі на добу в\м вводять пеніцилін і стрептоміцин у 0,5 %-му розчині новокаїну з розрахунку по 5000 ОД кожного антибіотика на 1 кг маси тварини також упродовж 4 діб. Через 5 — 6 діб лікування повторюють. Для спринцювання піхви застосовують розчини фураниліну (1 : 5000) або риванолу (1 : 1000).

6. Препарати для пасивної імунізації

Пасивний імунітет: в організм вводяться вже готові антитіла імуноглобулініи(гамма-глобулін) і сироваткові препарати( препарати з крові тварин і людини, містять антитіла проти збудників інфекційних захворювань або продуктів їхньої життєдіяльності).. Пасивна імунізація показана в тих випадках, коли необхідно в короткі терміни створити імунітет на нетривалий час (наприклад, після контакту з хворим).

*Глобфел-4 содержит гамма- и бета-глобулиновые фракции сыворотки крови лошадей, гипериммунизированных штаммами вирусов панлейкопении, инфекционного ринотрахеита, калицивируса и хламидий кошек. Глобулин Глобфел-4 при введении с профилактической целью кошкам и другим животным семейства кошачьих обеспечивает пассивный иммунитет к панлейкопении, инфекционному ринотрахеиту, калицивирозу и хламидиозу, который сохраняется до двух недель. По истечении этого срока для создания активного иммунитета проводят вакцинацию.

Гискан-5 - сыворотка крови лошадей, содержащая специфические антитела к возбудителям чумы собак, парвовирусного и коронавирусного энтеритов и аденовирусных инфекций собак. при введении собакам с профилактической целью обеспечивает пассивный иммунитет против чумы, парвовирусного, коронавирусного энтеритов и аденовирусных инфекций, который сохраняется в течение 2 недель. обладает лечебными свойствами, максимально проявляющимися в инкубационном и продромальном периодах инфекционного процесса. Наибольший терапевтический эффект достигается при использовании сыворотки в начальной стадии болезни.

*Сироватка проти пастереллезу, сальмонельозу, ешеріхіозу, парагрипу-3, інфекційного ринотрахеїту врх. для пасивної імунізації при захворюваннях врх, що викликаються пастерелами, ешерихіями, сальмонелами, вірусами парагрипу-3 і ринотрахеїту. З профіл метою п\ш 2р з інтервалом 7-10 днів в дозах: телятам - 20-30 см3 дорослим - 30-60 см3 З лікувальною метою сироватку вводять в подвійній дозі на початковій стадії захворювання. Пасивний імунітет зберігається 10 днів.

Сироватка проти сальмонельозу с/г тварин та птиці 100мл Виготовляється на основі специфічного імуноглобуліну і антитоксину, отриманих з крові здорових врх, гіперімунізованих штамом сальмонел. формує пасивний імунітет до збудників сальмонельозів у с/г тварин, птахів. Сироватка пов'язує і нейтралізує сальмонели та продукти їх життєдіяльності (токсини) специфічними антитілами і антитоксином.

Білет 16 (теоретична частина)

1.Охарактеризуйте особливості протиепізоотичних заходів у господарствах промислового типу (тваринницькі комплекси, птахофабрики, звіроферма, рибота бджоло господарства)

Протиепізоотичні заходи – це комплекс планових заходів, спрямованих на попередження, виявлення та ліквідацію інф хвороб с\г тварин, які передбачають знешкодження та ліквідацію джерел збудника інф хвороби, факторів передачі збудника, підвищення загальної і специфічної стійкості с\г тварин до поразки патогенними мікроорганізмами.

Основна мета заходів у твар комплексах - профілактика, недопущення інф хвороб.

В комплексах є зовнішня (пов'язана з занесенням збудника) і внутрішня інф патологія, яка є усередині поголів'я і є наслідком поганих умов утримання, годівлі та експлуатації.

