21. Гіпопластична анемія. Етіопатогенез, симптоми, діагностика та лікування.

Гіпопластична анемія(anaemia hypoplastica) характеризується недостатністю кровотворення, зокрема еритропоезу.

Етіологія. Гіпопластичні анемії за етіологією поділяються на аліментарно-дефіцитні та мієлотоксичні.

Аліментарно-дефіцитні анемії - виникають внаслідок недостатності мікроелементів, вітамінів, білка та інших речовин, необхід­них для кровотворення. Виникають також як ускладнення хронічних гастроентеритів та хвороб печінки, при яких порушуються засвоєння, метаболізм, депонування і використання біологічно активних речовин.Мієлотоксична анемія- захворювання системи крові, спричинені дією токсичних факторів на кровотворення і, передусім, на еритробластичний паросток з наступним зниженням регенерації, часто з при­гніченням лейко- і тромбоцитопоезу. Сприяє виникненню гіпопластичної анемії недостатнє утворення еритропоетинів у нирках, гормонів гіпофіза (АКТГ, СТТ) і наднирко­вих залоз (глюкокортикоїди).

Патогенез. Виникає порушення проміжного обміну амінокислот, Феруму, Купруму, кобальту й найважливіших вітамінів. При нефриті порушується утворення еритропоетину, а при ураженні печінки – депонування вітаміну В₁₂.

Симптоми. Помічають пригнічення, швидку стомлюваність, тахікардію, задишку, блідість видимих слизових оболонок і шкіри, нерідко з крововиливами в них. У периферичній крові знижена кількість еритроцитів і гемоглобіну. Часто виявляють анізоцитоз, пойкілоцитоз, тромбоцитопенію, лейкоцитопенію, ШОЕ прискорена. У пунктаті кісткового мозку знижений вміст еритробластичних клітин і гранулофілоцитів.

Діагнозґрунтується на анамнезі, клінічних ознаках та результатах досліджень периферичної крові (гіпо- або нормохромна анемія, лейко­пенія, ретикуло- і тромбоцитопенія) і кістковомозкового пунктату. При цьому необхідно виключити інші види анемії, мікотоксикози (стахіботріо- і фузаріотоксикоз), променеву хворобу, лейкоз, інфекційну анемію коней, чуму свиней.

Терапія. У раціон включають повноцінні білкові, мінерально-вітамінні корми. Показані переливання крові, тканинні препарати, вітогепат. Призначають також мікроелементи – залізо, мідь, кобальт; вітаміни – В12, К, фолієву кислоту: суіферовіт, суіферон, урсоферан, ферровет, феррібіон, броваферан. Урсоферан внутрішньом’язово поросятам 1,5 мл/гол, норкам 0,2 мл/гол. Показані кальцію хлорид, а для стимуляції лейкопоезу – лейкоген (усередину по 0,2–0,4 г великим і по 0,01– 0,5 г дрібним тваринам). Показані також катозал внутрішньо-венно, внутрішньом’язово, підшкірно коням та великій рогатій худобі 10–25 мл, свиням 2,5–10 мл, хутровим звірям 0,5–2,5 мл, собакам 0,5–5 мл; вітамін АД₃Е (розчин для ін’єкцій) внутрішньом’язово або підшкірно коням та великій рогатій худобі 10–20 мл на одну голову, свиням 5–8 мл на одну голову, собакам та котам 2 – 4 мл на одну голову; кальцію бороглюконат 20 %-ий внутрішньовенно, внутрішньом’язово, підшкірно одно- разово у дозі коням та великій рогатій худобі 50–200 мл на одну голову, свиням, козам, вівцям 10–20 мл на одну голову, собакам 5–30 мл на одну голову, котам 0,5–2 мл на одну голову.