1.Етіологія, патогенез та лікування тварин на панкреатит.

Панкреатит

Pancreatitis

Загальна інформація

Запалення підшлункової залози, яке характеризується порушенням секреторної функції, розладом травлення і болями, що виникають раптово. За характером запалення патоморфологічно розрізняють геморагічний, гнійний абсцедивний і ди­фузний флегмонозний, калькульозний та паренхіматозний панкреатити; за перебігом — гострий і хронічний.

Етіологія

Причини панкреатиту — інфекційні захворювання, ток­сини патогенних грибів (Т₂- й Бг-токсини, охратоксин та ін.), продукти гниття білків і згіркнення жирів, хімічні речовини (свинець, ртуть, миш'як, фтор, пестициди), кетоз, остеодистрофія, цукровий діабет, захворювання органів травлення (синдром діареї, ентерит, гастроенте­роколіт). Хронічний панкреатит є наслідком гострого, холециститу, гепатиту, цирозу печінки, білкового голодування. У молодняку молозивно-молочного періоду захворювання виникає на імунній основі.

Патогенез

До розвитку панкреатиту призводить потрапляння у протоки підшлункової залози активованих протеолітичних ферментів. Трипсин виявляє токсичну дію на клітини епітелію проток і панкреацити, спричиняє їх цитоліз.

Симптоми

Характерним для гострого панкреатиту є інтенсивний больовий синдром. У собак, кішок та свиней нерідко спостерігають блювання. Реєструють ознаки парезу кишечнику, в жуйних — гіпо­тонію передшлунків. У собак гострий некроз підшлункової залози швидко призводить до розвитку колапсу і шоку. Тварини прибирають позу "молільника": грудні кінцівки витягнуті вперед, груди лежать на підлозі, а задня частина тіла піднята. Болі супроводжуються блюван­ням, слинотечею та брадикардією. Хронічний панкреатит проявляється больовим, диспептичним і холестатичним синдромами, ознака­ми жовтяниці, екдокринної недостатності підшлункової залози та прогресуючим схудненням.

Діагноз

Діагностика панкреатиту у тварин утруднена. Характерним є під­вищення активності а-амілази і ліпази.

Лікування

Голодна дієта на 2—3 дні. Потім використовують лише багаті на вуглеводи корми, згодовують їх невеликими порціями 4—5 разів на добу, обмежують соко- і жовчогінні, собакам не дають жирне м'ясо, рибу, копченості. Зняття болю досягають застосуванням спазмолітиків (еуфілін, но-шпа, папаверину гідрохлорид), антигістамінних препаратів (димедрол, дипразин, супрастин, діазолін, фенкарол, бікарфен), аналгетиків (анальгін, баралгін, спазмалгон), нейролептиків. Секрецію та синтез ферментів підшлункової залози пригнічують призначенням голодної дієти на 1—2 доби, 0,1%-го розчину атропіну сульфату, 0,2%-го розчи­ну платифіліну гідротартрату підшкірно 2—3 рази на добу, мазиндолу, ранітидину всередину. Для нормалізації обміну речовин показані ас­корбінова і нікотинова кислоти, кокарбоксилаза, есенціале форте. При лікуванні хронічного панкреатиту важливе значення має нормалізація травлення, функцій печінки та інших органів. Використо­вують панкреатин у комбінації з жовчними кислотами та іншими жовчогінними засобами.

Профілактика

Забороняється згодовування недоброякісних кор­мів. Важливе значення мають профілактика інфекційних хвороб, са­нація вогнищ хронічного запалення, своєчасне лікування хвороб пе­чінки, шлунка і кишечнику.