Спершу проводять вивчення епізоотичного благополуччя господарств-постачальників, профілактичного карантинування поступаючих тварин і профілактичної вакцинації

Характеристика протиепізоотичних заходів

У цьому розділі дотримуються такої послідовності:

дата оголошення господарства (пункту) неблагополучним, накладання обмеження або карантину;

ізоляція хворих і підозрілих у захворюванні тварин; застосування специфічних або неспецифічних засобів лікування, симптоматична терапія

(коротка характеристика цих засобів); вимушена вакцинація сприйнятливих тварин (повнота обхвату, дата й техніка проведення

імунізації); поточна дезінфекція (вид дезінфектанту й спосіб його застосування);

спосіб утилізації трупів; знешкодження гною і залишків корму;

умови проведення вимушеного забою й спосіб знезараження продуктів забою; дата останнього випадку одужання (загибелі) тварин;

повнота та якість виконання організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів відповідно до плану ліквідації інфекції, розроблених на підставі діючої інструкції про заходи боротьби з певним захворюванням і урахуванням місцевих особливостей господарства;

ветеринарно-просвітницька робота; повнота проведення закріплювальних заходів і дата оголошення господарства (пункту)

благополучним та зняття обмеження чи карантину; облік ефективності заходів, що проводяться на різних стадіях перебігу епізоотичного процесу, в

тому числі щеплення й терапії хворих тварин; охорона здоров'я людей.

2.Постійні ектопаразити жуйних тварин. Заходи боротьби з ектопаразитами.

У стійловий період на тілі тварин і птахів паразитують ектопаразити ряду Mallophaga родини

Trichodectidae (волосоїди), Меnороnidae (пухоїди) і Philopteridae (пір’яїди); ряду Siphunculata (воші) родини Haematopinidae, Linognathidae, Holopeuridae; ряду Diptera підряду Pupipara родини

Hуppoboscidae (кровососки).

Ряд Mallophaga налічує близько 3000 видів комах.

1)Бовікольоз - хвороба жуйних тварин, спричинюється волосоїдами Bovicola bovis (у врх), В. ovis (у овець), В. сарrае (у кіз) родини Trichodectidae і хар свербежем, дерматитами, облисінням, виснаженням тварин.

Збудники дрібні безкрилі комахи Їхнє тіло сплющене в дорсовентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Лікування. Тварин обприскують розчинами, емульсіями та суспензіями інсектицидних препаратів: ціодрину, севіну, неостомазану, диброму, неоцидолу, Котрину, оксамату тощо. Застосовують аерозолі: акродекс, дерматозоль, інсектол, перол з

розрахунку40 – 60 мл на тварину. Обробку повторюють у теплу пору року через8 – 12, у холодну—

12 – 16 днів.

Профілактика. Здійснюють механічне очищення та дезінсекцію приміщення. Годівниці,

напувалки обшпарюють окропом. Тварин, що надходять у господарство, оглядають і карантинують. У разі виявлення хворих усю групу, а також приміщення обробляють інсектицидними препаратами.

2)Мелофагоз - кровососки - хвороба овець, комахами Melophagus ovinus родини Hyppoboscidae і хар свербежем, облисінням, прогресуючим схудненням тварин.

Рунець овечий безкрила комаха жовто-бура. Тіло сплющене в дорсовентральному напрямку, вкрите волосками й щетинками.

Лікування. Застосовують інсектоакарицидні препарати у вигляді розчинів та емульсій, як і при псороптозі. Повторно тварин обробляють через25 – 30 днів.

Профілактика Овець, що надходять у господарство, карантинують. Хворих ізолюють і купають у ваннах з інсектицидних препаратів. У холодну пору року їх обробляють дустами. Проводять дезінсекцію кошар водними емульсіями лізолу, креоліну, ксилонафту.

3)Сифункулятози - хвороби жуйних, вошами Haematopinus eurysternus (у врх) родини

Haematopinidae; Linognathus vituli (у телят), L. ovillus і L. pedalis (у овець), L. сарrае(у кіз), родини

Linognathidae і хар свербежем, дерматитами, занепокоєнням, зниженням продуктивності та виснаженням

Збудники дрібні безкрилі комахи сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками й щетинками.

Лікування. Для знищення на тілі тварин вошей та їхніх гнид застосовують препарати у формі емульсій, розчинів, аерозолів, дустів (севін, бутокс-50, неоцидол, ектопор, себацил

Дійних корів і кіз обробляють ектоміном, 3 – 5%-ю масляною ему-льсією чи дустом колоїдної сірки. Ефективні підшкірні ін’єкції макроциклічних лактонів. Обробку тварин повторюють у теплу пору року через8 – 12, холодну— 12 – 16 днів.

Профілактика клінічний огляд всіх тварин. У разі виявлення хворих усю групу тварин, а також приміщення обробляють інсектицидними препаратами. Проводять механічне очищення і дезінсекцію приміщення. Годівниці, напувалки обшпарюють окропом. Тварин чистять і переводять на пасовищне утримання.

4)Вольфартіоз - хвороба овець, личинками мух Wohlfahrtia magnifica, рідко W. trina родини Sarcophagidae, що паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках, і характеризується схудненням, виснаженням та загибеллю тварин.

Збудник — муха сірого кольору, з трьома темними смугами на спинці.

Лікування. Місця ураження личинками обробляють одним з інсектицидних препаратів (вольфартол, вольфазоль-Д, естразоль, леназоль,), який наносять одноразово або двічі з інтервалом 5 – 8 днів. Ділянки шкіри та слизових оболонок очищають від мертвих личинок і лікують мазями з антибіотиків, сульфаніламідних препаратів до повного загоєння.

Профілактика Для зниження чисельності вольфартових мух поблизу пасовищ, ферм і кошар та запобігання зараженню тварин їхніми личинками навесні проводять профілактичне обприскування

згідропультів, дезінфекційних машин розчинами та емульсіями інсектоакарицидних

препаратів(ектомін, ектопор, дибром, ціодрин, бутокс тощо). Препарати застосовують згідно з настановами, дотримуючись техніки безпеки.

Рани після стриження овець, кастрації обробляють плівкоутворювальними препаратами(кубатол, клеол, колодій, клей БФ-6), засипають присипками з вмістом оксиду цинку,

стрептоциду, ксероформу, йодоформу, гентаксану.

3.Особливості профілактики хвороб риб на прикладі однієї із зазначених хвороб (весняна віремія коропа, вірусна геморагічна септицемія, віспа коропів, аеромоноз коропових риб, бранхіомікоз, сапролегніоз, аеромоноз лососевих риб).

Весняна віремія коропа - гостре захв коропів, що хар порушенням координації рухів, роздуванням черевця та ураженням шкіри.

Збудник до кінця не з'ясований. Вважають, що ним є РНК-геномний рабдовірус кулястої форми Епіз сприйнятливі коропи різного віку, однак частіше хворіє 1 - 2-річна молодь. особливість

хвороби = сезонність, квітень - травень за температури води 10 - 14 °С. Джерелом збудника інфекції є хвора риба та риби-вірусоносії. Факторами передавання збудника можуть бути неблагополучні водойми, мул та ґрунт ложа ставів, у яких вірус зберігається тривалий час за температури 10 - 14 °С.

Спалахи проявляються масовим ураженням риби, три-вають 1 - 1,5 міс Порушення умов утримання та розведення риби, забруднення ставів органічними речовинами, перевищення чисельності коропів під час посадки, неповноцінні за мінеральним та вітамінним складом корми сприяють поширенню і тяжчому перебігу хвороби, високій захворюваності й летальності.

Клінічні озн Інкуб 3 - 7 діб. Перебіг гострий. риба стає млявою, скупчується на мілководді, втрачає координацію, плаває по колу.

Ухворих = настовбурчення луски, на бічних стінках черевця, та здуття черевця. Грудні й черевні плавники запальні, біля їх основи крапчасті крововиливи. Під кінець спалаху =лише ціаноз або анемія зябер.

Патан в черевній порожнині =накопичення жовтувато-рожевої рідини з домішкою крові та набухання всіх внутр органів. Печінка збільшена, нерівномірно забарвлена, з білуватими вузликами на поверхні. Нирки в'ялі. Селезінка збільшена, темно-червоний колір, під капсулою =сіруваті вузлики. Кишки в стані катарального запалення

Діагноз клін ознак й патан змін епіз даних та результатів лаб досліджень.

Лаб діагностика не розроблена. В лаб надсилають хвору живу рибу. З метою виділення вірусу з пат матеріалу готують 10 %-ву суспензію органів Ідентифікацію виділеного вірусу здійснюють за реакцією нейтралізації. Під час первинного установлення діагнозу в раніше благополучному господарстві ставлять біопробу на 5 - 6 коропах 1 - 2-річного віку.

Лікування не розроблено. З метою профілактики секундарної бактеріальної інфекції рекомендується лікувальний корм з антибіотиками (левоміцетин, біоміцин).

Профілактика захист благополучних водойм від занесення збудника хвороби ззовні. Завозити плідників, посадковий матеріал та ікру риб потрібно з благополучних щодо інф хвороб рибницьких заводів і господарств. Щороку навесні та восени ложе ставів дезінфікують негашеним або хлорним вапном з розрахунку 3 - 5 ц на 1 га площі. Через кожні 4 - 5 років експлуатації проводять літування водойм. Для профіл весняної вірусної хв значення має поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання риби в період зимівлі. Не допуски травмування риби під час пересаджування її в зимувальні стави й басейни, а також навесні, під час переведення із зимувальних у нагульні стави. В зимувальних ставах підтримують постійний температурний режим і оптимальний вміст кисню у воді. Басейни зимувальних комплексів систематично очищують від бруду, трупів та гідробіонтів, що проникають у басейн через систему водопостачання. Здійснюють постійний вет контроль за станом здоров'я риби, особливо навесні, після пересаджування її для нагулу.

Уразі виявлення =карантинні обмеження щодо вивезення та завезення риби, ікри, кормових водяних тварин і рослин. У неповносистемних господарствах проводять літування ставів з виконанням у повному обсязі всього комплексу меліоративних та дезінфекційних заходів. Після цього дозволяється завозити рибопосадковий матеріал та плідників із благополучних щодо інфекційних хвороб рибницьких господарств.

4.Продемонструйте техніку внутрішньом'язового введення біопрепаратів тварині

(використавши 5 мл фізрозчину, внутрішньом'ово в ділянці стегна).

Внутрішньом'язове – в ділянку крупа, стегна, шиї, підгруддя (коні), у грудний м'яз, гомілку

(птиця);

Зазвичай дане введення лікарських засобів здійснюється в задню групу м'язів стегна або плеча. Голка повинна бути тонка, малого діаметра і довга - 4-5 см. Після обробки шкіри, захопивши голку великим і вказівними пальцями, швидко вколюють її перпендикулярно в шкіру на глибину від 3 до 5 см залежно від товщини підшкірного жирового шару.

Швидкість введення ліків залежить від препарату (необхідно дивитися анотацію по застосуванню засобу). Після ін'єкції голка витягується, а місце уколу злегка масажується стерильним тампоном з вати.

При необхідності одночасного введення 2-3 несумісних препаратів голку після відібрання шприца перекаливают в сусідню ділянку м'язи, не виймаючи з шкіри, а потім під'єднують шприц.

5.Заходи, яких має вжити фахівець щодо ліквідації сибірки та при підозрі цього захворювання.

Сибірка (Anthrax, сибірська виразка, телій) — гостре інф захв усіх видів с\г, домашніх і диких тварин, що хар гарячкою, септицемією, інтоксикацією організму, серозно-геморагічним запаленням підшкірної та сполучної тканин і внутрішніх органів, утворенням набряків та карбункулів. хворіє людина.

Збудник Bacillus anthracis нерухома грам+ аеробна спороутв паличка

Спори овальну або кулясту форму, утв в розтятих трупах і зовн середовищі за умов доступу кисню й температури 15 — 42 °С. В організмі хворої і в нерозтятому трупі спори не утворюються.

Лікування. гіперімунною протисибірковою сироваткою або гаммаглобуліном у поєднанні з антибіотиками (пеніцилін, біцилін, стрептоміцин, левоміцетин, біоміцин). Сироватку застосовують п\ш в лікувальних дозах: для дорослої великої рогатої худоби, 100 — 200 мл; овець, кіз, 50 — 100 мл. Не рекомендується вводити в одне й те саме місце більш як 20 мл сироватки. Якщо впродовж наступних 8 — 12 год температура тіла не знижується, сироватку вводять у лікувальній дозі повторно. При карбункульозній формі сироватку вводять п\ш в місці локалізації запального набряку. Гаммаглобулін застосовують у дозах: для коней, врх 80 мл; овець, кіз, 40 мл. У разі тяжкого перебігу хвороби гаммаглобулін підігрівають до 37 — 38 °С і вводять в\в. Одночасно проводять в\м або п\ш введення антибіотиків.Через 14 діб після видужання їх щеплюють протисибірковою вакциною.

Забороняється викор протисибіркових вакцин з іншими біологічними чи хімічними препаратами. Вимушені щеплення проводяться незалежно від наявності в господарстві інших інф захворювань. Не дозволяється вакцинувати виснажених, клінічно хворих тварин і тварин з підвищеною температурою тіла, а також самок в останній місяць вагітності.

Заходи профілактики та боротьби з сибіркою. загальні вет-сан заходи профіл; заходи в неблагополучних щодо сибірки пунктах і на загрозливій території; заходи в разі підозри щодо захворювання тварин на сибірку; організацію та проведення заходів щодо ліквідації сибірки; дезінфекційні заходи; зняття карантину.

Загальні вет-сан заходи профілактики сибірки: огородження й утримання в належному стані скотомогильників, старих захоронень худоби, біотермічних ям, знезараження ґрунту в місцях поховань сибіркових трупів; організацію нагляду за санітарним станом місць скупчення худоби, заготівлі, зберігання продуктів і сировини твар походження; додержання правил забою худоби; заборону реалізації м’яса та продуктів забою без дозволу вет спеціаліста

Заходи в неблагопол пунктах і на загрозливій території: здійснення комплексу вет-сан заходів та профіл щеплень тварин. Не допускаеться випасання и використання водних джерел у зонах старих поховань тварин, у місцях розміщення підприємств із заготівлі, зберігання та переробки тваринної сировини, а також на ділянках пасовищ, де мали місце зараження й загибель тварин з нез’ясованих причин. своєчасное прибирання та утилізації трупів.

*організовуються осушування боліт. Утримуються у належному стані твар приміщення, загони, профілактична дезінфекцію, дератизацію та дезінсекцію, знезараження інвентарю та предметів догляду за твар.

щеплення сприйнятливих тварин протисибірковими вакцинами. При цьому в стаціонарно неблагополучних пунктах, де з моменту останнього випадку захворювання тварин на сибірку ще не минуло 5 років, врх дрх коней вакцинують 2рази на рік з інтервалом 6 міс. Хутрових звірів щеплюють з 3-міс віку 1раз на рік.

В інших неблагопол пунктах дорослих тварин вакцинують 1раз на рік, молодняк врх— після досягнення 3-міс віку з ревакцинацією через 6 міс. Ягнят вакцинують у 3-міс і ревакцинують через 3 міс; свиней — з 6-міс, 1раз на рік У господарствах, розміщених на загрозливій території, обов’язково вакцинують усіх прибулих до господарства тварин і допускають їх до загального стада після карантинування не раніше, ніж через 14 діб після щеплення.

Заходи в разі підозри щодо захворювання тварин на сибірку: У разі раптової загибелі або захворювання тварини, повідомляють про регіонарну установу вет мед. спеціаліст має прибути на місце, провести клінічний огляд і термометрію всього поголів'я, організувати ізоляцію та лікування хворих і підозрюваних тварин, відібрати пат матеріал від загиблих або вимушено забитих і направити у лаб. В разі підозри на сибірку розтинати труп забороняється, для дослідження направляють вухо. Якщо підозра на сибірку виникла в процесі випадкового розтину відбирають селезінк регіонарні лімфовузли. Трупи хутрових направляють цілими

Організацію та проведення заходів щодо ліквідації сибірки:карантин забороняються введення,

ввезення, виведення та вивезення поза її межі тварин усіх видів; заготівля й вивезення продуктів та сировини твар походження; перегрупування; використання молока від хворих тварин; забій на м’ясо; розтинання трупів і зняття шкур із загиблих; проведення хірургічних операцій (крім невідкладних); вхід стороннім особам; транспорту, спільний водопій зі ставків та інших водойм; торгівля

З метою своєчасного проведення протиепідемічних заходів щодо сибірки негайно повідомляють санітарно-епідеміологічну службу.

Лікар після огляду всіх тварин у неблагопол пункті розділяє їх на дві групи. До першої групи хворих і підозрюваних які мають клінічні ознаки. До другої групи решту тварин, в яких не проявляються ознаки але які знаходяться у стаді де встановлено це захворювання. Тварин першої групи лікують і через 14 діб після видужання щеплюють протисибірковою вакциною. Трупи, гній, підстилку, спалюють. місця перебування хворих дезінфікують. Тварин другої групи щеплюють протисибірковою вакциною

Дезінфекційні заходи: розчини хлорного вапна з вмістом активного хлору 5 %, 4 %-й розчин формальдегіду і 10 %-й розчин їдкого натру

Наступну дезінфекцію здійснюють щоразу після виділення нової хворої тварини і повторюють кожні 10 діб до проведення остаточної дезінфекції та зняття карантину.

Зняття карантину: через 15 діб після останнього випадку загибелі або видужання хворої тварини за умови відсутності у тварин реакції на щеплення вакциною та повноти виконання всього комплексу вет-сан заходів.

Сибірка у людини. Зараження людини відбувається під час догляду за хворими на сибірку тваринами, проведення вимушеного забою, обробки туш та шкур хворих тварин. Значна частина людей інфікується під час продажу контамінованого спорами сибірки м’яса, приготування та споживання їжі з нього, використання інфікованих шкіряних виробів.

6. Виберіть із наявних макропрепаратів геогельмінтів тварин.

Зональні особливості розвитку паразитів у природі (геогельмінти). 1)Неоаскароз, 2)Езофагостомоз, 3)Трихостронгілідози, 4)Диктіокаульоз, 5)Трихуроз, 6)Параскароз, 7)Стронгілідоз,

8)Токсокароз,

9)Гетеракоз,

10)Аскаридіоз,

11)Сингамоз.

1)Токсокароз – НЕОАСКАРОЗ - хвороба спричинюється круглими гельмінтами родини

Anisakidae над родини Ascaridoidea підряду Ascaridata. Статевозрілі паразити Toxocara canis

локалізуються в тонких кишках, іноді у жовчних ходах печінки й підшлунковій залозі собак, песців та деяких інших м’ясоїдних, а T. cati — в тонких кишках тварин родини котячих (котів, лисиць, тигрів, левів, леопардів).

Збудники. T. canis — гельмінт світло-жовтого кольору. На головному кінці є три губи з широкими бічними кутикулярними крилами. Між стравоходом і кишечником знаходиться шлуночок. Це є характерною ознакою круглих гельмінтів родини Anisakidae. Довжина самців 5 – 10 см, у них загнутий хвостовий кінець і дві однакові спікули. Довжина самок — 10 – 18 см. T. cati має менші розміри тіла: 3 – 6 см (самці) та4 – 10 см. Спікули у самців різної довжини. Яйця середніх розмірів (0,068 – 0,075 мм), круглі, темно-коричневого кольору, з комірчастою зовнішньою оболонкою, незрілі.

Цикл розвитку. Збудники — геогельмінти. М’ясоїдні тварини виділяють у зовнішнє середовище яйця. За оптимальних умов через8 – 15 діб у яйцях формуються личинки і

вони стають інвазійними.

Зараження аліментарно В тонких кишках виходять личинки 2стадії, які проникають у кровоносну систему й заносяться в легені, де відбувається друге линяння. Личинки 3 стадії потрапляють у бронхи, трахею, ротову порожнину, звідки заковтуються зі слиною. В кишках відбувається ще два линяння і через20 – 21 добу паразити досягають статевої зрілості. Це основний шлях зараження.

Він реєструється у цуценят віком до3 міс. В організмі цуценят6-місячного віку і старших гепатотрахеальна міграція личинок майже припиняється. Личинки другої стадії проникають у печінку, легені, нирки, головний мозок, серце, скелетні м’язи. Розвиток їх припиняється, однак життєздатність зберігається тривалий час(до 385 діб).

У вагітних сук спостерігається утробне зараження. За 3 тижні до пологів частина личинок мігрує через плаценту до легень плоду, де безпосередньо перед пологами відбувається линяння і формування личинок третьої стадії. У новонароджених цуценят личинки мігрують у трахею й кишки. Цуценята-сисуни можуть заражатися, заковтуючи личинки третьої стадії з молоком упродовж перших 3 тижнів лактації. При зараженні таким шляхом міграція личинок в організмі цуценят не відбувається.

Резервуарні хазяї (мишоподібні гризуни, птахи) можуть заковтувати інвазійні яйця, з яких виходять личинки другої стадії, а також поїдати трупи багатьох м’ясоїдних тварин. Зараження собак або котів відбувається в разі поїдання резервуарних хазяїв чи інвазованих звірів. Певну епізоотологічну роль відіграє канібалізм. У цьому разі міграція личинок по організму також не відбувається.

Коти утробно T. cati не заражаються. В їхньому організмі паразити досягають статевої зрілості впродовж 8 тижнів.

Патогенез. Личинки спричинюють пневмонію і набряки легень. запалення слизової оболонки тонких кишок, іноді закупорювання кишок, жовчних проток печінки та підшлункової залози, що супроводжується порушенням функціональної діяльності цих органів. Внаслідок інтоксикації з’являються нервові явища.Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. У хворих цуценят спотворюється апетит, спостерігаються пригнічення, блідість слизових оболонок, виснаження, пронос, який змінюється запором, блювання, судоми. Личинки токсокар здатні мігрувати в організмі людини й спричинювати тяжку алергічну реакцію, пневмонію, м’язові болі, астму, збільшення печінки, а іноді ураження нервової системи.

Діагностика. За життя діагноз установлюють на підставі дослідження фекалій за методом Фюллеборна та виявлення яєць збудників. Рекомендується проводити діагностичну дегельмінтизацію. Посмертно діагноз установлюють при розтині трупів і виявленні в тонких кишках круглих гельмінтів

Лікування. Застосовують препарати групи бензімідазолів (альбендазол, мебендазол,

оксбендазол, фенбендазол), левамізолу, нітроксанату та макролідних лактонів. Їх задають з невеликою порцією м’ясного фаршу до ранкової годівлі в дозах згідно з настановами. Солі піперазину (адипінату, сульфату, фосфату) згодовують у дозі 200 мг/кг три дні підряд. Левамізол дорослим собакам призначають у дозі20 мг/кг одноразово з кормом, цуценятам — 10 мг/кг дворазово з інтервалом24 год у вигляді1%-го водного розчину(1 мл/кг). Нафтамон песці отримують у дозі200 мг/кг одноразово індивідуально в суміші з фаршем(1/3 норми) після12 – 16-годинної голодної дієти.

Фекалії, що виділяються впродовж 3 діб після дегельмінтизації, спалюють або закопують глибоко у землю. Металеві клітки знезаражують відкритим полум’ям або окропом. Профілактика Лисиць та песців утримують у клітках з

сітчастою підлогою. Щодня клітки й будиночки для тварин прибирають. Перед посадкою маток клітки обпалюють вогнем паяльної лампи.

Профілактичну дегельмінтизацію хутрових звірів(песців і лисиць) проводять двічі на рік: першу

—після відсаджування цуценят(червень – липень), Другу — перед гоном(у грудні). У розплідниках службового собаківництва та господарствах, де

вирощують песців, цуценят дегельмінтизують відповідно у віці22 – 25 та70 – 80 днів, самок — за один місяць до пологів і через місяць

після них. Приміщення дезінвазують5%-м гарячим(70 – 80 °С) розчином їдкого натру або калі чи карболовою кислотою з розрахунку1 л/м2 поверхні (експозиція— 3 год).

1)Аскаридіоз – НЕМАТОДОЗИ -круглими гельмінтами Ascaridia galli (у курей, рідко гусей), А. dissimilis (у індиків), A. columbae (у голубів) родини Ascaridae. Паразити локалізуються в тонких кишках.

Збудники. А. galli — найбільша, жовто-білого кольору нематода курей.

Самці завдовжки 2 – 7 см, самки — 6 – 12 см.Ротовий отвір оточений трьома губами. У самця є добре розвинений прианальний присосок, оточений хітиновим кільцем, дві тонкі однакові спікули, а також хвостові сосочки. Яйця середнього розміру, світло-сірого кольору, овальні, з гладенькою оболонкою, незрілі.

Цикл розвитку. Аскаридії — геогельмінти. Яйця збудників виділяються з послідом у зовнішнє середовище. Розвиток їх до інвазійної стадії залежить від температури

повітря і вологості. За оптимальних умов він завершується за три тижні, а при 29 – 40 °С— за 5 діб. Зараження курей відбувається в разі заковтування інвазійних яєць з кормом або водою. В

дванадцятипалій кишці з яєць виходять личинки, які локалізуються в кишкових ворсинках. Через8 діб личинки проникають у товщу слизової оболонки, де впродовж7 – 10 діб линяють і розвиваються. Після цього вони повертаються в порожнину кишок. досягають статевої зрілості через35 – 58 діб від початку зараження. Тривалість життя 1рік

Епіз уражуються курчата та молодняк до 5 – 6 міс. Дорослі кури є носіями інвазії. В ґрунті інвазійні яйця можуть зберігатися в теплу пору року впродовж 6 міс і більше (за даними деяких дослідників — до2,5 – 3 років) яйця здатні перезимовувати. Висушування та прямі сонячні промені діють на них згубно. На ступінь поширення інвазії істотно впливають скупчене утримання й неповноцінна годівля птиці.

Резервуарними хазяями є дощові черви. Вони заковтують яйця і тривалий час зберігають у своєму організмі личинок аскаридій. Кури можуть заражатися при заковтуванні дощових черв’яків, які містять яйця чи личинки збудників.

При утриманні птиці в клітках створюються несприятливі умови для поширення хвороби. Найстійкішими до інвазії виявилися кури породи родайленд.

Патогенез та імунітет. Великої шкоди завдають личинки аскаридій другої й третьої стадій розвитку. Вони руйнують ліберкюнові залози і ворсинки тонких кишок. Це призводить до порушення секреторно-моторної функції травного каналу і, отже, травлення. Внаслідок токсичної дії збудників спостерігаються нервові явища. У разі високої інтенсивності інвазії дорослі гельмінти здатні спричинити закупорювання, а іноді й розрив кишок. При аскаридіозі курей створюється набутий імунітет, який зберігається впродовж2 міс і більше.

Клінічні ознаки. виснаження, зниження апетиту, пронос, анемічність слизових оболонок. малорухлива, сидить з опущеними крилами, відставання курчат у рості й розвитку, нервові явища. Нерідко вони гинуть.

Патан через один тиждень після зараження. Слизова оболонка тонких кишок набрякла, гіперемійована, місцями на ній відмічаються крововиливи, у вмісті багато слизу. В печінці помітні застійні явища. Труп виснажений.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на основі результатів дослідження фекалій за методом Фюллеборна з метою виявлення в них яєць збудників. Нерідко при візуальному огляді фекалій знаходять статевозрілих гельмінтів. З цією метою можна проводити діагностичну дегельмінтизацію.

Посмертно при розтині трупів та виявленні збудників у тонких кишках птиці. Личинки можна знайти методом компресорних досліджень зскрібків слизової оболонки уражених ділянок кишок.

Лікування. Для дегельмінтизації солі піперазину, левамізол, препарати з групи бензімідазолів

(флюбендазол, фенбендазол, мебендазол, камбендазол).

Препарати піперазину (піперазин гексагідрат, піперазин адипінат) згодовують курям у дозі 500 мг на голову з кормом щоранку два дні підряд. Аналогічним способом використовують левамізол у дозі30 мг/кг, фенбендазол (60 мг/кг упродовж3 днів), камбендазол (70 мг/кг одноразово) та флюбендазол упродовж7 днів з розрахунку30 мг/кг корму. Після дегельмінтизації послід від птахів збирають і вивозять у сховище для біотермічного знезараження.

Профілактика роздільне вирощування молодняку й дорослої птиці, забезпечення її повноцінними кормами й гігієнічним водопоєм, щоденне прибирання посліду з приміщень та вигулів. Дезінвазію пташників та вигулів здійснюють за допомогою таких препаратів: 5%-го розчину карболової кислоти, 5%-ї гарячої водної емульсії ксилонафту або5%-го гарячого розчину їдкого натру. Їх використовують із розрахунку 1 л/м2 за експозиції3 год.